ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/12308/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року (головуючий суддя першої інстанції - Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/12308/22 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 11.08.2022 року (згідно поштової накладної) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради,зв якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, яка полягає у не призначенні, не нарахуванні та не виплаті їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 року №332) відповідно до заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, поданої 02.06.2022 року;
- зобов`язати відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 року №332) відповідно до заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, поданої 02.06.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із активними бойовими діями позивач вимушена була покинула своє місце проживання у смт.Верхньоторецьке Донецької області, перемістилася до м.Дніпро та зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа (ВПО) 29.07.2016 року. Зазначає, що періодично відвідувала своє місце проживання у смт.Верхньоторецьке. 14.03.2022 року після відновлення активних бойових дій евакуювалася з смт.Верхньоторецьке Донецької області до м.Дніпро. 02.06.2022 року вона звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка передбачена постановою КМУ від 20.03.2022 року №332. Однак, відповідач на дату подання позову письмову відповідь на звернення не надав, чим допустив протиправну бездіяльність. Позивач вважає, що має право на отримання допомоги на проживання відповідно до вказаної постанови КМУ. До березня 2022 року внутрішньо переміщені особи могли реалізувати своє право на створення належних умов для постійного чи тимчасового проживання через отримання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови КМУ №505, яка скасована 20.03.2022 року. З березня 2022 року внутрішньо переміщені особи реалізують це право через отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови КМУ №332, згідно з якою допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої РФ території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться активні бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватись допомога в рамках Програми «еПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204, яка включає Донецьку область. При цьому, ні Конституція України, ні Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не розділяють права внутрішньо переміщених осіб, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у 2014-2016 роках та тих, хто перемістився у 2022 році.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 02.06.2022 року №6470 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Зобов`язано Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332, на підставі заяви від 01.06.2022 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом не взято до уваги ту обставину, що позивач до 24.02.2022 року не отримувала державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місце проживання, яка виплачується відповідно до положень Постанови КМУ від 01.10.2014 року №505. Вказує, що 20.03.2022 року КМУ прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», з прийняттям якої Постанова КМУ від 01.10.2014 року №505 втратила чинність. 02.06.2022 року позивач звернулась до управління із заявою №1139 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Апелянт зазначає, що позивач не підпадає під визначені вказаним Порядком №332 умови, оскільки вона не отримувала допомогу з 28.01.2017 року та не була переміщена з території у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р в первісній редакції до змін від 11.03.2022 року №213-р. та не була облікова на такій території до 24.02.2022 року, а тому позивачу було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, згідно з п.2, п.3 Порядку №332. Скаржник вважає, що діяв відповідно до норм діючого законодавства та своїми діями не порушив прав позивача.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно із паспортом серії НОМЕР_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має статус внутрішньо переміщеної особи згідно довідки від 29.07.2016 року №1243002300 (а.с. 4-7).
Зі змісту довідки від 29.07.2016 року №1243002300 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання з 09.03.2016 року: АДРЕСА_2 .
01.06.2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.8).
Відповідач рішенням від 02.06.2022 року №6470 відмовив позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.06.2022 року на підставі п.2, п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332. Відмова мотивована тим, що особа не переміщалась у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримувала станом на 01.03.2022 року щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови КМУ від 01.10.2014 року №505 (а.с.37).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача, що виразилась у відмові призначити допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204), а тому вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332. Суд зазначив, що разом з тим, позивач не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022 року у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204, відтак не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.
Оскільки відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у призначенні спірної допомоги, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач має право на отримання допомоги на проживання відповідно до Порядку №332, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача призначити позивачу допомогу на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви від 01.06.2022 року. В той же час, вимоги позову про нарахування та виплату позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам суд визнав передчасними.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (далі по тексту - Закон №1706-VII в редакції, чинній на час спірних правовідносин) цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (стаття 1 Закону №1706-VII).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).
Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина друга та третя статті 7 Закону №1706-VII.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Зі змісту довідки від 29.07.2016 року №1243002300 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання з 09.03.2016 року: АДРЕСА_2 (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа 29.07.2016 року та отримувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, до 28.01.2017 року (а.с. 9-10).
Вказана обставина сторонами не заперечується.
20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332), відповідно до п.1 якого, вказаний Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
З прийняттям Постанови КМУ №322 втратила чинність постанова КМУ №505 та затверджений нею Порядок.
Пунктом 2 Порядку №332 (у редакції на час виникнення спірних відносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням КМУ від 06 березня 2022 року № 204.
Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у редакції на час виникнення спірних відносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Згідно абзацу 4 пункту 3 Порядку №332 допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пунктах 2, 3 Порядку №332, Дніпропетровська область станом на 24.02.2022 року не входила до відповідного переліку, а включена лише після внесення змін до вказаного Розпорядження 11.03.2022 року.
З аналізу зазначених вище норм, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач, була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року в Дніпропетровській області та на цей час (тобто на 24.02.2022 року) не отримувала щомісячну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, то їй не може бути призначена допомога, передбачена Порядком №332.
Апеляційний суд зазначає, що посилання суду першої інстанції про те, що на момент спірних правовідносин редакція абзацу 7 пункту 3 Порядку №332 не діяла (введена в дію Постановою КМУ №923 від 19.08.2022 року), а тому не може бути застосована до позивача, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки рішення відповідача вказаною нормою абзацу 7 пункту 3 Порядку №332 не обгрунтовувалось.
Оскаржуване рішення відповідача від 02.06.2022 року мотивоване нормами Порядку №332 в редакції, чинній до внесення вказаних змін.
Зі змісту положень Порядку №332 вбачається, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до цього Порядку особою мають бути дотримані наступні умови:
- отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 року;
- або бути облікованим на 24.02.2022 року на території, включеній у розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території.
Апеляційний суд зазначає, що позивач не підпадає під вказані умови, оскільки вона не отримувала допомогу з 28.01.2017 року та не була переміщеною особою з території, визначеної у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р (до внесення змін з 11.03.2022), а також не була облікована на такій території до 24.02.2022 року.
Отже, враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року в адміністративній справі №160/12308/22 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року в адміністративній справі №160/12308/22 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддяІ.В. Юрко
суддяС.В. Чабаненко
суддяС.Ю. Чумак
