Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/7598/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 41406776, місцезнаходження:65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 27 травня 2022 року через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 41406776, місцезнаходження:65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1), в якій позивач просив:
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 35772879, яка винесена 20.01.2022 року Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса).
Ухвалою суду від 09 червня 2022 року після усунення недоліків у позовній заяві поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято до судового розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових справ в адміністративній справі.
Також вказаною ухвалою зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №35772879, протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали та зупинено провадження по справі до отримання копії витребуваних судом документів.
До суду 14 червня 2022 року на виконання ухвали суду Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) надано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №35772879.
Ухвалою суду від 27 червня 2022 року поновлено провадження у справі зі стадії, на якій було зупинено та продовжено розгляд справи № 420/7598/22 у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів в адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконанні у відповідача з 05.12.2012 року перебувало виконавче провадження №35772879 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3919/11, який виданий Київським районним судом м. Одеси 02.08.2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 14 червня 2011 року і до повноліття доньок.
Позивач зазначив, що 21.01.2022 року державним виконавцем відповідача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу № 35772879.
Підставою для винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу стала заява самого стягувача від 14.01.2022 року, зі змісту якої вбачається, що позивач самостійно сплачував аліменти станом на 14.01.2022 року.
Однак, державним виконавцем Відділу у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що заборгованість станом на 01.01.2022 року складає 226148 грн. 70 коп., тоді як за заявою стягувача заборгованість відсутня.
На думку позивача, внаслідок заяви стягувача про повернення виконавчого документа відповідач був позбавлений підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору 20.01.2022 № 35772879.
Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору відповідачем порушено процедурний порядок.
Так, позивач зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору мала бути винесена після постанови про повернення виконавчого документа.
В даному випадку державним виконавцем використано ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції до 03.07.2018 року, зокрема, п. 3 ст. 40 Закону, що є неприпустимим, оскільки закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом`якшують або скасовують відповідальність.
Проте 03.09.2018 року державним виконавцем відділу винесено розрахунок виконавчого збору за серпень 2018 року, а сам виконавчий збір розрахований із сукупного розміру заборгованості за період заборгованості починаючи з 2012 року, тоді як мав бути визначений із сукупного розміру, який перевищує суму відповідних платежів за 12 місяців сплати щомісячного аліментного платежу починаючи з липня-серпня 2018 року на підставі змін в ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», що були внесені відповідно до ЗУ № 2475-УІІІ від 03.07.2018.
Також позивач звернув увагу, що за період з лютого 2019 року по 08.11.2022 року щомісячних розрахунків заборгованості зі сплати аліментів виконавче провадження № 35772879 не містить.
Стосовно розрахунку заборгованості станом на 01.01.2022 року позивач зазначив, що дана заборгованість була розрахована на підставі заяви боржника від 21.12.2021 року, але сам розрахунок заборгованості позивачу не надано.
Окрім того, позивач зазначив, що на його думку, порушені строки відкриття виконавчого провадження № 69000488 за постановою про стягнення виконавчого збору № 35772879, а тому з порушенням строків про відкриття було повідомлено позивача.
До суду 14 червня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за час проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 35772879 сторони виконавчого провадження квитанції про сплату аліментів на адресу відділу не надавали та кошти на депозитний рахунок відділу від боржника не надходили.
Крім того, на протязі перебування виконавчого провадження на примусовому виконанні стягувач ОСОБА_2 неодноразово зверталась на адресу відділу для отримання довідок про неотримання аліментів, у звязку з несплатою аліментів ОСОБА_1 .
Також відповідач зазначив, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 20.01.2022 року сторонами не оскаржено.
Відповідач просить звернути увагу, що жодного доказу того, що позивач сплачував аліменти щомісячно у повному обсязі до позовної заяви не додано.
Також відповідач вважає, що позивачем на власний розсуд перетрактовано п. 2 ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-УІІІ, оскільки Законом № 1404-УІІІ передбачено винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу та не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа, а не після повернення виконавчого документа стягувачу, та після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчі дії не вчиняються.
Щодо строку обчислення виконавчого збору відповідач зазначив, що Законом України від 03.07.2018 року № 2475-УІІІ були внесені зміни до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % суми заборгованості із сплати аліментів та доповнено п. 2 ч. 4 ст. 27 Закону, згідно з якої за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 12 місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів.
Тобто, відповідач звернув увагу, що зазначені норми права містять вказівку лише на суму заборгованості, за наявності якої виникають підстави для стягнення виконавчого збору, а не на період її виникнення.
Відповідач зазначив, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Нормами Закону № 2475-УІІІ, який набрав чинності 28 серпня 2018 року посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів.
Відповідач вважає, що державним виконавцем вірно застосовано вищезазначену норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.
Також відповідач зазначив, що відсутність в матеріалах виконавчого провадження розрахунків заборгованості зі сплати аліментів не спростовує наявності заборгованості позивача зі сплати аліментів станом на 31.12.2021 року у розмірі 226148, 70 грн.
Окрім цього, відповідач звернув увагу, що позивач має ідентифікатор коду до автоматизованої системи виконавчого провадження та мав можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.
Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження № 69000488 від 11.05.2022 року відповідач зазначив, що у відділу відсутні будь-які відомості щодо оскарження вказаної постанови.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк оскарження рішень та дій державного виконавця.
Так, відповідач звернув увагу, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що відомості про існування постанови про стягнення виконавчого збору йому стали відомі тільки 24.05.2022 під час примусового виконання Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) даної постанови шляхом відкриття виконавчого провадження № 69000488.
Однак, відповідач зазначає, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки у заяві представника позивача Паука О.І. від 27.01.2022 року начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області робиться посилання на постанову про стягнення виконавчого збору № 35772879 у розмірі 22614, 87 грн.
Відтак, про порушення своїх прав позивач знав ще станом на 27.01.2022 та право на оскарження до суду мало бути реалізовано до 07.02.2022 року. Тому, на думку відповідача, позивач звернувся до суду 27.05.2022 року з пропуском строку звернення до суду.
У свою чергу позивачем надана відповідь на відзив (вхід. № ЕС/1953/22 від 17.06.2022 року), відповідно до якої позивач зазначив, що станом на даний час постанову про стягнення виконавчого збору від 20.01.2022 року ніяким чином позивачем не було отримано від відповідача, її було отримано лише під час ознайомлення 24.05.2022 року із матеріалами виконавчого провадження № 69000488.
Позивач акцентував увагу на тому, що матеріали виконавчого провадження № 35772879 не містять будь-якої інформації про направлення позивачу постанов про стягнення виконавчого збору чи повернення виконавчого документа будь-яким видом поштового звязку, також виконавче провадження не містить інформацію про отримання позивачем даних постанов.
Також позивач звернув увагу, що державний виконавець після отримання 14.01.2022 року заяви про повернення виконавчого документу мав змогу отримати ґрунтовну відповідь стосовно довідок про неотримання аліментів, проте цим правом не скористався.
Позивач вважає, що заява стягувача від 14.01.2022 року про відсутність боргу у виплаті аліментів спростовує всі доводи відповідача.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, матеріали виконавчого провадження, суд встановив таке.
Так, суд встановив, що державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Рупець Н.О. за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2012 року ВП №35772879 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3919/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 02.08.2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 14 червня 2011 року і до повноліття доньки ОСОБА_5 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в розмірі ј частини від усіх видів заробітку до повноліття дочки ОСОБА_6 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач ОСОБА_2 неодноразово зверталась на адресу відділу для отримання довідок про неотримання аліментів, у звязку з несплатою ОСОБА_1 аліментів, які були видані відповідачем стягувачу.
Також матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що 21.12.2021 року до відділу надійшла заява ОСОБА_2 про перерахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі виписки Пенсійного фонду України про отриману заробітну плату та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України з 2004 року по грудень 2021 року.
14.01.2022 року до відділу надійшла заява ОСОБА_2 про повернення виконавчого листа без подальшого виконання, в якій стягувачка повідомила, що боржник належним чином виконує рішення суду станом на 14.01.2022 року претензій до нього по сплаті аліментів вона не має.
Суд встановив, що відділом зроблений розрахунок заборгованості по аліментам від 20.01.2022 року, відповідно до якого станом на 01.12.2021 у ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів склала 226148, 70 грн., та розрахунок нарахування виконавчого збору від 20.01.2022 року, відповідно до якого сукупний розмір нарахованого виконавчого збору - 22614, 87 грн.
Суд встановив, що державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Стрельчуком О.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 20.01.2022 року ВП №35772879, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 22614, 87 грн.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Стрельчуком О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.01.2022 року ВП № 35772879.
Позивач не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, звернувся з даним позовом до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив висновки щодо задоволення позову повністю, з таких підстав.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд встановив, що виконавче провадження № 35772879 було відкрито на підставі Закону України «Про виконавче провадження» № 606 -XIV від 21 квітня 1999 року (надалі Закон № 606 ХІУ), а оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 35772879 була внесена на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі Закон 1404-VIII).
Відповідно до п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1404-VIII, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Так, суд встановив, що державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Рупець Н.О. за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2012 року ВП №35772879 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3919/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 02.08.2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 14 червня 2011 року і до повноліття доньки ОСОБА_5 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в розмірі ј частини від усіх видів заробітку до повноліття дочки Ксенії, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, враховуючи положення п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1404-VIII розпочаті виконавчі дії зі стягнення аліментів мають завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок стягнення виконавчого збору у Законі № 606 ХІУ був врегульований ст. 28, відповідно до якої у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 606 ХІУ, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові (ч. 3-6 ст. 28 Закону № 606 ХІУ).
Таким чином, аналіз ст. 28 Закону № 606 ХІУ доводить, що виконавчий збір не стягувався з виконавчих листів щодо стягнення періодичних платежів, до яких відноситься стягнення аліментів.
Так, суд зазначає, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2012 року ВП № 35772879 не зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору.
Стягнення виконавчого збору у Законі 1404-VIII врегульоване статтею 27.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
Відповідно до ч. 4 ст.27 Закону 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП № 35772879 від 20.01.2022 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 22614, 87 грн., визначив суму виконавчого збору відповідно до чинної редакції ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та застосовано положення ч. 3 ст. 40 Закону 1404-VIII. І як вже було зазначено, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2012 року ВП № 35772879 не зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору.
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд виходить із застосування норм права таким чином.
Так, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Такий самий принцип незворотності дії закону передбачений п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1404-VIII.
З урахуванням того, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , п.7 Перехідних положень Закону України № 1404-VIII передбачено, що розпочаті виконавчі дії завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цього закону, а також того, що виконавчою службою не було вжито заходів щодо примусового виконання виконавчого листа та не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд доходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 22614, 87 грн., із застосуванням до нього норм закону, які погіршили становище боржника.
Таким чином, враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору із застосуванням чинної норми Закону 1404-VIII до позивача, тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 35772879, яка винесена 20.01.2022 року Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) є правомірними та належать задоволенню.
Щодо доводів позивача стосовно неправильного розрахунку заборгованості аліментів суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Суду не надано докази оскарження у встановленому законом порядку розрахунку заборгованості аліментів, а тому такі доводи не беруться судом до уваги.
Також не належать розгляду як докази по справі доводи позивача щодо порушення строку винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 69000488 за постановою про стягнення виконавчого збору № 35772879, оскільки вони не стосуються предмету доказування у цій справі.
Стосовно доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Так, ухвалою суду від 09 червня 2022 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та поновлено такий строк на подачу позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінивши доводи відповідача щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду неповажними та підстави поновлення позивачу строку звернення до суду, суд не знайшов підстав вважати, що викладений в ухвалі висновок про визнання поважними причини пропуску строку звернення був передчасним, а тому відсутні правові підстави для розгляду питання про залишення позову без розгляду.
Так, суд зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження № 35772879 відсутні докази направлення поштою на адресу позивача та докази отримання позивачем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.
Посилання відповідача на те, що в заяві представника позивача Паука О.І. від 27.01.2022 року начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області робиться посилання на постанову про стягнення виконавчого збору № 35772879 у розмірі 22614, 87 грн., а відтак, про порушення своїх прав позивач знав ще станом на 27.01.2022, відхиляються судом, оскільки це не доводить факт отримання позивачем копії постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись положенням Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 6, 14, 77, 90, 139, 161, 255, 271, 269, 287 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 41406776, місцезнаходження:65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,- задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про стягнення виконавчого збору від 20.01.2022 року ВП № 35772879.
Стягнути з Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 41406776, місцезнаходження:65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок)
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя: Л.Р. Юхтенко
