Постанова
Іменем України
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 608/2424/20
провадження № 61-4237св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Чортківське лісове господарство» Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Квятковського Дмитра Васильовича на постанову Тернопільського апеляційного суду, ухвалену у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В., від 18 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Державного підприємства «Чортківське лісове господарство» Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (далі - ДП «Чортківське лісове господарство») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона 01 серпня
2001 року була призначена на посаду секретаря керівника підприємства ДП «Чортківське лісове господарство» відповідно до наказу № 55-к від 01 серпня 2001 року. 05 червня 2020 року відповідач в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Кравця Ю. М. видав наказ № 78-к від 05 червня 2020 року про внесення змін до штатного розпису ДП «Чортківське лісове господарство» з 06 серпня 2020 року, скоротивши дві штатні одиниці: заступника директора та секретаря керівника. 05 червня 2020 року було складено акт про її відмову від підпису про ознайомлення з наказом ДП «Чортківський лісгосп» від 05 червня 2020 року № 78-к «Про скорочення штату працівників», згідно якого зміст даного наказу доведений до відома та направлено лист з вмістом наказу та попередженням про звільнення на її адресу. Профспілковий комітет, розглядаючи подання адміністрації підприємства про надання згоди на звільнення заступника директора та секретаря керівника, відмовив у наданні згоди на їх звільнення, однак, не зважаючи на це, відповідач видав наказ № 131-К від 19 жовтня 2020 року про звільнення її з роботи відповідно пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Вважає, що відповідач незаконно звільнив її з роботи, так як їй не були запропоновані будь-які наявні на підприємстві вакансії, що є порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, не враховано її переважне право на залишенні на роботі. Також відповідачем не отримана згода профспілки на звільнення позивача. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не здійснювалося правове закріплення рішення про зміну істотних умов праці, не були прийняті відповідні накази про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а наказ про вивільнення працівників відповідач мотивував лише скрутним матеріальним становищем підприємства без надання належних обґрунтувань.
Посилаючись на порушення її прав, ОСОБА_1 просила суд: скасувати наказ про звільнення № 131-К, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2020 року по дату винесення рішення в загальній сумі 63 050,94 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року, постановленим у складі судді Запорожець Л. М., уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Чортківське лісове господарство» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 63 050,94 грн задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «Чортківський лісгосп» Кравця Ю. М. № 131-К від 19 жовтня 2020 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 статті 40, 49-2 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря керівника ДП «Чортківське лісове господарство» з 19 жовтня 2020 року.
Стягнуто з ДП «Чортківське лісове господарство» на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період часу з 19 жовтня 2020 року по 06 липня 2021 року на загальну суму 63 050,94 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
ОСОБА_1 було звільнено з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки у відповідача не відбулось змін в організації виробництва та праці, а також позивачці не було запропоновано будь-яких вакантних посад на підприємстві. Крім того, не було надано згоди профспілкового комітету на звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, зокрема, секретаря керівника ОСОБА_1 . Також відповідачем не доведено складної економічної ситуації та неможливості сформувати місячний фонд заробітної плати, а зменшення фонду заробітної плати на 21 990,00 грн є мізерною сумою порівняно з місячним фондом заробітної плати підприємства 983 972,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року апеляційну скаргу ДП «Чортківське лісове господарство» задоволено.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Чортківське лісове господарство» відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підприємстві мало місце скорочення штату і чисельності працівників, позивач була повідомлена про майбутнє звільнення, наявні вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку позивач могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, були відсутні на підприємстві і як наслідок відповідач був позбавлений реальної можливості її працевлаштувати. Крім того, апеляційний суд вказав, що передчасним є висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки з роботи відбулось за наявності відмови профспілкового комітету в наданні згоди на її звільнення, оскільки з протоколу засідання профспілкового комітету видно, що на засіданні виступали два працівники, посади яких скорочувались, в тому числі позивач, і після їх виступу зразу проводилось голосування, а рішення профспілкового комітету не містить обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення. За таких підстав підприємство мало право звільнити позивачку за відсутності згоди профспілкового комітету на її звільнення.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні посади. Відтак, враховуючи, що посада секретаря керівника була єдиною на підприємстві, тому вона не підлягає застосуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 квітня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Квятковський Д. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року (надійшла до суду 11 травня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Квятковського Д. В. мотивована тим, що постанова Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не з`ясував обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду,
а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи,
є незаконним та необґрунтованим.
Крім того, не врахована стаття 32 КЗпП України, оскільки зміни істотних умов праці фактично не відбулось.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість відмови первинної профспілкової організації у ненаданні згоди на звільнення позивача, чим порушив вимоги статті 49-4 КЗпП України та статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Також представник заявника вказує, що ОСОБА_1 звільнено
з роботи відповідно до наказу № 131-К від 19 жовтня 2020 року
з порушенням статей 43, 49-2 КЗпП України, що згідно зі статтею 235 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, що входять до складу колегії: Гулько Б. І.,
Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
24 травня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 01 серпня 2001 року була призначена на посаду секретаря керівника ДП «Чортківське лісове господарство».
05 червня 2020 року відповідач в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Кравця Ю. М. виніс наказ № 78-к «Про скорочення штату працівників», згідно якого у зв`язку із складною економічною ситуацією на підприємстві, неможливістю формувати повний щомісячний фонд заробітної плати та керуючись пунктом 1 статті 40, 49-2 КЗпП України вирішив внести зміни до штатного розпису ДП «Чортківське лісове господарство» з 06 серпня 2020 року, скоротивши одну штатну одиницю заступника директора та одну штатну одиницю секретаря керівника. Цього ж числа відповідач виніс попередження про наступне вивільнення працівників.
05 червня 2020 року відповідачем було складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом ДП «Чортківський лісгосп» від 05 червня 2020 року № 78-к «Про скорочення штату працівників». Наказ про скорочення штату працівників і попередження про наступне вивільнення були направлені позивачці листом.
16 червня 2020 року позивач звернулася із заявою до голови первинної профспілкової організації ДП «Чортківське лісове господарство» Кулія П. П., в якій просила скликати засідання профспілкового комітету по питанню її скорочення у відповідності до наказу № 78-к.
Згідно з витягу з протоколу № 18 від 16 липня 2020 року засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП «Чортківське лісове господарство», на засіданні розглядалося подання адміністрації підприємства про надання згоди на звільнення заступника директора ОСОБА_2 та секретаря керівника ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Виступили: ОСОБА_3 , яка запросила до слова ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 , який розповів про свою трудову діяльність; ОСОБА_1 , яка не погодилась із скороченням її посади та запропонувала членам профспілкового комітету підтримати її.
За результатами голосування профспілковим комітетом прийнято рішення залишити на посаді заступника директора ОСОБА_2 та секретаря керівника ОСОБА_1 (а. с. 16-18).
Мотивів прийняття такого рішення профспілкового комітету в протоколі засідання не зазначено.
Копія протоколу засідання профспілкового комітету супровідним листом за вих. № 5 від 17 липня 2020 року «Про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України» направлено тво директора ДП «Чортківське лісове господарство» Ю. Кравцю.
19 жовтня 2020 року відповідач наказом № 131-К звільнив з роботи ОСОБА_1 секретаря керівника ДП «Чортківське лісове господарство» відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Квятковського Д. В. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва
і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення
з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення
у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що наказом від 05 червня 2020 року № 78-к «Про скорочення штату працівників» було вирішено скоротити дві штатні одиниці, а саме заступника директора та секретаря керівника.
З штатного розпису, який існував станом на 01 липня 2020 року, вбачається, що в штаті підприємства було передбачено 115 працівників та місячний фонд заробітної плати становив 1 005 962,00 грн.
Згідно штатного розпису який вводився в дію з 06 серпня 2020 року, було виключено зі штату апарату лісгоспу посади заступника директора та секретаря керівника з місячним фондом заробітної плати 21 990,00 грн і у зв`язку із внесеними змінами по штатному розпису штат підприємства становить 113 одиниць з місячним фондом зарплати 983 972,00 грн.
Таким чином, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що на підприємстві мало місце скорочення штату працівників.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що суд першої інстанції фактично увійшов в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, посилаючись на те, що заробітна плата звільнених двох працівників є мізерною сумою та не вплине на стан економічної ситуації підприємства, що лежить поза межами компетенції суду.
Твердження ОСОБА_1 стосовно того, що звільнення з роботи відбулось за наявності відмови профспілкового комітету в наданні згоди на її звільнення, не заслуговує на увагу, з огляду на таке.
З протоколу засідання профспілкового комітету встановлено, що на засіданні виступали два працівники, посади яких скорочувались, в тому числі ОСОБА_1 , і після їх виступу зразу проводилось голосування.
За результатами голосування профспілковим комітетом прийнято рішення залишити на посаді заступника директора ОСОБА_2 та секретаря керівника ОСОБА_1 .
Мотивів та обґрунтування прийняття такого рішення профспілки в протоколі засідання не зазначено.
Згідно з ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п.1 ст. 40 КзпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Частиною 6 статті 39 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування відмови у звільненні працівника з підстав, вказаних у поданні роботодавця. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.
Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання договору з працівником є порушенням його законних прав.
Висновок про обґрунтованість або необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових та професійних якостей. Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів відмови.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки рішення профспілкового комітету не містить обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівників, то підприємство мало право звільнити заявницю за відсутності згоди профспілкового комітету на її звільнення.
Також суд апеляційної інстанції правильно вказав, що вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку позивач могла б виконувати з урахуванням її освіти кваліфікації, досвіду, були відсутні на підприємстві, тому відповідач був позбавлений реальної можливості запропонувати їх та як наслідок працевлаштувати позивачку.
В той же час ОСОБА_1 була запропонована посада виконроба, від зайняття якої вона відмовилась. Вказані обставини не заперечувались і самою заявницею.
Таким чином, суд апеляційної інстанції належно виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі, обґрунтовано застосував положення КЗпП України до правовідносин учасників справи.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Квятковського Дмитра Васильовича залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2022 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник
