Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 127/5920/22
Провадження № 22-ц/801/1785/2022
Категорія: 46
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Матківська М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 рокуСправа № 127/5920/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Денишенко Т. О., Сопруна В. В.
Секретар: Ковальчук О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШляхБуд», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого,
Рішення ухвалила суддя Романюк Л. Ф.
Рішення ухвалено о 12.15 год у м. Вінниці
Дата складання повного тексту рішення - 11 серпня 2022 року,
Встановив:
У березні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ТОВ «ШляхБуд», за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 водій ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем «МАЗ 5551», д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по вул. Данила Нечая у м. Вінниці, під час зміни напрямку руху, а саме - виконання маневру повороту праворуч та виїзду на вул. Гетьмана Сагайдачного, не переконався в безпечності зазначеного маневру, не надав перевагу в русі малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які, рухаючись на електросамокаті, перетинали проїзну частину дороги справа наліво в межах доріжки для велосипедистів, внаслідок чого допустив наїзд на цих дітей.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Вказаний факт підтверджується витягом з ЄРДР від 28 квітня 2021 року, лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 .
В результаті наїзду та наслідків від нього у вигляді загибелі малолітнього ОСОБА_5 , його близьким родичам, а саме батьку ОСОБА_1 було завдано матеріальної та моральної шкоди та матері ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ5551» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дії якого загинув малолітній ОСОБА_5 , була застрахована у ПАТ СК «Оранта», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР 8801877 діючий станом на ІНФОРМАЦІЯ_4.
Керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник позивача повідомив страховика про настання страхового випадку та звернувся в порядку визначеному цим Законом, із заявами про виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог містилися:
- 36 000,00 грн. - в рахунок відшкодування по 1/2 частці моральної шкоди завданої позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Станом на дату складання позовної заяви, страховиком було сплачено позивачам на підставі угоди про припинення зобов`язання переданням відступного від 09 липня 2021 року за спільним походженням частки моральної шкоди, а саме позивачу ОСОБА_1 в розмірі 33 000,00 грн. позивачу ОСОБА_2 33 000,00 грн., також страховиком позивачу ОСОБА_1 було сплачено частково матеріальну шкоду в розмірі 10 285,00 грн. в рахунок відшкодування витрати, що були пов`язані з проведенням поховання сина ОСОБА_5 .
Проте сума відшкодування, яку здійснив страховик, є значно меншою, ніж та фактична, яку було завдано позивачам.
28 жовтня 2021 року прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Вінницької обласної прокуратури Ігнатовим Р. Г., було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12021020000000261 у зв`язку з відсутністю в діях підозрюваного водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також у зв`язку з недосягненням малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Позивачі просили суд, стягнути з ТОВ «ШляхБуд» на їх користь рівними частками моральну шкоду, а саме: ОСОБА_1 - 400 000,00 грн., моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті його сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки; ОСОБА_2 - 400 000,00 грн., моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті її сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки та стягнути витрати на правову допомогу.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «ШляхБуд», за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого, відмовлено.
Судові витрати віднесені за рахунок держави.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, а також стягнути із відповідача на їх користь рівними частками 21 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначили, що рішення суду вважають незаконним і необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильно встановлених обставинах справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, електросамокат «Like.Bike one» на якому рухався потерпілий з потужністю електродвигуна 250 Вт (0,25 квт), не є транспортним засобом, відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України, вказане також узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
При цьому смерть ОСОБА_5 настала саме від наїзду автомобіля «МАЗ 5551» д.н.з. НОМЕР_1 , а не електросамоката «Like.Bike one». А тому враховуючи положення ч. 5 ст. 1187 ЦК України та роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в тому, що судам необхідно враховувати, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідач ТОВ «ШляхБуд» надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що не погоджується із її доводами. Зазначає, що доводи апеляційної скарги в тій частині, що єдиним транспортним засобом (як засіб підвищеної небезпеки), який причетний до завдання шкоди і повинен нести відповідальність, є вантажний автомобіль, один із учасників дорожньо-транспортної пригоди, спростовуються висновками судової автотехнічної експертизи та експертизи відео-звукозапису від 31 серпня 2021 року № 16898/16899/2138 21382/21383-21385, проведеної Національним науковим центром «Інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса», а також комплексною фототехнічною та автотехнічною експертизою від 20 вересня 2021 року № КСЕ-19-21/19057, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, якими встановлено, що саме дії малолітнього ОСОБА_4 , який керував електросамокатом «Like.Bike one» та перевозив ОСОБА_5 , не відповідали вимогам п. 1.10, п. 10.2 та дорожнього знаку 4.14 Правил дорожнього руху України та знаходились з технічної точки зору у причинному зв`язку з виникненням ДТП. Зазначив також, що електросамокат є транспортним засобом відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, оскільки є пристроєм призначеним для перевезення людей і є джерелом підвищеної небезпеки. Керування електросамокатом водій якого наїхав на пішохода, по встановленій судовій практиці, підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за ст. 291 КК України (справа № 336/7734/20) у разі порушення вимог Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат Лисий О. В. апеляційну скаргу просить задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «ШляхБуд» - адвокат Чопенко С. А., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надіслав заяву, якою просив відкласти судовий розгляд справи і визнати як поважною причину його відсутності у суді. Такою причиною вказав, що 12 жовтня 2022 року о 10:00 годині він прийматиме участь у судовому засіданні Вінницького міського суду Вінницької області по кримінальній справі, в якій він представляє інтереси потерпілої особи (розгляд справи призначався за погодженням із сторонами); підтверджуючі документи про його участь в іншій справі він надасть у наступному судовому засіданні.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився.
Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Неявка у судове засідання представника відповідача юридичної особи - ТОВ «ШляхБуд», який не підтвердив поважності своєї неявки, тому причина неявки представника відповідача не може бути визнана судом поважною, не перешкоджає розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з ЄРДР №12021020000000261 від 28 квітня 2021 року, близько 17:30 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «МАЗ 5551» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у м. Вінниці по вул. Данила Нечая на перехресті із вул. Григорія Сагайдачного, при виконанні маневру правого повороту, допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_5 , який з права наліво на електросамокаті перетинав проїзну частину дороги, в межах велосипедної доріжки. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_5 від отриманих травм загинув на місці події (а. с. 18).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13 травня 2021 року актовий запис № 2280, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 10 років (а. с. 26).
Згідно постанови про закриття кримінального провадження №12021020000000261 від 28 жовтня 2021 року, під час досудового розслідування встановлені докази, які свідчать про відсутність в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (а. с .19-21).
Так, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи та експертизи відео,- звукозапису від 31 серпня 2021 року № 16898/16899/2138 21382/21383-21385, проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса» дії малолітнього ОСОБА_4 , який керував електросамокатом «Like. Bike One» та перевозив ОСОБА_5 , у цій дорожньо - транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 1.10 щодо термінів «велосипедна доріжка», «пішохідна доріжка», п. 10.2 та дорожнього знаку 4.14 діючих Правил дорожнього руху України та знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
У діях водія автомобіля «МАЗ 3551» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 у зазначеній дорожньо-транспортній ситуації не вбачається невідповідностей вимогам діючим ПДР України, які б знаходилися з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
Згідно з висновком комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 20 вересня 2021 року № КСЕ - 19-21/19057, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, у заданій дорожній обстановці водій автомобіля «МАЗ 5551» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п. 12.3. ПДР України.
Малолітній ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом відмови від перетину проїзної частини доріжкою, призначеною для руху велосипедистів та пішоходів, та надання переваги в русі зазначеному автомобілю, тобто шляхом виконання вимог п. 10.2 та дорожнього знаку 4.14 ПДР України.
У заданій дорожній обстановці в діях ОСОБА_4 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п.10.2 та вимог технічних термінів «велодоріжка» та «пішохідна доріжка», дорожнього знаку 4.14 «Доріжка для пішоходів і велосипедистів» ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням події цієї ДТП.
У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «МАЗ 5551» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 невідповідностей п.п. 12.3, 10.1, 16.2 ПДР України не вбачається, тому його дії не перебувають у причинному зв`язку з настанням події зазначеної ДТП.
У відповідності до висновку автотехнічної експертизи від 26 жовтня 2021 року № 6710/21-21 проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом виконання норм вимог п. п. 10.1, 12.3, 16.2 ПДР України. У діях водія ОСОБА_3 невідповідностей зазначеним вимогам ПДР України не вбачається, в діях водія електросамоката малолітнього ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 1.10, 10.2, дорожнього знаку 4.14 ПДР України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП.
Відповідно до висновку фототехнічної експертизи від 04 червня 2021 року № СЕ-19/102-21/7548-ФП, проведеної Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, швидкість руху автомобіля «МАЗ 5551» д.н.з. НОМЕР_1 до повороту становить від 9,6 км/год. до 10, 62 км/год. Разом з тим швидкість руху електросамоката з урахуванням відеозаписів наданих на дослідження, становить від 15,05 км/год. до 16,63 км/год.
Враховуючи зазначене, в діях малолітнього водія електросамокату ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Водночас, беручи до уваги, що на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення встановлено, що малолітній ОСОБА_4 не є суб`єктом цього злочину, оскільки не досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність, у його діяннях відсутній склад кримінального правопорушення.
Оскільки в діях ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам діючих ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку із виникненням зазначеної ДТП, то в його діянні встановлена відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а. с. 19-21).
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ5551» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дії якого загинув малолітній ОСОБА_5 була застрахована у ПАТ СК «Оранта», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР 8801877 діючий станом на 28 квітня 2021 року (а. с. 31).
Відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог про стягнення моральної шкоди із відповідача ТОВ «Шляхбуд», суд першої інстанції виходив із того, що судом встановлено, що саме в діях малолітнього ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням ДТП, а тому позивачами обрано не вірний спосіб захисту, оскільки в діях водія ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам діючих ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку із виникненням зазначеної ДТП, то в його діянні встановлена відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховою компанією ПАТ СК «Оранта» відповідно до договору № АР 8801877 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сплачено в тому числі моральну шкоду в загальній сумі 66 000, 00 грн, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5).
Таким чином, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, згідно вимог частини 5 статті 1187 ЦК України. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Врахувавши встановлені обставини справи та норми матеріального права, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.
Відповідно до вимог частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, слід дійти висновку, що моральна шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини особи, завдана нею моральна шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При цьому апеляційним судом враховуються і такі обставини, як наявність страхового полісу, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність, пов`язана із експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ 5551» державний номерний знак НОМЕР_1 , належного відповідачу ТОВ «ШляхБуд», була застрахована у ПАТ СК «Оранта», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР8801877, що діяв станом на ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідно до цього договору позивачам страховою компанією ПАТ СК «Оранта» здійснені виплати моральної шкоди: ОСОБА_1 - 33 000,00 грн. і ОСОБА_2 - 33 000,00 грн.
Як зазначили позивачі у своєму позові такі суми моральної шкоди ними отримані, проте сума відшкодування, яку здійснив страховик, є значно меншою від фактично завданої їм моральної шкоди, тому вони звернулися до суду із позовом про відшкодування решти розміру заподіяної їм моральної шкоди законним володільцем транспортного засобу марки «МАЗ 5551» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким є ТОВ «ШляхБуд».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеною наявність законних підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої загибеллю їх єдиного малолітнього сина.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить із засад розумності та справедливості, враховує глибину фізичних та душевних страждань позивачів, на що впливає тяжка втрата в їх сім`ї малолітньої єдиної дитини - сина ОСОБА_5 , якому тільки виповнилося 10 років; характер отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень, який вбачається із висновку судово-медичної експертизи № 421 від 29 червня 2021 року; обставини й події, за яких він отримав багаточисельні тілесні ушкодження, від яких загинув на місці ДТП, а також враховує відсутність вини відповідача, та ту обставину, що водій ОСОБА_3 не допустив порушень Правил дорожнього руху та не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілого ОСОБА_5 , який не допустив порушень, оскільки був пасажиром на електросамокаті, яким керував інший малолітній ОСОБА_4 , що допустив порушення Правил дорожнього руху, проте за недосягненням віку не може бути суб`єктом скоєного злочину.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивачів про стягнення із відповідача на їх користь моральної шкоди в заявленій ними сумі - по 400 000 грн. кожному.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3).
