ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"17" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2427/22Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від прокуратури: Євглевський А.В. - посвідчення, Лянна О.А. - посвідчення,
від позивача 1: не з`явився,
від позивача 2: не з`явився,
від третьої особи позивача: Вихристюк І.М. - керівник, адвокат Карташов А.Г. - ордер,
від відповідача: адвокат Піщанська І.В. - довіреність,
від третьої особи відповідача 1: адвокат Кравцан В.М. - ордер,
від третьої особи відповідача 2: адвокат Гусак О.М. - ордер,
розглянувши заяву Національного природного парку «Тузловські лимани» (вх. № 2-66/23 від 17.01.2023) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2427/22
за позовом: Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (вул. Незалежності, № 39, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67701) в інтересах держави в особі:
позивача - 1: Одеської обласної державної адміністрації (просп. Шевченка, № 4, м. Одеса, 65032, код ЄДРПОУ 00022585);
позивача - 2: Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (вул. Грецька, № 24, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 04056813)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національного природного парку "Тузловські лимани" (вул. Партизанська, № 2, м. Татарбунари, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68100, код ЄДРПОУ 37197893)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина" (вул. Шевченка, № 37, с. Базар`янка, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68162, код ЄДРПОУ 00413446);
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 )
про розірвання договору оренди, скасування рішення державного реєстратора, зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина», в якому просить суд:
- розірвати договір оренди, укладений 08.06.2010 між Татарбунарською районною державною адміністрацією та Приватним акціонерним товариством сільськогосподарським підприємством «Чорноморська перлина» щодо земельної ділянки, загальною площею 1,3 га, яка знаходиться на території 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району, який зареєстрований 29.07.2010 Татарбунарським відділом Центру ДЗК за № 041053500466, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Оперчук І.М. від 20.10.2015 № 25423081 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 756475551250, номер запису про інше речове право 11712165);
- скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Оперчук І.М. від 20.10.2015 № 25423081 щодо державної реєстрації за Приватним акціонерним товариством сільськогосподарським підприємством «Чорноморська перлина» права оренди на земельну ділянку, площею 1,2975 га, яка знаходиться на території Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 756475551250, номер запису про інше речове право 11712165);
- зобов`язати Приватне акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство «Чорноморська перлина» повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 1,2975 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5125000000:01:003:0009.
30.09.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 2516/22) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2427/22. Постановлено справу № 916/2427/22 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "20" жовтня 2022 року об 11:20 год. Окрім того, даною ухвалою залучено до участі у справі Національний природний парк «Тузловські лимани» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
20.10.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/2427/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "03" листопада 2022 року о 12:40 год.
03.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області залучено до участі у справі № 916/2427/22 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. А також, відкладено підготовче засідання у справі № 916/2427/22 на "24" листопада 2022 року об 11:00 год.
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 у справі № 916/2427/22 на 24.11.2022 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань.
29.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/2427/22 призначено на "06" грудня 2022 року о 15:00 год.
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 у справі № 916/2427/22 на 06.12.2022 о 15:00 год., не відбулося у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань, зокрема, в режимі відеоконференції.
07.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено підготовче засідання у справі № 916/2427/22 на "22" грудня 2022 року о 12:00 год.
22.12.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/2427/22 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2427/22 до судового розгляду по суті на "29" грудня 2022 року об 11:40 год. Призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/2427/22 по суті на 17 січня 2023 року о 12:20 год.
29.12.2022 у судовому засіданні судом проголошено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до 17.01.2023 о 12:20 год.
17.01.2023 Національним природним парком «Тузловські димани» подано до суду заяву (вх. № 2-66/23) про відвід судді на підставі ст. 35 ГПК України та у порядку ст. 38 ГПК України.
В обґрунтування поданої заяви заявник відзначає, що НПП «Тузловські лимани» подано до суду письмові пояснення, в яких серед іншого зазначено про обставини здійснення самочинного будівництва у квітні-червні 2014 року та у 2015 році.
В подальшому, як вказує заявник, під час підготовки до судового розгляду у судовому засіданні 17 січня 2023 року представником парку А. Карташовим встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3511/15 за позовом Районної громадської організації «Відродження» до Татарбунарської районної державної адміністрації про зобов`язання Татарбунарської РДА припинити дії із самочинної забудови особливо цінної Приморської коси шляхом припинення самочинного будівництва на 1-км Приморської коси та зобов`язання Татарбунарської районної державної адміністрації відновити становище, яке існувало до порушення, а саме повернути земельну ділянка (частину піщаної коси), на якій ведеться самочинне будівництво, у попередній стан, стан піщаної коси 2010 року (пляж).
При цьому, як вбачається зі змісту рішення суду у даній справі № 916/3511/15 головуючим суддею був Цісельський О.В., тобто суддя, який головує у даній справі. Зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2015 року у справі № 916/3511/15 вбачається, що самочинне будівництво, яке було предметом тієї справи знаходилось на земельній ділянці, яка була передана в користування за розпорядженням голови Татарбунарської районної державної адміністрації від 26 січня 2009 року Ж25/А-2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду строком на 25 років ВАТ СП «Чорноморська перлина» для розміщення об`єкту стаціонарної рекреації на території 1 км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області». Отже справи стосуються однієї й тієї ж земельної ділянки 5125000000:01:003:0009.
Як стверджує заявник, 07 жовтня 2015 року суддею винесено рішення про відмову у задоволенні позову, зважаючи на що існують об`єктивні підстави стверджувати про те, що судом вже сформована думка щодо самочинного будівництва на зазначеній земельній ділянці, що у свою чергу покладає сумнів у безсторонності та неупередженості при розгляді поточної справи, оскільки відмова у задоволенні позову потягла за собою подальші події щодо самочинної забудови 1-км Піщаного пересипу біля с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, розгляд щодо наслідків якої наразі відбувається у справі № 916/2427/22.
За висновком заявника, викладене виключає підстави стверджувати про можливість запобігання у подальшому сумнівів і нарікань у об`єктивності і неупередженості головуючого в очах суспільства, а також дотримання стандарту безсторонності та неупередженості судового розгляду і дотримання балансу інтересів між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів сторін і цілями, для досягнення яких буде спрямоване рішення по даній справі, тобто відповідності його вимогам справедливого суду в контексті наведеної практики ЄСПЛ.
Зважаючи на викладене вище, оскільки суддя Цісельський О.В. вже брав участь у розгляді справи, яка стосувалася самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5125000000:01:003:0009, розірвання договору оренди якої саме з причин, зокрема, здійснення самочинного будівництва є предметом розгляду справи № 916/2427/22, заявник вважає, що відсутні підстави стверджувати про безсторонність та неупередженість головуючої судді.
Окрім того, на переконання заявника, з метою дотримання балансу інтересів між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів сторін і цілями, для досягнення яких буде спрямоване рішення по даній справі, а також з метою запобігання у подальшому сумнівів і нарікань у об`єктивності і неупередженості головуючого в очах суспільства та з інших підстав, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36, ст. 39 ЦПК України головуючий суддя так само не позбавлений можливості заявити по даній цивільній справі самовідвід, щоб виключити будь-які сумніви щодо безсторонності судді.
Щодо строку подання заяви НПП «Тузловські лимани» зауважив, що після подання пояснень, під час підготовки до судового розгляду справи у судовому засіданні 17 січня 2023 року представником НПП «Тузловські лимани» було проведено аналіз реєстру судових рішень та сайту «Судова влада України» з метою отримання додаткових відомостей про заходи реагування на самочинне будівництво та використання цих відомостей при постановці питань відповідачу та третім особам, які мають виступати у судовому засіданні та з метою подальшого отримання додаткових доказів для розгляду справи у разі наявності такої необхідності.
Зважаючи на те, що НПП «Тузловські лимани» та адвокат А. Карташов не були учасниками справи № 916/3511/15 про існування даної справи третій особі, як стороні даної справи не було відомо про дану справу. Зважаючи на викладене, на переконання заявника, дана заява може бути подана до суду в порядку 39, 40 ЦПК України.
В судовому засіданні 17.01.2023 представники заявника підтримали подану заяву про відвід судді, просили її задовольнити, представники відповідача та третіх осіб заперечували проти задоволення заяви НПП «Тузловські лимани» про відвід судді з мотивів її безпідставності. Присутні в судовому засіданні прокурори залишили розгляд вказаної заяви на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши думку присутніх учасників справи, дослідивши заяву НПП «Тузловські лимани» про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2427/22, матеріали справи в частині, що її стосуються, та оцінивши їх у сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно.
Заяву НПП «Тузловські лимани» про відвід судді надано до суду в день розгляду справи в судовому засіданні 17.01.2023, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, тому питання про відвід судді від розгляду справи № 916/2427/22 вирішується суддею Цісельським О.В.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
З аналізу Господарського процесуального кодексу України, зокрема, приписів, які регулюють зміст судових рішень, слідує, що, судове рішення, серед іншого, обов`язково повинне бути мотивованим та обґрунтованим, що, у свою чергу передбачає наявність як особистої думки судді, так і виокремлення ним власної правової позиції у спорі, у процесуальному питанні, яке потребує вирішення.
Водночас, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Оцінюючи доводи заявника суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.
Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об`єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 7 серпня 1996 року, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Разом з тим ч. 4 ст. 35 ГПК України прямо вказує на те, що рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, в розумінні цієї норми не належить до обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, та обставина, що суддя вже вирішував спори, зокрема, і щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, та висловив певну правову позицію в іншій справі.
Подібна позиція висловлена Радою суддів України у рішенні від 7 вересня 2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Проте, подана НПП «Тузловські лимани» заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Цісельського О.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Заявником у заяві про відвід судді Цісельського О.В. не наведено в чому саме полягає необ`єктивність та упередженість судді, як і не наведено мотивованих підстав здійснення розгляду справи виключно в інтересах однієї із сторін, що по суті є порушенням принципів змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Мотивованих підстав браку безсторонності у судді Цісельського О.В., що стало б підставою для його відводу від розгляду справи № 916/2427/22 заявником не наведено.
Обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Цісельського О.В. від розгляду справи, судом не встановлено.
Поряд з цим, заявник у поданій суду заяві про відвід судді Цісельського О.В., крім незгоди із процесуальним рішенням та оцінкою доказів, зробленими при розгляді справи №916/3511/15, які за твердженням НПП «Тузловські лимани» будуть мати вплив на розгляд даної справи та оцінку доказів у ній, жодних інших фактів, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності, упередженості судді Цісельського О.В. при розгляді даної справи не навів, документально не підтвердив.
Незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді може бути реалізована шляхом оскарження їх у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, а саме, поданням апеляційної скарги на рішення суду, а відповідні висновки, покладені судом в обґрунтування прийнятих процесуальних документів можуть бути оспорені при оскарженні відповідного рішення до суду вищої інстанції.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання за положеннями ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Такими чином, наведені НПП «Тузловські лимани» у заяві про відвід судді Цісельського О.В. аргументи не свідчать про наявність підстав, передбачених у ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а також не підтверджують заінтересованість у результаті розгляду справи, упередженість та необ`єктивність судді Цісельського О.В. при розгляді справи № 916/2427/22, у зв`язку з чим заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Окрім того, суд наголошує, що як вбачається з рішення Господарського суду Одеської області 07.10.2015 у розгляді справи № 916/3511/15 від районної громадської екологічної організації «Відродження» приймала участь керівник позивача в даній справі - Вихристюк І.М., яка наразі є керівником Національного природного парку «Тузловські лимани».
Залучено до участі у справі Національний природний парк «Тузловські лимани» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача судом було 30.09.2022 відповідною ухвалою Господарського суду Одеської області під час відкриття провадження у справі № 916/2427/22.
Отже, керівник заявника, яка була обізнана про існування рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2015 у справі № 916/3511/15, не була позбавлена права звернутись із відповідною заявою протягом десяти днів з дня отримання НПП «Тузловські лимани» ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання, як то передбачено ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, заява про відвід подана представником НПП «Тузловські лимани» з порушенням строків, встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки пропуску процесуальних строків: заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення. Повноваження на поновлення попущеного процесуального строку буз відповідного клопотання сторони у суду відсутні.
НПП «Тузловські лимани» клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про відвід судді та поважності причин такого не наведено ані у заяві, ані надано до матеріалів поданої заяви у вигляді окремого документу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Протягом розгляду цієї справи, як і будь-якої іншої, суд керувався та керується завданням господарського судочинства, основними принципами (засадами) якого є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд при розгляді цієї справи, керуючись завданням господарського судочинства, забезпечуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність господарського судочинства створював усім учасникам судового процесу, в тому числі й заявнику необхідні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.
Щодо об`єктивного критерію, заявник не наводить жодного факту, обставини, події, або посилання на дії (бездіяльність) судді Цісельського О.В., які б свідчили, що суддя виявив небезсторонність, упередженість, необ`єктивність при розгляді справи № 916/2427/22 в суді у будь-якій формі.
Усі судження та умовиводи заявника є лише припущеннями НПП «Тузловські лимани» та не можуть бути оцінені як обґрунтовані побоювання щодо зацікавленості, небезсторонності судді чи упередженого ставлення до заявника, або особисту прихильність до інших учасників справи з боку головуючого судді.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява N21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Жодних доказів, які б свідчили про упередженість або необ`єктивність судді Цісельського О.В., його заінтересованості у результаті розгляду справи № 916/2427/22 до заяви не надано. Доводи заявника є надуманими та ґрунтуються на припущеннях. При цьому заявником взагалі проігноровані вимоги ч. 4 ст. 35 ГПК України, якою прямо встановлено, що рішення судді в інших справах не може бути підставою для відводу.
Крім того, суд зазначає наступне:
Рекомендаціями СМ/Кес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки встановлено, що саме незалежність суддів, є невід`ємним елементом верховенства права, необхідним для неупередженості суддів та функціонування судової системи.
Судді повинні мати необмежену свободу, щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути об`єктивно вислуханими, пояснювати за потреби процедурні питання.
В Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
В рішеннях у справах «Ветштайн проти Швейцарії» та «Ферантелі та Сантанжело проти Італії», Європейським судом з прав людини висловлювалась позиція, згідно якої при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
З врахуванням наведеного, суд зауважує, що заявлений відвід судді Цісельському О.В. має ознаки завідомо безпідставного, що, залежно від обставин справи, може бути визнано як зловживання процесуальними правами, згідно приписів п.1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, та є таким, що спрямований на затягування розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Національний природний парк «Тузловські лимани» в заяві про відвід судді від розгляду справи №916/2427/22, не можуть бути підставою для відводу судді Цісельського О.В. в зв`язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.
При цьому, суд зауважує представнику заявника, що згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, як не допускається і тиск на суддю.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 35, 39, 76, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні заяви Національного природного парку «Тузловські лимани» (вх. № 2-66/23 від 17.01.2023) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/2427/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 17.01.2023 та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 23.01.2023.
Суддя О.В. Цісельський
