СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Харків Справа № 905/125/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третіх осіб - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, м.Покровськ, м.Родинське (вх.№127 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20 (суддя Левшина Г.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 24.12.2021р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, м.Покровськ, м.Родинське,

до відповідача: Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Покровськ, м.Родинське,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики України, м.Київ, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, м.Київ,

про стягнення збитків в сумі 106375777,20грн.

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в сумі 106375777,20грн. від самовільного користування надрами, які були надані в користування позивачу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013р. №2724.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 01.10.2014р. по 01.11.2017р. відповідач безпідставно та неправомірно здійснював гірничі роботи з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянок надр, які були надані у користування позивачу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки від 24.12.2013р. №2724. Внаслідок самовільного користування надрами відповідачем, в порушення вимог ст.24 Гірничого Закону України, за твердженням позивача, відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу ТОВ Краснолиманське на 130 тисяч тон, що спричинило позивачу великі збитки.

25.02.2020р. позивачем подано до господарського суду Донецької області заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивачем на підставі ст.46 Господарського процесуального кодексу України заявлено про стягнення з відповідача збитків на суму 1259958977,20грн., виходячи з наступного розрахунку:

130тис.тон/62дні (листопад - грудень 2014р.)=2097тон вугілля, 33,55% відсоток рентабельності продукції згідно фінансового звіту підприємства за 2019р.

- за листопад 2014р. (2097*23 дні листопада 2014р.)*2800грн.*33,55% = 45308201,40грн.

- за грудень 2014р. (2097*31 день) *2800грн.*33,55%=61067575,80грн., всього: 106375777,22 грн.

- за 2015р.: 1228000тон *2800грн.*33,55%=1153583200грн., всього за вказані вище періоди 1259958977,20 грн.

15.04.2021р. до суду від позивача надійшла заява №56/13 від 12.04.2021р. про збільшення позовних вимог, згідно якої заявлено про стягнення з відповідача збитків в сумі 5658812000,00 грн.

22.09.2021р. позивачем подано до господарського суду Донецької області заяву про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 1106974635,00грн.

24.11.2021р. відповідачем подано до господарського суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське щодо стягнення з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська збитків в сумі 106375777,20грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.11.2021р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерством енергетики України подано до господарського суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства енергетики України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в сумі 1106974635,00грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 16, 22, 83, 1212 Цивільного кодексу України, статей 142, 224 Господарського кодексу України, статей 5, 13, 14, 16, 17, 19, 24, 25, 49, 50, 67 мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення відповідачем наявного права позивача згідно спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки від 24.12.2013р. №2724.

Разом з тим, господарським судом першої інстанції було зазначено про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, а отже підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків власнику майна відсутні та як наслідок, оскільки, матеріально-правові підстави позову не засновані на положеннях указаної глави, змінювати які не відноситься до компетенції суду, враховуючи відсутність вимог про повернення майна або стягнення його вартості, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1106974635,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, судом було залишено без розгляду заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення основного боргу, з огляду на безпідставність позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції при вирішенні даного спору було безпідставно не застосовано принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Вказаний принцип полягає в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, за наведених обставин, апелянт вважає, що місцевий господарський суд встановивши, що матеріально-правові підстави позову не узгоджується з його нормативним обґрунтуванням, мав самостійно кваліфікувати правову природу відносин між сторонами у даній справі та застосувати відповідні норми права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022р. залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське на рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

31.01.2022р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№1099).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське на рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20; встановлено сторонам у справі строк до 22.02.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 22.02.2022р. для подання заяв і клопотань та призначено справу до розгляду на 28.02.2022р.

14.02.2022р. Міністерством енергетики України подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" з використанням власних технічних засобів представника ВОЛЬДА Марини (вх.№1816).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022р. задоволено клопотання Міністерства енергетики України про участь в судовому засіданні по справі №905/125/20, призначеному на 28.02.2022р.; судове засідання по справі №905/125/20, призначене на "28" лютого 2022р. об 11:00год., ухвалено провести за участю ВОЛЬДА Марини - представника Міністерства енергетики України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2022р. довести до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи №905/125/20 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку для життя і здоров`я учасників судового процесу; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд".

22.02.2022р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20 залишити без змін.

04.08.2022р. апелянтом направлено на електронну адресу апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

05.08.2022р. відповідачем на електронну адресу апеляційного господарського суду також направлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

10.08.2022р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерством енергетики України подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2022р. повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.09.2022р.; ухвалено учасникам справи невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду; запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу рекомендувати взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; явку представників учасників справи визнано необов`язковою; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

06.09.2022р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України подано до апеляційного господарського суду клопотання про проведення судового засідання без участі її представника.

Частиною 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги, а також з урахуванням поданих учасниками справи клопотань про розгляд справи без участі їх представників, судове засідання Східного апеляційного господарського суду призначене на 07.09.2022р. було проведено в порядку в порядку частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 19.12.2003р. Товариству з обмеженою відповідальністю Краснолиманське Державною службою геології та надр України надано спеціальний дозвіл на користування надрами №3316 від 19 грудня 2003 року (т.1 а.с.31-32), зі змінами внесеними у відповідності до наказу Держгеокадастру України №174 від 28 квітня 2012 року та №440 від 30 серпня 2013 року, згідно якого визначено:

- вид користування надрами: видобування;

- мета користування надрами: продовження видобування кам`яного вугілля та супутних корисних копалин;

- назва родовища: технічні межі шахтного поля ТОВ Краснолиманське на полі діючої шахти Краснолиманська, пласти m42, Із, k5+ k5B;

- визначено географічні координати;

- місцезнаходження: Донецька область, Красноармійський район;

- площа: 19,09 кв.км.;

- вид корисної копалини: кам`яне вугілля; супутні германій, газ (метан) вугільних родовищ;

- загальний обсяг запасів на час надання дозволу: вугілля (тис.т): балансові кат.В+С1-43336 (В-29216, С1-14120); позабалансові кат.С1-811 (у тому числі за потужністю С1-262, за ГТУ- С1-549); у тому числі коксівне балансові кат.В+С1-33238; германій балансові кат.С2 -77,0; газ- С1-385 млн.куб.м., С2-53 млн.куб.м.;

- джерело фінансування робіт, які планує виконати надрокористувач: недержавні кошти;

- особливі умови: виконання рекомендацій ДКЗ України, протокол 04.04.2013р. №2883; виконання умов Мінприроди України, Держуправління охорони навколишнього природного середовища, Держгірпромнагляду, Мінпаливенерго, своєчасна і у повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету, щорічна звітність перед Держгеонадрами України про стан запасів корисних копалин за формою 5-гр, 6-гр тощо;

- строк дії дозволу 19 років, до 19.12.2032р.;

- угода про умови користування ділянкою надр: від 13.11.2013р. №3316.

24.12.2013р. Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки позивачу видано Акт про надання гірничого відводу (внесено до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24 грудня 2013 року за №2724) з метою розробки родовища кам`яного вугілля в технічних межах шахтного поля ТОВ Краснолиманське на полі діючої шахти Краснолиманська, пласти m42, Із, k5+ k5B у Красноармійському районі Донецької області площею 2883,0 га до 19.12.2032р. (т.1 а.с.33-34).

30.12.2003р. між ТОВ Краснолиманське та ДП Вугільна компанія Краснолиманська укладено договір №569/12 про надання послуг виробничого характеру (т.1 а.с.35-38 надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги, необхідні для здійснення останнім усіх процесів виробництва, починаючи від виконання операцій технологічного комплексу поверхні, до розкриття і підготовки запасів вугілля, їх видобування в межах її гірничого відводу, збагачення і охорони праці, правил техніки безпеки, правил технічної експлуатації, промсанітарії та екології, виконання складських операції, надання послуг соціального характеру.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору позивач прийняв на себе зобов`язання організовувати роботи у відповідності з розробленими і погодженими сторонами графіками, по виконанню інтенсивного розкриття, підготовки та відпрацюванню запасів в межах власного гірничого відводу.

В свою чергу, відповідач на підставі підпунктів 2.3.1, 2.3.3 пункту 2.3 договору зобов`язався надавати послуги необхідні для здійснення усіх процесів виробництва, зокрема, розкриття та підготування запасів вугілля та їх видобування в межах гірничого відводу, збагачення та реалізації, а також виконувати спільно встановлені сторонами плани і графіки ведення робіт з підготовки і відпрацюванню запасів.

Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 договору, в редакції додаткової угоди від 27.06.2013р. №8 до договору №569/12 від 30.12.2003р. (т.1 а.с.66-67), сторонами визначено обов`язок відповідача щодо складання та надання позивачу відповідних актів виконаних робіт, та обов`язок позивача щодо погодження та підписання наданих актів виконаних робіт, а саме: Підписувати акт наданих послуг, який свідчить про обсяги та вартість виконаних стороною №2 (відповідач) робіт. Зазначений акт готується стороною №2 і передається на підпис стороні №1 (позивач) в 2-х місячний термін з періоду виконання послуг. Сторона №1 зобов`язується протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту його підписати і повернути стороні №2. У разі наявності у сторони №1 достатніх підстав для відмови підписати акт виконаних робіт вона в цей же термін повертає стороні №2 неоформлений акт з додатком письмових заперечень по суті акту.

Згідно пункту 3.1 договору продукція позивача видається на поверхню відповідачем. Порядок обліку видобутку, видачі його на поверхню узгоджуються додатковим договором (пункт 3.2 договору).

Вартість наданих послуг відповідно до пункту 4.1 договору, в редакції додаткової угоди №7 до договору №569/12 від 30.12.2003р. (т.1 а.с.61-62) визначається на підставі актів виконаних робіт, наданих відповідачем позивачу відповідно до фактично виконаних обсягів і на підставі висновку про прийнятність і правильності застосування Методики визначення фактичних загальношахтних витрат по ДП ВК Краснолиманська, що підлягають відшкодуванню ТОВ Краснолиманське згідно договору №569/12 від 30.12.03р., затвердженого Інститутом економіки промисловості НАН України 17.01.2006р. з уточненнями, що до загальношахтних витрат включаються всі витрати по електроенергії, за винятком ЦЗФ Краснолиманська і об`єктів соціальної сфери, які не перебувають на території проммайданчика, і загальношахтні витрати будуть розподілятися пропорційно видобутку рядового вугілля, відповідно до певної формули. Для обліку фактичних простоїв ТОВ Краснолиманське, щомісяця до 30 числа поточного місяця, позивач надає заявку на надання послуг виробничого характеру відповідачу, згідно планових обсягів на наступний місяць з видобутку і проведення гірничих виробок. ДП ВК Краснолиманська за розрахунковий місяць надає позивачу до оплати акт виконаних послуг на підставі акту фактичного виконання заявлених послуг, затвердженого представниками позивача.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що сторони здійснюють розрахунки між собою грошовими коштами, згідно наданих за актами виконаних робіт рахунків, за фактично надані послуги, у відповідності з договором не пізніше 20 днів після приймання робіт.

Строк дії договору визначено пунктами 5.1, 5.2 договору, з моменту підписання та на весь строк дії ліцензії на використання надр ТОВ Краснолиманське - до 01.01.2014р. Даний договір може бути продовжено сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений строк.

Строк дії договору неодноразово продовжувався, так додатковою угодою № 11 від 20.06.2014р. до договору №569/12 від 30.12.2003р. (т.1 а.с.70), визначено, що строк дії договору з моменту його підписання до 19.12.2032 року.

Відповідно до пункту 9.1 договору при виникненні форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним договором, строк договору продовжується на період таких обставин тільки в тому разі, якщо ці обставини безпосередньо впливають на виконання цього договору.

За інформацією Служби безпеки України (лист №33/2117 від 13.06.2014р.) 07 квітня 2014р. прийнято рішення про проведення антитерористичної операції (далі - АТО) в Донецькій, Луганській і Харківській областях. При цьому, в ході проведення АТО уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об`єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створили загрозу життю і здоров`ю людей, збереженню їх майна, обмежили свободу пересування територією зазначених областей.

Указом Президента України від №405/2014 14.04.2014р., у зв`язку із проведенням антитерористичної операції (АТО) на сході України, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Як зазначав в позовній заяві позивач, 05.09.2014р. територію ДП ВК Краснолиманська та всі виробничі і побутові будівлі, що знаходилися в оренді у ТОВ Краснолиманське, було захоплено невідомими озброєними людьми, що призвело до: відсторонення органів управляння підприємства від контролю за виробничими процесами та управляння трудовим колективом; відсутності у уповноважених органів управління фізичної можливості перебувати на території підприємства та керувати фінансово-господарською діяльністю товариства; позбавлення органів управління підприємства можливості забезпечувати видобування, облік та реалізацію готової вугільної продукції; знищення виробничо-технологічної, геологічної документації, документації з надракористування, фінансово-бухгалтерської документацій підприємства тощо.

Наказом від 10.09.2014р. №1861 Про встановлення простою виробничих дільниць підприємства у зв`язку з безпідставним припиненням ДП ВК Краснолиманська надання послуг виробничого характеру у відповідності до умов договору №569/12 від 30.12.2003р. з 05.09 та орієнтовно до 30.09.2014р. визначено періодом простою виробничих одиниць підприємства з видобутку вугілля №1, №8, №10 та підготовчих робіт №1, №2 з причин, не пов`язаних з виною працівників (т.1 а.с.71-73).