Згідно вимог частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивачів подав до суду: витяг із договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж 147/ від 13 травня 2021 року, укладеного Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» і ОСОБА_2 (а. с. 43); договір про надання професійної правничої допомоги № 4-Ц від 21 лютого 2022 року, укладеного Адвокатським об`єднанням «Автопоміч Україна» і ОСОБА_1 (а. с. 47-49); договір про надання професійної правничої допомоги № 5-Ц від 21 лютого 2022 року, укладеного Адвокатським об`єднанням «Автопоміч Україна» і ОСОБА_2 (а. с. 52-54); детальний опис робіт (наданих послуг) від 23 лютого 2022 року, який засвідчує кількість годин - 7, вартість послуг - 21 000,00 грн. (57-58); ордер від 21 лютого 2022 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Вінницькому міському суді Вінницької області адвокатом Лисим О. В. на підставі договору № 4-Ц від 21 лютого 2022 року (а. с. 60); ордер від 21 лютого 2022 року на надання правової допомоги ОСОБА_2 у Вінницькому міському суді Вінницької області адвокатом Лисим О. В. на підставі договору № 5-Ц від 21 лютого 2022 року (а. с. 61); копію посвідчення адвоката України Лисого О. В. , виданого 29 січня 2021 року (а. с. 41, 120); ордер від 08 вересня 2022 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Вінницькому апеляційному суді адвокатом Лисим О. В. на підставі договору № б/н від 01 вересня 2022 року (а. с. 119); ордер від 08 вересня 2022 року на надання правової допомоги ОСОБА_2 у Вінницькому апеляційному суді адвокатом Лисим О. В. на підставі договору № б/н від 01 вересня 2022 року (а. с. 121).
У зв`язку із висновком суду про задоволення позовних вимог на користь позивачів із відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги адвокатом в сумі 10 000,00 грн., з урахуванням обсягу та якості виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), в рівних частинах - по 5000,00 грн. кожному позивачу.
Із матеріалів справи слідує, що при подачі позовної заяви та апеляційної скарги позивачами судовий збір не сплачувався.
Проте, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» до сплати фізичною особою підлягав судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405,00 грн.), тобто при подачі до суду позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 8000,00 грн. (дві вимоги, кожна по 400 000,00 грн.).
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 4 Закону «Про судовий збір» при подачі апеляційної скарги на рішення суду до сплати підлягав судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що складатиме 12 000,00 грн.
З урахуванням вимог частини 1 статті 141 ЦПК України та у зв`язку із задоволення позову відповідач зобов`язаний сплатити в дохід держави судовий збір в розмірі 20 000,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШляхБуд», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого, задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ШляхБуд» (ідентифікаційний код 03579443) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 400 000,00 грн. моральної шкоди.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ШляхБуд» (ідентифікаційний код 03579443) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 400 000,00 грн. моральної шкоди.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ШляхБуд» (ідентифікаційний код 03579443) на користь держави судовий збір в розмірі 20 000,00 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ШляхБуд» (ідентифікаційний код 03579443) на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 10 000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги, в рівних частинах, а саме: по 5000,00 грн. кожному позивачу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіТ. М. Денишенко В. В. Сопрун
Повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2022 року
