Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 351/2550/14-к
Провадження № 11-кп/4808/389/22
Категорія ст. 140 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.
Суддя-доповідач Кукурудз
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Кукурудза Б.І.,
суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,
секретаря судового засідання Когут І.Я.,
з участю прокурора Петрів А.І.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
захисника Візінського В.В.,
потерпілого ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Снятинського районного суду від 17 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 за ст. 140 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
в с т а н о в и л а :
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 , вважає вирок Снятинського районного суду від 17 червня 2022 року незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Зазначає, що всі свідки, які безпосередньо приймали участь в операції пояснили суду, що після повторного введення пацієнту анестезіологічних препаратів, у нього раптово зупинилося серце. Про це також повідомив оперуючий хірург ОСОБА_3 . Окрім цього, ОСОБА_3 вказав суду, що від анестезіолога ОСОБА_4 жодної інформації про падіння тиску не поступало, було лише повідомлення - стоп, зупинка серця. Не може будь - яка кровотеча призвести до раптової зупинки серця.
Факт зупинки серця стороною обвинувачення не спростовано. Більше того, жодна експертиза факт зупинки серця у хворого не досліджувала. Не встановлено, як раптова зупинка серця вплинула (могла вплинути на подальші дії операційної бригади, зокрема, на діагностування внутрішньої кровотечі у хворого).
При цьому, жодний висновок експертизи, не вказує - чи мала можливість бригада хірургів в даній конкретній ситуації встановити наявність кровотечі.
Також зазначає, що згідно висновку експерта № 328 від 16.09.2013 року, смерть ОСОБА_5 настала від травми живота з двома колотими наскрізними ранами брижі кишечника з ушкодженням судин, що ускладнилися масивною внутрішньою кровотечею, крововиливами в брижу кишечника та за очеревинну клітковину. Даним висновком встановлено дві різні рани, з яким одна вище пупка, друга - нижче пупка. При цьому, згідно висновку патологоанатомічного розтину, патологоанатомом під час розтину було виявлено тільки одну різану рану - вище пупка. Звідки, яким чином появилася друга різана рана нижче пупка - слідством не встановлено та не досліджувалось.
Звертає увагу суду, що жодна експертиза не досліджувала питання, чи могла операційна бригада в конкретній ситуації, що склалася під час проведення операції (з урахуванням раптової зупинки серця), діагностувати внутрішню кровотечу у хворого та запобігти їй.
Крім цього вказує, що як під час досудового розслідування так і судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, пояснив в судовому засіданні, що для проведення операції, був заявлений як асистент оперуючого хірурга. При цьому, до виконання своїх безпосередніх обов`язків не приступив, через раптову зупинку серця пацієнта. Вважає, що провадження відкрито відносно нього безпідставно, а досудове слідство проводилося з обвинувальним ухилом, оскільки призначення та проведення додаткових комісійних судових медичних експертиз проводилися з грубим порушенням вимог чинного законодавства, висновки експертів не відповідають дійсним обставинам справи.
Просить вирок Снятинського районного суду від 17.06.2022 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України - скасувати та закрити кримінальне провадження.
Прокурор А. Петрів подав заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 , вважає її безпідставною та необгрунтованою.
Зазначає, що з медичної карти стаціонарного хворого № 5239 від 13.08.2013 року ОСОБА_5 вбачається, що потерпілий був госпіталізований з гострим апендицитом та встановлено заключний клінічний діагноз - анафілактичний шок, блискавична форма на дитилін, гострий апендицит.
З висновку комісійної судово - медичної експертизи № 111 від 07.11.2013 року -18.11.2013 року слідує, що смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого поранення передньої черевної стінки з однією різаною раною нижче пупка, двома колотими ранами брижі тонкого кишечника на межі відходження дублікатури брижі від її кореня та заочеревинної клітковини з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника, що ускладнилось масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору, кровотечею в черевну порожнину.
Зокрема під час проведення діагностичної лапароскопії не було діагностовано проникаючі ушкодження брижі тонкого кишечника з ушкодженням кровоносних судин тонкого кишківника, що ускладнились масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору і кровотечею в черевну порожнину, що в подальшому призвело до летального наслідку внаслідок масивної крововтрати через ненадання адекватної медичної допомоги направленої на зупинку кровотечі.
Діагностування таких ускладнень, як їх лікування покладено на членів операційної бригади - хірургів, до складу якої входили завідувач хірургічного відділу Снятинської ЦРЛ, лікар хірург вищої категорії ОСОБА_1 та лікар хірург даного відділу ОСОБА_3 . Настання смерті ОСОБА_5 перебуває у причинному зв`язку із перебуванням на лікуванні у Снятинській ЦРЛ 13.08.2021 року та з ускладненнями, які виникли під час проведення оперативного втручання - діагностичної лапароскопії.
Окрім цього вказує, що причина погіршення стану під час операційного втручання та зупинка серця у ОСОБА_5 лікарями була встановлена неправильно, що у свою чергу обумовило неправильні подальші дії лікарів - хірургів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Наявні у пацієнта ушкодження вимагали негайного хірургічного втручання, спрямованого на зупинку внутрішньочеревної кровотечі, що не було зроблено. За умови своєчасного діагностування причини погіршення стану та вчасної зупинки кровотечі не виключається можливість збереження життя хворого. Відповідальними за діагностування причини погіршення стану хворого та прийняття рішення про проведення хірургічного втручання з ліквідації джерела кровотечі є хірурги бригади.
Просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Снятинського районного суду від 17.06.2022 року залишити без задоволення.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 140 ч.1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення права займатись лікарською діяльністю терміном на 2 (два) роки.
Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч.1 ст. 140 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов заявлений потерпілим у справі, ОСОБА_2 до цивільного відповідача КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради про відшкодування моральної (немайнової) та матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України - задоволено частково.
Стягнуто з КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 70 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 61 550,00 грн.
Стягнуто з КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги у розмірі 3 250 грн.
В решті позову відмовлено.
Запобіжний захід у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_1 залишено до набрання вироком законної сили.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , працюючи на посаді завідувача хірургічного відділу КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради вчинив неналежне виконання своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило смерть ОСОБА_5 , за наступних обставин.
Так, 13.08.2013 р. у хірургічний відділ КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради, з діагнозом «гострий апендицит» поступив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ургентним лікарем-хірургом ОСОБА_3 спільно із завідувачем хірургічним відділенням лікарні ОСОБА_1 проведено огляд ОСОБА_5 та прийнято рішення про необхідність проведення операції «діагностична лапароскопія, апендектомія», яку було призначено на той же день.
Після проведення передопераційної підготовки, пацієнта ОСОБА_5 доставлено в операційну хірургічного відділу лікарні та об 11:40 год. лікарем-хірургом ОСОБА_3 , як оператором, спільно із завідувачем хірургічним відділенням ОСОБА_1 , як асистентом, розпочато проведення зазначеної операції.
В ході проведення операції , лікар-хірург ОСОБА_3 скальпелем зробив розріз нижче пупка пацієнта, у який ввів стилет троакару, спричинивши цим самим ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної стінки з однією різаною раною нижче пупка, двома колотими ранами брижі тонкого кишечника на межі відходження дублікатури брижі від її кореня та заочеревинної клітковини, з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника (на рівні дугових, аркадних гілок кишкових артерій), що ускладнились масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору і кровотечею в черевну порожнину.
Однак, зазначені ускладнення, які виникли під час діагностичної лапароскопії, завідуючим хірургічним відділом ОСОБА_1 та лікарем- хірургом діагностовані не були, хоча діагностування таких ускладнень покладено саме на членів операційної бригади - хірургів. У зв`язку з цим, внаслідок неналежного виконання згаданими медичними працівниками своїх професійних обов`язків, подальше лікування ОСОБА_5 було надано неадекватно стану хворого, в результаті чого він о 12.45 помер в операційній.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №111 від 18.11.2013, під час проведення діагностичної лапароскопії не було діагностовано проникаючі ушкодження брижі тонкого кишечника з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника, що ускладнились масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору і кровотечею в черевну порожнину, що в подальшому призвело до летального наслідку внаслідок масивної крововтрати через не надання адекватної медичної допомоги, направленої на зупинку кровотечі. Діагностування таких ускладнень, як і їх ліквідація (хірургічними методами зупинки кровотечі) покладено на членів операційної бригади - хірургів.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 , будучи завідувачем хірургічного відділення, в порушення свої функціональних обов`язків неналежно виконав свої професійні обов`язки, що проявилося у неправильному діагностуванні ускладнень, які виникли під час проведення операції та їх не ліквідації хірургічними методами зупинки кровотечі, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5 .
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор заперечив з приводу апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін ;
- обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Візінський В.В. підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;
- потерпілий ОСОБА_2 заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 , вважають її безпідставною та необгрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об`єктивну оцінку.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Доводи наведенні в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу того, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та надав невідповідні висновки, викладені у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, на думку колегії суддів є безпідставними.
У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно вимог ст.84 ч.1 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на:
- показання потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
- витяг з кримінального провадження № 12013090230000427, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 12:45 год. в приміщенні реанімаційного відділення КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ухвалу Снятинського районного суду від 28.11.2014 року, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 140 ч.1 КК України на підставі ст. 46 КК України;
- медичну карту стаціонарного хворого № 5239 від 13.08.2013 року ОСОБА_5 ;
- протокол патологоанатомічного дослідження трупа ОСОБА_5 від 13.08.2013 року;
- висновок комісійної судово - медичної експертизи № 111 від 07.11.2013 року-18.11.2013 року з якого слідує, що смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого поранення передньої черевної стінки з однією різаною раною нижче пупка, двома колотими ранами брижі тонкого кишечника на межі відходження дублікатури брижі від кореня та заочеревинної клітковини з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника, що ускладнилося масивними крововиливами в тканини брижі та за очеревинного простору, кровотечею в черевну порожнину;
- висновок експерта № 112/111-Д від 07.11.2013 -18.11.2013 року за результатами проведеної додаткової комісійної судово - медичної експертизи ОСОБА_5 ;
- висновок експерта № 113/112/111-2Д від 07.11.2013-18.11.2013 року за результатами проведення додаткової комісійної судово - медичної експертизи;
- висновок експерта № 390/15 від 03.04.2018 року -01.04.2019 за результатами додаткової комісійної судово - медичної експертизи.
Отже, суд першої інстанції, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 140 ч.1 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_1 наведених в апеляційній скарзі з приводу того, що показання свідків жодним чином не доводять його вину на думку колегії суддів є безпідставними.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 , яка являється дружиною померлого, в серпні 2013 року її чоловік поскаржився на болі у животі, тому вони звернулися до лікарні в м. Снятині. Під час огляду чоловіка у хірургічному відділенні завідувач відділення ОСОБА_1 повідомив про підозру на апендицит. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було прийнято рішення про оперативне втручання. Зазначила, що вони з чоловіком були проти операції за допомогою лапароскопу, про що повідомили лікарів. Однак, операцію було проведено не відкритим способом, а лапароскопічно. Під час операції було пошкоджено органи черевної порожнини і її чоловік помер від крововтрати.
Свідок ОСОБА_4 у своїх поясненням зазначив, що влітку 2013 року у хірургічне відділення звернувся ОСОБА_5 , після огляду якого було прийнято рішення про негайне оперативне втручання. Після доставки хворого до операційної, під його керівництвом, як лікаря анестезіолога, медсестрою було введено відповідні медичні препарати хворому та надано дозвіл на початок операції. ОСОБА_3 почав робити операцію лапароскопом, а ОСОБА_1 виконував функції асистента. ОСОБА_3 було зроблено розріз та він спробував ввести троакар, оскільки м`язи пацієнта були напружені, тому він дав вказівку на введення додаткових медичних препаратів для послаблення м`язів. Потім хірургом ОСОБА_3 був введений троакар, однак за декілька хвилин у хворого почав падати тиск та відбулася зупинка серця.
Допитаний судом свідок ОСОБА_9 пояснив, що у 2013 році ним проводився патологоанатомічний розтин трупа ОСОБА_5 , який помер під час операції. Під час огляду трупа на тілі було виявлено отвір, який з`єднувався з черевною порожниною. Далі ним було здійснено розріз та виявлено у черевній порожнині великий об`єм крові. Після цього було вилучено внутрішні органи та під час огляду аорти виникла підозра на можливе травматичне ушкодження внутрішніх органів, оскільки була велика кількість крові, однак аорта пошкоджена не була, тому подальші дії щодо розтину трупа були припинені та ним було викликано працівників поліції.
Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 , пояснив, що працює хірургом КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради. Вказав, що був присутній в операційній, як спостерігач. Перед початком операції свідок підходив до бригади оперуючих хірургів та безпосередньо говорив про необхідність проведення операції відкритим способом, оскільки у ОСОБА_5 були раніше проведені дві операції на черевній порожнині. Однак, обвинувачений ОСОБА_1 наполіг на проведенні операції лапароскопічно.
Разом з тим, незважаючи на всі застереження щодо способу проведення оперативного втручання потерпілому ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_1 наполіг на проведення операції саме лапароскопічно.
Судова колегія також вважає безпідставними наведені доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі з приводу того, що факт зупинки серця стороною обвинувачення не спростовано. Більше того, жодна експертиза факт зупинки серця у хворого не досліджувала. Не встановлено, як раптова зупинка серця вплинула ( могла вплинути на подальші дії операційної бригади, зокрема, на діагностування внутрішньої кровотечі у хворого).
Так як, з медичної карти стаціонарного хворого № 5239 від 13.08.2013 року ОСОБА_5 , вбачається, що потерпілий був госпіталізований з гострим апендицитом та встановлено заключний клінічний діагноз - анафілактичний шок, блискавична форма на дитилін, гострий апендицит.
Згідно протоколу патологоанатомічного дослідження трупа ОСОБА_5 від 13.08.2013 року (Т. 1 а.п. 11-12) встановлено, що зовнішніх ознак ушкоджень на шкірних покривах, синців не виявлено. На передній черевній стінці вище пупка марлева пов`язка 5*6 см просякнута кров`ю під марлевою пов`язкою отвір сполучений з просвітом черевної порожнини. У черевній порожнині у нижньому поверсі до 2,0 літрів темно - коричневої крові рідкої консистенції. При огляді органокомплексу виявлено просякнення кров`ю брижейки тонкого та товстого кишківника з утворенням єдиного конгломерату.
З висновку експерта № 328 від 14.08.2013 року -16.09.2013 року ( Т.1 а.п 176-178) слідує, що смерть ОСОБА_5 настала від травми органів живота з двома колотими наскрізними ранами брижі кишечника з ушкодженням судин, що ускладнились масивною внутрішньою кровотечею, крововиливами в брижу кишечника та заочеревинну клітковину.
При судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження : травма органів живота з двома колотими наскрізними ранами брижі кишечника з ушкодженням судин, різана рана в ділянці живота вище пупка, різана рана в ділянці живота нижче пупка, крапкова рана на поверхні правого ліктьового згину по ходу вени. Травми органів живота з двома колотими наскрізними ранами брижі кишечника з ушкодженням судин, що ускладнились масивною внутрішньою кровотечею, крововиливами в брижу кишечника та заочеревинну клітковину, яка утворилась від дії колючого предмета, яким міг би бути і троакар, незадовго до настання смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.
З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 111 від 07.11.2013-18.11.2013 слідує, що смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого поранення передньої черевної стінки з однією різаною раною нижче пупка, двома колотими ранами брижі тонкого кишечника на межі відходження дублікатури брижі від її кореня та заочеревинної клітковини з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника (на рівні дугових, аркадних гілок кишкових артерій), що ускладнилося масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору, кровотечею в черевну порожнину ( 2 літри рідкої крові). Під час перебування на лікуванні в хірургічному відділенні Снятинської ЦРЛ діагноз ОСОБА_5 було встановлено правильно, лікування розпочато вчасно, однак через не діагностування ускладнень, які виникли під час діагностичної лапароскопії подальше лікування було надано неадекватно стану хворого.
Зокрема під час проведення діагностичної лапароскопії не було діагностовано проникаючі ушкодження брижі тонкого кишечника з ушкодженням кровоносних судин тонкого кишківника, що ускладнились масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревного простору і кровотечею в черевну порожнину, що в подальшому призвело до летального наслідку внаслідок масивної крововтрати через ненадання адекватної медичної допомоги направленої на зупинку кровотечі.
Діагностування таких ускладнень, як їх ліквідація (хірургічними методами зупинки кровотечі) покладено на членів операційної бригади - хірургів. Настання смерті ОСОБА_5 перебуває у причинному зв`язку із перебуванням на лікуванні у Снятинській ЦРЛ 13.08.2021 та з ускладненнями, які виникли під час проведення оперативного втручання - діагностичної лапароскопії.
Висновком експерта №112/111-Д від 07.11.2013-18.11.2013 за результатами проведеної додаткової комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_5 встановлено, що мало місце пошкодження дугових (аркадних) гілок кишкових артерій та вен брижі тонкого кишечника. Будь-яких інших патологічних станів (в тому числі і ознак анафілактичних реакції та т.п.), які могли бути причиною смерті, крім гострої крововтрати та наявності травматичних прижиттєвих ушкоджень брижі кишечника при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 та при судово - гістологічній експертизі шматочків внутрішніх органів не виявлено.
З висновку експерта № 113/112/111-2Д від 07.11.2013-18.11.2013 за результатами проведеної додаткової комісійної судово-медичної експертизи встановлено, що будь-яких тілесних ушкоджень, які б мали давність утворення до моменту поступлення на стаціонарне лікування в Снятинську ЦРЛ на трупі ОСОБА_5 при судово-медичній експертизі трупа та судово - гістологічній експертизі шматочків внутрішніх органів не виявлено. Вказано наступну послідовність утворення тілесних ушкоджень: різана рана передньої черевної стінки (хірургічний скальпель) - введення троакару в черевну порожнину через різану рану - не менш як дворазова дія вістря стилету троакару на брижу тонкого кишечника - утворення двох колотих наскрізних ран брижі тонкого кишечника - ушкодження тканин заочеревинного простору- виникнення кровотечі з ушкодженням судин з крововиливом в тканину брижі та заочеревинного простору і кровотечею в черевну порожнину.
З висновку експерта № 390/15 від 03.04.2018-01.04.2019 за результатами додаткової комісійної судово-медичної експертизи, вбачається, що відповідно до даних викладених в медичній карті стаціонарного хворого, в анамнезі у ОСОБА_5 було оперативне втручання з приводу пупкової кили. За таких обставин можливе проведення лапароскопічного оперативного втручання, проте в зв`язку з можливим ущільненням тканин в навколопупковій ділянці, більш доцільним було б виконання апендектомії відкритим способом. Рішення про спосіб виконання апендектомії (відкритим способом чи лапароскопічно) приймається до проведення оперативного втручання оперуючим хірургом та завідувачем відділення. За результатами вивчення гістологічних препаратів з шматочків внутрішніх органів від трупа, наявність у ОСОБА_5 анафілактичного шоку не знайшло свого підтвердження. Таким чином погіршення стану під час проведення оперативного втручання та зупинки серця у ОСОБА_5 лікарями була встановлена неправильно, що у свою чергу обумовило неправильні подальші дії лікарів-хірургів. Наявні у пацієнта ушкодження вимагали негайного хірургічного втручання, спрямованого на зупинку внутрішньочеревної кровотечі, що не було зроблено. За умови своєчасного діагностування причини погіршення стану та вчасної зупинки кровотечі не виключається можливість збереження життя хворого. Відповідальними за діагностування причини різкого погіршення стану хворого та прийняття рішення про проведення хірургічного втручання з ліквідації джерела кровотечі є хірурги бригади.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що поза всяким розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом в судовому засіданні, які були отримані у рамках чинного законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Досліджені докази судом першої інстанції є взаємозв`язаними між собою, які суд визнав достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.
Не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про суперечність висновків №328 від 14.08-16.09.2013 року (т.1а.с.176-180) та №148 від 29.08-03.09.2013 року (т.1 а.с.181-183), оскільки оцінку їм надано під час проведення комісійної експертизи №390/15 від 03.04.2018 - 01.04.2019 року проведеної експертами ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».
Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого про не ознайомлення сторони захисту із висновком експерта №390/15 від 03.04.2018 - 01.04.2019 року є необґрунтованим, оскільки рішення про призначення такої експертизи приймалось в судовому засіданні під час судового розгляду справи по суті за участю всіх сторін по справі, про що зазначено в ухвалі суду від 11.06.2015 року. Крім цього, відповідно, дослідження письмових доказів, в тому числі і даного висновку, судом здійснювалось за участю усіх сторін провадження. Факт ознайомлення сторони захисту з даними висновками підтверджується також заявою ОСОБА_1 від 28.10.2019 року із його особистим підписом (т.3 а.с.187).
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності у висновку експерта №390/15 від 03.04.2018-01.04.2019 року твердження про те, що за результатами вивчення гістологічних препаратів з шматочків внутрішніх органів від трупа, наявність у ОСОБА_5 анафілактичного шоку не знайшло свого підтвердження, оскільки вказані відомості зазначені у підсумках вказаного висновку (абзац - 6, аркуш висновку - 18, т.3 а.с. 160-178).
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо неповноти досудового розслідування, суперечливість висновків експертиз, а також не розмежування та не зазначення, які саме обов`язки належно він не виконував та які нормативні акти порушив, який під час проведення операції не виконував обов`язки службової особи, а діяв як асистент, є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними доказами, які були дослідженні судом першої інстанції відповідно до норм КПК України.
Так, частиною 1 статті 140 КК України передбачена відповідальність за неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується: діянням у формі дії або бездіяльності невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; наслідками у виді тяжких наслідків для хворого; причинним зв`язком між діяннями та наслідками.
Неналежне виконання професійних обов`язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення і має місце коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси професійної діяльності.
ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 передбачено, що медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
З посадової інструкції №553 завідувача хірургічного відділу КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради лікаря-хірурга вищої категорії ОСОБА_1 , затвердженої 20.03.2012 слідує, що завідувач відділенням хірургії несе відповідальність за: систематичне керівництво діяльністю лікарів-хірургів; повноту обстеження хворих відділення, ефективність та результат проведеного лікування, ускладнень при проведенні операцій, обстеження і лікування пацієнтів; повинен знати: показання і проти покази до хірургічного лікування, визначити важкість стану хворого, здійснити необхідні заходи щодо виведення його з цього стану, визначити необхідність проведення реанімаційних заходів; дати оцінку перебігу захворювання, передбачити можливе виникнення ускладнень і провести необхідну профілактику; вміти провести оперативні втручання, в тому числі діагностичну лапаротомію.
З листа Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 30.07.2014 за №1838/10-09/22 слідує, що під час оперативних втручань члени операційної бригади повністю відповідають за хід всієї операції та при виникненні ускладнень під час оперативного втручання вони (оператор та асистент) зобов`язані вчасно діагностувати їх та усунути. В даному випадку не було діагностовано пошкодження клубової артерії. Операційною бригадою слід було провести лапаротомію, виявити місце кровотечі та усунути виявлене ускладнення.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що досліджені судом висновки експертиз повністю узгоджуються між собою та не є суперечливими.
Враховуючи вищенаведені обставини, судова колегія вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 будучи асистентом під час проведення операції ОСОБА_5 , як завідувач хірургічного відділу КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня», який відповідно до посадової інструкції №553 несе відповідальність за повноту обстеження хворих відділення, ефективність та результат проведеного лікування, ускладнень при проведенні операцій, обстеження і лікування пацієнтів повинен був врахувати всі за і проти, а також думку своїх колег які рекомендували проводити операцію відкритим способом, оскільки у ОСОБА_5 були раніше проведені дві операції на черевній порожнині.
Інші доводи поданої апеляційної скарги не спростовують обставин пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та не є підставою для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.
Колегія суддів приходить до висновку, що вищепереліченими доказами спростовано те, що обвинувачений ОСОБА_1 не вчиняв інкримінований йому злочин, тому апеляційний суд розцінює ці доводи апеляційної скарги як такі, що мають на меті уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинене.
Окрім цього, відповідності до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Як встановлено судом першої інстанції , ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України - 13 серпня 2013 року.
Таким чином, на час постановлення вироку, минуло більше п`яти років з дня вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, а тому суд першої інстанції підставно, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74 КК України прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання у відповідності до положень ст.49 КК України.
Згідно вимог ст.8 ч.2 та ст.9 ч.5 КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15 липня 2010 року та у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності „ поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченим.
За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити - без задоволення.
Вирок Снятинського районного суду від 17 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ст. 140 ч.1 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий Б.І. Кукурудз
Судді: Б.М. Гриновецький
В.В. Повзло