Листом від 27.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням щодо позбавлення його можливості здійснювати господарську діяльність, у зв`язку із протиправним озброєним захопленням особами території ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське, які розташовані за однією адресою та встановлення сторонніми особами незаконного контролю над вугільною компанією та її виробничим комплексом. Як зазначив позивач у листі, про дані обставини ним направлено заяви про злочини та відповідне повідомлення до правоохоронних органів та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Таким чином, позивач повідомив відповідача про вимушене тимчасове припинення виробничої діяльності та запропоновував додатково здійснювати двосторонній обмін інформацією щодо усунення зазначених обставин непереборної сили та можливості відновлення виробничої діяльності (т.1 а.с.74-75).

Сертифікатом №1718 від 20.11.2014р. Торгово-промислової палати України засвідчено настання обставин непереборної сили (форс-мажору) в силу приписів розділу 9 договору №569/12 від 30.12.2003; початок дії обставин форс-мажору 05.09.2014р. (т.1 а.с.114).

Як зазначав в позовній заяві позивач, у червні 2015р. йому стало відомо про призначення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України на посаду тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ДП ВК Краснолиманське Кисельова К.В. (наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №79- к/к від 04.06.2015р.), що, на думку позивача, свідчило про відновлення контролю над державним підприємством.

08.06.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому проінформував керівництво підприємства про намір відновити виробничу діяльність з видобутку кам`яного вугілля в межах свого гірничого відводу та відновлення виконання умов господарських договорів, в тому числі раніше укладених з ДП ВК Краснолиманська, для чого просив забезпечити директору та працівникам товариства безпечний прохід на територію підприємства (т.1 а.с.76-77).

Як вказував позивач, лист було залишено без відповіді, доступ працівникам товариства на територію підприємства відновлено не було.

23.12.2015р. ТОВ Краснолиманське направило на адресу відповідача вимогу про забезпечення дотримання законних інтересів та відновлення порушених господарських прав ТОВ Краснолиманське та наполягало на: створенні робочої групи із залученням представників товариства для спільного обстеження та огляду майна і гірничих виробок товариства; проведенні спільно з представниками відповідача інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів товариства; спільно розробити план заходів по відновленню виробничої діяльності товариства з одночасним відновленням надання відповідачем послуг виробничого характеру за договором від 30.12.2003р. №569/12 (т.1 а.с.78-79).

29.03.2016р. Головним управлінням держпраці у Донецькій області складено акт перевірки суб`єкта господарювання №06.4-08 (т.1 а.с.94-107)за результатами перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов`язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини в частині дотримання вимог гірничого законодавства ДП ВК Краснолиманська, за місцем розташування гірничого відводу ТОВ Краснолиманське з метою визначення обсягу гірничої маси (із зазначенням конкретної частки вугілля в цій масі), що була фактично видобута держпідприємством у періоду часу з 05.09.2014р. до дати перевірки в межах шахтного поля ТОВ Краснолиманське.

Під час перевірки вивчено маркшейдерську, геологічну та іншу документацію ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське, на підставі якої з вересня 2014 по березень 2016 року вівся маркшейдерський облік видобутку вугілля на вищезазначених підприємствах. Перевіркою встановлено, що у зазначений період маркшейдерські виміри у шахті та розрахунки обсягів виконаних робіт та видобутку вугілля в межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ Краснолиманське, здійснювався відповідними службами ДП ВК Краснолиманська. Згідно вказаного акту встановлено обсяг видобутку за період з 01.09.2014р. по 01.03.2016р. в межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ Краснолиманське рядового вугілля 2213372 тон, по чистим вугільним пачкам 1506541 тн. Під час перевірки виявлено те, що починаючи з вересня 2014 року по 28 березня 2016 року ДП ВК Краснолиманська несанкціоновано веде гірничі роботи по пластам l3, м42 та к5 за межами ділянки надр, яка надана у користування ДП ВК Краснолиманська, згідно спеціального дозволу на користування надрами №4403 від 28.09.2007р., в межах ділянки надр яка надана у користування ТОВ Краснолиманське згідно спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003р., що є грубим порушення вимог ст.ст.19, 24 Гірничого Закону України.

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачу було запропоновано зупинити роботи по пластам l3, м42 в межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ Краснолиманське спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003.

23.10.2017р. листом позивач звернувся до відповідача в особі виконуючого обов`язки генерального директора Райчева О.Г. з вимогами про: забезпечення працівникам ТОВ Краснолиманське доступу до їх робочих місць в офісних та виробничих приміщеннях за місцезнаходженням товариства на території ДП ВК Краснолиманська; вжиття заходів щодо повернення у володіння ТОВ Краснолиманське належного йому майна, яке наразі знаходиться на території ДП ВК Краснолиманська, в тому числі у гірничих виробках; припинення діяльності в межах гірничого відводу, визначеного спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003р.(т.1 а.с.80-81).

На вказане звернення ТОВ Краснолиманське отримало лист відповідача з пропозицією щодо створення спеціальної комісії (т.1 а.с.82).

01.11.2017р. за результатами роботи спеціальної комісії, була проведена спільна нарада представників ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманська за підсумками якої прийнято протокольне рішення та вирішено наступне (т.1 а.с.83-88):

1. Внаслідок протиправних дій, з 01.10.2014р. без будь-яких правових підстав у примусовому порядку було припинено функціонування ТОВ Краснолиманське, яке має зареєстроване місцезнаходження за адресою: 85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, ДП ВК Краснолиманська. Зазначені протиправні дії були кваліфіковані органами прокуратури за ч.3 ст.289, ст.356, ч.5 ст.191, ст.341, ч.3 ст.190, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.147, ч.1 ст.172, ч.5 ст.186, ч.3 ст.209, ч.2 ст.240, ч.1 ст.263, ч.2 ст.357, ч.ч.3, 4 ст.358 Кримінального Кодексу України та наразі розслідуються в межах кримінального провадження №12014050000000546, матеріали виділеного кримінального провадження №42016050000000202 - передано до суду. При цьому з 01.10.2014р. і дотепер ТОВ Краснолиманське позбавлено доступу до документів, офісної техніки, обладнання, а також запасів вугілля, що знаходяться в гірничих виробках в межах гірничого відводу ТОВ Краснолиманське.

2. З жовтня 2014р. силами ДП ВК Краснолиманська без достатніх правових підстав велись гірничі роботи з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ Краснолиманське згідно спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. та Акту про надання гірничого відводу №2724 від 24.12.2013р. З дати проведення цієї наради ДП ВК Краснолиманська припиняє будь-які роботи у межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ Краснолиманське.

3. З жовтня 2014 року у господарській діяльності ДП ВК Краснолиманська без достатніх правових підстав використовувалося обладнання, яке належить ТОВ Краснолиманське. З дати проведення цієї наради ДП ВК Краснолиманська припиняє будь-яке використання обладнання, яке належить ТОВ Краснолиманське.

4. З дати проведення цієї наради всі підрозділи ДП ВК Краснолиманська забезпечують працівникам ТОВ Краснолиманське безперешкодний доступ до їх робочих місць в офісних та виробничих приміщеннях на території ДП ВК Краснолиманська, а також до запасів вугілля, що знаходяться в гірничих виробках в межах гірничого відводу ТОВ Краснолиманське.

Крім того, за результатами спільного огляду гірничих виробок в межах гірничого відводу ТОВ Краснолиманське встановлено що 01.10.2014р. по 01.11.2017р. відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу ТОВ Краснолиманське за періодами: з 01.10.2014 по 31.12.2014 130 тис.тон, за 2015 1228 тис.тон, за 2016 1139 тис.тон, з початку 2017 до 01.10.2017 447 тон., разом: 2944 тис.тон.

Наказом від 01.11.2017р. №1 Про часткове поновлення господарської діяльності підприємства з 01.11.2017р. частково поновлено господарську діяльність ТОВ Краснолиманське, утворено робочі комісії з відновлення первинної виробничої і бухгалтерської документації та проведення інвентаризації основних засобів, оборотних і необоротних активів, малоцінного майна та встановлення фактичної лінії виїмкових та підготовчих забоїв у межах гірничого відводу товариства (т.1 а.с.89-91).

Згідно протоколу технічної наради від 09.01.2018р. по розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу ТОВ Краснолиманске в період 2014-2017 роки (узгоджено директором ТОВ Краснолиманське та затверджено в.о. генерального директора ДП ВК Краснолиманська) встановлено, що зменшення балансових запасів вугілля за період з 01.10.2014р. по 31.12.2014р., відбулось в результаті ведення ДП ВК Краснолиманська гірничих робіт з видобування вугілля и проведенню гірничих виробок в межах гірничого відводу, наданого в користування ТОВ Краснолиманське згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. (т.1 а.с.92-93)

Згідно сертифікату Донецької Торгово-промислової палати №8206 від 13.08.2018р., закінчено форс-мажорні обставини ТОВ Краснолиманське за договором №569/12 від 30.12.2003р. з 31.10.2017р. (т.1 а.с.190).

Таким чином, як зазначав позивач, в процесі спільного огляду гірничих виробок в технічних межах шахтного поля Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське на полі діючої шахти Краснолиманська, пласти m24, l3, k5 + k5в, встановлено факт несанкціонованого добування вугілля Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська, а саме: що в період з 01.10.2014р. по 01.11.2017р. відбувалось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське загалом у розмірі 2944000 т вугілля.

Враховуючи вищевикладені обставини, 01.06.2018р. ТОВ Краснолиманське з посиланням на норми ст.ст.2, 3, 24, 38, 50 Гірничого Закону України, ст.ст.19, 24, 25, 56, 67 Кодексу України про надра, ст.22 Цивільного кодексу України, ст.225 Господарського кодексу України звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просило стягнути збитки від самовільного користування відповідачем надрами, які були надані в користування позивачу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003 року та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24 грудня 2013 року за №2724 у розмірі 14106790,56 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2019р. у справі №905/1025/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська задоволено: стягнуто з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське 14106790,56 грн. збитків заподіяних, шляхом несанкціонованого видобутку вугілля в період з 01.11.2014р. по 07.11.2014р., 211601,86грн. судового збору та 50021,40грн. витрат на оплату експертизи.

Рішення суду у справі №905/1025/18 у встановленому законом порядку не оскаржувалось та згідно ст.241 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили.

З посиланням на зазначені вище обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків від самовільного користування відповідачем надрами, які були надані в користування позивачу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003 року та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24 грудня 2013 року за №2724, в період з 08.11.2014р. по 31.12.2015р. у розмірі 1106974635,00 грн.(з урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог т.1 а.с.1-114, 159-168, т.42 а.с.22-23).

24.11.2021р. відповідачем подано до господарського суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське щодо стягнення з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська збитків в сумі 106375777,20грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т.42 а.с.138-139)..

26.11.2021р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерством енергетики України подано до господарського суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (т.42 а.с.140-144).

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у даній справі відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених вище (т.42 а.с.183-191).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні положення містить частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав.

На підставі статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до положень статті 38 Гірничого Закону України власник (керівник) гірничого підприємства зобов`язаний забезпечувати, зокрема відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.

Згідно статті 50 Гірничого Закону України шкода, завдана внаслідок порушення гірничого законодавства, відшкодовується в порядку та розмірах, визначених законами України.

Згідно статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до статті 24 Кодексу користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції. Одночасно, користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов`язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Така згода або відмова в її наданні має бути надана протягом двадцяти календарних днів після отримання відповідного письмового запиту. У разі ненадання жодної відповіді протягом зазначеного часу така згода вважається наданою.

Таким чином, враховуючи отримання ТОВ Краснолиманське спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19 грудня 2003 року та Акту про надання гірничого відводу від 24.12.2013р., за висновками суду, саме позивачеві належить, зокрема, право видобутку та розпорядження корисними копалинами кам`яним вугілля, в технічних межах шахтного поля ТОВ Краснолиманське на полі діючої шахти Краснолиманська, пласти m42, Із, k5+ k5B площею 19,09 кв.км. в Красноармійському районі Донецької області.

Крім того, як вбачається з п. 2.3.1 договору №569/12 від 30.12.2003р. (том. 1 а.с.35-38) та додаткових угод до нього (т.1 а.с.65, 69), відповідач надаючи послуги, здійснював, в тому числі видобуток вугілля, а також мав право на його завантаження у залізничні вагони та подальше транспортування виключно за реквізитами, наданими позивачем.

Проте, як вказує позивач у позові та поясненнях до нього, проти чого відповідач заперечень не надав, всупереч викладених вимог Гірничого закону України, Кодексу України про надра, укладеного між сторонами договору. 05.09.2014р. територію ДП ВК Краснолиманська та всі виробничі і побутові будівлі, що знаходилися в оренді у ТОВ Краснолиманське, захоплено невідомими озброєними людьми.

При цьому, починаючи з жовтня 2014р. саме ДП Вугільна компанія Краснолиманська здійснювався видобуток вугілля з пластів m42, Із, k5+ k5B, наданих позивачеві.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем було долучено до матеріалів справи: лист відповідача від 24.10.2017р. №01/11-190/31, протокол спільної наради представників сторін від 01.11.2017р., протокол технічної наради від 09.01.2018р. з розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу позивача в період 2014-2017р.р., затверджений т.в.о. генерального директора ДП ВН Краснолиманська, акт перевірки суб`єкта господарювання від 29.03.2016р. №06.4-08, складений Головним управлінням держпраці у Донецькій області, копії залізничних накладних.

Проте, будь-яких доказів, що відповідач мав права на видобуток вугілля на вказаному гірничному відводі поза межами договору, укладеному з позивачем матеріали справи не містять. При цьому відповідач не довів наявність видобутого вугілля на власних складах.

