ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" грудня 2022 р. Cправа № 902/594/20
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника прокурора Вінницької області, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код - 02909909, в інтересах держави в особі Вінницької районної ради, вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21036, код - 21728243
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД", вул. П. Дехтяренка, 35, м. Київ, 42001, код - 40614486
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби у Вінницькому районі Вінницької області, вул. Театральна, буд. 14, офіс 310, м. Вінниця, 21050
про стягнення 220 904,47 грн
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Господарського суду Вінницької області (головуючий суддя Міліціанов Р.В.) знаходиться справа № 902/594/20 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної ради та Комунального підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про стягнення 220 904,47 грн.
Ухвалою суду від 17.06.2020 року відкрито провадження у справі № 902/594/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Також, даною ухвалою, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
27.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 23.07.2020 року), в якому останній вважає позовну заяву передчасною, безпідставною, необґрунтованою та просить суд відмовити в задоволенні позову. В якості додатків до відзиву додано ряд документів.
Ухвалою суду від 04.08.2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 25.08.2020 року.
14.08.2020 року на адресу суду від Прокуратури Вінницької області надійшла відповідь на відзив № 05/3-213вих-20 від 10.08.2020 року.
01.09.2020 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 27.08.2020 року, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю та стягнути з позивача судові витрати.
15.09.2020 року на адресу суду від Прокуратури Вінницької області надійшли письмові пояснення №05/1-319вих-20 від 10.09.2020 року, в якості додатків до пояснень додано ряд документів.
Ухвалою суду від 01.10.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/594/20 на 21.10.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду 07.10.2020 року визначено наступну дату підготовчого судового засідання - 21.10.2020 року.
27.10.2020 року ТОВ "ЖИЛ СІТІ БУД" подано клопотання про закриття провадження у справі (вх. №01-34/9424/20), яке мотивовано тим, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги прокурора є шкодою, яка має стягуватись в рамках кримінального провадження.
Ухвалою суду від 28.10.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД" (вх. №01-34/9424/20 від 27.10.2020 року) про закриття провадження у справі №902/594/20.
Також, даною ухвалою залишено без розгляду позов Заступника прокурора Вінницької області, в інтересах держави в особі Вінницької районної ради та Комунального підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД" про стягнення 220 904,47 грн (вх. №547/20 від 12.06.2020 року).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 року апеляційну скаргу Прокуратури Вінницької області на Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.10.2020 у справі №902/594/20 задоволено. Скасовано Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.10.2020 року та справу № 902/594/20 передано на розгляд суду першої інстанції.
08.04.2021 на електронну адресу суду надійшла ухвала Верховного суду від 07.04.2021, якою відкрито касаційне провадження у справі № 902/594/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил Сіті Буд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та витребувано з Господарського суду Вінницької області матеріали справи № 902/594/20.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року зупинено провадження у справі №902/594/20 до перегляду Верховним Судом постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 року у справі № 902/594/20.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 06.05.2021 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жил Сіті Буд" залишено без задоволення. Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 року у справі № 902/594/20 залишено без змін.
14.06.2021 року матеріали справи № 902/594/20 надійшли на адресу Господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 18.06.2021 року поновлено провадження у справі № 902/954/20 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 14.07.2021 року.
Ухвалою суду від 14.07.2021 року у справі № 902/594/20 призначено комплексну судову будівельно-технічну та будівельно-оціночну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
04.08.2021 року супровідним листом № 902/594/20/1665/21 матеріали справи надіслано на адресу експертної установи.
27.06.2022 року до суду від Заступника директора Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України М. Лайтера надійшов лист № 19/102/24-9732 від 20.06.2022 року. Додатком до листа додано повідомлення судового експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України В.М. Цвіри про неможливість проведення судової експертизи № СЕ-19/102-21/11430-БТ від 17.06.2022 року, в зв`язку з не оплатою експертних послуг. Також, до листа долучено матеріали справи № 902/594/20.
Ухвалою суду від 05.08.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
У судовому засіданні 18.08.2022 року судом постановлено протокольну ухвалу про залучення до участі у справі Управління Державної казначейської служби у Вінницькому районі Вінницької області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.
За результатами проведеного 18.08.2022 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/594/20 для судового розгляду по суті на 13.09.2022 року.
Ухвалою суду від 25.08.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
09.09.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про повернення справи на етап підготовчого провадження (б/н від 09.09.2022 року) (вх.канц. № 01-34/7547/22).
Також, 09.09.2022 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 09.09.2022 року) (вх.канц. № 01-34/7548/22) про зупинення провадження у справі № 902/594/20 до винесення судового рішення Вінницьким міським судом Вінницької області по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12020020000000014 від 11.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, справа № 127/12133/20, головуючий суддя Ковальчук Л.В.
У судовому засіданні 13.09.2022 року судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача (б/н від 09.09.2022 року) (вх.канц. № 01-34/7547/22) про повернення справи на етап підготовчого провадження, відомості про що занесено до протоколу судового засідання.
