Справа №760/18875/20
2/760/3263/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення ідеальної частки в спільній сумісній власності,
в с т а н о в и в:
02 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про виділення ідеальної частки в спільній сумісній власності.
Свої вимоги мотивує тим, що 12 травня 2007 року між нею та відповідачем був укладений шлюб.
Протягом тривалого часу вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Відповідно до шлюбного договору від 13 листопада 2018 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , сторони вирішили питання щодо розподілу майна. Зокрема, у п. 3 договору визначено, що квартира АДРЕСА_1 , яка набута подружжям у шлюбі та зареєстрована на ОСОБА_3 , в подальшому буде належати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2020 року відомості щодо зазначеної квартири відсутні.
За таких обставин, у неї відсутня можливість надати доказ правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 .
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати, що ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільному майні, а саме квартири АДРЕСА_1 становлять по 1/2 частини за кожним.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року зустрічну позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зменшення розміру судового збору за зустрічною позовною заявою.
Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року відмовлено відповідачу у продовженні процесуального строку для усунення недоліків зустрічної позовної заяви. Зустрічну позовну заяву повернуто позивачу за зустрічним позовом.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та просила їх задовольнити. Зазначила, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним шлюбного договору, визнання права приватної власності на майно. Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року залишено без змін.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Його представник подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, з якого вбачається, що у вересні 2022 року відповідач відмовився від послуг адвоката Мащенко А.Г. та уклав договір про надання правової допомоги з іншим представником. Враховуючи викладене, є необхідним дослідити та проаналізувати матеріали справи з метою забезпечення належного надання правової допомоги відповідачу, що потребує певного часу.
Зазначене клопотання сформовано представником відповідача в системі «Електронний суд» 05 жовтня 2022 року. Ордер від ОСОБА_3 на адвоката Тимошенка О.І., долучений до клопотання, складений 20 вересня 2022 року.
Судове засідання у справі було призначено на 19 жовтня 2022 року.
Суд вважає, що за таких обставин у представника відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготування заперечень щодо вимог позивача. З Огляду на наведене, причини неявки сторони відповідача в судове засідання визнані неповажними.
У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву представника відповідача, з якого вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 20-23). Зазначено, що спірна квартира була придбана всього через один місяць після реєстрації шлюбу між сторонами. Для придбання цієї квартири відповідач 25 травня 2007 року, зокрема, продав власну квартиру АДРЕСА_2 . Купівля квартири була здійснена за 641350 гривень, з яких 186850 гривень були особистими коштами відповідача, а залишок у розмірі 454500 гривень був взятий у кредит на підставі договору про іпотечний кредит № 11172705000, укладений 21 червня 2007 року. Починаючи з 2007 року по 2014 рік відповідач самостійно виконував кредитні зобов`язання перед банком.
Відповідно до п. 9 шлюбного договору зобов`язання, що виникають під час одержання одним з подружжя грошової позики (кредиту) у фізичних та юридичних осіб, є особистими зобов`язаннями того з подружжя, на кого вони оформлені та вважаються такими, що беруться не в інтересах сім`ї подружжя. Під час оформлення таких зобов`язань згода другого з подружжя не вимагається.
Вбачається, що положення пунктів 3, 11 шлюбного договору щодо того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя суперечать п. 9 договору. Таким чином, є несправедливим те, що один з подружжя за власний кошт купує нерухоме майно, багато років несе кредитний тягар, у той час як інший з подружжя набуває лише одні права. Таким чином, відповідач має намір звернутися до суду з позовом про визнання окремих положень шлюбного договору недійсними.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 12 травня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб.
13 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюбний договір (а.с. 8-9).
Відповідно до п. 3 цього договору будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, а також особисті майнові права, що були чи будуть набуті кожним з подружжя під час шлюбу до або після набрання даним договором чинності, є особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я таке майно буде придбано та/або зареєстровано. Єдиним виключенням з цього пункту, є те, що квартиру, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка набута подружжям у шлюбі і зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 , в подальшому буде належати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2020 року відомості щодо зазначеної квартири відсутні (а.с. 10).
Просить суд визнати, що ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільному майні, а саме квартири АДРЕСА_1 становлять по 1/2 частини за кожним.
Сторона відповідача, заперечуючи проти позову, посилається на несправедливість умов шлюбного договору, зокрема, у тому, що один з подружжя за власний кошт купує нерухоме майно, багато років несе кредитний тягар, у той час як інший з подружжя набуває лише одні права. Таким чином, відповідач має намір звернутися до суду з позовом про визнання окремих положень шлюбного договору недійсними.
З автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним шлюбного договору, визнання права приватної власності на майно.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами укладеного шлюбний договір, яким визначено, що квартира АДРЕСА_1 , яка набута подружжям у шлюбі і зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 , в подальшому буде належати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За таких обставин, враховуючи вимоги закону та факт того, що шлюбний договір, укладений між сторонами, є дійсним, слід визначити ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільній сумісній власності, що складають по 1/2 частини квартири кожному.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись ст. 368 ЦК України, ст. 70 СК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про виділення ідеальної частки в спільній сумісній власності задовольнити.
Визначити що частка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/2 частину квартири.
Визначити що частка ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/2 частину квартири.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2022 року.
Суддя:
