УХВАЛА
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/30119/20
адміністративне провадження № К/990/25574/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/30119/20 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України щодо невідображення в порушення вимог статей 1, 6, 14, 16 Закону України «Про захист персональних даних», статей 10-1, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», частин 1, 2, 7 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 03 липня 2020, що має наслідком порушення основоположного його права на заборону втручання в особисте життя (професійна діяльність), достовірної інформації у формі відкритих даних про адвоката ОСОБА_1. на офіційному веб-сайті відповідача та в профайлі №50932 Єдиного реєстру адвокатів України ;
- зобов`язати Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України оприлюднити на офіційному веб-сайті інформацію про скасування рішень Ради адвокатів України №156, №227, видалити з розділу «Інші відомості», передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядком ведення єдиного реєстру адвокатів України профайлу №50932 ЄРАУ інформацію про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва №50 від 09 червня 2016 року «Про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1.», у зв`язку із скасуванням судами рішення відповідача №227 від 14 грудня 2018 року та принести офіційне вибачення ОСОБА_1 за безпідставне втручання в особисте життя та порушення його професійних прав шляхом розміщення на офіційному веб-сайті відповідача;
- стягнути з Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України на його користь кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його бездіяльністю, в розмірі 286 138, 85 грн та до цієї суми належать додати будь-які податки;
- стягнути з Недержавної комерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України на його користь витрати понесені по сплаті судового збору.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України відобразити в Єдиному реєстрі адвокатів України у профайлі адвоката ОСОБА_1. достовірну інформацію в розділі «Інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України», з урахуванням положень Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів, який затверджений Рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окреслюючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновку у подібних правовідносинах (про порушення персональних даних, без отримання попередньої згоди суб`єкта персональних даних, про незастосування положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції і законам України та про загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами) викладеного у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, 10 лютого 2016 року у справі №537/5837/14-а, від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували закон, який підлягав застосуванню Закон України «Про захист персональних даних», Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про публічні електронні реєстри».
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
У цьому контексті Суд зауважує, що висновки, викладені Верховним Судом у згаданих справах, не є релевантними до цієї справи.
Так, у справі № 806/3265/17 спірні правовідносини щодо зобов`язання відділу УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
У справі № 913/204/18 позовні вимоги стосувалися визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл", і зобов`язання Орендаря звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 71,68 кв.м. на першому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 65,64 кв.м. на другому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 33,43 кв.м. на цокольному поверсі двоповерхової будівлі навчального корпусу №1, та повернути його ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" (балансоутримувачу).
У справі № 160/1088/19 вирішувалося питання щодо скасування податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року №0031101419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 843479131,45 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 674 783 305 грн 16 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 168695826 грн 29 коп. та № 0031111419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 100438954,38 грн, у тому числі 80351163 грн 50 коп. за податковими зобов`язаннями, 20087790 грн 88 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.
У справі № 537/5837/14-а предметом оскарження були неправомірні дії Управління та Центру соцвиплат, щодо перерахунку і виплат недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік.
У справі №520/2098/19 вирішувалося питання щодо складання та направлення до ГУ ПФУ в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року, відповідно до Постанови № 704 з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 43, 8, 10 та 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (50 % від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років на підставі Постанови № 704); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15 % від посадового окладу), премії (10 % від посадового окладу) (на підставі Постанови № 704).
Натомість у даній справі позовні вимоги стосувалися визнання протиправною бездіяльністю відповідача та зобов`язання відповідача оприлюднити на офіційному веб-сайті інформацію про скасування рішень Ради адвокатів України №156, №227, видалити з розділу «Інші відомості», передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядком ведення єдиного реєстру адвокатів України профайлу №50932 ЄРАУ інформацію про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва №50 від 09 червня 2016 року «Про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1.», у зв`язку із скасуванням судами рішення відповідача №227 від 14 грудня 2018 року.
Отже, зазначені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, є необґрунтованими.
З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права судами щодо збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) знеособлення, знищення персональних даних, пов`язаного з відсутністю правового висновку Верхового Суду випадку якщо суб`єктом обробки персональних даних (розпорядник, розробник, оператор) за власною ініціативою включається власне створена інформація недостовірного характеру до реєстрів, які мають публічний характер.
Проте такі посилання не відповідають правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права, відсутній висновок Верховного Суду.
Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, а також неповного з`ясування судами обставин справи та ґрунтуються на незгоді з висновками судів щодо їхньої оцінки, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Водночас, у касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що, на його думку, є підставою для допуску судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі до касаційного перегляду.
Поряд з цим Суд зауважує про те, що зазначення у касаційній скарзі вказаних підпунктів пунктів 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/30119/20 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов
