ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2022 року Справа № 160/12308/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
15.08.2022 ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389), яка полягає у не призначенні, не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 р. № 332) відповідно до заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, поданої 02.06.2022 року;
- зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788389) здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 р. № 332) відповідно до заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, поданої 02.06.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв`язку із активними бойовими діями вона вимушена була покинула своє місце проживання у смт.Верхньоторецьке Донецької області, перемістилася до м.Дніпро та зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа (ВПО) 29.07.2016. Позивач зазначає, що періодично відвідувала своє місце проживання у смт.Верхньоторецьке. 14.03.2022 після відновлення активних бойових дій евакуювалася з смт.Верхньоторецьке Донецької області до м.Дніпро.15.04.2022 вона звернулась до відповідача з метою оформлення довідки ВПО та виплати допомоги як внутрішньо переміщеній особі відповідно до постанови КМУ від 20.03.2022 №332. Співробітники усно повідомили, що довідка ВПО від 2016 року дійсна, а також про те, що вона не має право на таку допомогу. Цю позицію вони виклали у листі від 05.05.2022, який надійшов у відповідь на звернення на «гарячу» лінію. Позивач зазначає, що 02.06.2022 вона звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка передбачена постановою КМУ від 20.03.2022 № 332. Однак, відповідач на дату подання позову письмову відповідь на звернення не надав, чим допустив протиправну бездіяльність щодо не призначення допомоги на проживанню внутрішньо переміщеним особам відповідно до заяви, поданої 02.06.2022. Позивач вважає, що має право на отримання допомоги на проживання відповідно до постанови КМУ №332. До березня 2022 внутрішньо переміщені особи могли реалізувати своє право на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання через отримання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови КМУ №505, яка скасована 20.03.2022. З березня 2022 внутрішньо переміщені особи реалізують це право через отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови КМУ №332. Згідно із постановою КМУ від 20.03.2022 №332 допомога вона надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться активні бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватись допомога в рамках Програми «еПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204, яка включає Донецьку область. При цьому, ні Конституція України, ні Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не розділяють права внутрішньо переміщених осіб, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у 2014-2016 роках та тих, хто перемістився у 2022 році. Проте, відповідачем допомога не призначена, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
30.08.2022 позивачем усунено недоліки позову, подано уточнений позов із зазначенням електронної пошти.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 прийнято до розгляду адміністративний позов (уточнений) та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12308/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Цією ухвалою суду витребувано від Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування підстав відмови позивачу у виплаті допомоги згідно з постановою КМУ від 20.032022 року № 332.
У зв`язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції, копія ухвали від 02.09.2022 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку на їх офіційні електронні адреси.
09.09.2022 від Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання/перебування АДРЕСА_1 з 29 липня 2016 року. Позивач отримувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг до 28.01.2017. В подальшому позивач за призначенням адресної допомоги не зверталась. 02.06.2022 позивач звернулась до управління із заявою №1139 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. На переконання відповідача, позивач не підпадає визначені вказаним Порядком №332 умови, оскільки не отримувала допомогу з 28.01.2017 та не була переміщена з території у відповідності дот розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р в первісній редакції до змін від 11.03.2022 №213-р. та не була облікова на такій території до 24.02.2022. Рішенням управління від 02.06.2022 № 6470 позивачу було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 1 червня 2022 року, згідно з п. 2, п. 3 Порядку № 332, у зв`язку з тим, що особа не переміщувалась у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримувала станом на 01.03.2022 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 505.За викладених обставин, Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради діяло відповідно до норм діючого законодавства та своїми діями не порушило прав позивача, в зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
15.09.2022 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає не погодження з висновками відповідача, викладеними у відзиві, обґрунтовуючи свою позицію тим, що має право на виплати відповідно до постанови КМУ від 20.03.2022 №332, доводи на підтвердження містяться у позовній заяві. Посилання відповідача на лист Мінсоцполітики від 15.06.2022 №1700/0/191-55 та на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/7437/22 вважає безпідставними, оскільки вказані лист та рішення не є джерелом права, які застосовуються судом. Крім того, лист Мінсоцполітики від 15.06.2022 №1700/0/191-55 відсутній у публічному доступі, а отже твердження відповідача, що цей лист має певні відомості, на думку позивача, не можуть братися до уваги.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене, а також з урахуванням того, що з 01.11.2022 по 04.11.2022 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно із паспортом серії НОМЕР_2 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має статус внутрішньо переміщеної особи (довідка від 29.07.2016 №1243002300)..
Як вбачається з довідки від 29.07.2016 №1243002300 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; фактичним місцем проживання: АДРЕСА_3 .
Позивач звернулась на Єдину гарячу лінію для звернень громадян Дніпровської міської ради щодо призначення виплат внутрішньо переміщеним особам.
Листом від 05.05.2022 №К-41/0-1/09-22 (а.с.9-10) Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради було надано відповідь наступного змісту.
15.04.2022 під час особистого прийому подружжя Чумакових спеціалістом відділу прийому громадян з питань надання усіх видів соціальної допомоги та компенсацій Самарського району було повідомлено, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб міститься інформація про взяття на облік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , довідки які видавались в липні 2016 року не скасовані та є дійсними, повторна реєстрація внутрішньо переміщених осіб не потрібна. Подружжя ОСОБА_1 отримувало щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг до 28.01.2017 року. В подальшому за призначенням адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний період подружжя до управління не зверталось. З питань призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам подружжю ОСОБА_1 про те, що вони не мають права на отримання допомоги на проживання, оскільки згідно з наданих документів не переміщались у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримували станом на 01 березня 2022р. щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на поховання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
01.06.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.8).
Рішенням від 02.06.2022 №6470 Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради відмовлено позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.06.2022, згідно з п.2, п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, у зв`язку з тим, що особа не переміщалась у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримувала станом на 01.03.2022 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови КМУ від 01.10.2014 №505.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, що виразилась у відмові призначити допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII у редакції, чинній на час спірних відносин) цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (стаття 1 Закону № 1706-VII).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).
Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом статті 2 Закону №1706-VIIУкраїна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина друга та третя статті 7 Закону №1706-VII.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
До 20.03.2022 року механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Згідно із пунктом 5 Порядку №505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа 29.07.2016.
Відповідачем підтверджено, що не заперечено позивачем, отримання нею адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, до 28.01.2017.
Таким чином, станом на 24.02.2022 позивач не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332).
Відповідно до п.1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Згідно з постановою КМУ №322 втратила чинність постанова КМУ №505 та затверджений нею Порядок.
Пунктом 2 Порядку №332 (у редакції на час виникнення спірних відносин (первинного звернення 15.04.2022)) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у редакції на час виникнення спірних відносин (первинного звернення 15.04.2022)) допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (абзац 7 пункту 3).
Отже, як вбачається зі змісту Порядку №332, пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога, а пункт 3 містить положення, коли така допомога не надається, та містить деякі виключення. З пункту 2 Порядку №332 вбачається, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що особа має право на допомогу, визначену Порядком №332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Судом встановлено, що Ясинуватська міська територіальна громада Донецького району Донецької області, з якої 29.07.2016 перемістилася ОСОБА_2 , є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 29.04.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 № 75.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 (як у первинній редакції, так і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Донецька область, з якої 29.07.2016 перемістилась ОСОБА_2 , визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
З огляду на те, що позивач перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204), вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332.
Суд звертає увагу, що Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання нею відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись або факту повторності такого переміщення для того, щоб вона мала право на допомогу.
При цьому, позивач не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.
Так, за змістом абзацу 7 пункту 3 Порядку №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Разом з цим, Дніпропетровська область, у якій з 29.07.2016 ОСОБА_2 стала на облік як внутрішньо переміщена особа, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Тому, позивач не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204, відтак не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.
Посилання відповідача у рішенні про відмову у призначенні пенсії та у відзиві про те, що позивач не була переміщеною у зв`язку із проведенням бойових дій, не враховуються судом, оскільки Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись для того, щоб вона мала право на допомогу.
Суд зауважує, що лише після змін, внесених до абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 923 від 19.08.2022, набула чинності редакція Порядку № 332, відповідно до якої допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово зверталась за призначенням допомоги на проживання 15.04.2022 (під час особистого прийому) та в подальшому 01.06.2022. На момент спірних відносин вказана редакція Порядку №332 не діяла, тому не може бути застосована до спірних відносин.
Щодо посилань відповідача у відзиві про те, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пунктах 2, 3 Порядку №332, Дніпропетровська область станом на 24.02.2022 не входила до відповідного переліку, а включена лише після внесення змін до вказаного Розпорядження 11.03.2022, тому позивач станом на 24.02.2022 обліковувався на території, що не включена до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, суд зазначає наступне.
Станом на 24.02.2022 жодна територія не входила та не могла входити до відповідного переліку згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р, оскільки цього переліку не існувало, з огляду на дату його прийняття.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач помилково вважає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р регламентовано перелік територій, на яких ведуться бойові дії, а не перелік територій, на яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», як це дійсно має місце.
Що ж стосується переліку територій, де ведуться бойові дії, то такий перелік визначений іншим актом, про що зазначено судом, і територія, з якої перемістився позивач належить до відповідного переліку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі у відповідності до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332.
За наведених обставин, відмовляючи у призначенні допомоги на проживання відповідач діяв протиправно.
При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вказаною протиправною відмовою відповідача, оформленою рішенням від 02.06.2022 №6470, а не бездіяльністю щодо не призначення такої допомоги.
За змістом положення частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправною та скасувати відмову Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у призначенні позивачеві допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оформлену рішенням від 02.06.2022 №6470, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до заяви, поданої 02.06.2022 року.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні спірної допомоги, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач має право на отримання допомоги напроживання відповідно до Порядку №332, суд, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, з метою відновлення порушеного права позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачеві допомогу на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви від 01.06.2022.
Позовні вимоги в частині здійснити «нарахування та виплату» не підлягають задоволенню, оскільки є такими, що заявлені на майбутнє. В порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією адміністративним позовом у розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, пр. Калнишевського, буд. 55) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради(код ЄДРПОУ 42788389, місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, проспект Калнишевського, буд. 55) від 02.06.2022 №6470 про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, пр. Калнишевського, буд. 55) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) допомогу на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви від 01.06.2022.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, пр. Калнишевського, буд. 55) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 07.11.2022.
Суддя М.М. Бухтіярова
