ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
01 лютого 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/1575/22
Головуючий у першій інстанції - Олещенко В. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/313/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
секретар: Зіньковець О.О.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону виїзду дитини за межі України без згоди батька (суддя Олещенко В.І.), ухвалене о 12 год. 36 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 09 листопада 2022 року,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив заборонити виїзд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України (за кордон) без згоди батька ОСОБА_1 , без визначення тривалості виїзду та країни виїзду. Позов мотивовано тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2020 року, а рішенням від 03 червня 2020 року - з позивача стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 11 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Спору з приводу місця проживання малолітнього сина не виникало, але ОСОБА_2 звернулася до суду і рішенням було визначено його місце проживання з матір`ю. За доводами ОСОБА_1 , окрім перешкод у піклуванні, він неодноразово чув від колишньої дружини, що вона має намір вивезти за кордон сина без згоди батька, що унеможливить спілкування позивача із сином та викликає побоювання, що син до України може не повернутися, у зв`язку з чим ОСОБА_1 і звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивачки 6 000 грн витрат на правничу допомогу. Рішення суду мотивовано тим, що із викладених в позові обставин та наданих позивачем доказів не встановлено порушення відповідачкою прав позивача, свобод чи законних інтересів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що в даному випадку батько, звертаючись до суду, враховуючи постійний конфлікт з матір`ю сина щодо спілкування з ним та участі у вихованні намагався врегулювати питання обізнаності щодо будь-якого виїзду дитини за кордон завчасно, аби це не переросло у ще більший конфлікт, а також не взято до уваги, що третя особа контролює виїзд за кордон тільки на підставі дозвільних документів і обмежує у виїзді тільки на підставі певних обмежень. Питання, яке порушувалося, стосувалося обов`язкового погодження з батьком виїзду дитини за кордон. За доводами позивача, суд першої інстанції не врахував також інтереси дитини, яка при кожній зустрічі з батьком просить його скоріше знову відвідати.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, стягнути з позивача всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. Відповідачка вказує, що спір про право на виїзд дитини за кордон за згоди батька відсутній, оскільки ОСОБА_2 є військовою і виїзд за кордон в умовах війни їй заборонений. Відповідачка вважає позов надуманим і безпідставним, оскільки вона жодного разу не обмовилася про те, що прагне виїхати за межі України та ще більше не повертатися до України. Враховуючи відсутність предмету спору, ОСОБА_2 вважає, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. Відповідачка стверджує, що вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з сином і вихованні, непорозумінь щодо участі позивача в житті сина не виникає.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2020 року (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7).
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 11 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/9 частки його доходів (заробітку) до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, починаючи з 11 березня 2020 року; вирішено питання про судові витрати; у задоволенні решти вимог відмовлено (а.с.9-11).
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2022 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 (а.с.12-13).
У серпні 2022 року ОСОБА_1 направив до Державної прикордонної служби України заяву-заборону, якою повідомив, що не надає згоди на тимчасові поїздки-виїзд з України за кордон у період 01.08.2022 року по 01.08.2023 року своєму малолітньому сину ОСОБА_3 без його письмової згоди, у зв`язку з тим, що матір ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_4 не гарантують повернення сина в Україну після закінчення закордонної поїздки на час військового стану в Україні, тому не уповноважує їх на оформлення та отримання усіх необхідних документів для виїзду (а.с.14).
У відповідь на вказане звернення Адміністрація Державної прикордонної служби повідомила, зокрема про те, що у разі надходження судового рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду з території України дитини заявника і внесення інформації у відповідні бази даних Державною прикордонною службою України буде вжито всіх заходів, передбачених законодавством, щодо недопущення її незаконного виїзду за межі України (а.с.15-16).
29 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Служби у справах дітей Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області із заявою про заборону надання дозволу на виїзд його сина за кордон без згоди батька (а.с.17).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.
Способами захисту сімейних прав та інтересів статтею 18 СК України визначено, зокрема наступні: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
При вирішенні спору суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Переміщення дитини за межі держави постійного місця її проживання без згоди того з батьків, який здійснює опіку над дитиною, визнається незаконним згідно з Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Філософія цієї Гаазької конвенції полягає в боротьбі проти збільшення міжнародних викрадень, заснованій на бажанні захистити дітей та тлумаченні їхніх справжніх інтересів. Відповідно, мета попередження та негайного повернення відповідає особливій концепції «найкращих інтересів дитини».
За відсутності у національному законодавстві чітких положень, якими б було врегульовано порядок вирішення питання застосування судом превентивної тимчасової заборони на виїзд дитини за межі України та подальшого скасування такої заборони, колегія суддів, виходячи із положень Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей й Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, статті 5 ЦПК України, вважає, що такі тимчасові заходи можуть підлягати до застосування у випадку доведення, що існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 17 листопада 2021 року у справі №755/17184/19.
Доводи ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 має намір вивезти за кордон спільного з позивачем сина, не можуть бути визнані такими, що підтверджені достатніми та достовірними доказами. Позивач не надав доказів на підтвердження обгрунтованості заявлених позовних вимог, порушення його прав або прав дитини з боку матері дитини, наявності реальної загрози порушення цих прав. ОСОБА_1 не довів, що конкретні дії відповідачки призведуть до порушення прав дитини або його прав.
Порядок перетину кордону громадянами України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року №724).
Пунктом 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою, зокрема, за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (пункт 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України).
На час запровадження на території України надзвичайного або воєнного стану діють положення абзацу тринадцятого пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, відповідно до яких виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.
Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачені підстави тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України.
Частиною четвертою статті 313 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
У відповідності до частин першої-другої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом, для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності законних підстав для застосування заборони виїзду ОСОБА_3 за межі України без згоди батька, враховуючи, що реальної загрози вивезення дитини її матір`ю або будь-якою іншою особою судом не встановлено. Презумпцію добросовісності та розумності поведінки ОСОБА_2 спростовано не було.
Доводи апеляційної скаги, що відповідачка неодноразово вказувала про вивіз за кордон дитини, жодними доказами не підтверджено, а твердження позивача щодо можливого посилення конфлікту, пов`язаного із спілкуванням батька з сином, грунтуються на припущеннях, на яких не може грунтуватися доказування.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом не враховано інтереси дитини, є безпідставними, оскільки судом не встановлено самого факту, що дитину намагаються вивезти за межі території України всупереч її волі.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Також не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки в даному випадку позивач вважає, що його права можуть бути порушені і саме з метою захисту свої прав звернувся до суду з позовом.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 8 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до договору №07 про надання правової допомоги від 04 січня 2023 року, доданого до відзиву на апеляційну скаргу, Адвокатське об`єднання «Кушнеренко та партнери» (сторона-1), в особі старшого партнера Кушнеренка Є.Ю., та Маціюк З.М. (сторона-2) уклали цю угоду про те, що сторона-2 уповноважує сторону-1 представляти її інтереси, зокрема у судових органах України будь-якої ланки у зв`язку з представництвом та захистом сторони-2 у справі з приводу надання дозволу на виїзд дитини за кордон за згоди батька (а.с.113).
Згідно з Актом виконаних робіт від 05 січня 2023 року правові послуги за Договором №07 від 04.01.2023 року виконано в повному обсязі, за що стороною-2 стороні-1 сплачено 5 000 грн; об`єм виконаних робіт: консультування сторони-2 у апеляційній справі з приводу надання дозволу на виїзд дитини за кордон за згоди батька - 1 година; вивчення судової практики - 1 година; складання та подання відзиву на апеляційну скаргу про надання дозволу на виїзд дитини за кордон за згоди батька - 2 години (а.с.116).
ОСОБА_2 сплатила АО «Кушнеренко та партнери» 5 000 грн на підставі Договору про надання правової допомоги №07 від 04.01.23 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №07 від 04 січня 2023 року (а.с.115).
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, понесені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції належить стягнути на її користь з позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2022 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 2 лютого 2023 року.
Головуючий: Судді:
