Листом від 26.08.2021 ПрАТ "НЕК "Укренерго", на виконання постанови НКРЕКП, вказало позивачу на необхідність переоформлення довідок по області комерційного обліку за січень-березень 2021(том 1 а.с.177-178).

Крім цього, між позивачем та ПрАТ "НЕК "Укренерго" укладені договір про врегулювання небалансів електричної енергії та договір про надання послуг з передачі електричної енергії (том 1 а.с.173-201)

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив скасувати вищевказані рішення ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 23.03.2021 №01/11350, від 20.04.2021 №01/16031 та від 02.06.2021 №01/22635 та визнати погодженими звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадкам вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень, лютий, березень 2021 року, враховуючи обсяги КП "Міськелектротранссервіс", оскільки позивачем були вчинені всі передбачені законодавством дії щодо відключення вказаного споживача від електроспоживання, однак представниками КП "Міськелектртранссервіс" не було допущено працівників позивача до об`єктів споживання для вибіркового відключення. Крім того, відповідно до Закону України "Про міський електричний транспорт", за доводами позивача, забороняється відключення об`єктів міського електричного транспорту від електропостачання під час пасажирських перевезень, за винятком усунення наслідків аварій у системах електропостачання.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі вказували на те, що відповідачем 2 було подано позивачу вимогу про відключення установок КП "Міськелектротранссервіс" від електроспоживання 20.01.2021, а оскільки позивачем не було виконано відключення, спожитий КП "Міськелектротранссервіс" обсяг електроенергії покладається на позивача відповідно до умови п. 6.5 Договору електропостачальника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх необґрунтованість і безпідставність, оскільки позивач зобов`язаний був здійснити відключення споживача від електропостачання, а нездійснення відключення є підставою для покладення на позивача обсягів електроенергії, які були спожиті цим споживачем.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних договорів:

- Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №37 від 01.01.2019 між АТ "Харківобленерго" та КП "Міськелектротранссервіс";

- Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0377-2032 від 01.01.2019 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та КП "Міськелектротранссервіс";

- Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.07.2019 між КП "Міськелектротранссервіс" та ДПЗД "Укрінтеренерго";

- Договору №07/20-торги про постачання електричної енергії споживачу від 21.05.202 між КП "Міськелектротранссервіс" та ТОВ "Газенерджирейд".

- Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №14/15593 від 22.12.2018 між АТ "Харківобленерго" та ДПЗД "Укрінтеренерго".

Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями Цивільного і Господарського кодексів України, так і нормами спеціального Закону України "Про ринок електричної енергії" та рядом підзаконних нормативних актів - Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Кодексами системи передачі та систем розподілу, які затверджені відповідними постановами НКРЕКП.

Відповідно до положень статті193 Господарського кодексу України, яка кореспондує статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що в порушення умов укладеного Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", КП "Міськелектротранссервіс" не в повному обсязі оплачувало отриману електричну енергію, у зв`язку із чим станом на 04.01.2021 його заборгованість перед ДПЗД "Укрінтеренерго" становила 71 538 787,75 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.8.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальник (ДПЗД "Укрінтеренерго") має право звернутися до оператора системи (АТ "Харківобленерго") з вимогою про відключення об`єкта споживача (КП "Міськелектротранссервіс") від електропостаання виключно у випадках порушення спожичем строків оплати за цим договором у тому числі за графіком погашення заборгованості.

Умовами Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено право оператора системи (АТ "Харківобленерго") на безперешкодний доступ до електричних установок споживача (КП "Міськелектротранссервіс") для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого ПРРЕЕЕ порядку та умов договору.

Розділом 8 Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії також визначено обов`язок оператора системи (АТ "Харківобленерго") за вимогою постачальника (ДПЗД "Укрінтеренерго") забезпечити обмеження та відновлення електричної енергії на зазначену у вимозі дату.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу (далі - ОСР) надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Система розподілу має бути побудована з урахуванням принципу економічної ефективності, планів розвитку міст (територій), з дотриманням режиму права власності, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, енергоефективності, захисту життя і здоров`я людей, а також раціонального використання енергії відповідно до технічних правил та норм безпеки, передбачених нормативно-технічними документами.

Відповідно до п. 11.1.2 Кодексу систем розподілу ОСР здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та надає послуги з розподілу електричної енергії Користувачам своєї системи розподілу в межах території ліцензованої діяльності на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. У випадках, визначених цим Кодексом, ОСР забезпечує розподіл електричної енергії електричними мережами інших власників, які не є ОСР або ОМСР.

Відповідно до п. 11.5.1 Кодексу систем розподілу послуги з розподілу електричної енергії надаються Користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу зобов`язаний припиняти електроживлення споживача за зверненням електропостачальника у порядку, визначеному кодексом системи розподілу.

Згідно з п. 5.4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник "останньої надії" має право припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного Законом України "Про ринок електричної енергії" строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії, а також завершення трирічного терміну призначення постачальника "останньої надії" чи шестимісячного терміну тимчасового покладення Кабінетом Міністрів України обов`язків постачальника "останньої надії" на електропостачальника державної форми власності.

Згідно з п. 11.5.2 Кодексу систем розподілу одним з випадків припинення розподілу електричної енергії є звернення електропостачальника (припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених Правилами роздрібного ринку електричної енергії).

Згідно з п. 7.5 розділу VII Правил роздрібного ринку електричної енергії припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до умов п.8.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомило споживача - КП"Міськелектротранссервіс" про наявність заборгованості та припинення постачання електричної енергії на об`єкти споживача 20.01.2021 з 09:00 у разі її несплати.

Також, згідно п.8.2 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, ДПЗД "Укрінтеренерго" направило 04.01.2021 на адресу АТ "Харківобленерго" вимогу постачальника про відключення споживача 20.01.2021 з 09:00.

Листом від 04.01.2021 АТ "Харківобленерго" повідомило КП "Міськелектротранссервіс" про вказане звернення постачальника і просило забезпечити доступ працівників до обмеження розподіл електроенергії об`єктів, а 12.01.2021 направило споживачу повідомлення про припинення розподілу електроенергії з 09-00 20.01.2021.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, КП "Міськелектротранссервіс" не погасило заборгованість перед відповідачем 2 за спожиту електричну енергію та не допустило працівників позивача для проведення відключення всіх об`єктів електроспоживання, у зв`язку із чим позивач не виконав вимогу відповідача 2 про відключення об`єктів споживача від електропостачання.

Договором електропостачальника, укладеним між позивачем та відповідачем 2, встановлено, що оператор (позивач) здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача.

Зокрема, за Договором електропостачальника позивач, як оператор системи, надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи відповідача 2 як постачальника, в обсязі, необхідному та достатньому для виконання відповідачем 2 функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії.

Натомість оператор системи (позивач) отримує плату за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії від електропостачальника (за вибором споживача, крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Електропостачальник (відповідач 2) зобов`язаний оплачувати отримані послуги вчасно та в повному обсязі.

Разом з тим, електропостачальник відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 5.2.1 ПРРЕЕ має право звертатися до оператора системи щодо відключення електроживлення споживача у випадках, визначених Правилами (крім випадків постачання вразливим споживачам).

Відповідно, положеннями пункту 14 частини 3 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" та підпункту 8 пункту 5.1.2 ПРРЕЕ на оператора системи покладений обов`язок припиняти електроживлення споживача за зверненням електропостачальника згідно з умовами договору з електропостачальником.

Наведений обов`язок закріплений також у пункті 4.1 Договору електропостачальника, згідно якого оператор системи зобов`язується обмежувати розподіл за об`єктами споживачів постачальника на час і дату, визначену у вимозі постачальника про обмеження (відключення) відповідного об`єкта споживача.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідальність за правомірність вимоги щодо припинення або обмеження електропостачання споживача в такому випадку несе постачальник (відповідач 2).

Для виконання наведеного обов`язку оператору системи згідно з підпунктом 4 пункту 5.1.1 ПРРЕЕ надано право на безперешкодний доступ (за пред`явленням представником службового посвідчення) до електричних установок споживача, зокрема, для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого Правилами порядку та умов договору.

Водночас згідно з пунктом 6.5 Договору електропостачальника обсяги електричної енергії, використані споживачем постачальника після дати, зазначеної постачальником у вимозі про відключення, покладаються на втрати оператора системи.

Таким чином, наведеною умовою Договору електропостачальника ризик продовження використання споживачем електричної енергії, попри вимогу постачальника про відключення, покладений саме на оператора системи як особу, зобов`язану здійснити відповідне відключення. При цьому наведена умова Договору не пов`язує покладення такого ризику з конкретними підставами невиконання чи неналежного виконання оператором вимоги про відключення, вжиттям чи невжиттям ним певного обсягу заходів, спрямованих на відключення тощо.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №916/2205/20, яка обґрунтовано врахована судом першої інстанції при вирішенні спору.

Таким чином, отримавши від відповідача 2 вимогу про відключення об`єктів споживача від електропостачання, позивач як оператор системи розподілу в силу норм законодавства та умов Договору електропостачальника зобов`язаний був виконати вказану вимогу та відключити об`єкти КП "Міськелектротранссервіс" від електропостачання.

При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 13.07.2021 у справі №916/2205/20, відповідальність за правомірність вимоги щодо припинення або обмеження електропостачання споживача в такому випадку несе постачальник.

Відповідно до п.7.10 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на січень 2021 року) припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом системи розподілу.

Помилкове зазначення судом першої інстанції тексту пункту 7.10 ПРРЕЕ в редакції, чинній з 19.05.2021, щодо покладення обсягів електричної енергії адміністратором розрахунків на оператора системи як втрат, не вплинуло на правильність рішення, оскільки аналогічна умова встановлена у п.6.5 чинного Договору електропостачальника.

Пунктом 3.5 Кодексу системи передачі визначено, що припинення електроживлення споживача за зверненням електропостачальника здійснюється у порядку, визначеному у пунктах 3.6 - 3.15 цієї глави та з урахуванням вимог Правил роздрібного ринку.

Згідно з пунктом 11.5.12 Кодексу систем розподілу електропостачальник має право звернутися до ОСР щодо припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії), з яким електропостачальником укладено договір про постачання електричної енергії. ОСР не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним Правилами роздрібного ринку електричної енергії. ОСР не розглядає заперечення щодо припинення електроживлення або звернення щодо неправомірності дій електропостачальника від споживачів електричної енергії. ОСР повинен припинити електроживлення споживача електричної енергії протягом 10 робочих днів з дати отримання звернення від електропостачальника.

Вимога постачальника про відключення споживача відповідає положенням Кодексу системи передачі і систем розподілу та ПРРЕЕ, отже, позивач, в силу вказаних норм чинного законодавства та умов договорів, зобов`язаний був провести відключення споживача, а споживач був зобов`язаний надати позивачу доступ до об`єктів електроспоживання для їх відключення, або сплатити заборгованість перед електропостачальником.

Посилання позивача на те, що порушення споживачем вимог чинного законодавства позбавило його можливості здійснити припинення розподілу електричної енергії на його об`єктах, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки умовами Договору електропостачальника та положеннями спеціального законодавства не передбачено покладення на відповідача 2, як електропостачальника, несприятливих наслідків неправомірної поведінки інших суб`єктів відповідних правовідносин - споживачів.

Також, як вірно відзначив суд першої інстанції, аргументи позивача про те, що представники споживача не допустили працівників позивача до об`єктів з метою виконання відключення від електропостачання, то предметом розгляду у даній справі не є вирішення спору щодо застосування наслідків порушення (в разі їх наявності) вимог законодавства споживачем та притягнення осіб до відповідальності в установленому законом порядку тощо, тоді як у межах правовідносин між позивачем, як оператором системи розподілу, та відповідачем 2, як електропостачальником, наслідки невиконання вимоги щодо відключення споживачів врегульовані пунктом 6.5 Договору електропостачальника, незалежно від підстав невиконання чи неналежного виконання оператором такої вимоги.

Згідно з роз`яснень НКРЕКП, викладених у листах від 13.02.2019 та від 08.04.2021, та умов п. 6.5 Договору електропостачальника, оператор системи за відповідним зверненням постачальника "останньої надії" зобов`язаний припинити електроживлення споживачу та купівля-продаж електроенергії за договором про постачання електроенергії постачальником "останньої надії" зупиняється, а обсяги електричної енергії, використані споживачем постачальника після дати, зазначеної постачальником у вимозі про відключення, покладаються на втрати оператора системи.

Щодо посилань позивача на законодавчу заборону відключення від електропостачання, згідно частини 2 статті 18 Закону України "Про міський електричний транспорт", якою забороняється відключення об`єктів міського електричного транспорту від електропостачання під час пасажирських перевезень, за винятком усунення наслідків аварій у системах електропостачання.

Так, у листі НКРЕКП від 08.04.2021 №4593/20.1/7-21 (том 1 а.с.39-41) зазначено, що для виконання вимог ч. 2 ст. 18 Закону України "Про міський електричний транспорт" щодо заборони відключення міського електричного транспорту під час пасажирських перевезень оператор системи має утримуватися від здійснення одноразової дії з відключення електроустановок споживача в період часу, коли на маршрутах здійснюються пасажирські перевезення.

Зазначені норми мають на меті забезпечення безпечної експлуатації рухомого складу та інших складових об`єктів міського електротранспорту. В період часу, коли пасажирські перевезення не здійснюються, відключення об`єктів міського електричного транспорту від електропостачання не заборонене Законом України "Про міський електричний транспорт", оскільки не створює загроз аварійних ситуацій, життю чи здоров`ю людини.

Отже, в період часу, коли пасажирські перевезення не здійснюються міським електротранспортом, оператор системи здійснює одноразові дії з відключення об`єктів міського електричного транспорту - без створення загроз аварійних ситуацій, життю чи здоров`ю людей, що беруть участь у пасажирських перевезеннях у ролі пасажирів, інших учасників дорожнього руху, тощо. Відтак, наявні підстави вважати, що проведення відключень у випадках, передбачених чинними нормативно-правовими актами, необхідно проводити в години доби, коли не здійснюються пасажирські перевезення, а відновлення електропостачання - лише після усунення споживачем причин відключення.

Позивач, посилаючись на наказ Департаменту інфраструктури Харківської міської ради від 05.11.2018 №519/1, яким наказано КП "Міськелектротранссервіс" з 05.11.2018 організувати роботу маршрутів міського наземного електричного транспорту за основними напрямками у нічний час згідно з додатками №1 і №2 цього наказу, вказує що перевезення здійснювались цілодобово і безперервно.

Однак, зі змісту вказаних додатків вбачається організація окремих чергових рейсів електричного транспорту, отже, позивач міг обрати час для відключення, коли на маршрутах був відсутній електричний транспорт. Також відсутні жодні докази того, що КП "Міськелектротранссервіс" фактично здійснювало перевезення цілодобово і безперервно.

Крім того, норма ч. 2 ст. 18 Закону України "Про міський електричний транспорт" не встановлює заборон на відключення від електропостачання підрозділів, що безпосередньо не здійснюють перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені фактичні обставини в справі у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 23.03.2021 №01/11350, від 20.04.2021 №01/16031 та від 02.06.2021 №01/22635 були прийняті у відповідності до норм чинного законодавства та умов укладених договорів, тому відсутні підстави для їх скасування та, відповідно, відсутні підстави для визнання погодженими звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадкам вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень, лютий, березень 2021 року, враховуючи обсяги КП "Міськелектротранссервіс", тому є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, Північний апеляційний господарський суд враховує, що відповідачі завчасно, з дотриманням законодавчо визначених строків, повідомили позивача про необхідність відключення третьої особи від електропостачання.

Отже, позивач мав завчасно, у визначені законом строки, повідомити про наступне відключення від постачання електроенергії третю особу, а комунальне підприємство «Міськелектротранссервіс» - забезпечити умови для виконання законних вимог постачальника останньої надії та вжити всі необхідні заходи для безпеки руху та пасажирів на час відключення.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.10.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Агрикова