КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 757/13688/21-ц Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.
Номер провадження: 22-ц/824/6408/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі - Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Радченкова Анна Володимирівна, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), Печерська районна у місті Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини, -
В С Т А Н О В И В:
У Печерський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), Печерська районна у м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дітей, у якому просив суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його фактичного проживання.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 27 жовтня 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1696.
До укладення шлюбу, сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року.
Від шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 15 червня 2006 року) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 11 червня 2009 року).
Так як подружнє життя у сторін не склалося, з грудня 2015 року вони припинили шлюбні відносини фактично, у зв`язку із чим, 07 лютого 2017 року рішенням Печерського районного суду міста Києва у цивільній справі № 757/48250/16-ц шлюб між ними розірвано.
Після припинення шлюбних відносин між сторонами, діти проводили час та проживали з кожним із батьків почергово, спору щодо місця проживання дітей між сторонами не було, що вбачається із рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у цивільній справі № 757/59837/17-ц.
Позивач зазначає, що протягом 2018 року відповідач почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні, внаслідок чого. 14 січня 2019 року Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 20 було визначено способи участі батька у вихованні малолітніх дітей.
Восени 2020 року ситуація між сторонами загострилася, оскільки наприкінці 2019 року відповідач прийняла іслам та вступила у релігійний шлюб. З грудня 2020 року відповідач змінила місце проживання дітей та забрала їхні документи із навчальних закладів, на момент звернення із позовною заявою до суду позивачу не було відомо місцезнаходження та стан дітей.
Враховуючи викладене, позивач вважає за необхідне здійснити захист своїх прав та інтересів дітей, шляхом визначення місця проживання останніх з батьком.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його фактичного проживання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Радченкова Анна Володимирівна, оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просила рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позов та не врахував поданий нею відзив.
Вказала, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не встановив доцільність чи неможливість проживання дитини з матір`ю, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було заслухано та враховано думку дитини щодо місця проживання, суд не з`ясував ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, умови її проживання та рівень доходів.
Також, посилається на те, що рішення суду ухвалено без урахування прав та інтересів дитини.
Апелянт стверджує, що сину буде краще проживати з матір`ю, оскільки між нею та дитиною існує тісний емоційний зв`язок, апелянт має стабільний дохід, який є достатнім для матеріального забезпечення дітей, та їх гармонійного розвитку, житло, турбується про потреби дітей, уважно ставиться до їх стану здоров`я
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_2 , доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими, а висновки суду такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Інші учасники справи, наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Доводів в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , апеляційна скарга не містить, тому відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України законність ухваленого у цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.
За змістом ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
В судові засідання, призначені судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник не з`являлись. При цьому, неодноразово зверталась до апеляційного суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладався. У cудове засідання, призначене на 04 жовтня 2022 року відповідач та її представник не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сібірцева Олена Сергіївна проти доводів апеляційної скарги заперечили посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просили рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Радченкова Анна Володимирівна, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1696.
Також встановлено, що сторони мають двох спільних дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 15 червня 2006 року та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 11 червня 2009 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року у цивільній справі № 757/48250/16-ц шлюб між сторонами розірвано.
Після припинення шлюбних відносин, діти почергово проживали як з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 , так і з батьком, за адресою: АДРЕСА_2 .
На обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на те, що протягом 2018 року відповідач почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні.
На підтвердження вказаної обставини, позивачем надано суду Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 20 від 14 січня 2019 року, яким визначено способи участі батька у вихованні малолітніх дітей.
Відповідач змінила місце проживання дітей, не повідомивши про це позивача, що призвело до порушення його батьківських прав. Вказане підтверджується листом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської у місті Києві районної державної адміністрації № 103008-355 від 27 січня 2021 року, заявою ОСОБА_2 про зникнення дитини від 03 лютого 2021 року, заявою ОСОБА_2 до Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції України в місті Києві від 25 лютого 2021 року.
Із листа УОАЗОР Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України № 63-аз/125/12/03-2021 від 10 березня 2021 року вбачається, що 25 лютого 2021 року, 02 березня 2021 року, 06 березня 2021 року ОСОБА_2 звертався до органів Національної поліції України із повідомленням про те, що ОСОБА_1 не дає йому бачитися із дітьми, позивач прибув на побачення з дітьми відповідно до Розпорядження РДА, перебування дітей невідоме.
Із листа Дніпровського УП ГУНП у м. Києві вих. № 6033/125/50-2021 від 02 червня 2021 року встановлено, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100040001545 від 19 травня 2021 року за фактом зникнення безвісті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Наведені дані також підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021100040001545 від 19 травня 2021 року.
Як вбачається з листа Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації вих. № 103008-2096 від 31 травня 2021 року встановлено, що спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї неодноразово здійснювалися візити за адресою: АДРЕСА_1 , з метою підтвердження фактичного місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але двері не відчиняли.
Під час проживання з матір`ю дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було відраховано із навчального закладу, дитина не відвідувала навчальні заклади, про що свідчать лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія сучасної освіти» вих. № 303 від 02 грудня 2020 року, листи Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 108 від 19 лютого 2021 року, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 33/02-483 від 16 лютого 2021 р., Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 103/45-547 від 17 лютого 2021 року, Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 35-736 від 17 лютого 2021 року, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 107-37-443 від 18 лютого 2021 року.
Відповідачем також було змінено освітній заклад доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 142 від 24 грудня 2020 року, листом ТОВ «Академії сучасної освіти» № 302 від 2 грудня 2020 року.
Позивач здійснює нотаріальну діяльність та має сталий дохід, добре матеріальне становище, що підтверджується витягом із Єдиного реєстру нотаріусів від 12 березня 2021 року, Податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2020 рік від 18 лютого 2021 року, договором купівлі-продажу машиномісця від 16 жовтня 2020 року, Витягом із Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 12 лютого 2021 року, позитивно характеризується у професійній сфері, що підтверджується Відзнакою Президента України відповідно до Указу № 336 від 19 серпня 2016 року, Подякою Прем`єр-міністра України № 19012 від 06 грудня 2016 року, Подякою Київського міського голови № 105497 від 31 травня 2020 року, Подякою Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Подякою Міністерства юстиції України відповідно до Наказу № 2712/03 від 01 вересня 2020 року, Подякою благодійного фонду «Зміни одне життя - Україна» від 2016 року.
Із характеристики за місцем проживання також вбачається, що позивач є зразковим громадянином, скарг на нього та компрометуючих матеріалів немає, що підтверджується характеристикою вих. № 01-03/03-2021 від 3 березня 2021 року, виданою ТОВ «РЕЗИДЕНЦІЯ РЕНЕССАНС».
Із Акту обстеження умов проживання від 21 травня 2021 року, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що: «гр. ОСОБА_2 проживає в чотирикімнатній квартирі з усіма комунальними зручностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира охайна та простора, з сучасним дизайнерським ремонтом, облаштована необхідними меблями та побутовою технікою, складається з чотирьох окремих кімнат, трьох санвузлів, гардеробної, кухні та двох лоджій. Квартира знаходиться на 2-му поверсі 9-ти поверхового будинку, загальна площа становить приблизно - 170 кв.м. Для проживання дітей відведено по окремій кімнаті. У кімнаті для малолітньої ОСОБА_6 , знаходиться двоспальне ліжко, вбудована шафа, робочий стіл з кріслом, шафа-стелаж, дві приліжкові тумбочки. У кімнаті для малолітнього ОСОБА_7 , є вбудована шафа, диван розкладний, робочий стіл з кріслом, великий торшер, дитячий столик, вбудований стелаж з іграшками, книгами та іншими дитячими речами. За місцем проведення обстеження створено гарні умови для проживання, навчання, відпочинку та розвитку малолітніх дітей».
Відомості із Акту обстеження умов проживання від 21 травня 2021 року, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації збігаються із зображенням на світлинах, що містяться у матеріалах справи.
Квартира, у якій проживає позивач та створено умови для проживання дітей, належить на праві власності його матері - ОСОБА_8 , та дітям у рівних частинах, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 243300895 від 05 лютого 2021 року. Діти також зареєстровані у квартирі, що підтверджується характеристикою вих. № 01-03/03-2021 від 3 березня 2021 року, виданою ТОВ «РЕЗИДЕНЦІЯ РЕНЕССАНС».
Позивач веде здоровий спосіб життя та антисоціальними проявами не вирізняється, що підтверджується письмовими доказами: Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Київський міський психоневрологічний диспансер № 2» Виконавчого органу Київської міської ради № 36 від 09 лютого 2021 року, Сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду серії РРТ № 589483 від 23 лютого 2021 року, Договором про надання послуг № 33875 від 22 травня 2020 року, укладеного із ТОВ «Юніверсал Фітнес Солюшн», Довідкою МВС України серії ААА № 1013630 від 03 лютого 2021 року.
Крім того, позивачем підтверджено здійснення оздоровлення дітей та організацію навчальних подорожей, зокрема: путівкою про проходження мовного практикуму та заміського тематичного відпочинку від 02 червня 2020 року, рахунком на оплату № 02/06 від 02 червня 2020 року, путівкою для проходження мовного практикуму та заміського тематичного відпочинку в Британському таборі на території заміського комплексу «GrandAdmiralResort&SPA» від 10 липня 2020 року, рахунком на оплату № 10/07 від 10 липня 2020 року, заявою ОСОБА_1 на згоду перебування дітей за кордоном від 30 грудня 2019 року, листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-5100/0/15-21-Вих від 11 лютого 2021 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що батько уважно ставиться до освіти дітей та регулярно здійснює оплату за їх навчання.
Вказані факти вбачаються із листа ТОВ «Академія сучасної освіти» вих. № 303 від 02 грудня 2020 року, рахунку-фактури № А-135060 від 12 лютого 2020 року, платіжного доручення № 337 від 15 жовтня 2020 року, рахунку-фактури № А-139071 від 12 березня 2020 року, платіжного доручення № 333 від 15 жовтня 2020 року, рахунку-фактури № А-139773 від 14 квітня 2020 року, рахунку-фактури № А-140711 від 10 травня 2020 року, платіжного доручення № 335 від 15 жовтня 2020 року, рахунку-фактури № А-140711 від 10 травня 2020 року, платіжного доручення № 339 від 15 жовтня 2020 року, рахунку-фактури № К4-0000103 від 18 березня 2019 року, квитанції АТ «Кристалбанк» № ПН865539 від 18 березня 2019 року, Договору про надання послуг № 1101082020 з організації вивчення предметів за шкільною програмою Канади або США від 01 серпня 2020 року, довідки ТОВ «АКАДЕМІК СТАРТ» від 09 березня 2021 року.
Судом також встановлено, що позивач на постійній основі здійснює утримання дітей, шляхом фінансування їх поточних потреб, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 1SMO7GLTUTTDEBOM від 08 лютого 2021 року, довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК»№ ITSBBN0BKGFOS0AA від 09 лютого 2021 року, виписками АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із рахунку позивача за періоди з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року, з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 30 вересня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Також, як вбачається із матеріалів справи, діяльність підприємств, у яких відповідач була учасником, припинена, що підтверджується офіційними відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відомості про те, що відповідач є працевлаштованою та має сталий дохід, у матеріалах справи відсутні.
Встановлено, що у грудні 2020 року, у цей період проживання дітей з матір`ю, донька сторін, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася за медичною допомогою, що підтверджується Висновком лікаря-радіолога від 05 грудня 2020 року, Консультативним висновком спеціаліста від 09 грудня 2020 року та фіскальними чеками ТОВ «ЦЕНТР КІНЕЗІТЕРАПІЇ» за період з 09 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року.
Нерухоме майно, у якому діти проживали разом із матір`ю, перебуває у власності третіх осіб, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 243260054 від 05 лютого 2021 року. Докази того, що у власності відповідача є нерухоме майно у матеріалах справи відсутні.
У матеріалах справи також містяться письмові докази, які підтверджують те, що відповідач характеризується антисоціальними проявами.
Із Листа Голосіївського районного суду міста Києва вих. 1-кп/752/1649/20 від 15 грудня 2020 року встановлено, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва здійснюється судовий розгляд у межах кримінального провадження № 12019100000000925 відносно, в тому числі, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 притягалася до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується листом Печерського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві № 154-Аз/125/52/02-2021 від 24 лютого 2021 року. У вказаному листі зазначено, що 06 жовтня 2018 року до Печерського УП ГУНП у місті Києві надійшла заява гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що його колишня дружина гр. ОСОБА_1 , неналежним чином виховує їх спільного малолітнього сина ОСОБА_2 , 2009 року народження, який у присутності матері, та сторонніх осіб виражався на адресу батька нецензурними словами. По даній події на гр. ОСОБА_1 у присутності понятих складено адміністративний протокол за ст. 184 КУпАП.
Судом також з`ясовано, що відповідач з листопада 2020 року регулярно перебуває у тривалих від`їздах за кордон без участі дітей, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-22157/0/15-21-Вих від 16 червня 2021 року, листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-5100/0/15-21-Вих від 11 лютого 2021 року. Відомості про те, під доглядом кого із дорослих перебували діти під час від`їздів відповідача, у матеріалах справи відсутні.
Положеннями ст. 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
За правилами ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За правилами ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Приписи ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані поважати дитину.
Частиною 1 ст. 151 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Крім того, у ч. 1 ст. 153 СК України зазначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У випадку якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).
За редакцією ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у Справі «Мамчур проти України» (Заява № 10383/09) судом зазначено, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є благополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії» (NeulingerandShuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року):
«136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. theCzechRepublic), заява № 8153/04, п. 71, від 04 квітня 2006 року)» (параграф 100).
Таким чином, суд має встановити, чи провели національні суди всебічне дослідження сімейної ситуації та цілого ряду факторів - зокрема, фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, - та пропорційно і обґрунтовано оцінили відповідні інтереси кожної особи, незмінно враховуючи, яке рішення може бути найкращим для дитини (параграф 102).
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) аналогічно роз`яснено, що: «Безсумнівно, врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу. Наразі існує широкий консенсус - включаючи в міжнародному праві - на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси. При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (параграфи 75, 76)».
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2007 року (заява № 39948/06) судом зауважено, що: «…при винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я … Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання … Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (параграфи 50, 51)».
