ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 160/10500/21

адміністративне провадження № К/990/9572/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 (суддя Сліпець Н.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 (колегія суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В., Щербака А.А.) у справі №160/10500/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Центральної районної у місті Дніпрі ради, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Центральної районної у місті Дніпрі ради, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

- визнати неправомірними дії Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Центральної районної у місті Дніпрі ради по відмові надати житло, як інваліду 2 групи дитинства;

- зобов`язати Дніпровську міську раду надати, житло належне для проживання у вигляді окремого одноповерхового будинку, який би відповідав встановленим санітарним та технічним вимогам у м. Дніпрі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022, провадження у адміністративній справі № 160/10500/21 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Адміністрації Центрального районну Дніпропетровської міської ради, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії закрито на підставі ч.1 п.1 ст.238 КАС України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач є інвалідом другої групи з дитинства. На праві власності їй належить квартира АДРЕСА_1 , яка визнана ветхим житлом, у зв`язку з чим вона перебуває на квартирному обліку у загальній черзі під №1215 та у списку осіб, які користуються першочерговим правом на отримання житла за №426. Проте, Дніпропетровська міська рада відмовляється надати їй житло, придатне для проживання, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Вважає, що наявний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідачі є суб`єктами владних повноважень та виконують управлінські функції.

Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2022 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради № 213 від 28.08.2012 ОСОБА_1 - інваліда з дитинства 2 групи, прийнято на облік, як особу, що потребує поліпшення житлових умов згідно ст. 45 ЖК УРСР, пп.14 п. 44 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, у загальну і першочергову чергу по категорії «ветхе житло» складом сім`ї 1 особа.

Позивач вважає, що її право на забезпечення житлом порушене відповідачами, оскільки досі не реалізовано, а тому звернулась до суду із цим позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.Як свідчать матеріали справи, позивач звернулася до суду з позовом, спрямованим на захист порушеного права на отримання житла, в якому просила зобов`язати відповідача забезпечити її житлом як особу з інвалідністю з дитинства. Отже, цей позов поданий на захист прав позивача у сфері житлових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про зобов`язання надати житло підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від 20 вересня 2018 року у справі №815/2551/15 та від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко