Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
20 вересня 2021 р. Справа № 160/10500/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро клопотання представника Дніпровської міської ради про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Адміністрації Центрального районну Дніпропетровської міської ради, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій щодо відмови надати житло неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
29.06.2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Центральної районної у місті Дніпрі ради, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Центральної районної у м. Дніпро Ради щодо ненадання житла, як особі, яка перебуває на квартирному обліку та потребує поліпшення житлових умов;
- зобов`язати виконавчий комітет Центральної районної у м. Дніпро Ради надати житло належне для проживання у вигляді окремого одноповерхового будинку, який би відповідав встановленим санітарним та технічним вимогам.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 року позовна заява залишена без руху та позивачу надано час для усунення недоліків.
13.07.2021 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 року позивач надала до суду уточнену позовну заяву, в якій остання просить:
- визнати неправомірними дій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Центральної районної у місті Дніпрі ради по відмові надати житло, як інваліду 2 групи дитинства;
- зобов`язати Дніпровську міську раду надати житло належне для проживання у вигляді окремого одноповерхового будинку, який би відповідав встановленим санітарним та технічним вимогам у м. Дніпрі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 06.08.2021 року та встановлений відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву, а також встановлений п`ятиденний строк для позивача та відповідачів для подачі відповіді на відзив та заперечень відповідно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є інвалідом другої групи з дитинства. На праві власності їй належить квартира АДРЕСА_1 , яка визнана ветхім житлом, у зв`язку з чим вона перебуває на квартирному обліку у загальній черзі під №1215 та у списку осіб, які користуються першочерговим правом на отримання житла за №426. Проте, Дніпропетровська міська рада відмовляється надати їй житло, придане для проживання, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
05.08.2021 року до суду надійшов відзив від Адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради, в якому представник посилався на те, що позивачем невірно вказане найменування відповідача та згідно рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 81/60 «Про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради» правонаступником Центральної районної у м. Дніпрі ради є Адміністрація Центрального району Дніпровської міської ради. Також, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки ведення квартирного обліку, розподіл та надання житла у місті Дніпрі знаходиться поза межами повноважень адміністрації, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.
11.08.2021 року до суду надійшов відзив від Дніпропетровської обласної державної адміністрації в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що питання надання житла замість ветхого житла відноситься до відання виконавчого комітету Дніпровської міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому з боку відповідача відсутні будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача.
Також, 11.08.2021 року до суду надійшло клопотання представника Дніпровської міської ради про закриття провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через те, що є приватним, а не публічно-правовим.
Розглянувши клопотання представника Дніпровської міської ради про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції, якими є: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
До адміністративної юрисдикції належать справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У п. 7 ч. 1 с ст. 4 КАС України дано поняття суб`єкта владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб`єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати неправомірними дій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Центральної районної у місті Дніпрі ради по відмові надати житло, як інваліду 2 групи дитинства та зобов`язати Дніпровську міську раду надати житло належне для проживання у вигляді окремого одноповерхового будинку, який би відповідав встановленим санітарним та технічним вимогам у м. Дніпрі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить кв. АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. від 20.11.2003 року.
Також, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 26.12.2003 року по 05.08.2020 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта останньої.
Як вбачається з рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2020 року у цивільній справі № 203/1685/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центральної районної у м. Дніпрі ради, Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання належного для проживання житла, зобов`язання надати житло належне для проживання у вигляді окремого одноповерхового будинку, який буде відповідати встановленим законодавством санітарним та технічним вимогам, ОСОБА_1 за власною заявою була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради народних депутатів № 1366 від 28.10.1988 року «Про затвердження списків ветхих будинків, які не підлягають капітальному ремонту, жилого фонду місцевих рад і відомчого житлового фонду, сімей, що проживають в них» затверджені списки ветхих жилих будинків, серед яких в тому числі наявний буд. АДРЕСА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради № 213 від 28.08.2012 року ОСОБА_1 - інваліда з дитинства 2 групи, прийнято на облік, як особу, що потребує поліпшення житлових умов згідно ст. 45 ЖК УРСР, пп.14 п. 44 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР у загальну і першочергову чергу по категорії «ветхе житло» складом сім`ї 1 особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Таким чином, з аналізу ст.ст. 16, 21 ЦК України та ст. 4 КАС України, можна дійти висновку, що особа може оскаржити в порядку цивільного судочинства правовий акт індивідуальної дії, якщо він (акт) порушує цивільна права (речове право) або інтереси особи, у відношенні якої виданий такий правовий акт індивідуальної дії.
Тобто характер правовідносин між особою, визначеною в акті та суб`єктом владних повноважень має бути приватно-правовим, тобто таким, що порушує майнове право особи, у відношенні якої винесений акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що між позивачем та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, Дніпровською міською радою, Адміністрацією Центрального районну Дніпропетровської міської ради виник саме приватно-правовий спір, з приводу порушених прав позивача на житло, тобто з приводу порушення майнового права позивача, а отже даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справ, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Адміністрації Центрального районну Дніпропетровської міської ради, оскільки останні не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим клопотання Дніпровської міської ради в цій частині підлягає задоволенню.
Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вона має право звернутися з даними вимогами в порядку цивільного судочинства, перед`явивши позовну заяву до відповідного суду, за правилами підсудності, встановленими ст.ст. 27-30 ЦПК України.
Крім того, суд звертає увагу, що з первинної позовної заяви, що надійшла до суду 29.06.2021 року, вбачається, що вимоги в останній пред`явлені також і до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у зв`язку з незаконністю його рішення від 03.11.2020 року у цивільній справі №203/1685/20 за її позовом до виконавчого комітету Центральної районної у м. Дніпрі ради, Дніпровської міської ради.
Водночас, уточнений позов від 13.07.2021 року жодних позовних вимог до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська не містив.
Разом з тим, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом статей 62, 126 і 129 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з положень Конституції України, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами.
Відповідно до ч. 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
З аналізу викладеного вбачається, що суд не може бути відповідачем у справі. Наявність імунітету суду, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя, і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно.
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» вказано, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.
Консультативна рада європейських суддів в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслила, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з розглядом конкретної справи, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної чи моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
У зв`язку із вищевикладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами КАС України чи іншими законами України не передбачено.
Оскільки, ухвалою суду від 15.07.2021 року провадження у справі було відкрито судом в тому числі і до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, однак, враховуючи, що уточнений позов позивача від 13.07.2021 року вимог до останнього не містить, а також те, що суди не можуть бути відповідачами у справі, суд вважає за необхідне провадження в цій частині також закрити.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 18.08.2021 року по 03.09.2021 року та з 08.09.2021 року по 10.09.2021 року у відпустці, та з 13.09.2021 року по 17.09.2021 року на навчанні, клопотання про закриття провадження розглянуто - 20.09.2021 року.
Керуючись ст.ст. 238, 241-244, 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання представника Дніпровської міської ради про закриття провадження у адміністративній справі № 160/10500/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Адміністрації Центрального районну Дніпропетровської міської ради, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська - задовольнити.
Провадження у адміністративній справі №160/10500/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровської міської ради, Адміністрації Центрального районну Дніпропетровської міської ради, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій щодо відмови надати житло неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.
Повторне звернення до суду зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець
