Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2022 року м. Київ
Справа № 754/2060/17
Провадження: № 22-ц/824/5675/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Вербової І.М., Нежури В.А.,
секретар Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шокурова Юрія Леонідовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Саламон О.Б.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в :
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, обґрунтувавши його тим, що з 03 серпня 2002 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу вони мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, сімейне життя між сторонами не склалося, так як у них різні характери та погляди на життя, вони мають різне відношення до сім`ї та подружніх обов`язків, у зв`язку із цим фактично родина розпалася, шлюбно-сімейні відносини між ними також фактично припинені, а шлюб носить лише формальний характер. У зв`язку із чим просила суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 . Окрім того зазначила, що за спільні кошти подружжя було придбано квартиру АДРЕСА_1 та два автомобілі, які зареєстровані на відповідача, а саме автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, та автомобіль марки «Volkswagen» модель «Caddi Combi», 2007 року випуску. Також внаслідок спільних трудових та грошових витрат подружжя здійснено невід`ємні поліпшення в будинку АДРЕСА_2 , що належить на праві власності відповідачу, унаслідок чого вартість нерухомості істотно збільшилася. За викладених обставин, просила визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску. Просила визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Volkswagen» модель «Caddi Combi», 2007 року випуску, та на поліпшення, здійснені в житловому будинку АДРЕСА_2 та припинити її право власності на вказане майно.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задоволено частково.
Шлюб, зареєстрований 03 серпня 2002 року Літківською сільською радою Броварського району Київської області (а/з № 8), між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано.
Визнано автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ,д.н.з. НОМЕР_2 , та невід`ємні поліпшення проведені в квартирі АДРЕСА_3 будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 , за АДРЕСА_2 , які внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача і відповідача призвели до збільшення вартості даного майна, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
Поділено спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_2 наступним чином:
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Припинено за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на невід`ємні поліпшення, проведені в квартирі АДРЕСА_3 будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 , за АДРЕСА_2 , які внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача і відповідача призвели до збільшення вартості даного майна.
В порядку поділу спільного майна подружжя залишено у власності ОСОБА_1 невід`ємні поліпшення, проведені в квартирі АДРЕСА_3 будинку, що належить на праві власності ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , які внаслідок спільних трудових та грошових затрат позивача та відповідача призвели до збільшення вартості даного майна, припинивши право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю вартості набутого спільного майна, яка становить 1 034 481,26 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 5440 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15360 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу автомобіля марки «Daewoo Nexsia», 2006 року, д.н.з. НОМЕР_2 , та невід`ємних поліпшень, проведених в квартирі АДРЕСА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 судових витрат по сплаті судового збору в загальному розмірі 5440 грн, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Визнано спільним сумісним майном подружжя автомобіль марки «Daewoo Nexsia», 2006 року, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Daewoo Nexsia», 2006 року, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Daewoo Nexsia», 2006 року, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Визнано спільним сумісним майном подружжя квартиру АДРЕСА_3 , яка становить 4/5 частини будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 185,9 кв.м., жилою площею 99,1 кв.м., свідоцтво про право власності від 10 серпня 2010 року, видане Виконкомом Погребської сільської ради.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/20 частин будинку АДРЕСА_5 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 9/20 частин будинку АДРЕСА_5 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 219 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1904 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 2446,50 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи та 288 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а всього на загальну суму 4638,50 грн.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року у частині поділу спільного сумісного майна подружжя в натурі та у частині вирішення питання судових витрат - скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати вартість частини будинку до та після його перебудовита можливість поділу в натурі 4/5 частин будинок на АДРЕСА_5 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано спільним сумісним майном подружжя автомобіль марки «Daewoo Nexsia», 2006 року, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля «Daewoo Nexsia», 2006 року, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля «Daewoo Nexsia», 2006 року, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Визнано спільним сумісним майном подружжя, 4/5 частин буд. АДРЕСА_5 , які складають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14 загальною пл. 185,9 кв.м., жилою пл. 99,1 кв.м.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частин буд. АДРЕСА_5 , які складають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14 загальною пл. 185,9 кв.м., жилою пл. 99,1 кв.м.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частин буд. АДРЕСА_5 , які складають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14 загальною пл. 185,9 кв.м., жилою пл. 99,1 кв.м.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 4800 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 12 946,50 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Шокуров Ю.Л. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що постановою суду касаційної інстанції визначено, що дійсним предметом позову у даній справі є поділ спільного майна подружжя, однак, з огляду на ч. 1 ст. 71 СК України, суд першої інстанції не дослідив можливість поділу будинку в натурі. Окрім того, під час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, припинити за нею право власності не невід`ємні поліпшення, проведені сторонами внаслідок спільних трудових та грошових витрат, які призвели до збільшення своєї вартості в будинку за адресою: АДРЕСА_5 , що належить відповідачу, та стягнути на її користь грошову компенсацію за різницю вартості спільно-набутого майна у розмірі 356483,50 грн. В подальшому в ході підготовчого засідання позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшила заявлений нею розмір грошової компенсації за різницю вартості спільно-набутого майна до 595942,23 грн. Частиною четвертою статті 49 ЦПК України передбачено, що у разі направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Беручи до уваги зазначену норму закону, позивач змінила предмет позову, що є недопустимим та являється порушенням закону.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечували проти апеляційної скарги та зазначила, що постановою Верховного Суду від 05.02.2020 року було скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року в частині поділу спільного сумісного майна подружжя в натурі та у частині вирішення судових витрат. В постанові ВС зазначено, що «…у справі суди не з`ясували вартість частини будинку до та після його перебудови, на вирішення проведеної у справі судової експертизи не ставилося питання визначення дійсної вартості 4/5 частин житлового будинку…». Під час нового розгляду справи судом першої інстанції на вимогу Верхового Суду позивачем було проведено саме вказані оцінки вартості частини будинку, звіти про проведення яких долучено до матеріалів справи. Згідно даних звітів грошова оцінка свідчить про істотність збільшення вартості 9/20 частини спірного будинку. Тому відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦПК України позивач звернулась до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просила визнати 4/5 частин будинку спільною сумісною вартістю та поділити в натурі, визнавши право власності по 2/5 частини будинку за кожним з подружжя. Дана заява була прийнята судом, оскільки її зміст повністю узгоджується з вимогами ЦПК України. Вказала, що під час нового судового розгляду було всебічно досліджено докази внесення спільних трудових та грошових затрат подружжя у шлюбі, які призвели до істотного збільшення розміру та вартості частини будинку АДРЕСА_5 , яка належала відповідачу за договором дарування. З огляду на це, площа частини будинку та його вартість зросли майже у 10 разів, що свідчить про істотне поліпшення майна, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя.
В судовому засіданні адвокат Шокуров Ю.Л. в інтересах ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 з 03 серпня 2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.12).
Сторони по справі мають двох спільних дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.13, 14).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано.
В період шлюбу сторони придбали автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ( т.1 а.с.15, 31).
19 грудня 2003 року відповідач ОСОБА_2 набув у власність на підставі договору дарування 9/20 частин житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_5 (т.1 а.с.94-96).
Згідно поповерхового плану, складеного Броварським МБТІ 01 грудня 2003 року на будівлю АДРЕСА_6 , зазначений одноповерховий житловий будинок мав два входи\виходи на ззовні, складався з однієї квартири та з приміщень: 1-1 - 1-11 загальною площею 96,8 кв. м. (т.1 а.с.94,96).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП Київської обласної ради «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03 листопада 2008 року частка 9/20 житлового будинку АДРЕСА_5 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (т.1 а.с.95).
З матеріалів інвентаризації, проведеної Броварським МБТІ 25 вересня 2008 року, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_5 є одноповерховим з мансардою та складається з двох квартир:
-до квартири АДРЕСА_3 віднесені приміщення 1-1 - 1-14 загальною площею 185,9 кв.м., в тому числі житлової площі 99,1 кв.м.
-до квартири АДРЕСА_7 віднесені приміщення 2-1 - 2-8 загальною площею 60,8 кв.м., в тому числі житлової площі 31,9 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 серпня 2010 року ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності володіє 4/5 частиною будинку АДРЕСА_5 . До 4\5 частин віднесено приміщення житлового будинку з 1-1 по 1-14 загальною площею 185,9 кв.м., житловою площею 99,1 кв.м. (а.с.101 т.1)
Згідно висновку експерта № 8836, складеного Незалежним інститутом судових експертиз, за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, в результаті виконаних будівельних робіт в житловому будинку АДРЕСА_5 за період часу з 03.08.2002 по 01.01.2017 проведено його реконструкцію. До невід`ємних поліпшень, утворених внаслідок реконструкції, відносяться: в межах кв. АДРЕСА_3 - на першому поверсі приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, на мансардному поверсі приміщення 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14; в межах кв. № 2 - на першому поверсі приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4.
Ринкова вартість невід`ємних поліпшень, що були проведені в буд. АДРЕСА_5 на дату проведення оцінки становить: в межах кв. № 1: 2 128 059 грн. з ПДВ; в межах кв. АДРЕСА_7 - не визначалась
(т.1 а.с.75-91).
Згідно звіту № 6743 від 08.02.2018 про визначення ринкової вартості КТЗ (автомобіля) Deawoo Nexia, державний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість вказаного транспортного засобу на момент проведення оцінки становить 59534,47 грн. (а.с.155-180, т.1).
Автомобіль марки «Daewoo» модель «Nexia», 2006 року перебуває в користуванні позивача ОСОБА_2 та є спільною сумісною власністю сторін.
Згідно звіту про ретроспективну оцінку майна, складеного 01 липня 2020 року ТОВ «Експерт нерухомості-2015», ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 98,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , станом на дату ретроспективної оцінки - 19 грудня 2003 року (9/20 частин) становила 104 881 грн. без урахування ПДВ (т.3 а.с.43-72).
Згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 06 липня 2020 року, ринкова вартість частини житлового будинку площею 185,9 кв.м. з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 -а станом на дату оцінки становить 1 808 330 грн. без урахування ПДВ (т.3 а.с.14-41).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав, що встановлена судом вартість житлового будинку до та після його перебудови,яка тривала у період часу з 03.08.2002 по 01.01.2017, свідчить про те, що спірне майно, а саме належна відповідачу на праві спільної часткової власності частина (4/5) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін, а тому може бути визнана судом об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів технічної можливості виділу частки співвласника із спірної частини житлового будинку, позивачем ОСОБА_2 не вносились грошові кошти на депозитний рахунок суду за припинення частки відповідача у праві спільної власності, суд першої інстанції дійшов висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя в рівних частках без його реального поділу.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно зі статтею 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.
Істотність має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц зазначила, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто, істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто, значне перетворення об`єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя - невласника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, невласника майна, з подружжя. Тобто, вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, невласника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що за статтею 62 СК України не визнаються підставами для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя спричинить, непропорційне втручання у право власності на майно одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
Із системного аналізу норм статей 57, 60, 63, 66-68, 70 СК України випливає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.
Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилася у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, невласник, має право на відповідну частину збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя за час шлюбу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та п`ята статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Передбаченому статтею 81 ЦПК України обов' язку доказування позивачем своїх позовних вимог кореспондується відповідний обов`язок відповідача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Матеріалами справи підтверджується, що належна ОСОБА_2 4/5 частина будинку АДРЕСА_5 після проведення реконструкції внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя здобула поліпшення, яке призвело до істотного збільшення вартості майна.
Вказані обставини відповідачем в розумінні вимог процесуального закону не спростовані, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав вказаний об`єкт нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів технічної можливості виділу частки співвласника із спірної частини житлового будинку, і позивачем ОСОБА_2 не вносились грошові кошти на депозитний рахунок суду за припинення частки відповідача у праві спільної власності на автомобіль марки «DaewooNexsia», та 4/5 частин будинку АДРЕСА_5 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поділ спільного сумісного майна подружжя в рівних частках без його реального поділу.
Доводи апеляційної скарги щодо зміни позивачкою предмету позову при новому розгляді справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Як зазначив Верховний Суд, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, дійсним предметом позову у цій справі є поділ спільного майна подружжя.
Заявляючи вимоги про визнаннячастини будинку спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, позивачка ОСОБА_2 не змінювала предмет та підстави позову, а, з урахуванням вказівок Верховного Суду, змінила спосіб захисту її порушеного права, конкретизувавши свої вимоги.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких підстав, апеляційна скарга адвоката Шокурова Ю.Л. в інтересах ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Шокурова Юрія Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2022 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді І.М. Вербова
В.А. Нежура