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Mаркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року (заява № 6833/74) зазначено, що можливість одного з батьків перебувати разом з дитиною становить основоположний елемент «сімейного життя» в розумінні ст. 8 Конвенції та є визначальним при розгляді даної справи.
Із висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у цивільній справі № 712/11527/17 вбачається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.
У Постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у цивільній справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
В свою чергу, у Постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у цивільній справі № 487/2001/19-ц зауважено, що виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі її соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан дитини, зокрема, прихильність до батька, проживання з ним в атмосфері любові, турботи, захисту та встановлення низького рівня емоційного зв`язку з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд погоджується з висновком про доцільність подальшого проживання малолітньої дочки разом з батьком.
Також, у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у цивільній справі № 313/310/18 зроблено висновки про те, що виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі її соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан дитини, зокрема прихильність до батька, проживання з ним в атмосфері любові, турботи, захисту та встановлення низького рівня емоційного зв`язку з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд погоджується з висновком про доцільність подальшого проживання малолітньої дочки разом з батьком.
Крім того, з висновків викладених у Постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у цивільній справі № 404/3499/17 вказано, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Таким чином, при вирішенні таких спорів, доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
За правилами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей та порушення батьківських прав позивача відповідачем.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дітей відповідатиме постійне проживання дітей разом з батьком за місцем проживання якого створено всі умови для гармонійного розвитку дітей.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Печерського районного суду міста Києва про те, що безперервне проживання дітей з батьком в конкретній ситуації забезпечує їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.
Суттєве значення має ставлення батьків до дитини та дитини до своїх батьків, характеристика середовища, в якому існує дитина, проживаючи з одним із батьків.
Колегія судів вважає, що проживання дітей з батьком очевидно відповідає якнайкращим інтересам дітей, оскільки він проявляє себе як надзвичайно уважний та чуйний батько, який сумлінно ставиться до виконання своїх обов`язків.
Позивач, при цьому, характеризується з позитивного боку, не має зловживань алкогольними та наркотичними засобами, має сталий дохід та бездоганну репутацію, як у професійному середовищі, так і у повсякденному житті, може стати прикладом для дітей.
Колегія суддів вважає, що інше рішення не відповідало б інтересам дітей, зважаючи на неспокійне та нестійке середовище, у якому проживає відповідач, а також, яке характеризується численними порушеннями законодавства, як безпосередньо нею, так і її середовищем.
Також, при розгляді справи знайшли підтвердження факти невиконання відповідачем належним чином своїх батьківських обов`язків, в тому числі залишення дітей на тривалий час без будь-якого догляду з боку дорослих.
Колегія суддів наголошує, що визначення місця проживання дітей з батьком не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Мати дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у їх житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким будуть проживати діти.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Печерським районним судом міста Києва обґрунтовано взято до уваги висновок Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування № 103/4955/41/3 від 17 червня 2021 року, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу сторін у справі на те, що вказаний висновок було ухвалено з метою дотримання інтересів дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.
За таких обставин, висновок Печерського районного суду міста Києва про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його фактичного проживання є правильним, ґрунтується на вимогах закону, підтверджується матеріалами справи та спрямований на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про поновлення строків для подачі відзиву на позов та повернення справи на стадію підготовчого засідання, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Так, суд першої інстанції за наявності певних обставин може прийняти рішення про повернення справи до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про повернення справи до стадії підготовчого провадження не містить достатнього обґрунтування обставин повернення до стадії підготовчого провадження.
При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 була повідомлена про дату та час підготовчого судового засідання у даній справі 19 травня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення (том 2 а.с. 79), однак у підготовче судове засідання відповідач не з`явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував відзив на позов є безпідставними, так як відзив подано до суду із пропуском строку для його подачі, оскільки про розгляд справи судом першої інстанції відповідачу стало відомо 19 травня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення, а відзив на позовну заяву подано до суду 10 серпня 2021 року, при цьому, поважних причин для поновлення строку подачі відзиву відповідачем не наведено.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не заслухав та не врахував думку дитини щодо місця проживання, колегією суддів відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, при цьому, із клопотанням про з`ясування думки дитини вона до суду першої інстанції не зверталась. Належного обґрунтування відсутності вказаного клопотання апеляційна скарга не містить.
Разом з цим, під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції вирішено заслухати думку дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо визначення місця його проживання, однак, явку дитини в судове засідання, ОСОБА_1 не забезпечила.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки Печерського районного суду міста Києва та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів враховує вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Так як при вирішенні вказаної цивільної справи, Печерським районним судом міста Києва правильно визначено характер правовідносин між сторонами, враховано інтереси дитини, вірно застосовано закон, що їх регулює, тому, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Радченкова Анна Володимирівна, без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Радченкова Анна Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар