ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа №420/7598/22
адміністративне провадження № К/990/23345/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року (судді: Ступакова І.Г., Бітова А.І., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
В травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №35772879 від 20 січня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконанні у відповідача з 05 грудня 2012 року перебувало виконавче провадження №35772879 з примусового виконання виконавчого листа №2-3919/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 02 серпня 2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Постановою державного виконавця від 21 січня 2022 року виконавчий документ повернено стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». При винесені спірної постанови ВП №35772879 від 20 січня 2022 року про стягнення виконавчого збору в сумі 22614,87 грн відповідач керувався пунктом 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 03 липня 2018 року, що є неприпустимим, оскільки закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом`якшують або скасовують відповідальність. Позивач стверджував, що виходячи зі змісту частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» із змінами від 03 липня 2018 року нарахування виконавчого збору мало б відбуватися, починаючи з липня-серпня 2019 року за період з 2018 року, а не за період з 2012 року по 01 січня 2022 року. Також, позивач посилався на порушення відповідачем строків відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №35772879 від 20 січня 2022 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про стягнення виконавчого збору від 20 січня 2022 року ВП №35772879. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем необґрунтовано визначено суму виконавчого збору відповідно до чинної редакції статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII із застосуванням положень частини третьої статті 40 вказаного Закону, оскільки виконавче провадження №35772879 відкрито на підставі Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року, тому виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності Законом 1404-VIII, мають бути завершені у порядку, що діяв до набрання чинності вказаним Законом. Також, суд першої інстанції зазначив, що виконавчою службою не вжито заходів щодо примусового виконання виконавчого листа та не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом.
Поряд з цим, суд визнав необґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення з цим позовом до суду, передбаченого статтею 287 КАС України, та відсутність поважних причин для його поновлення, зазначивши, що в матеріалах виконавчого провадження №35772879 відсутні докази направлення органом ДВС поштою на адресу позивача та докази отримання ним оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору. За висновками суду, викладеними як в оскаржуваному рішенні від 07 липня 2022 року, так і в ухвалі про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин, оскільки останній дізнався про спірну постанову 24 травня 2022 року та звернувся до суду з позовом про її скасування у 10-денний строк.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року.
Позов ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №35772879 від 20 січня 2022 року залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції указав на те, що 27 січня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Паук О.І. звертався до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Астахова Д.А. із заявою про здійснення контролю за виконавчим провадженням №35772879 та перерахунок виконавчого збору, в якій зазначив, що державним виконавцем 20 січня 2022 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 22614,87 грн та навів правове обґрунтування незаконності вказаної постанови. Відповідь орану ДВС на вказану заяву представник позивача отримав 23 лютого 2022 року.
На переконання суду апеляційної інстанції, вказаним підтверджується, що 27 січня 2022 року позивач та його представник знали про винесення державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Стрельчуком О.В. постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 20 січня 2022 року ВП №35772879. З позовом про оскарження вказаної постанови ОСОБА_5 звернувся до суду 27 травня 2022 року, тобто із значним пропуском строку звернення до суду, встановленого процесуальним законом. ОСОБА_1 не навів обґрунтувань з приводу того, що заважало йому звернутися до суду протягом майже чотирьох місяців з позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору ВП №35772879 від 20 січня 2022 року, враховуючи, що в матеріалах справи наявні беззаперечні докази обізнаності позивача про винесення спірної постанови ще в січні 2022 року.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення з цим позовом до суду та не наведено обґрунтувань щодо наявності поважних причин пропуску такого строку, які б стали підставою для його поновлення.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок надіслання документів виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня. Тобто, в разі винесення 20 січня 2022 року постанови про стягнення виконавчого збору №35772879, ця постанова мала бути направлена позивачу 21 січня 2022 року, а постанова про повернення виконавчого документа стягувана, яка винесена 21 січня 2022 року мала бути направлена позивачу 22 лютого 2022 року.
Незважаючи на встановлені Законом України «Про виконавче провадження» вимоги порядку надіслання документів виконавчого провадження, відповідачем у апеляційній скарзі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року вказано, що 15 лютого 2022 року на адресу ОСОБА_1 направлено документи виконавчого провадження, тобто пройшло 25 днів від дати коли мали бути виконані обов`язки державним виконавцем Відділу та надіслані відповідні постанови, насамперед про стягнення виконавчого збору.
У своєму зверненні до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 27 січня 2022 року, адвокат Паук О.І. зазначив лише інформацію, яка містилися Автоматизованій системі виконавчого провадження, і жодних постанов від 20 січня 2022 року чи 21 січня 2022 року до звернення не додавав.
У відповіді від 22 лютого 2022 року за вих. № 733/П-422-03.02/03.02-07 начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області зазначив, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору направлена для подальшого виконання до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Проте, коли саме із зазначенням точної дати направлення документів виконавчого провадження №35772879, ця відповідь інформації не містить, і про це позивач дізнався лише з апеляційної скарги відповідача від 13 липня 2022 року.
Також відповідь від 22 лютого 2022 року містить таку інформацію: «Відповідно до розрахунку державного виконавця, сформованого у автоматизованій системі виконавчого провадження, заборгованість зі сплати аліментів склала 226148,70 грн».
На цей час, протягом значного часу в Автоматизованій системі виконавчого провадження за реєстраційним номером ВП №35772879 і ідентифікатором доступу ЕГА227ВЕ7ДЕГ, цей розрахунок відсутній.
Це на переконання скаржника підтверджує, що Автоматизована система виконавчого провадження є інформаційною системою, на яку необхідно опиратися лише після дотримання встановлених обов`язків виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» і дотримання Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Тому, на переконання скаржника, твердження суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не наводить обґрунтувань з приводу того, що заважало йому звернутися до суду протягом чотирьох місяців з позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору ВП №35772879 від 20 січня 2022 року є передчасними.
Також скаржник у касаційній скарзі зазначає про помилкове посилання суду апеляційної інстанції на те, що: «Ознайомлення представником позивача в травні 2022 року з матеріалами виконавчого провадження №35772879 не підміняє собою дати, з якої він дізнався чи повинен був дізнатися». Таке посилання суду апеляційної інстанції свідчить, про відсутність детального розгляду інформації яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки представником позивача зазначено: «Станом на даний час постанову про стягнення виконавчого збору №35772879 від 20 січня 2022 року позивачем отримано від відповідача 19 травня 2022 року, а його представником отримано під час ознайомлення 24 травня 2022 року із матеріалами виконавчого провадження №69000488»
На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції переплутавши виконавчі провадження, не з`ясував всі обставини на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог. Скаржник зауважує, що . необхідність дотримання Закону України «Про виконавче провадження» і Інструкції з організації примусового виконання рішень по виготовленню і направленню матеріалів виконавчого провадження сторонам є обов`язком державного виконавця.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2023 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
З 2012 року у провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №35772879 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси №2-3919/11 від 02 серпня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 14 червня 2011 року і до повноліття доньки ОСОБА_6 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку до повноліття доньки ОСОБА_7 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
14 січня 2022 року до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) надійшла заява від ОСОБА_2 про повернення виконавчого листа, обґрунтована тим, що ОСОБА_1 належним чином виконує рішення суду та сплачує аліменти на утримання дітей.
20 січня 2022 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Стрельчуком О.В. винесено постанову у ВП №35772879 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 22614,87 грн.
Постановою державного виконавця Стрельчука О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №35772879 від 21 січня 2022 року виконавчий лист Київського районного суду м. Одеси №2-3919/11 від 02 серпня 2011 року повернено стягувачу ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначеною постановою, серед іншого, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 20 січня 2022 року ВП №35772879 у розмірі 22614,87 грн виведено в окреме виконавче провадження.
Не погоджуючись з правомірністю постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 20 січня 2022 року ВП №35772879 у розмірі 22614,87 грн ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За нормами частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із тим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами частини другої статті 287 вказаного Кодексу позовну заяву може бути подано до суду, зокрема: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поряд з цим, у відповідності до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами частини п`ятої цієї статті визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Предметом спору у цій справі є постанова державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Стрельчука О.В. від 20 січня 2022 року ВП №35772879 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції, тому що уважав постанову державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Стрельчука О.В. від 20 січня 2022 року ВП №35772879 про стягнення з боржника виконавчого збору протиправною, клопотання про визнання поважними причин пропуску строків на подання скарги та поновлення таких строків не подавав.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року позовну заяву позивача залишено без руху, для надання можливості позивачу для усунення недоліків, зокрема, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку звернення до суду.
07 червня 2021 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято до судового розгляду та відкрито провадження у справі.
Однак, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи надані пояснення позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк для звернення до суду з цим позовом і не зазначив поважних причин для його поновлення та про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Суд першої інстанції указав на те, що позивач про наявність вказаної постанови дізнався в травні 2022 року при ознайомленні його представника з матеріалами виконавчого провадження №35772879. В порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» копію вказаної постанови відповідачем на адресу боржника не надсилалося та не вручалося.
Суд першої інстанції врахував надані пояснення позивача та, у зв`язку з цим, дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущено ОСОБА_1 з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.
Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції оскільки як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Паук О.І. звертався до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Астахова Д.А. із заявою про здійснення контролю за виконавчим провадженням №35772879 та перерахунок виконавчого збору, в якій зазначив, що державним виконавцем 20 січня 2022 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 22614,87 грн та навів правове обґрунтування незаконності вказаної постанови. (т.1, а.с.276)
Відповідь орану ДВС на вказану заяву представник позивача отримав 23 лютого 2022 року. (т.1, а.с.286)
З позовом про оскарження вказаної постанови ОСОБА_5 звернувся до суду 27 травня 2022 року.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні дати, з якої скаржник дізнався про своє порушене право слід враховувати таке.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Положеннями статті 18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, зокрема, те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною першою статті 19 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону "Про виконавче провадження" про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.
У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже як правильно зазначив скаржник, з посиланням на постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13, від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16, в учасника виконавчого провадження немає обов`язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г погодився із висновками суду апеляційної інстанції, зазначивши, що у зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини: звернення позивача як стягувача 01 липня 2019 року листом №4471/09-03 до відділу примусового виконання рішень ДВС із вимогами про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу №925/308/13-г від 16 березня 2015 року та про відновлення виконавчого провадження (з доданням до цього листа Наказу, ухвали Господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року, постанови Північного апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року - про скасування судового рішення про визнання Наказу таким, що не підлягає виконанню, п.4.4 цієї постанови), Суд, з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28 Закону "Про виконавче провадження", а також з урахуванням термінів поштового обігу кореспонденції дійшов висновку, що позивач міг розраховувати на отримання постанови про відновлення виконавчого провадження з виконання наказу не пізніше 15 липня 2019 року.
Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом "Про виконавче провадження", термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.
Чинне процесуальне законодавство початок перебігу строку звернення до суду визначає альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тому при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що через певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є необхідним змінити спосіб захисту на той, яким вона раніше скористатися не бажала.
Частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Повертаючись до обставин цієї справ, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 січня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Паук О.І. звертався до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Астахова Д.А. із заявою про здійснення контролю за виконавчим провадженням №35772879 та перерахунок виконавчого збору, в якій зазначив, що державним виконавцем 20 січня 2022 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 22614,87 грн та навів правове обґрунтування незаконності вказаної постанови. Відповідь орану ДВС на вказану заяву представник позивача отримав 23 лютого 2022 року.
Таким чином, звернення позивача та його представника 27 січня 2022 року із вищезазначеною заявою до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Астахова Д.А, свідчить про те, що позивач був обізнаний про винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Верховний Суд зазначає, що незважаючи на несвоєчасне направлення ОСОБА_1 документів виконавчого провадження, позивач та його представник могли вжити заходів спрямованих на отримання оскаржуваної постанови.
Верховний Суд уважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що посилання позивача на невиконання Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) вимог Закону №1404-VIII щодо надіслання на його адресу або вручення копії спірної постанови не мають правового значення для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду у даному випадку, оскільки, як вже зазначалося, початок перебігу встановленого частиною другою статті 287 КАС України десятиденного строку звернення до суду вказана норма пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не з днем вручення такій особі рішення органу ДВС.
Ознайомлення представником позивача в травні 2022 року з матеріалами виконавчого провадження №35772879 не підміняє собою дати, з якої він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Будучи обізнаним з наявністю спірної постанови позивач не проявляв розумної зацікавленості та не звертався до державного виконавця щодо отримання її копії майже 4 місяці.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження й отримання копії оскаржуваної постанови в травні 2022 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи, що позивач пропустив строк для звернення до суду з цим позовом і не зазначив поважних причин для його поновлення, колегія суддів уважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій ухвалено законно і обґрунтовано рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судового рішень відсутні.
СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
ПОСТАНОВИВ
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді : М.В. Білак
М.І. Смокович