На стадії розгляду справи по суті неодноразового оголошувались перерви у судових засіданнях.
У судове засідання 12.12.2022 року з розгляду справи по суті прибули прокурор, представники позивачів та представник відповідача, які підтримали раніше висловлені позиції у процесуальних заявах по суті спору.
Представник третьої особи правом участі у судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
На підставі ч. 1 ст.202 ГПК України, не прибуття у судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
З позиції прокурора, порушення "інтересів держави" полягає у тому, що розпоряджаючись бюджетними коштами Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" безпідставно перерахувало ТОВ "Жил Сіті Буд" кошти у сумі 220 904,47 грн за роботи, які фактично виконані не були, чим порушено вимоги Цивільного кодексу та умови Договору. Зазначені порушення завдали збитків державі, спричинили необґрунтовані витрати з державного бюджету.
Пред`являючи позов прокурором зазначено, що Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня", будучи розпорядником бюджетних коштів, належних заходів до контролю за виконанням умов Договору та заходів до стягнення завданих збитків не вжила.
Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" не проконтрольовано виконання ТОВ "Жил Сіті Буд" зобов`язань з виконання робіт за Договором, безпідставно підписано Акти виконаних робіт № 15, № 16 від 20.12.2019 за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, не вжито заходів до стягнення перерахованих коштів за невиконані роботи.
На основі матеріалів кримінального провадження та висновку експертизи прокурором визначено до стягнення 220 904,47 грн безпідставно перерахованих коштів за невиконані роботи згідно Договору № 345 від 10.09.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД" та Комунальним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради (т. 1 а.с. 17).
27.07.2020 року відповідачем надано відзив на позов, у якому заперечено проти його задоволення, оскільки прокурор не має права здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.
КНП "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" та ТОВ "Жил Сіті Буд" за результатами відкритих торгів від 10.09.2019 року уклали договір № 345 щодо капітального ремонту (утеплення стін та заміна покрівлі) будівлі Вінницької центральної районної клінічної лікарні, на підставі договору який не є документом, що може доводити факт безпідставного заволодіння грошовими коштами Відповідачем.
Акти та довідки, які надані позивачем не відповідають дійсним обставинам справи № 902/594/20, та не можуть доводити факт не виконання Відповідачем частини будівельних робіт.
Також, призначена постановою слідчого будівельно-технічна експертиза № 431/ 24/ 2020 від 17.01.2020 року у кримінальному проваджені не може бути досліджена у господарській справі та не є належним і допустимим доказом.
Експерт всупереч ст. 69 ГПК України та ст. 69 КПК України не проводив повного обстеження об`єкта КНП «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» (т. 2 а.с. 143-162).
Прокурором 14.08.2020 року надано до матеріалів справи відповідь на відзив, у якому викладено спростування позиції відповідача (т. 2 а.с. 197-202).
01.09.2020 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких прокурор не має права підписувати відповідний позов та звернувся до суду до спливу 30-ти денного терміну надання відповіді на запит до комунальної установи.
Твердження Прокурора про те, що акти з № 11,12,15 та 16 за листопад та грудень 2019 року., не зазначались, а вказувався їх номер, які зазначені в тексті Відповіді на відзив акти не існують в природі взагалі, а нумерація актів по - яких проводилася оплата та у майбутньому і експертиза у кримінальному провадженні, присвоєна Виконавцем в особі Костецькії Л.Г., яка і допустила помилку в їх нумерації, а також нумерація актів співпадає із їх кількість, які дійсно існують в природі у кількості 8, тому акт № 1 співпадає із його порядковим номером 1, акт N2 2 співпадає із його порядковим номером 2.
Отже, твердження Позивача, який надав акти виконаних робіт у із порядковим номером № 11,12,15 та 16 за листопад та грудень 2019 року не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки за порядковим номером існуючих актів, не можливо встановити дійсний перелік невиконаних робіт, які містяться у висновку будівельно-технічної експертизи експерта Цвіри В.М, №14 від 20.03.2020 року (т. 2 а.с. 224-234).
15.09.2020 року до суду надійшли пояснення прокурора, у яких додатково обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та обґрунтовано можливість використання господарським судом, як доказу, висновку експертизи, виконаного у межах кримінального провадження (т. 2 а.с. 5-9).
Із наявних позицій сторін, досліджених судом доказів та матеріалів справи слідує, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 39-р від 23.01.2019 затверджено розподіл у 2019 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між місцевими бюджетами та визначено переліки об`єктів та заходів, які фінансуються у 2019 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема і "Капітальний ремонт (утеплення стін та заміна покрівлі) будівлі Вінницької центральної районної клінічної лікарні по Хмельницькому шосе, 92, м. Вінниця, ІІ-га черга".
Між Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" та ТОВ "Жил Сіті Буд" за результатами відкритих торгів 10.09.2019 укладено договір № 345 (далі - Договір) щодо капітального ремонту (утеплення стін та заміна покрівлі) будівлі Вінницької центральної районної клінічної лікарні по вул. Хмельницьке шосе, 92 у м. Вінниці (II черга).
Згідно п. 2.1 Договору підрядник повинен виконати роботи, якість та технологія яких відповідає вимогам нормативно-технічних документів, державних стандартів України, технічній специфікації та робочому проекту.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що замовник бере на себе зобов`язання по оплаті виконаних робіт виключно в межах затверджених бюджетних призначень, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів.
Замовник здійснює оплату за виконані роботи в межах виділених бюджетних асигнувань, фактичного надходження бюджетних коштів на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) підписаних сторонами протягом 15 календарних днів з моменту отримання зазначених документів. До рахунку додаються належним чином оформлені акти (форми КБ-2в, КБ-3) підписані сторонами, реєстри та інші необхідні документи (п. 3.3 Договору).
Пунктом 4.1. визначено ціну договору, яка становить 3 357 770 грн. Ціна договору є твердою (п. 4.3 Договору). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.09.2019 до договору № 345 від 10.09.2019 ціну договору зменшено до 2 970 000 грн.
Термін виконання робіт до 20.12.2019 згідно календарного графіку виконання робіт, що є невід`ємною частиною Договору (п. 5.1 Договору). Термін виконання робіт додатковими угодами № 2 від 20.12.2019, № 3 від 30.03.2020 та № 4 від 09.04.2020 неодноразово продовжувався востаннє до 27.05.2020.
Місце виконання робіт: вул. Хмельницьке шосе, 92 у м. Вінниці (п. 5.2. Договору).
Згідно розділу 6 Договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи за умови фактичного отримання бюджетних коштів (п. 6.1.1.); приймати виконані роботи згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та рахунків на оплату п. 6.1.2. Договору).
Підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором, якість яких відповідає вимогам даного Договору (п. 6.3. Договору) (т. 1 а.с. 30-35).
Управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області з казначейського рахунку КП «Вінницька центральна районна клінічна лікарня» Вінницької районної ради на рахунок ТОВ «ЖИЛ СІТІ БУД», у 2019 році перераховано бюджетні кошти згідно платіжного доручення №1 від 21.10.2019 в сумі 416 000,00 грн, платіжного доручення № 2 від 21.10.2019 в сумі 166 000,00 грн, платіжного доручення № 3 від 21.10.2019 в сумі 100 000,00 грн, платіжного доручення № 6 від 21.10.2019 в сумі 209 000,00 грн, платіжного доручення № 4 від 20.11.2019 в сумі 109 000,00 грн, платіжного доручення № 5 від 20.11.2019 в сумі 300 000,00 грн, платіжного доручення № 6 від 20.11.2019 в сумі 175 000,00 грн, платіжного доручення № 8 від 16.12.2019 в сумі 264 745,60 грн, платіжного доручення № 16 від 20.12.2019 в сумі 218 880,85 грн, платіжного доручення № 17 від 20.12.2019 в сумі 522 425,33 грн, тобто на загальну суму 2 481 051,78 грн (т. 1 а.с. 79-88).
Згідно Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів Для реєстрації бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань та проведення платежів, затверджених наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 № 68 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 19.07.2019 № 213), для підтвердження витрат на капітальний ремонт (3130) на стадії проведення платежів надаються: Платіжне доручення. Документи, що підтверджують фактичне отримання товарів, робіт та послуг за умови здійснення попередньої оплати:- накладна (якщо умови договору передбачають придбання будівельних матеріалів, обладнання, конструкцій тощо за власні кошти підрядника, з подальшою оплатою замовником); - акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).
До управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області до вищезазначених платіжних доручень надано рахунок № 19 від 21.10.2019, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за листопад, грудень 2019 року (форма КБ-3); договірну ціну на будівництво, локальний зведений кошторис від 10.09.2019; акти № 11 від 19.11.2019, № 12 від 12.12.2019, № 12 від 16.12.2019, № 15 від 20.12.2019, № 16 від 20.12.2019 приймання виконаних будівельних робіт.
Згідно Довідок про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3), підписаних 20.12.2019 головним лікарем Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Кривов`язом О.Л. та директором ТОВ "Жил Сіті Буд" Маціпурою В.Д., вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 2 481 051,78 грн з початку року (будівельні роботи 2 048 590,2 грн, інші витрати 18 952,95 грн, ПДВ 413 508,63 грн.).
У відповідності до Акту № 15 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 20.12.2019 всього витрати за актом становлять 218 880,85 грн. Згідно з Актом № 16 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 20.12.2019 всього витрати за актом становлять 522 425,33 грн (т. 1 а.с. 72-78).
11.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12020020000000014 за фактом вчинення службовими особами Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ "Жил Сіті Буд" кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 2 а.с. 10-22).
Згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 20.03.2020 №14 об`єм та вартість виконаних будівельних робіт по найменуванню будови "Капітальний ремонт (утеплення стін та заміна покрівлі) будівлі Вінницької центральної районної клінічної лікарні по вул. Хмельницьке шосте, 92 в м. Вінниці (II черга)" по актам № 15, № 16 за грудень 2019 року від 20.12.2019, на суму 218 880,85 грн та 522 425,33 грн відповідно, завірених підписами та печатками замовника, підрядника і інженера технічного нагляду, обсяг та вартість не відповідають фактично виконаним об`ємам на об`єкті, тобто виконані не в повному обсязі, окрім пунктів які перевірити не представляється за можливе.
Загальна вартість невідповідності обсягів та вартості виконаних будівельних робіт із врахуванням матеріалів та інших витрат, прибутків, податків, які нараховуються на прямі витрати по вказаних актах становить 276 795,05 грн (т. 1 а.с. 101-121).
Прокурором обчислено суму завданих збитків у розмірі 220 904, 47 грн.
Визначаючись стосовно правового регулювання спірних правовідносин, судом першочергово з`ясовано наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Ухвалою суду від 12.12.2022 року залишено без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня".
З приводу наявності підстав для представництва інтересів Вінницької районної ради судом враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по даній справі (Постанова від 06.05.2021 року).
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Необхідність повернення відповідачем безпідставно набутих коштів, отриманих розпорядником як субвенція з державного бюджету, становить суспільний інтерес, а їх неповернення порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципів верховенства права, державної підтримки місцевого самоврядування та принципів на яких ґрунтується бюджетна система України. При цьому потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів, порушує вимоги чинного законодавства, принципи щодо цільового та ефективного використанню бюджетних коштів, а тому підриває фінансово-економічні основи держави та перешкоджає ефективному виконанню відповідних функцій бюджетної системи. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Частиною третьою статті 11 Закону "Про прокуратуру" передбачено, що у разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури.
Цією статтею визначено засади представництва регіонального органу прокуратури, як юридичної особи, через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тоді як позовна заява у цій справі за підписом заступника прокурора області подана в порядку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, частини третьої статті 53 ГПК України та частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і за змістом цих норм таке право звернення надано "прокурору".
У частині першій статті 24 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Таким чином заступник прокурора у цій справі подав позовну заяву, діючи у статусі прокурора, якому надані такі повноваження.
Судом касаційної інстанції визнано достатнім обґрунтування прокурором у позовній заяві підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
З огляду на вказівки суду касаційної інстанції, з урахуванням реалізації засади доступу до правосуддя та неможливості повторного залишення позову без розгляду, суд вважає доведеними обставини можливості представництва у суді прокурором інтересів органу місцевого самоврядування, захист яких обґрунтовано порушенням інтересів держави.
Однак, за наявності у позивача, визначеного прокурором, процесуальної правосуб`єктності та контрольних повноважень у спірних правовідносинах господарським судам належить з`ясувати питання щодо належності (ефективності) обраного прокурором способу захисту порушеного права у взаємозв`язку з обсягом компетенції позивача, що може мати остаточне значення для правильного вирішення заявленого позову (п. 76 Постанови КГС ВС від 06.05.2021 року у справі №902/594/20).
Тобто, власне сама можливість представництва прокурором інтересів органу місцевого самоврядування не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки прокурор повинен належними засобами доказування довести наявність порушеного права позивача та необхідність його судового захисту.
На основі наведених висновків судом надано юридичну оцінку предмету спірних правовідносин.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно із статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Стаття 846 ЦК України встановлює, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Частиною другою статті 884 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.
Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Відповідно до п. 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 № 1764, розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.
Згідно п. 91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.
Відповідно до п. 3.18 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 (далі - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013), кошторис, який визначає вартість виконаних будівельних робіт за період, встановлений у договорі (щомісячно, за етап тощо). Складається за примірною формою № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та примірною формою № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».
Пунктом 6.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 встановлено, що взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт проводяться за період, встановлений в договорі (щомісячно, за етап тощо).
При визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та додатку У. У вартості виконаних робіт враховується вартість будівельних робіт, інші супутні витрати (на відрядження, перевезення працівників, доплати працівникам у зв`язку з втратою часу в дорозі тощо), а також прибуток, кошти на покриття ризиків, на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені законодавством і не враховані складовими вартості будівництва, податок на додану вартість (п. 6.4.2 ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013).
Вартість придбаного та змонтованого або встановленого підрядником устаткування, меблів, інвентарю включається до примірної форми № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», з підтвердженням розрахунками обґрунтованих витрат, пов`язаних з придбанням устаткування, меблів, інвентарю (відпускна ціна, транспортні та заготівельно-складські витрати) (п. 6.4.6 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).
Незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт (примірні форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які були оформлені та оплачені у попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України (п. 6.4.7 ДСТУ Б Д-1.1-1:2013).
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Крім того, суд враховує правові позиції Верховного Суду стосовно вірогідності доказів та стандарту доказування.
Зокрема, ст. 79 ГПК України викладено у новій редакції: поняття "Достатність доказів" змінено на "Вірогідність доказів", фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Постанова ВС КГС від 11 вересня 2020 року справа № 910/16505/19).
Основним доказом, на який посилається прокурор у позові, є Висновок Вінницького НДЕКЦ МВС України від 20.03.2020 року №14 (т. 1 а.с. 101-121).
Судом встановлено, що згідно Акту №15 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 років від 20.12.2019 року сторонами погоджено вартість виконаних робіт в сумі 218 880,85 грн; Акту №16 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 років від 20.12.2019 року сторонами погоджено вартість виконаних робіт в сумі 522 425,33 грн.
ТОВ "Жил Сіті Буд" на підставі платіжних доручень № 16, 17 від 20.12.2019 отримано бюджетні кошти згідно актів № 15, 16 приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3) у зв`язку з виконанням будівельних робіт, відшкодуванням вартості придбаних та змонтованих або встановлених підрядником будівельних матеріалів, виробів та устаткування.
У поданому позові, з посиланням на експертний висновок, прокурор стверджує. що частину робіт не виконано.
11.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12020020000000014 за фактом вчинення службовими особами Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ "Жил Сіті Буд" кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
У ході досудового розслідування кримінального провадження №12020020000000014 постановою слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17.01.2020 призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 20.03.2020 року №14, об`єм та вартість виконаних будівельних робіт по найменуванню будови "Капітальний ремонт (утеплення стін та заміна покрівлі) будівлі Вінницької центральної районної клінічної лікарні по вул. Хмельницьке шосте, 92 в м. Вінниці (II черга)" по актам № 15, № 16 за грудень 2019 року від 20.12.2019, на суму 218 880,85 грн та 522 425,33 грн відповідно, завірених підписами та печатками замовника, підрядника і інженера технічного нагляду, обсяг та вартість не відповідають фактично виконаним об`ємам на об`єкті, тобто виконані не в повному обсязі, окрім пунктів які перевірити не представляється за можливе.
Зокрема, не виконано роботи з розробки ґрунту, улаштування підстильного шару щебеневого, улаштування стрічкових фундаментів, сітки з дроту, стрижневої арматури, демонтажу віконних коробок, знімання засклених віконних рам, демонтажу дверних коробок, знімання дверних полотен, установлення та розбирання зовнішніх риштувань, утеплення фасадів, влаштування плит теплоізоляційних із мінеральної вати, заповнення віконних прорізів, встановлення вікон метало пластикових, монтажу дверей, ремонту штукатурки прямолінійних укосів, шпаклювання стін, поліпшеного фарбування, виготовлення ґратчастих конструкцій, установлення закладних деталей, монтажу дрібних металоконструкцій, улаштування покриття з полікарбонату, ґрунтування металевих поверхонь, олійного фарбування.
Загальна вартість невідповідності обсягів та вартості виконаних будівельних робіт із врахуванням матеріалів та інших витрат, прибутків, податків, які нараховуються на прямі витрати по вказаних актах становить 276 795,05 грн.
Вказана сума враховує також і роботи, які не враховані договірною ціною та завищують вартість будівельних робіт (Таблиці 1, 3 Висновку), загальна сума таких робіт становить 55 890,58 грн.
Тому, прокурором визначено суму завданих збитків у розмірі 220 904, 47 грн (276 795,05 - 55 890,58).
Можливість використання в якості доказів при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019 року), № 461/3675/17 (постанова від 05 лютого 2020 року), №9901/740/18 (постанова від 10.03.2020 року).
На даний час правові висновки щодо можливості використання у господарському судочинстві висновків експертиз, одержаних у межах кримінального провадження, є усталеними.
Експертів було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
Тому, судом відхилено заперечення відповідача відносно неможливості використання висновку експерта, отриманого у кримінальному провадженні, як належного доказу при розгляді господарської справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 76 ГПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.
Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України.
При оцінці висновку експерта судом враховано, що мотиви відносно не виконання частини робіт стосуються окремих актів та етапу виконання договору підряду.
Детальний перелік невиконаних будівельних робіт описано у висновку експерта у Таблиці №2 на суму 36 989,34 грн (т. 1 а.с. 115 зворотній бік аркуша) та Таблиці №4 на суму 183 915,13 грн (т. 1 а.с. 117-118).
Суд також звертає увагу, що експерту на дослідження було надано документи щодо договірних відносин сторін, кошторису, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості використаних ресурсів.
Також, слідчим на вимогу експерта надавались додаткові матеріали; експертом проводився огляд об`єктів дослідження.
Перелік досліджених експертом документів наведено на аркушах №№3-7 висновку (т. 1 а.с. 102-104).
Період досліджених експертом документів обмежується складеними сторонами документами у грудні 2019 року.
Водночас, згідно п. 5.1. Договору про закупівлю робіт №345 від 10.09.2019 року, термін виконання робіт до 20.12.2019 року, згідно календарного графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною Договору.
Даний Договір набирає чинності з дня підписання його Сторонами та діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
Тому, предметом дослідження експертного висновку був обсяг фактично виконаних робіт згідно актів за грудень 2019 року, у межах первісного строку виконання, який узгоджено сторонами.
Однак, сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 20.12.2019 року, згідно умов якої викладено зміст п. п. 5.1., 10.1. у новій редакції (т. 1 а.с.35).
Сторонами продовжено строк виконання робіт до 20.03.2020 року, а також дію договору до 31.03.2020 року.
Однак, серед переліку досліджених експертом документів відповідна додаткова угода відсутня.
Матеріалами справи підтверджено, що у 2020 році Комунальним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради продовжено співпрацю з ТОВ « Жил Сіті Буд».
Сторонами самостійно визнано наявність невиконаного обсягу частини підрядних робіт, що підтверджується Дефектним актом (т. 1 а.с. 51, 52), який долучено до позовної заяви.
Протягом лютого-березня 2020 року сторонами підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за лютий 2020р. на суму - 45 266,87 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за лютий 2020р. на суму 45 266,87 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 8 за березень 2020р. на суму 305 043,50 грн (т. 3 а.с. 27-38).
Отже, шляхом підписання Актів у лютому 2020 року сторонами підтверджено наявність недоліків у виконаних роботах та їх усунення підрядником
У березні 2020 року сторонами погоджено виконання робіт вартістю 305 043,50 грн протягом періоду виконання Договору про закупівлю робіт №345 від 10.09.2019 року.
Відповідний обсяг підрядних робіт не був предметом експертного дослідження.
Судом також не виявлено зазначених документів у наданих матеріалах кримінального провадження (т. 3 а.с. 69-102; т. 5 а.с. 10-127)
Крім того, сторонами у судових засіданнях та шляхом надання акту звірки розрахунків підтверджено, що роботи за Договором про закупівлю робіт №345 від 10.09.2019 року виконано у повному обсязі (т. 6 а.с. 69, 70).
Сторони не мають претензій або зауважень одна до одної.
Тому, суд констатує, що дослідження окремого етапу робіт, встановлення обставин обсягу виконання підрядних робіт до закінчення строку дії Договору про закупівлю робіт №345 від 10.09.2019 року та надання висновків відносно не підтвердження факту виконання частини робіт. є передчасним.
Не дослідження у висновку експертизи змісту Додаткової угоди №2 від 20.12.2019 року, актів виконаних робіт, котрі складені сторонами у лютому-березні 2020 року свідчить про неповноту Висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 20.03.2020 №14.
Прокурором та позивачем не надано суду іншого висновку експерта, який би містив аналіз усього обсягу виконаних робіт за Договором про закупівлю робіт №345 від 10.09.2019 року.
Крім того, судом проаналізовано зміст Дефектного акту (т. 1 а.с. 51, 52), Таблиць №№2, 4 висновку експертизи та співставлено їх з переліком підрядних робіт, виконання яких засвідчено сторонами шляхом складання Акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за лютий 2020р. на суму 45 266,87 грн; Акту приймання виконаних будівельних робіт № 8 за березень 2020р. на суму 305 043,50 грн.
Перелік виконаних робіт згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт № 8 за березень 2020 року на суму 305 043,50 грн, наданий Акт звірки розрахунків станом на 31.12.2020 року свідчить про усунення сторонами у процесі виконання договірних відносин недоліків, котрі встановлено експертом у Таблицях №№2, 4 Висновку Вінницького НДЕКЦ МВС України від 20.03.2020 року №14.
У такий спосіб сторони також виконали вимоги самостійно складеного Дефектного акту.
За відсутності заперечень відносно достовірності складених у лютому-березні 2020 року документів між ТОВ "ЖИЛ СІТІ БУД" та КП "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради, суд відхиляє наданий прокурором висновок експерта, як неналежний доказ, котрий не враховує повного обсягу виконаних робіт у межах строку дії Договором про закупівлю робіт №345 від 10.09.2019 року.
Предметом позовних вимог є порушення інтересів держави внаслідок безпідставного перерахування на користь ТОВ "Жил Сіті Буд" коштів у сумі 220 904, 47 грн за роботи, які фактично виконані не були, що призвело до завдання збитків державі, спричинило необґрунтовані витрати з державного бюджету.
Для стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.
На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками, розмір завданих збитків.
Позивачу в цій категорії справ також слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої ст. 13, ст. ст. 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суду не надано судового рішення у кримінальному провадженні, яким би було встановлено розмір завданих державі збитків, остаточний перелік та вартість не виконаних робіт за Договором про закупівлю робіт №345 від 10.09.2019 року, що стало підставою для притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "ЖИЛ СІТІ БУД".
Отже, за відсутності однозначних та достовірних доказів щодо розміру завданих збитків, критичної оцінки судом висновку експерта відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності щодо їх відшкодування.
Підсумовуючи, суд доходить висновку про не доведення прокурором обставин завдання збитків державним інтересам в сумі 220 904,47 грн.
Крім того, судом оцінено ефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави, проаналізовано наявність підстав для звернення до суду з позовом від імені Вінницької районної ради з майновими вимогами саме до ТОВ «ЖИЛ СІТІ БУД», як контрагента комунальної установи, засновником якої є орган місцевого самоврядування.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 вказаного Рішення).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з частинами першою та третьою статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Звертаючись із позовом прокурор зазначив, що спірні кошти отримані позивачами, як розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України від 23.01.2019 № 39-р "Деякі питання розподілу у 2019 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій", яким затверджено розподіл до районного бюджету Вінницького району субвенції у обсязі 582 000,00 грн за призначенням "Капітальний ремонт (утеплення стін та заміна покрівлі) будівлі Вінницької центральної районної клінічної лікарні по Хмельницькому шосе, 92 у м. Вінниця, II черга".
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються БК України.
Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 БК України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.
Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.
Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.
Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (частина третя статті 19 БК України).
В контексті зазначених положень безсумнівним убачається, що інтереси держави полягають не тільки у сфері реалізації компетенції органів державної влади, але й спрямовані на забезпечення гарантій місцевого самоврядування та ефективного функціонування його інститутів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, а також захисту інтересів громад у економічній і соціальній сферах, фінансування яких відбувається в тому числі за рахунок коштів державного бюджету, зокрема отриманих як субвенції місцевими бюджетами, розпорядниками чи отримувачами бюджетних коштів.
При винесенні рішення по суті спору, суд повторно звертається до вказівок КГС ВС у постанові від 06.05.2021 року по справі №902/594/20.
За наявності у визначеного прокурором позивача процесуальної правосуб`єктності та контрольних повноважень у спірних правовідносинах господарським судам належить з`ясувати питання щодо належності (ефективності) обраного прокурором способу захисту порушеного права у взаємозв`язку з обсягом компетенції позивача, що може мати остаточне значення для правильного вирішення заявленого позову.
Зі змісту статті 15 ЦК України, статті 5 ГПК України держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібний висновок сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Аналогічний наслідок матиме місце і у випадку пред`явлення позову до неналежного відповідача, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
З метою оцінки статусу належного позивача та відповідача у даній справі, судом проаналізовано нормативне регулювання питань здійснення господарської діяльності унітарними комунальними підприємствами та обсяг контрольних повноважень органу місцевого самоврядування за використанням бюджетних коштів комунальними установами.
Повноваження Вінницької районної ради щодо контролю за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів державного бюджету передбачені статтями 10, 43, 61, 62, 63 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Відповідно до статті 181 цього Закону, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Однак, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (Рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).
Тому, при вирішенні спору перед судом постало питання: Чи передбачає законодавство можливість органу місцевого самоврядування звертатися до суду з позовом про стягнення безпідставно перерахованих коштів до юридичної особи приватного права (контрагента комунальної установи), з метою реалізації контрольних повноважень за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів державного бюджету?
Згідно Статуту Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради, затвердженого рішенням Вінницької районної ради № 746 від 22.11.2018, засновником, власником і органом управління майном Підприємства є територіальна громада сіл, селищ, Вінницького району в особі Вінницької районної ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику (п. 1.5). Підприємство є юридичною особою публічного права (п. 4.1).
Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством.
Згідно п. 1.6. Статуту, органом, за яким закріплено функції управління Підприємством щодо організації медичного обслуговування населення району, фінансування та матеріально-технічного забезпечення лікарні є Вінницька районна державна адміністрація (уповноважений орган управління).
На підставі п. 1.8. Статуту, забороняється розподіл доходів (прибутків) Підприємства серед засновників (учасників).
Засновник не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства.
Обсяг контрольних повноважень засновника Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради визначено п.п. 10.1-10.5 Статуту.
Зокрема, контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства здійснюють відповідні державні органи в межах їх повноважень та встановленого законодавством порядку.
Засновник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності Підприємства контроль за якістю і обсягом медичної допомоги.
Підприємство подає Засновнику, за його вимогою, бухгалтерський звіт, фінансову документацію, яка стосується фінансово-господарської діяльності (п. 10.5. Статуту) (т. 1 а.с. 89-100).
Таким чином, обсяг контрольних повноважень Вінницької районної ради згідно Статуту Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради обмежено витребування та аналізом бухгалтерського звіту та фінансової документації.
В силу ст. 53 ГК України, некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 78 ГК України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Згідно ч. 1 ст. 24 ГК України, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Тобто, визначальними при здійсненні контрольних повноважень за витрачанням бюджетних коштів є саме організаційно-господарські повноваження територіальних громад та органів місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом (ч. 5 ст. 24 ГК України).
Згідно ст. 78 ГК України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить (ч. 6 ст.78 ГК України).
На підставі ч. 10 ст. 78 ГК України, особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГК України, орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
Казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства (ч. 7 ст. 77 ГК України).
Таким чином, саме до повноважень органу сфери управління підприємством (за матеріалами справи Вінницька районна державна адміністрація), а не засновника (Вінницької районної ради) віднесено здійснення контролю за використанням та збереженням належного підприємству майна, з правом вилучення його у комунального підприємства
Істотного значення набуває статус майна, яке може бути вилучено у підпорядкованого комунального підприємства.
На підставі ч. 3 ст. 78 ГК України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Тобто, законодавцем визначено можливість вилучення виключно майна, яке було попередньо закріплене за комунальним підприємством.
За матеріалами справи відсутні докази закріплення за Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради грошових коштів, які є предметом стягнення за даним позовом.
Фінансування робіт за договором здійснювалось, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету на підставі Pішення 54 cecії Вінницької районної ради 7 cкликання від 24.01.2019 року №825; Piшення 55 ceciї Вінницької районної ради 7 cкликання від 21.02.2019 року №861; Piшення 67 ceciї Вінницької районної ради 7 cкликання від 31.03.2020 року №63, згідно яких збільшено видаткову частину спеціального фонду районного бюджету по субвенції з державного бюджету на здійснення заходів соціально-економічного розвитку окремих територій та доручено перерахування коштів Вінницькій районній державній адміністрації (т. 6 а.с. 46-55; а.с. 76-97).
Судом встановлено, що перерахування грошових коштів, які є об`єктом стягнення з відповідача здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету України, Вінницької районної радою лише збільшено видаткову частину бюджету та доручено його виконання Вінницькій районній державній адміністрації.
Відповідні пояснення надано також представниками Вінницької районної ради та Управління Державної казначейської служби у Вінницькому районі Вінницької області у судових засіданнях.
Тобто, належним суб`єктом нагляду за витрачанням даних коштів є відповідні органи контролю за використанням коштів Державного бюджету України, а не місцевого бюджету.
З урахуванням системного аналізу законодавчих норм та матеріалів справи, суд доходить висновку, що Вінницька районна рада є неналежним позивачем у даній справі за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД" безпідставно перерахованих коштів за невиконані роботи згідно Договору № 345 від 10.09.2019 року.
Здійснення таких повноважень не передбачено Статутом Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради, прямо не визначено нормами ГК України та Закону України «Про місцеве самоврядування», тому їх реалізація суперечить ст. 19 Конституції України.
При розгляді даного спору суд також звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
Крім того, судом враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 у подібних правовідносинах (за позовом прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів).
Зокрема, у справі №917/269/21 Верховний Суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, дійшов висновку, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.
З огляду на наведене вище, прокурором помилково визначено Вінницьку районну раду позивачем, як орган, який здійснює управління у спірних відносинах, оскільки право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено (подібні висновки наведено у Постанові КГС ВС від 14 липня 2022 року у cправі № 909/1285/21).
Таким чином, позовні вимоги Вінницької районної ради, як визначеного прокурором позивача, не підлягають задоволенню.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Щодо наявності способу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суд звертає увагу на положення ГК України.
В силу ч. 1 ст. 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Таким чином, встановивши безпідставне перерахування коштів комунальним підприємством, орган місцевого самоврядування уповноважений звернутися до суду з позовом про стягнення відповідних коштів саме з комунального підприємства у дохід місцевого бюджету, а не шляхом стягнення коштів з суб`єкта господарювання, який є іншою стороною господарського договору та не підконтрольною установою.
Тобто, належним відповідачем за позовом Вінницької районної ради у даному випадку може бути виключно Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради.
Суд зауважує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)».
Оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази у сукупності, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи клопотання представника відповідача у відзиві, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Заступника прокурора Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код - 02909909), в інтересах держави в особі Вінницької районної ради (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21036, код - 21728243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД" (вул. П. Дехтяренка, 35, м. Київ, 42001, код - 40614486) про стягнення 220 904,47 грн безпідставно перерахованих коштів за невиконані роботи згідно Договору № 345 від 10.09.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИЛ СІТІ БУД" та Комунальним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, 21029 код - 01982502).
2. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 20.12.2022 року о 09:30 год.
3. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 19.12.2022 року включно.
4. Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом, а також засобами електронного зв`язку за наступними адресами: sekretariat@vin.gp.gov.ua, rajionrada@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , vin_rda@vin.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_4
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19 грудня 2022 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Вінницькій обласній прокуратурі (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050,
3 - Вінницькій районній раді (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21036)
4 - Комунальному некомерційному підприємству "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, 21029)
5 - відповідачу - ТОВ "ЖИЛ СІТІ БУД" (вул. П. Дехтяренка, 35, м. Київ, 42001)
6 - Управлінню Державної казначейської служби у Вінницькому районі Вінницької області (вул. Театральна, буд. 14, офіс 310, м. Вінниця, 21050)