Виходячи зі змісту викладених позивачем пояснень, які відповідачем не заперечуються, у вересні 2014р. дійсно відбулося озброєне захоплення невідомими особами території ДП ВК Краснолиманська та ТОВ Краснолиманське, які розташовані за однією адресою та встановлення сторонніми особами незаконного контролю над вугільною компанією та її виробничим комплексом.

При цьому, згідно наявних у справі доказів факт видобутку ДП ВК Краснолиманська вугілля впродовж жовтня 2014р.-31.12.2015р. на пластах ТОВ Краснолиманське підтверджується:

- протоколом спільної наради від 01.11.2017р.

- протоколом технічної наради від 09.01.2018р.

- актом від 29.03.2016р. №06.4-08.

Так, обставини, засвідчені протоколами з боку відповідача не заперечуються та не спростовані.

Крім цього, відповідні обставини встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2019р. у справі №905/1025/18, які згідно пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційну силу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доведеним факт протиправної поведінки відповідача щодо розпорядження майном (вугіллям), яке ним було видобуте на переданих в користування позивачу пластах та не передання цього вугілля позивачу, чим було спричинено збитків останньому.

Згідно статті 25 Кодексу України про надра, збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 56 Кодексу України про надра, визначено що, основними вимогами в галузі охорони надр є в тому числі, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Положеннями статті 67 Кодексу України про надра передбачено, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Виходячи зі змісту позовної заяви та заяв про збільшення, зменшення позову у даному випадку своїми збитками позивач вважає упущену вигоду (неотриманий прибуток в сумі 1106974635,00 грн.

Так, як зазначав позивач, внаслідок ведення відповідачем незаконного видобутку, відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу ТОВ Краснолиманське за періодами: з 01.10.2014 по 31.12.2014 130 тис.тон, за 2015 1228 тис.тон, за 2016 1139 тис.тон, з початку 2017 до 01.10.2017 447 тон., разом: 2944 тис.тон.

Розмір упущеної вигоди позивачем розраховано з урахуванням висновків судової експертизи, яка була призначена судом у справі №905/1025/18.

Зокрема, за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи було зроблено висновок експертів №4459-4462 від 23.04.2019р., про наступне:

1. В межах ділянки шахтного поля Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське на полі діючої шахти Краснолиманська, пласти l2, м42 та к5+ к5в, загальна кількість: видобутого вугілля складає 2820 тис.тн, згідно Журналів визначення видобутку вугілля згідно маркшейдерським замірам в технічних межах ТОВ Краснолиманьске; зменшення запасів складає 2944 тис.тн, згідно Протоколу технічної наради по розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу ТОВ Краснолиманська у період з 2014-2017 від 09.01.2017р.;

2. Вартість видобутого вугілля у період з жовтня 2014 по 1 листопада 2017 в межах ділянки шахтного поля Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське на полі діючої шахти Краснолиманська, l2, м24 та к5+ к5в з урахуванням ціни на вугільну продукцію в динаміці формування вартості вугільної продукції виходячи з економічних показників та граничної ціни на вугільну продукцію у період з жовтня 2014 року по 1 листопада 2017 року:

- у першому варіанті, виходячи з кількості 2820 тис.тн, вартість становитиме 7148700000,00 гри. без ПДВ та витрат на транспортування (сім мільярдів сто сорок вісім мільйонів сімсот тисяч грн. 00 коп.);

- у другому варіанті, виходячи з кількості 2944 тис.тн, вартість становитиме 7463040000,00 грн. без ПДВ та витрат на транспортування (сім мільярдів чотириста шістдесят три мільйони сорок тисяч грн. 00 коп.);

3. Виходячи з наданих документів, в межах компетенції експерта економіста встановлено, що розмір:

- витрат на видобуток вугілля відповідачем за період з жовтня 2014 року по листопад 2017 року, в тому числі, виходячи з обсягу нарахування по заробітній платі, споживання електричної енергії, водопостачання та теплопостачання, водовідведення визначити не надалось за можливе;

- середньомісячних витрат за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., які мало відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське на користь Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманське за надані послуги за договором №569/12 від 30.12.2003р. визначити не надалось за можливе;

- середньомісячних витрат за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. які мало відшкодувати ТОВ Краснолиманське на користь ДП Вугільна компанія з видобутку вугілля складає 48762,92 грн.

4. З урахуванням результатів дослідження по питанням, зазначені: п.п.2.2, 2.3 резолютивної частини ухвали, у разі надання судом правової оцінки та кваліфікації розрахованої експертом суми недотриманого прибутку - збитками від самовільного користування відповідачем надрами, які надані позивачеві в користування на підставі спеціального дозволу № 3316 від 19.13.2003 та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013 за № 2724 становитимуть:

- у першому варіанті, виходячи з кількості видобутого вугілля 2820 тис.тн 5344472 тис.грн.;

- у другому варіанті, виходячи з кількості видобутого вугілля 2944 тис.тн 5658812 тис.грн.

Таким чином, позивачем розраховано упущену вигоду в період з 08.11.2014р. по 31.12.2015р. на суму 1106974635,00 грн.

Враховуючи доведення факту протиправної поведінки відповідача щодо розпорядження майном (вугіллям), яке ним було видобуте на переданих в користування позивачу пластах та не переданні цього вугілля позивачу, застосовуючи висновки, зроблені експертом в межах призначеної судової експертизи у справі №905/1025/18, колегія суддів вважає, що вимога позивача про відшкодування відповідачем збитків (упущеної вигоди) в сумі 1106974635,00грн. від самовільного користування надрами, які були надані в користування позивачу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013р. №2724 є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо поданої відповідачем до господарського суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення основного боргу (т.42 а.с.138-139), судова колегія зазначає наступне.

Згідно з положенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися, що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016р. у справі №6-2469цс16.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Згідно з пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те ,чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем ,коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов?язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов?язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об?єктивні (сам факт порушення права), так і суб?єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об?єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов?язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15, від 22.05.2018 у справі №908/1064/1, від 17.07.2018 у справі №911/4006/16.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з?ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов?язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач про факт самовільного користування відповідачем надрами наданими позивачу в користування на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки від 24.12.2013р. №2724, чим позивачу було завдано значних збитків стало відомо лише після відновлення контролю над підприємством, що підтверджується наказом від 01.11.2017р. №1 Про часткове поновлення господарської діяльності підприємства, відповідно до якого з 01.11.2017р. частково поновлено господарську діяльність ТОВ Краснолиманське, утворено робочі комісії з відновлення первинної виробничої і бухгалтерської документації та проведення інвентаризації основних засобів, оборотних і необоротних активів, малоцінного майна та встановлення фактичної лінії виїмкових та підготовчих забоїв у межах гірничого відводу товариства (т.1 а.с.89-91).

Згідно протоколу технічної наради від 09.01.2018р. по розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу ТОВ Краснолиманске в період 2014-2017 роки (узгоджено директором ТОВ Краснолиманське та затверджено в.о. генерального директора ДП ВК Краснолиманська) було встановлено, що зменшення балансових запасів вугілля за період з 01.10.2014р. по 31.12.2014р., відбулось в результаті ведення ДП ВК Краснолиманська гірничих робіт з видобування вугілля и проведенню гірничих виробок в межах гірничого відводу, наданого в користування ТОВ Краснолиманське згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003р. (т.1 а.с.92-93).

З відповідним позовом позивач звернувся до господарського суду Донецької області 14.01.2020р., що підтверджується відбитком штампу відділу документального забезпечення та контролю місцевого господарського суду на першому аркуші позовної заяви (т.1 а.с.1).

За наведених обставин, судова колегія вважає, що лише складення сторонами протоколу по розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу ТОВ Краснолиманске від 09.01.2018р., за результатами якого було встановлено зменшення балансових запасів вугілля, позивач довідався про своє порушене право.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності не було пропущено позивачем на момент звернення до суду, у зв`язку із чим, підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності відсутні.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності поданої третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерством енергетики України до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (т.42 а.с.140-144), колегія суддів зазначає.

Згідно з положенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному (господарському) процесі": сторонами в цивільному (господарському) процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України; ч. 1 ст. 45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020р. у справі № 712/8916/17 (пункт 27).

З огляду на викладене, заява третьої особи, зокрема Міністерства енергетики України, про застосування при вирішенні спору позовної давності не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідно до пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України таку заяву вправі заявити лише сторона у спорі, якою, в розумінні статті 45 ГПК України, не є третя особа Міністерство енергетики України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. у справі № 509/3589/16-ц та постанові Верховного Суду від 02.03.2021р. у справі № 918/335/17(918/411/20).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.

Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.12.2021р. у справі №905/125/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги,9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське. ДП Вугільна компанія Краснолиманська, код ЄДРПОУ 32281519) збитки в сумі 1106974635,00грн.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги,9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське. ДП Вугільна компанія Краснолиманська, код ЄДРПОУ 32281519) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1103550,00грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні судові накази.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2022р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.м

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна