Постанова

Іменем України

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 212/6784/20

провадження № 61-6760св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за кредитним договором та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15 липня 2020 року № 2286/К, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», товариство), в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 0308/0708/88-204; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15 липня 2020 року № 2286/К, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 17 липня 2008 року № 0308/0708/204-Z-1.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що 17 липня 2008 року між нею і Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Сведбанк» (далі - ПАТ КБ «Сведбанк») укладено кредитний договір № 0308/0708/88-204, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 26 000,00 дол. США строком користування до 16 липня 2018 року. 12 листопада 2010 року до цього договору укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 та договір про внесення змін та доповнень № 2, згідно з якими встановлено новий строк користування кредитними коштами до 16 липня 2028 року включно. На забезпечення виконання умов кредитного договору 17 липня 2008 року було укладено договір іпотеки № 0308/0708/204-Z-1. Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та між банком і ОСОБА_3 , ОСОБА_1 укладені договори поруки.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами. 15 липня 2020 року між банком і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2286/К, за умовами якого банк передав у власність новому кредитору, а новий кредитор прийняв у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі та у розмірі визначених договором. Також 15 липня 2020 року між банком і товариством укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2286/К/1.

Оскільки при укладенні вказаних договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором банк відступив ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги в обмін на грошові кошти, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи, що є основною ознакою факторингу, тому наявні правові підстави для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 09 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Максимова Р. І. як представника ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 15 липня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що судове рішення не підписано одним із суддів; справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 без належного її повідомлення по дату, час і місце судового засідання.

На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Так, в ухваленні апеляційним судом оскаржуваного судового рішення брала участь колегія суддів у складі: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Деркач Н. М., проте, як видно з останньої сторінки цього рішення, воно підписане лише двома суддями: Демченко Е. Л. і Деркач Н. М., а навпроти прізвища Куценко Т. Р. підпису немає, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, матеріали справи містять повідомлення про вручення судової повістки її уповноваженому представнику «ОСОБА_1», проте вона не має уповноваженого представника з прізвищем « ОСОБА_1 » на АДРЕСА_1 , тому їй не відомо, кому була вручена ця повістка, отже, апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення її про день та час судового засідання, що є обов`язковою підставою скасування оскаржуваної постанови.

ЇЇ представник адвокат Максимов Р. І. подавав до суду два клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом та віддаленістю місця апеляційного розгляду від місця проживання та здійснення адвокатської діяльності представника та з урахуванням паливної кризи, яка мала місце в першій декаді червня 2022 року. Клопотання суд отримав 06 та 07 червня 2022 року, однак проігнорував їх, не розглянув і ухвалив рішення за відсутності її та її представника.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

11 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стало посилання заявника на те, що судове рішення не підписано одним із суддів; справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 без належного її повідомлення по дату, час і місце судового засідання.

Щодо доводів заявника про розгляд апеляційним судом справи за відсутності ОСОБА_1 без належного її повідомлення по дату, час і місце судового засідання

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (частини перша, друга статті 130 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Установлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року закінчені дії з підготовки справи до розгляду апеляційним судом. Справу призначено до апеляційного розгляду на 07 червня 2022 року на 11:45.

17 березня 2022 року сторонам у справі надіслано, зокрема, повідомлення про день, час та місце розгляду справи апеляційним судом.

Згідно з повідомленням про вручення повідомлення Максимов Р. і. його отримав 20 квітня 2022 року (а. с. 152).

Повідомлення, адресоване ОСОБА_1 , отримане ОСОБА_1 08 квітня 2022 року (а. с. 153).

Отже, позивач належним чином була повідомлена про розгляд апеляційним судом справи, розгляд якої призначений на 07 червня 2022 року на 11:45.

06 та 07 червня 2022 року адвокат Максимов Р. І. звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке призначене на 07 червня 2022 року, у зв`язку з неможливістю з`явитися до суду через продовження воєнного стану та паливною кризою, яка склалася в України, з урахуванням того, що він та позивач проживають у м. Кривому Розі.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (рішення від 07 липня 1989 року) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин неявки позивача та її представника суд апеляційної інстанції не встановив, а заявник реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, тому немає підстав уважати, що позивач була позбавлена права на судовий захист.

Ураховуючи наведене, а також зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), сам по собі розгляд апеляційним судом справи у відсутність належним чином повідомленого позивача та її представника про розгляд справи не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. У касаційній скарзі не викладено аргументів про те, що відсутність у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її адвоката Максимова Р. І. вплинула на висновки суду апеляційної інстанції.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 243/3426/17 (провадження № 61-5119св21).

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів про те, що судове рішення не підписане одним із суддів

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 ЦПК України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Згідно з частинами першою, другою статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.

Відповідно до частини третьої статті 34 ЦПК України перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали (частина друга статті 35 ЦПК України).

Як видно з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням, у січні 2022 року адвокат Максимов Р. І. як представник ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2022 року для розгляду апеляційної скарги адвоката Максимова Р. І. як представника ОСОБА_1 визначено колегію у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Куценко Т. Р., судді: Макаров М. О., Демченко Л. Д.

У зв`язку з перебуванням судді Макарова М. О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року для розгляду апеляційної скарги адвоката Максимова Р. І. як представника ОСОБА_1 визначено колегію у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Куценко Т. Р., судді: Демченко Л. Д., Деркач Н. М.

Згідно з частиною сьомою статті 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу. Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В матеріалах справи міститься оригінал постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, підписаний всім складом суду, який розглядав справу, а саме колегією суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Куценко Т. Р., судді: Демченко Л. Д., Деркач Н. М. Додана до касаційної скарги ксерокопія оскаржуваної постанови апеляційного суду повністю відповідає її оригіналу.

Саме по собі часткове накладення одного підпису на інший не є підставою вважати, що судове рішення не підписане одним із членів колегії, що є обов`язковою підставою для скасування такого рішення суду.

Отже, заявлені ОСОБА_1 в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини першої статті 411 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, тобто є необґрунтованими. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржуване судове рішення в цій справі підлягає обов`язковому скасуванню, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов