Справа № 297/1013/22
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08 листопада 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року, ухвалене суддею Гал Л.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області, про визнання наказу про поновлення на роботі таким, що не скасовує наказ про звільнення і не виконує рішення суду про поновлення на роботі, зобов`язання відповідача вчинити певні дії з поновлення на роботі
встановив:
15 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області, про визнання наказу про поновлення на роботі таким, що не скасовує наказ про звільнення і не виконує рішення суду про поновлення на роботі, зобов`язання відповідача вчинити певні дії з поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 27 листопада 2019 року розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2018 року по справі №297/377/18 та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року та прийняв рішення, яким постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року скасував, а справу №297/377/18 направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Далі, постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №297/377/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Берегівського районного суду від 17 серпня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Берегівське лісове господарство» про визнання недійсними наказів, визнання дій незаконними, визнання факту дискримінації, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Зокрема, вказаною постановою вирішено: визнати незаконним наказ директора державного підприємства «Берегівське лісове господарство» від 30.01.2018 №6-к «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 »; визнати в діях відповідача, безпосередньо пов`язаних із отриманням згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 , що мали місце 27.11.2017р., факт дискримінації позивача за ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав; поновити ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року; стягнути з державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року в розмірі 777 961,01 грн; 30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Державне підприємство «Берегівське лісове господарство» на виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року видало наказ «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 21.10.2020 року №57-к. Позивач став знову працювати на Державному підприємстві «Берегівське лісове господарство» з 21 жовтня 2020 року. Позивач сподівався, що відповідач його поновив на роботі, як це зазначено у рішенні Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року і мав поновити на роботі з 30.01.2018, але фактично позивача прийняли наново на роботу з 21.10.2020 і тому не було враховано у ОСОБА_1 страховий стаж за час вимушеного прогулу з 30 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року.
На 21 січня 2022 року, під час оформлення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , виявився факт невиконання відповідачем рішення Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року і власного наказу №57-к від 21.10.2020, щодо поновлення ОСОБА_1 посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності з дати - 30.01.2018.
Під час оформлення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , після усних перемовин, на заяву позивача від 14 січня 2022 року про надання довідки про заробітну плату за період з 30 липня 2015 року по 31 січня 2022 року безперервної роботи позивача і копії трудової книжки позивач отримав 25 січня 2022 року відповідь з додатками від 24.01.2022 року №14 на зазначену заяву позивача від 14.01.2022 року.
З довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.01.2022 №3, яка була додана додатком до відповіді на зазначену заяву позивача вбачається, що в довідці не міститься нарахована заробітна плата саме за час з 30 січня 2018 року з дати поновлення ОСОБА_1 за рішенням Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили і підлягає негайному виконанню.
Позивач отримав в Управлінні Пенсійного фонду України довідку (Форма ОК-7) з сумами відрахувань із заробітної плати у ПФУ і з`ясувалось, що з січня 2018 по жовтень 2020 року, у застрахованої особи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - ОСОБА_1 , не відображені відомості ні про нараховану заробітну плату, ні про перерахований ЄСВ, що необхідні для визначення розміру пенсії ОСОБА_1 вже зараз. Відповідач не сплатив податки у вигляді обов`язкових страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за позивача на рахунки органів доходів і зборів.
Так як відповідач подавав невірні відомості до ПФУ, які не відповідають рішенню Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020, позивач вважає, що відповідач порушив його право на справедливий суд і зобов`язаний здійснити законодавчо визначений комплекс дій спрямованих на захист і відновлення порушених прав позивача на поновлення на роботі, здійснити перерахунок єдиного соціального внеску (ЄСВ) на відповідні рахунки органів доходів і зборів згідно законодавства та подати до ПФУ скасовуючи документи про звільнення та нові достовірні відомості про поновлення на роботі згідно із законодавством України.
Відповідач не сплатив податок - єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до бюджету. Тим самим, з вини відповідача індивідуальні відомості про позивача, як застраховану особу не відображають страхового періоду та сплату єдиного соціального внеску за період протягом часу з 30 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року.
Отже, права позивача в цій частині підлягають поновленню судом шляхом зобов`язання відповідача нарахувати на суму, стягнутої судом заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року у розмірі 777 961,01 гривень, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в порядку статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сплатити з цієї суми єдиний соціальний внесок на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку відповідача та подати звітність до пенсійного фонду та податкового органу за місцем обліку відповідача.
Позивач зазначає, що в разі стягнення судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавець зобов`язаний включити стягнену суму до фонду оплати праці, попередньо нарахувавши та відобразивши її в бухгалтерському обліку підприємства, а також у встановленому законом розмірі сплатити єдиний соціальний внесок на відповідний казначейський рахунок органу доходів і зборів. База нарахування єдиного соціального внеску визначається шляхом ділення встановленої судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу на кількість місяців, за які його нараховано. Обов`язковою передумовою перерахування єдиного соціального внеску до бюджету є нарахування роботодавцем вказаної в судовому рішенні суми як заробітної плати та її відображення в бухгалтерському обліку.
Позивач вважає, що має право стверджувати, що відповідач не виконав рішення Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 про поновлення його на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року та порушив його конституційні права на соціальний захист, на забезпечення у старості через гарантоване загальнообов`язкове державне соціальне страхування за рахунок страхових внесків підприємством, на справедливий суд, чим порушив податкове законодавство України.
З врахуванням вищенаведеного ОСОБА_1 просив суд:
- визнати наказ №57-к від 21.10.2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » таким, що не скасовує наказ «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 » від 30.01.2018 №6-к і не виконує рішення Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30.01.2018 року;
- зобов`язати ДП «Берегівське лісове господарство» зробити певні дії поновлення на роботі позивача відповідно до законодавства України, а саме, усунути порушення права позивача на соціальний захист шляхом одночасної подачі до Управляння Пенсійного Фонду України необхідні скасовуючі документи по звітності з єдиного соціального внеску (ЄСВ), щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , та початкових документів із зазначеними вірними відомостями на ОСОБА_1 , який підлягає обов`язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону, з пояснювальною запискою щодо зміни відомостей, відповідно до листа ПФУ від 12.06.2012 року №13484/03-30 «Щодо нарахування ЄСВ на суму нарахованої згідно з рішенням суду», за час вимушеного прогулу з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року у загальному розмірі 777.961,01 гривень, згідно рішення Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року по справі №297/377/18 для поновлення страхового стажу застрахованої особи - ОСОБА_1 і загального трудового стажу з 31 січня 2018 року;
- зобов`язати ДП «Берегівське лісове господарство» зробити певні дії поновлення на роботі позивача відповідно до законодавства України, а саме, усунути порушення відсутності оподаткування на обов`язкове соціальне страхування нарахованого за судовим рішенням середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.01.2018 року по 19.10.2020 року на підставі рішення Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року по справі №297/377/18 у загальному розмірі 777.961,01 гривень, визначити в рішенні суду, що виплата податку єдиного соціального внеску (ЄСВ) за період з 31.01.2018 року по 19.10.2020 року повинна розбиватися по місяцях, а не однією сумою, так як стаж має враховуватися за весь період вимушеного прогулу з 31.01.2018 року;
- зобов`язати ДП «Берегівське лісове господарство» зробити певні дії поновлення на роботі позивача відповідно до законодавства України, а саме, внести до наказу «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 21.10.2020 року №57-к пункту, в якому зазначити: «Скасувати наказ №6-к від 30.01.2018 року «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 », як незаконний згідно рішення Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року по справі №297/377/18».
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючисьіз вказанимрішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Вказує, що звертаючись із позовом до суду він зазначав, що відповідачем було порушено його право на негайне поновлення страхового стажу, за період вимушеного прогулу з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року не виконуючи рішення Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року по справі №297/377/18 про негайне поновлення на роботі позивача. Обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Порушення права позивача на негайне поновлення його страхового стажу порушує його право на пенсійне забезпечення з 16 лютого 2022 року по теперішній час, внаслідок чого істотно погіршується становище позивача, як пенсіонера і свідчить про фактичне не виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно доЗакону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» обов`язокпо сплатістрахових внесківта відповідальністьза несвоєчаснуабо нев повномуобсязі сплатустрахових внесківзаконом покладенона страхувальника. Суд першої інстанції порушуючи права позивача на негайне поновлення страхового стажу та на пенсійне забезпечення позивача, не взяв до уваги звернення позивача на ті обставини, що згідно рішення суду позивач працював у період часу з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року і страховий стаж позивача за період з 31 січня 2018 року по 20 жовтня 2020 року (період вимушеного прогулу) має особливий характер у зв`язку з тим, що позивача, як незаконно звільненого, поновлено на роботі за рішенням суду і має бути негайно поновлений страховий стаж позивачу.
Суд першої інстанції на порушення закону відповідачем і порушення прав позивача також не зробив висновок, що відповідач більше ніж за три місяці з 19.10.2020 року по 10.02.2021 року навмисно не виконав рішення Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року по справі №297/377/18 про негайне поновлення страхового стажу позивача через негайне поновлення на роботі позивача. Негайне виконання передбачає, що роботодавець зобов`язаний добровільно поновити позивача на роботі на дату рішення суду (з часу оголошення рішення в судовому засіданні).
При цьому, чинне законодавство не вимагає від позивача, якого незаконно звільнено із займаної посади, вчинення додатково певних дій щодо спонукання роботодавця на прийняття наказу про поновлення його на посаді, а також спонукання роботодавця для поновлення страхового стажу і сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час вимушеного прогулу. Водночас, прийняття наказу про поновлення позивача, незаконно звільненого з роботи, є обов`язком роботодавця в силу обов`язковості судового рішення, яке підлягає негайному виконанню. Суд першої інстанції не дав оцінку на порушення відповідачем закону і прав позивача. За нормами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення Суду. Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача підтверджена доказами, бо по факту прийняли позивача на роботу наново, триває по теперішній час.
Стаж роботи позивача, який був незаконно звільнений, а потім поновлений за рішенням суду на роботі, вважається безперервним і позивач весь цей час є застрахованою особою. Разом з тим, суд першої інстанції залишив без застосування закону, який підлягав застосуванню у висновках після вивчення, аналізу долученої відповідачем до справи довідки від 06.05.2022 року №142, що засвідчує порушення норм матеріального права діючих в Україні і прав позивача на страховий стаж в частині не нарахування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу за рішенням суду, яке набрало законної сили та не нарахування єдиного соціального внеску на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу незалежно від того, чи виплачена така сума фактично, підтвердженням чому є саме бухгалтерська довідка від 06.05.2022 року №142.
Позивач наполягає, що суд першої інстанції робить у оскаржуваному судовому рішенні упереджений висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи та наведеним фактам і порушує права позивача. Позивач стверджує, що відповідач не поновив позивача на роботі, а прийняв позивача наново на роботу і допустив до роботи з 21.10.2020, а суд першої інстанції не вивчив належним чином обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та не вивчив наведені позивачем докази, які мають значення для вирішення справи, суд залишив наведені докази у оскаржуваному рішенні без аналізу і висновків, а саме: Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу у Пенсіонному Фонді України (Форма ОК-7); Додаток №5 «до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д5).
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення від 09 червня 2022 року, всебічно не перевірив обставини справи, вирішив спір з порушенням норм матеріального права, неправильно застосував норми матеріального права, не застосував закон, який підлягав застосуванню, Суд першої інстанції фактично виправдав невиконання Державним підприємством «Берегівське лісове господарство» рішення Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року. Суд першої інстанції виправдав невиконання відповідачем обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на відповідні рахунки органів доходів і зборів, коли позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
ДП «Берегівське лісове господарство» подало відзив на апеляційну скаргу в кому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції яке суд першої інстанції ухвалив у відповідності до вимог норм як процесуального так і матеріального законодавства.
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якому посилається на те, що позовна заява містить докази про відсутність поновлення конституційних прав та інтересів позивача на пенсійне забезпечення (поновлення страхового стажу, поновлення пенсійного стажу), якого не сталося з дня виходу 16.02.2022 року позивача на пенсію, через навмисне невиконання відповідачем постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року та навмисної несплати відповідачем як страхувальником позивача страхових внесків за нього (що впливає на розмір страхового стажу та пенсійне забезпечення) і позбавлення позивача у такий спосіб значної частини трудового стажу, в порушення діючого законодавства України. Отож, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає повному скасуванню, як незаконне.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та відповідь на відзив, колегія суддів вважає що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступні мотиви.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За наявними обставинами справи судовою колегією встановлено, що відповідно до наказу т.в.о. директора ДП «Берегівське ЛГ» №36-к від 30.07.2015 року, ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності з 30.07.2015 року (а.с. 21).
Однак, наказом директора ДП «Берегівське ЛГ» №6/к від 30.01.2018 було звільнено ОСОБА_1 з посади головного економіста підприємства у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Але ж, постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №297/377/18, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення Берегівського районного суду від 17 серпня 2018 року скасовано та позовні вимоги задоволено частково, а саме:
визнано незаконним наказ директора державного підприємства «Берегівське лісове господарство» від 30.01.2018 №6-к «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 »;
визнано в діях відповідача, безпосередньо пов`язаних із отриманням згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 , що мали місце 27.11.2017 р., факт дискримінації позивача за ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав;
поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року;
стягнуто з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року в розмірі 777 961,01 грн. (сімсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят одну гривню 01 коп.); 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Сума стягнутого середнього заробітку нарахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також у вимозі про визнання недійсним наказу директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» від 26.09.2017 №198 «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників» - відмовлено (а.с. 23-49).
На виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року по справі №297/377/18, наказом директора ДП «Берегівський лісгосп» №57-к від 21.10.2020 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді головного економіста відділу економіки, обліку і звітності з 30.01.2018 року та фактично допущений до виконання посадових обов`язків з 21.10.2020 року. З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 21.10.2020 року (а.с. 51).
Також, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08.12.2020 р. по справі №297/377/18 виправлено описку в даті, що нею визначається початок періоду, за який стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, допущену в постанові Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. по справі №297/377/18, а саме замість невірного запису в резолютивній частині постанови «30 січня 2018 року» правильним є запис з «31 січня 2018 року» (а.с. 149-151).
Водночас, ухвалою Верховного Суду від 10.02.2021 р. по справі №297/377/18 за касаційною скаргою державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Берегівське лісове господарство» про визнання недійсними наказів, визнання дій незаконними, визнання факту дискримінації, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Крім того, за клопотанням державного підприємства «Берегівське лісове господарство» зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до закінчення касаційного провадження (а.с. 64-68).
Постановою заступника начальника Берегівського РВ ДВС від 22.02.2021 р. відкрито виконавче провадження №64601014 з примусового виконання виконавчого листа Берегівського районного суду №297/377/18, виданого 14.01.2021 р. на виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. по справі №297/377/18 про стягнення з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. у розмірі 777 961,01 грн. та 30 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с. 154-155).
Постановою заступника начальника Берегівського РВ ДВС від 26.02.2021 р. зупинено вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №64601014 на підставі ухвали Верховного Суду від 10.02.2021 р. по справі №297/377/18 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди (а.с. 156-157).
Постановою заступника начальника Берегівського РВ ДВС від 16.03.2021 р. скасовано постанову від 26.02.2021 р. про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №64601014 у зв`язку з перевіркою виконавчого провадження (а.с. 158-159).
Проте, постановою заступника начальника Берегівського РВ ДВС від 16.03.2021 р. зупинено вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №64601014 на підставі ухвали Верховного Суду від 10.02.2021 р. по справі №297/377/18 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 160-161).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні позову, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від19 лютого 2009 рокуу справі «Марченко М. В. проти України»,заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.
Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 виходив з того, що його наново прийняли на роботу 21 жовтня 2020 року, а не поновили на попередній посаді з 30 січня 2018 року як незаконно звільненого, що підтверджено постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №297/377/18. Вважав, що підставність таких його тверджень ґрунтується на тім, що державним підприємством «Берегівське лісове господарство» за період з 30.01.2018р. по 19.10.2020р. не здійснено фактичного відновлення його страхового стажу як незаконно звільненого працівника, шляхом сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на відповідні рахунки органів доходів і зборів, що вплинуло на його пенсійне забезпечення з 16 лютого 2022 року. Тобто, не поновлення страхового стажу шляхом несплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також відсутність у зв`язку із цим й відповідного пенсійного стажу є на думку ОСОБА_1 свідченням невиконання рішення суду про поновлення його на роботі.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами ОСОБА_1 , оскільки такі не відповідають обставинам справи, наявним доказам та вимогам норм матеріального права.
Відповідно до вказівок частини 8 статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у цивільній справі №297/377/18 - визнано незаконним наказ директора державного підприємства «Берегівське лісове господарство» від 30.01.2018 №6-к «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30 січня 2018 року.
На виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у цивільній справі №297/377/18, керівник державного підприємства «Берегівське лісове господарство» видав наказ №57-к від 21.10.2020 року, яким поновив ОСОБА_1 з 30.01.2018 року на посаді головного економіста відділу економіки, обліку і звітності та допустив такого до виконання посадових обов`язків з 21.10.2020 року. Із даним наказом керівника підприємства, ОСОБА_1 був ознайомлений 21.10.2020 року.
Прийняттям наказу №57-к від 21.10.2020 року, керівник державного підприємства «Берегівське лісове господарство» добровільно виконав вимоги постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у цивільній справі №297/377/18 та частини 8 статті 235 КЗпП України.
До трудової книжки ОСОБА_1 внесено 21.10.2020 року запис під номером 36 що запис під номером 27 є недійсним та поновлений на попередній роботі, Т.1, а.с. 170. Зазначений запис відповідає вимогам абзацу 3 пункту 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників /зареєстрованої в МЮ України 17.08.1993 р. за № 110/.
Втім й за приписами частини 2 статті 65 ЗУ «Про виконавче провадження» у випадку примусового виконання судового рішення, таке вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Зазначеними доказами доведено той факт, що мало місце виконання постанови суду в частині негайного поновлення на роботі без примусового виконання в порядку процедури виконавчого провадження.
Отже, 21.10.2020 року ОСОБА_1 було допущено до виконання посадових обов`язків на посаді головного економіста відділу економіки, обліку і звітності внаслідок його поновлення на роботі, а не у зв`язку із прийняттям його на роботу заново.
Доречним на думку колегії суддів буде зазначення того, що чинний КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі» як і не встановлює порядок виконання роботодавцем відповідного судового рішення.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких від може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Тож, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску поновленого працівника за рішенням суду до виконання попередніх обов`язків. А звідси, питання скасування наказу про звільнення в наказі про поновлення працівника на попередній роботі не потребує окремого вирішення.
Крім цього, у постанові Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року зазначено, що за змістом спірних правовідносин вимоги про скасування наказу про звільнення, про визнання дій роботодавця щодо звільнення неправомірними, рівно як і вимоги про визнання недійсними записів у трудовій книжці, про зобов`язання внести зміни до таких записів, внести нові записи і т.п. поглинаються вимогою про поновлення на роботі і у випадку задоволення такої, як правило, окремого вирішення не потребують, законність наказу про звільнення та правомірність дій роботодавця оцінюються судом під час вирішення вимоги щодо поновлення працівника на роботі, а рішення суду є підставою для внесення відповідних записів до трудової книжки.
Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання наказу №57-к від 21.10.2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » таким, що не скасовує наказ «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 » від 30.01.2018 №6-к і не виконує постанову Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» з 30.01.2018 року, а також про зобов`язання ДП «Берегівське лісове господарство» зробити певні дії поновлення на роботі позивача відповідно до законодавства України, а саме, внести до наказу «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 21.10.2020 року №57-к пункту, в якому зазначити: «Скасувати наказ №6-к від 30.01.2018 року «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1 », як незаконний згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року в справі №297/377/18» є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах норм трудового законодавства.
Щодо позовних вимог про усунення порушення права позивача на соціальний захист шляхом поновлення страхового стажу та усунення порушень по несплаті щомісячного єдиного соціального внеску за період з 31.01.2018 року по 19.10.2020 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у цивільній справі №297/377/18 також стягнуто з Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року в розмірі 777 961,01 грн. (сімсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят одну гривню 01 коп.). Апеляційним судом зазначено, що вказана сума, яка підлягає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахована без віднімання сум податків та зборів.
За загальним правилом, податки і збори із суми середнього заробітку нараховуються роботодавцем, який виступає щодо працівника податковим агентом, який зобов`язаний утримати і перерахувати податок із суми доходу.
В разістягнення судомсередньої заробітноїплати завимушений прогулроботодавець зобов`язанийвключити стягненусуму дофонду оплатипраці,попередньо нарахувавшита відобразившиїї вбухгалтерському облікупідприємства,а такожу встановленомузаконом розмірісплатити єдинийсоціальний внесокна відповіднийказначейський рахунокоргану доходіві зборів.База нарахуванняєдиного соціальноговнеску визначаєтьсяшляхом діленнявстановленої судомсередньої заробітноїплати накількість місяців,за яківона стягнена.Обов`язковоюпередумовою перерахуванняєдиного соціальноговнеску добюджету єнарахування роботодавцемвказаної всудовому рішеннісуми якзаробітної платита їївідображення вбухгалтерському обліку.
Відповідно до положень частини 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених упунктах 1,2,5-7,9,10,12,15,17і18статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Виходячи із загальних положень абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як передбачено у пунктах 1, 2, 4 і 10 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
4) подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановленіПодатковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей;
Згідно приписів абзацу 1 пункту 1 частини 1, абзацу 1 і 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених упунктах 1(крімабзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України"Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що обов`язковою передумовоюперерахування єдиногосоціального внескудо бюджетує первинненарахування роботодавцемвказаної всудовому рішеннісуми якзаробітної платита їївідображення вбухгалтерському обліку.
Тож приписи частини 5 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про те, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично, мають значення лише після їх нарахування до сплати.
Як вбачаєтьсязі змістубухгалтерської довідки№ 142від 06травня 2022року Державногопідприємства «Берегівськелісове господарство»за данимибухгалтерського облікупідприємства станомна 06.05.2022р. ОСОБА_1 не нарахованота невиплачено сумусереднього заробіткуза часвимушеного прогулуза періодз 30.01.18р.по 19.10.20р.,яка присудженадо стягненняпостановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у цивільній справі №297/377/18, Т.1, а.с. 171.
У ході апеляційного розгляду представник ДП «Берегівський лісгосп» адвокат Никитюк_Н.О. підтвердила дані обставини та пояснила, що обов`язок з нарахування відповідної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу зі сплатою обов`язкових податків ізборів у підприємства може виникнути тільки в порядку примусового виконання постанови суду на підставі виконавчого листа. Застосований Закарпатським апеляційним судом у постанові від 19 жовтня 2020 року у цивільній справі №297/377/18 спосіб захисту прав та інтересів ОСОБА_1 передбачає право останнього на примусове стягнення з підприємства середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом звернення до органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Але, ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 року у справі №297/377/18 за касаційною скаргою державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р., відкрито касаційне провадження у вказаній справі, та частково задоволено клопотання про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до закінчення касаційного провадження, Т.1, а.с. 64-68.
На підставі даної ухвали касаційного суду постановою заступника начальника Берегівського РВ ДВС від 16.03.2021 р. зупинено вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №64601014 з виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», Т.1, а.с. 160-161.
Оскільки ухвала Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 р. у справі №297/377/18 являється безумовною перепоною (відтерміновано примусове стягнення) до закінчення касаційного провадження щодо примусового виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року то й не виникло обов`язку в ДП «Берегівський лісгосп» на цей період подавати уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного соціального внеску (з додатками) за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з відображенням у ньому сум не нарахованого та не виплаченого середнього заробітку за період такого прогулу.
У даному випадку норми частини 8 статті 235 КЗпП України на яку посилається ОСОБА_1 не підлягають застосуванню з тих підстав, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не являється тією вимогою, яка підлягає негайному виконанню. А резолютивна частина постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року у справі №297/377/18 не містить посилання на те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 777.961,01 грн підлягає негайному виконанню.
Із заявою про примусове виконання постанови суду, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся тільки 22 лютого 2021 року, Т.1, а.с. 152-153. Проте на момент подачі такої заяви до державної виконавчої служби, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду ухвалою від 10.02.2021 року вже зупинив виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року у справі №297/377/18 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Викладені доводи, наразі на думку колегії суддів вказують на відсутність підстав стверджувати з приводу того, що з боку Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» має місце умисне порушення прав ОСОБА_1 з не поновлення його страхового стажу та позбавлення пенсійного стажу, внаслідок нездійснення проведення по бухгалтерському обліку підприємства, нарахування відповідної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу зі сплатою обов`язкових податків ізборів у підприємства. Як ствердила колегії суддів представник ДП «Берегівський лісгосп» адвокат Никитюк Н.О., такі дії будуть одразу вчинені по завершенні розгляду Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду касаційної скарги підприємства, шляхом своєчасної подачі та в повному обсязі коригуючої звітності з нарахування, обчислення і сплати податків і зборів до податкового органу у випадку залишення в силі постанови Закарпатського апеляційного суду.
А звідси, позовні вимоги про зобов`язання Державного підприємства «Берегівськелісове господарство»усунути порушенняправа ОСОБА_1 на соціальнийзахист шляхомподачі доУправляння ПенсійногоФонду Україникоректної звітностіз єдиногосоціального внеску(ЄСВ), для поновлення страхового стажу застрахованої особи - ОСОБА_1 та загального трудового стажу з 31 січня 2018 року, а також усунути порушення відсутності оподаткування на обов`язкове соціальне страхування за судовим рішенням про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.01.2018 року по 19.10.2020 року не однією сумою, а по місяцях за весь період вимушеного прогулу з 31.01.2018 року є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо посилання ОСОБА_1 на норми статті 236 КЗпП України.
Застосування положень статті 236 КЗпП України в апеляційній скарзі ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що позаяк Державне підприємство «Берегівське лісове господарство» не поновило йому страховий стаж, а звідси позивач не має пенсійного забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р., тому з вини відповідача відбулась затримка виконання постанови апеляційного суду про негайне поновлення позивача на посаді, а звідси й негайне поновлення страхового стажу.
Відповідно до змісту статті 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У даній матеріальній нормі передбачені певні наслідки для роботодавця у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Як уже вище було зазначено апеляційним судом, постанова Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 року у справі №297/377/18 про поновлення ОСОБА_2 з 30.01.2018 року на посаді головного економіста відділу економіки, обліку і звітності, добровільно виконана керівником державного підприємства «Берегівське лісове господарство» виданням наказу №57-к від 21.10.2020 року. За цих обставин, відсутні підстави стверджувати, що постанова апеляційного суду стосовно поновлення позивача на роботі невиконана відповідачем чи що мала місце затримка з боку роботодавця, тому таке твердження ОСОБА_1 є безпідставним.
Що ж стосується задоволеної постановою апеляційного суду вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 777.961,01 грн, то наслідки статті 236 КЗпП України про затримку стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не регулюються даною нормою матеріального права.
Негайне поновлення роботодавцем страхового стажу, шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не ставиться в залежність від здійснення негайного поновлення працівника на роботі. А тому, інше твердження позивача є таким, що ґрунтується на помилковому розумінні підстав застосування наслідків статті 236 КЗпП України у спірних правовідносинах.
Щодо посилання ОСОБА_1 на форму ОК-7 та додаток №5.
ОСОБА_1 зазначав, що суд першої інстанції не вивчив обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та докази на підтвердження таких вимог, які залишив без аналізу та висновків по них, а саме: індивідуальні відомості про застраховану особу в ПФ України (Форма ОК-7), та додаток №5 до Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого Єдиного внеску. Саме з цих форм обов`язкової звітності вбачається, що відповідач навмисно подав невірні відомості до ПФ України, які не відповідають постанові Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №297/377/18, що свідчить про навмисне невиконання постанови апеляційного суду в частині негайного поновлення на роботі позивача з 30.01.18 року.
Як вбачається з довідки ПФ України від 19.01.2022 року щодо Індивідуальних відомостей про Застраховану особу (Форма ОК-7) на ОСОБА_1 , індивідуальні відомості про застраховану особу, які надаються за періоди, що наявні в Реєстрі застрахованих осіб та подаються страхувальником, а саме державним підприємством «Берегівське лісове господарство» в звітному періоді за місяць з лютого 2018 по вересень 2020 року відсутні дані за ці місяці про суму фактичного заробітку/доходу (грн); кількість трудових днів; позначку про сплату страхових внесків, Т.1, а.с.57.
Та разом з цим, індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 містять дані по сумі фактичного заробітку/доходу (грн); кількість трудових днів; позначку про сплату страхових внесків, що наявні починаючи з місяця жовтня 2020 року і продовжуючи надалі помісячно, що є підтвердженням того, що 21.10.20р. роботодавець виконав постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №297/377/18.
Державне підприємство «Берегівське лісове господарство» 21.01.2022 р. подало стосовно ОСОБА_1 . Додаток №5 до Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д5), Т.1, а.с. 62-63. В даній довідці зазначено дату поновлення позивача 21.10.2020 року на підставі наказу №57-к від 21.10.2020 року.
Позаяк по бухгалтерському обліку державного підприємства «Берегівське лісове господарство» не було відображено включення стягнутої постановою апеляційного суду суми заробітку до фонду оплати праці та не здійснено нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то й вносити інші відомості у Додаток №5 підприємство не мало правових підстав. Але при здійсненні помісячного нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відображенням такого в бухгалтерському обліку, та зі сплатою єдиного соціального внеску на відповідний казначейський рахунок органу доходів і зборів, підприємство буде зобов`язано подати центральному органу доходів і зборів коригуючу відомість до Додатку №5.
За наведених обставин відсутні підстави стверджувати, що державне підприємство «Берегівське лісове господарство» умисно подало неправдиві відомості центральному органу доходів і зборів щодо застрахованої особи ОСОБА_1 , позаяк обов`язковою передумовою перерахуванняєдиного соціальноговнеску добюджету єнарахування роботодавцемвказаної всудовому рішеннісуми якзаробітної платита їївідображення вбухгалтерському обліку.
Щодо посилання ОСОБА_1 на форму № Т-6.
Посилаючись на даний доказ ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції залишив без аналізу та висновку форму № Т-6 «Записки №… про представлення відпустки (з 29.12.20р. по 17.01.21р) за пророблений час 2018-2019» та «Розрахунок відпустки на період 22.02.21р. по 01.03.21р.» та список наказів на відпустку позивачу, які свідчать про підтвердження в бухгалтерському обліку нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) за час вимушеного прогулу з 31.01.2018 р. по 19.10.2020 р. на які нараховуються страхові внески.
Згідно записки ДП «Берегівський лісгосп» №… про представлення відпустки від 28.12.2020 /Форма № Т-6/ за пророблений час 2018-2019 надано щорічну відпустку кількість 18 з 29.12.2020 до 17.01.2021 включно. Нараховано відпускні із фонду заробітної плати у сумі 14.813,64 грн, Т.1, а.с. 69.
В розрахунку відпустки на період з 22.02.2021 по 01.03.2021 здійснено розрахунок такої з 21.10.2020 та вказано заробітну плату за місяць жовтень 2020 року (за 11 днів) в сумі 6.597,11 грн. Містяться також відомості по розрахунку середнього заробітку в період з лютого 2020 по січень 2021, Т.1, а.с. 70.
Представник ДП«Берегівський лісгосп»адвокат НикитюкН.О.з даногоприводу пояснилаколегії суддів,що нарахування ОСОБА_1 відпускних сум було здійснено бухгалтерією підприємства за період з часу поновлення позивача на роботі (30.01.2018р.) та з даних сум були нараховані та сплачені відповідні податків і зборів за застраховану особу.
На думку колегії суддів, державне підприємство «Берегівське лісове господарство» у такий спосіб в черговий раз підтвердило обставину наявності у ОСОБА_1 страхового та трудового стажу за період з 31.01.2018 по 19.10.2020 року за який підприємством буде обов`язково здійснено нарахування та сплата відповідних податків і зборів за застраховану особу після касаційного перегляду постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №297/377/18.
ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи відповідь ГУ ПФУ в Закарпатській області від 13.04.22р. на звернення від 05.04.2022 року та від 09.04.2022 року, Т.2, а.с. 33-35. З даної відповіді слідує, що ОСОБА_1 надано роз`яснення про причини відмови, порядок їх усунення, а також надано протокол страхового стажу взятого для розрахунку. А стосовно поданої 08.04.2022 року заяви про призначення пенсії за віком №857 рішення по такій ще не прийнято.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Відтак, посилання ОСОБА_1 на інші доводи, які пов`язуються ним із страховим стажем та пенсійним забезпеченням, колегія суддів вважає такими, що не мають правового значення у наявних правовідносинах та не впливають на предмет та підстави заявлених вимог, оскільки зводяться до суб`єктивного тлумачення позивачем чинних норм законодавства України.
На підставі частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позаяк, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тож за таких обставин, апеляційний суд вважає, що для задоволення позову ОСОБА_1 немає достатніх правових підстав, так як у противному випадку це б призвело до порушення розумного балансу інтересів сторін та порушення прав ДП «Берегівський лісгосп». А звідси, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Враховуючи наведенета керуючисьнормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 18 листопада 2022 року.
Суддя-доповідач: ______________________
Судді: ______________________
_________________________
