Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 351/2550/14-к
Провадження № 1-кп/351/1/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2022 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю: помічника судді - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представників потерпілого - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника КНП "Снятинська
багатопрофільна лікарня"
Снятинської МР - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, працюючого лікарем КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради, раніше не судимого,-
за ч.1 ст. 140 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_5 , працюючи на посаді завідувача хірургічного відділу КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради вчинив неналежне виконання своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило смерть ОСОБА_9 .
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 13.08.2013р. у хірургічний відділ КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради, з діагнозом «гострий апендицит» поступив ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ургентним лікарем-хірургом ОСОБА_10 спільно із завідувачем хірургічним відділенням лікарні ОСОБА_5 проведено огляд ОСОБА_9 та прийнято рішення про необхідність проведення операції «діагностична лапароскопія, апендектомія», яку було призначено на той же день.
Після проведення передопераційної підготовки, пацієнта ОСОБА_9 доставлено в операційну хірургічного відділу лікарні та об 11:40 год. лікарем-хірургом ОСОБА_10 , як оператором, спільно із завідувачем хірургічним відділенням ОСОБА_5 , як асистентом, розпочато проведення зазначеної операції.
В ході проведення операції , лікар-хірург ОСОБА_10 скальпелем зробив розріз нижче пупка пацієнта, у який ввів стилет троакару, спричинивши цим самим ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної стінки з однією різаною раною нижче пупка, двома колотими ранами брижі тонкого кишечника на межі відходження дублікатури брижі від її кореня та заочеревинної клітковини, з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника (на рівні дугових, аркадних гілок кишкових артерій), що ускладнились масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору і кровотечею в черевну порожнину.
Однак, зазначені ускладнення, які виникли під час діагностичної лапароскопії, завідуючим хірургічним відділом ОСОБА_5 та лікарем- хірургом діагностовані не були, хоча діагностування таких ускладень покладено саме на членів операційної бригади - хірургів. У зв`язку з цим, внаслідок неналежного виконання згаданими медичними працівниками своїх професійних обов`язків, подальше лікування ОСОБА_9 було надано неадекватно стану хворого, в результаті чого він о 12.45 помер в операційній.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №111 від 18.11.2013, під час проведення діагностичної лапароскопії не було діагностовано проникаючі ушкодження брижі тонкого кишечника з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника, що ускладнились масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору і кровотечею в черевну порожнину, що в подальшому призвело до летального наслідку внаслідок масивної крововтрати через не надання адекватної медичної допомоги, направленої на зупинку кровотечі. Діагностування таких ускладнень, як і їх ліквідація (хірургічними методами зупинки кровотечі) покладено на членів операційної бригади хірургів.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи завідувачем хірургічного відділення, в порушення свої функціональних обов`язків неналежно виконав свої професійні обов`язки, що проявилося у неправильному діагностуванні ускладнень, які виникли під час проведення операції та їх не ліквідації хірургічними методами зупинки кровотечі, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Вказав, що 13.08.2013р. у хірургічний відділ місцевої лікарні поступив ОСОБА_9 з підозрою на гострий апендицит . Після проведення огляду пацієнта, було прийнято рішення проводити діагностичну лапароскопію того ж дня за добровільною згодою ОСОБА_9 . На дану операцію він був заявлений асистентом, а оперуючим хірургом - лікар-хірург ОСОБА_10 . Під час проведення операції, пацієнт ОСОБА_9 помер. Зазначив, що жодних дій під час проведення операції ним здійснено не було. Вказав, що був лише заявлений, як асистент, однак покладені на нього функції не виконував. Був присутній від початку проведення операції, але участі у ній не брав, однак прикладав усі зусилля для збереження життя ОСОБА_9 . Вважає його смерть нещасним випадком, жаліє з приводу його смерті та щиро співчуває рідним померлого.
Незважаючи наневизнання обвинуваченимсвоєї вини у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.140КК України, його вина підтверджується показаннями потерпілого, свідків, та іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.
Невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути покарання за скоєне кримінальне правопорушення.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 суду пояснив, що у серпні 2013 року до нього зателефонувала невістка та попросила приїхати до лікарні в м. Снятин, де повідомила йому про смерть сина. Зайшовши в операційну, він побачив тіло сина на операційному столі. Йому відомо, що він потрапив до лікарні з апендецитом та оперувати його повинні були хірурги ОСОБА_10 та ОСОБА_5 . Заявлений цивільний позов підтримав повністю. Просив карати обвинуваченого суворо.
Представник КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради у судовому засіданні просила у заявленому цивільному позові відмовити повністю, оскільки вина ОСОБА_5 у смерті ОСОБА_12 відсутня.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка являється дружиною померлого, вказала, що в серпні 2013р. чоловік поскаржився на болі у животі, тому вони звернулися до лікарні в м. Снятині. Під час огляду чоловіка у хірургічному відділенні завідувач відділення ОСОБА_5 повідомив про підозру на апендицит. За результатами УЗД підозра підтвердилась і тому лікарями ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було прийнято рішення про оперативне втручання. Зазначила, що вони з чоловіком були проти операції за допомогою лапароскопу, про що повідомляли лікарів. Обвинувачений ОСОБА_5 їх запевнив, що буде звичайна медична операція. Однак, операцію було проведено не відкритим способом, а лапароскопічно. Під час операції було пошкоджено органи черевної порожнини і її чоловік помер від крововтрати.
Свідок ОСОБА_14 надав суду показання, що влітку 2013 р. у хірургічне відділення звернувся ОСОБА_9 , після огляду якого було прийнято рішення про негайне оперативне втручання. Після доставки хворого до операційної, під його керівництвом, як лікаря анастезіолога, медсестрою було введено відповідні медичні препарати хворому та надано дозвіл на початок операції. ОСОБА_10 почав робити операцію лапароском, а ОСОБА_5 виконував функції асистента, оскільки при проведенні даного виду операції потрібна присутність асистента. ОСОБА_10 було зроблено розріз та він спробував ввести троакар, оскільки м`язи пацієнта були напружені, тому він дав вказівку на введення додаткових медичних препаратів для послаблення м`язів. Потім хірургом ОСОБА_10 був введений троакар, однак за декілька хвилин у хворого раптово почав падати тиск та відбулася зупинка серця. Незважаючи на вжиті реанімаційні заходи, пацієнт помер. Було викликано патологаанатома, який повідомив, що розтин повинні робити судово-медичні експерти. Пізніше, як стало відомо, у хворого була внутрішня кровотеча.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні вказав, що був присутній під час проведення операції пацієнту ОСОБА_9 , як спостерігач, оскільки мав намір ознайомитись з ходом таких операцій, як молодий спеціаліст. Операцію здійснював хірург ОСОБА_10 , який зробив розріз і здійснив декілька спроб введення троакару. Після чого у хворого зупинилося серце.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 вказала, що працює на посаді медсестри хірургічного відділення КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради. 13.08.2013р. вона перебувала на чергуванні в операційному блоці де проходила операція по видаленню апендициту ОСОБА_9 . Під час операції були присутні: лікар-анестезіолог ОСОБА_14 , хірурги ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та медсестра ОСОБА_17 . На початку операції почула від ОСОБА_14 що у хворого сталася зупинка серця і терміново потрібно кликати когось із реанімаційного відділення. Тому вона побігла в реанімаційне відділення та закликала завідуючого ОСОБА_18 і лікаря ОСОБА_19 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що у 2013р. ним проводився паталогоанатомічний розтин трупа ОСОБА_9 , який помер під час операції. Під час огляду трупа на тілі було виявлено отвір , який з`єднювався з черевною порожниною. Далі ним було здійснено розріз та виявлено у черевній порожнині великий об`єм крові . Після цього було вилучено внутрішні органи та під час огляду аорти виникла підозра на можливе травматичне ушкодження внутрішніх органів, оскільки була велика кількість крові, однак аорта пошкоджена не була, тому подальші дії щодо розтину трупа були припинені та ним було викликано працівників поліції.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначив, що у серпні 2013р. до медзакладу звернувся ОСОБА_9 , якого він разом із обвинуваченим оглянули та виставили хворому діагноз гострий апендицит. ОСОБА_9 надав згоду на проведення діагностичної лапароскопії. В оперційній анастазіолог ОСОБА_14 ввів хворому наркоз та він почав проводити оперативне втручання, а саме: здійснив розріз на черевній порожнині та ввів троакар у черевну порожнину. Після чого, через пару секунд почув крик анестезіолога про зупинку серця у хворого та наказ відійти від столу. Обвинувачений ОСОБА_5 в цей час стояв біля стіни, однак в подальшому допомагав реанімувати ОСОБА_9 . Через 40 хвилин, після проведення реанімаційних заходів, анестезіологом була констатована біологічна смерть ОСОБА_9 . Також свідок вказав, що обвинувачений ОСОБА_5 під час проведення операції мав статус асистента оперуючого хірурга, але до здійснення своїх функцій так і не приступив.
Допитана в якості свідка ОСОБА_19 суду пояснила, що у вересні 2013р. перебувала на чергуванні у реанімаційному відділенні, коли проводилась операція ОСОБА_9 . Під час проведення операції її покликали допомогти проводити хворому реанімаційні заходи.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , який працює завідувачем реанімаційного відділення КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради, показав, що йому було відомо про те, що відбудеться операція по видаленню апендицита у хворого ОСОБА_9 . Під час проведення операції його було викликано в операційну, оскільки проводились реанімаційні заходи відносно ОСОБА_9 . У складі операційної бригади був і завідувач хірургічного відділення ОСОБА_5 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , суду показав, що працює хірургом КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради . Вказав, що був присутній в операційній, як спостерігач. Обвинувачений ОСОБА_5 виконував функції асистента хірурга. Перед початком операції він підходив до бригади оперуючих хірургів та безпосередньо говорив про необхідність проведення операції відкритим способом, оскільки у ОСОБА_9 були раніше проведені дві операції на черевній порожнині. Однак, обвинувачений ОСОБА_5 наполіг на проведенні операції лапароскопічно. Зазначив, що без згоди пацієнта така операція не могла проводитись.
Свідок ОСОБА_17 надала суду показання, що у серпні 2013р. у хірургічний відділ КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради з діагнозом «Гострий апендицит» поступив ОСОБА_9 . Після проведення передопераційної підготовки, пацієнта було доставлено в операційну. Вона входила до складу операційної бригади, як операційна медсестра. Оперуючим хірургом був ОСОБА_10 , асистентував завідувач хірургічного відділення ОСОБА_5 та анестезіолог - ОСОБА_14 . Зазначила, що операція лапароскопічно розпочинається з введення троакару, тому після введення хворого в наркоз, ОСОБА_10 зробив надріз в районі пупка пацієнта та спробував ввести троакар в черевну порожнину. В цей час ОСОБА_5 біля операційного столу не було. Проведення операції було зупинено анестезіологом, оскільки у хворого зупинилось серце та ОСОБА_5 почав проводити непрямий масаж серця.
Свідок ОСОБА_22 , яка працює медсестрою хірургічного відділення КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради, повідомила, що перевозила тіло померлого ОСОБА_9 до обласного бюро судово-медичних експертиз. Зазначила, що по дорозі до Івано-Франківська доступ до тіла ніхто не мав.
Крім показів потерпілого та свідків, факт вчинення ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також дослідженими, згідно вимог ст. 358 КПК України, у судовому засіданні письмовими доказами:
Витягом з кримінального провадження №12013090230000427, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 12:45 год. в приміщенні реанімаційного відділення КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради по вул. Стефаника,2 в м. Снятині раптово помер ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_2 .
З ухвалиСнятинського районногосуду від28.11.2014р.,якою звільненовід кримінальноївідповідальності ОСОБА_10 за ст.140ч.1КК Українина підставіст.46КК Українислідує,що діагностуванняускладнень яківиникли підчас хірургічноїоперації,як іїх ліквідація(хірургічнимиметодами зупинкикровотечі)покладено начленів операційноїбригади хірургів.
З медичної карти стаціонарного хворого № 5239 від 13.08.2013 ОСОБА_9 , вбачається, що потерпілий був госпіталізований з гострим апендицитом та встановлено заключний клінічний діагноз Анафілактичний шок, блискавична форма на дітілін. Гострий апендицит.
З інформаційної добровільної згоди ОСОБА_9 слідує, що він добровільно надав згоду на операцію.
З протоколу паталогоанатомічного дослідження трупа ОСОБА_9 , від 13.08.2013, проведеного в КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради слідує, що зовнішніх ознак ушкоджень на шкірних покривах, синців не виявлено. На передній черевній стінці вище пупка марлева пов`язка 5*6 см просякнута кров`ю під марлевою пов`язкою отвір сполучений з просвітом черевної порожнини. У черевній порожнині у нижньому поверсі до 2,0 літрів темно-коричневої крові рідкої консистенції. При огляді органокомплексу виявлено просякнення кров`ю брижейки тонкого та товстого кишківника з утворенням єдиного конгломерату.
З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 111 від 07.11.2013-18.11.2013 слідує, що смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого поранення передньої черевної стінки з однією різаною раною нижче пупка, двома колотими ранами брижі тонкого кишечника на межі відходження дублікатури брижі від її кореня та заочеревинної клітковини з ушкодженням кровоносних судин брижі тонкого кишківника (на рівні дугових, аркадних гілок кишкових артерій) , що ускладнилося масивними крововиливами в тканини брижі та заочеревинного простору, кровотечею в черевну порожнину ( 2 літри рідкої крові). Під час перебування на лікуваннні в хірургічному відділенні Снятинської ЦРЛ діагноз ОСОБА_9 було встановлено правильно, лікування розпочато вчасно, однак через не діагностування ускладнень, які виникли під час діагностичної лапароскопії подальше лікування було надано неадекватно стану хворого.
Зокрема під час проведення діагностичної лапароскопії не було діагностовано проникаючі ушкодження брижі тонкого кишечника з ушкодженням кровоносних судин тонкого кишківника, що ускладнились масивними крововиливамив тканинибрижі тазаочеревного просторуі кровотечею в черевну порожнину, що в подальшому призвело до летального наслідку внаслідок масивної крововтрати через ненадання адекватної медичної допомоги направленої на зупинку кровотечі.
Діагностування таких ускладнень, як їх ліквідація (хірургічними методами зупинки кровотечі) покладено на членів операційної бригади - хірургів. Настання смерті ОСОБА_9 перебуває у причинному зв`язку із перебуванням на лікуванні у Снятинській ЦРЛ 13.08.2021 та з ускладненнями, які виникли під час проведення оперативного втручання - діагностичної лапароскопії.
Висновком експерта №112/111-Д від 07.11.2013-18.11.2013 за результатами проведеної додаткової комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_9 встановлено, що мало місце пошкодження дуговик (аркадних) гілок кишкових артерій та вен брижі тонкого кишечника. Будь-яких інших патологічних станів (в тому числі і ознак анафілактичних реакції та т.п.), які могли бути причиною смерті, крім гострої крововтрати та наявності травматичних прижиттєвих ушкоджень брижі кишечника при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 та при судово- гістологічній експертизі шматочків внутрішніх органів не виявлено.
З висновку експерта № 113/112/111-2Д від 07.11.2013-18.11.2013 за результатами проведеної додаткової комісійної судово-медичної експертизи встановлено, що будь-яких тілесних ушкоджень, які б мали давність утворення до моменту поступлення на стаціонарне лікування в Снятинську ЦРЛ на трупі ОСОБА_9 при судово-медичній експертизі трупа та судово- гістологічній експертизі шматочків внутрішніх органів не виявлено. Вказано наступну послідовність утворення тілесних ушкоджень: різана рана передньої черевної стінки (хірургічний скальпель) - введення троакару в черевну порожнину через різану рану - не менш як дворазова дія вістря стилету троакару на брижу тонкого кишечника - утворення двох колотих наскрізних ран брижі тонкого кишечника -ушкодження тканин заочеревинного простору- виникнення кровотечі з ушкодженням судин з крововиливом в тканину брижі та заочеревинного простору і кровотечею в черевну порожнину.
З висновку експерта № 390/15 від 03.04.2018-01.04.2019 за результатами додаткової комісійної судово-медичної експертизи, вбачається, що відповідно до даних викладених в медичній карті стаціонарного хворого, в анамнезі у ОСОБА_9 було оперативне втручання з приводу пупкової кили. За таких обставин можливе проведення лапароскопічного оперативного втручання, проте в зв`язку з можливим ущільненням тканин в навколопупковій ділянці, більш доцільним було б виконання апендектомії відкритим способом. Рішення про спосіб виконання апендектомії (відкритим способом чи лапароскопічно) приймається до проведення оперативного втручання оперуючим хірургом та завідувачем відділення. За результатами вивчення гістологічних препаратів з шматочків внутрішніх органів від трупа, наявність у ОСОБА_9 анафілактичного шоку не знайшло свого підтвердження. Таким чином погіршення стану під час проведення оперативного втручання та зупинки серця у ОСОБА_9 лікарями була встановлена неправильно, що у свою чергу обумовило неправильні подальші дії лікарів-хірургів. Наявні у пацієнта ушкодження вимагали негайного хірургічного втручання, спрямованого на зупинку внутрішньочеревної кровотечі, що не було зроблено. За умови своєчасного діагностування причини погіршення стану та вчасної зупинки кровотечі не виключається можливість збереження життя хворого. Відповідальними за діагностування причини різкого погіршення стану хворого та прийняття рішення про проведення хірургічного втручання з ліквідації джерела кровотечі є хірурги бригади.
Зазначені експертизи узгоджуються між собою, а їхні висновки не є суперечливими.
З посадової інструкції №553 завідувача хірургічного відділу КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради лікаря-хірурга вищої категорії ОСОБА_5 , затвердженої 20.03.2012 слідує, що завідувач відділенням хірургії несе відповідальність за: систематичне керівництво діяльністю лікарів-хірургів; повноту обстеження хворих відділення, ефективність та результат проведеного лікування, ускладнень при проведенні операцій, обстеження і лікування пацієнтів; повинен знати: показання і проти покази до хірургічного лікування, визначити важкість стану хворого, здійснити необхідні заходи щодо виведення його з цього стану, визначити необхідність проведення реанімаційних заходів; дати оцінку перебігу захворювання, передбачити можливе виникнення ускладнень і провести необхідну профілактику; вміти провести оперативні втручання, в тому числі діагностичну лапаротомію.
З листа Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 30.07.2014 за №1838/10-09/22 слідує, що під час оперативних втручань члени операційної бригади повністю відповідають за хід всієї операції та при виникненні ускладнень під час оперативного втручання вони (оператор та асистент) зобов`язані вчасно діагностувати їх та усунути. В даному випадку не було діагностовано пошкодження клубової артерії. Операційною бригадою слід було провести лапаротомію, виявити місце кровотечі та усунути виявлене ускладнення.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з приписами ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд, оцінивши здобуті у судовому засіданні докази, визнає їх, відповідно до ст.ст. 85,86 КПК України, належними та допустимими, оскільки вони зібрані у порядку ст. 93 КПК України, тому суд покладає їх в обгрунтування вироку.
Склад злочину, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України має місце при неналежному виконанні професійних обов`язків, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, включає сукупність таких обов`язкових ознак, що прямо впливають на кваліфікацію вчиненого:
1)діянням невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення;
2)наслідками у вигляді тяжких наслідків для хворого;
3)причинним зв`язком між вказаними діяннями та наслідками.
Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у необережній формі вини, а саме у злочинній недбалості обвинуваченого, як стосовно неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків, так і щодо наслідків, які настали. Обвинувачений ОСОБА_5 , маючи реальну можливість передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, не надав їм належної уваги, порушуючи тим самим писані правила, які були закріплені в його посадовій інструкції та інших нормативно-правових актах, якими він повинен керуватися у здійсненні своєї професійної діяльності.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 щодо неповноти досудового розслідування, про суперечливість висновків експертиз, а також не розмежування та не зазначення які саме обв`язки належно не виконав та які нормативні акти порушив обвинувачений, який під час проведення операції не виконував обов`язки службової особи, а діяв як асистент, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються доказами по справі, які були досліджені судом згідно норм кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.1 ст. 140 КК України, як неналежне виконання своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило смерть потерпілого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності дост.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, особу винного, а також враховує роз`яснення, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ №7від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно дост.12 КК України кримінальне правопорушення за ст. 140 ч.1 КК України, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_5 є нетяжким злочином.
Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою пенсійного віку, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно.
В досудовій доповіді орган пробації зазначив, що вивченням особи обвинуваченого встановлено середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик його небезпеки для суспільства оцінюється як середній, а тому виправлення його можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.
З врахуваннямвище наведеного,реалізуючи принципизаконності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання,враховуючи думкупотерпілого щодо суворогообрання мірипокарання обвинуваченомута врахування всіхданих пройого особу, дають підстави призначити ОСОБА_5 покарання у межах санкції ст. 140 ч.1 КК України у виді позбавлення права займатися лікарською діяльністю.
На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного та відповідатиме меті визначеній у ст. 50 КК України.
В той же час, у відповідності до ч. 1ст. 49 КК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Як встановлено, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 ККУкраїни - 13 серпня 2013 року.
Таким чином, на час постановлення вироку, минуло більше п`яти років з дня вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 ККУкраїни а тому суд, на підставі ч. 5 ст. 74 КК Україниприходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання у відповідності до положеньст.49 КК України.
Щодо позовних вимог потерпілого ОСОБА_11 про стягнення із КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради матеріальної і моральної шкоди завданої ОСОБА_5 кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного висновку.
Вислухавши пояснення потерпілого, його представників, обвинуваченого, його захисника, представника КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради, дослідивши письмові докази щодо заявлених позовних вимог встановив наступне.
Згідно ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно ст.23ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» зі змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 у пункті 9 Постанови орієнтує суди, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, психічних та інших/, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин.
В ч.2 ст.1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Батько загиблого ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , у даному кримінальному провадженні є потерпілим та, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.ст. 61, 128 КПК України, пред`явив цивільний позов до КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховано тяжкість і суспільна небезпека кримінального правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого та дії інших лікарів цивільного відповідача, характер, обсяг та глибина страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав батько померлого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку, що є всі підстави для часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_11 .
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Позовна вимога потерпілого щодо стягнення матеріальної підлягає до часткового задоволення, оскільки понесені витрати на організацію похорону підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи .
Крім того, підлягають стягненню з КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради на користь потерпілого ОСОБА_11 витрати за надання правової допомоги .
Запобіжний захід у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Долю речових доказів слід визначити згідно вимог ст.100 КПК України.
Суд керуючись ст.ст. 371, 373-374 КПК України, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 140 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді позбалення права займатись лікарською діяльністю терміном на 2 (два) роки.
Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України звільнитиОСОБА_5 від призначеногопокарання зач.1ст.140КК Українина підставі ст.49КК Україниу зв`язкуіз закінченнямстроків давності.
Цивільний позов заявлений потерпілим у справі, ОСОБА_11 до цивільного відповідача КНП «Снятинськабагатопрофільна лікарня»Снятинської міськоїради про відшкодування моральної (немайнової) та матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України задовольнити частково.
Стягнути з КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради на користь ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 70000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 61550,00 грн.
Стягнути з КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради на користь ОСОБА_11 витрати за надання правової допомоги у розмірі 3250 грн.
В решті позову відмовити.
Запобіжний захід у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_5 залишити до набрання вироком законної сили.
Зняти арештз речовихдоказівта:
-особову та амбулаторну медичну картку ОСОБА_9 , медичну карту стаціонарного хворого КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради №5239 на ім`я ОСОБА_9 , протокол паталогоанатомічного долідження трупа ОСОБА_9 залишити при матеріалах кримінального провадження;
-гістологічний архів ( скляний архів 23 скельця, блочний архів та вологий архів) повернути до Обласного бюро судово-медичної експертизи (м. Івано-Франківськ, вул. Любомира Гузара, 15-Б).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_23
