Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
13 вересня 2022 року м. Київ № 640/14949/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 до треті особиГоловнокомандувача Збройних Сил України Військова частина НОМЕР_1 Військова частина НОМЕР_2 про з підставвизнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вичинити дії, протиправної відмови щодо вирішення питання відносно подальшого проходження військової служби,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головнокомандувача Збройних Сил України (далі-відповідач), треті особи Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 , в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2022 № 714 та зобов`язати Головнокомандувача Збройних Сил України вчити дії відносно проходження військової служби позивача за місцем його проживання в місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2022 відкрито спрощене провадження у справі №640/14949/22 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2022 № 714; заборонити відповідачу Головнокомандувачу Збройних Сил України вчиняти будь які інші дії відносно переміщення позивача в іншу місцевість для проходження військової служби; заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 здійснювати будь які дії відносно переміщення позивача в іншу місцевість для проходження військової служби та виконання наказу Головнокомандувача Збройних сил України від 07.06.2022 №714.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що виконання оскаржуваного наказу, а саме переміщення позивача для проходження служби в Донецькій області може завдати потенційної шкоди інтересам його неповнолітніх дітей яких він виховує та завдати потенційної шкоди здоров`ю та життю позивача, який є багатодітним батьком та зобов`язаний проходити службу за місцем проживання своїх дітей.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.
Однак, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Одночасно суд звертає увагу на зміст пункту 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Водночас, обраний заявником спосіб забезпечення позову суперечить чинному законодавству, оскільки, як встановлено судом вище, пряма заборона на вчинення таких дій передбачена пунктом 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та виходячи із змісту заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.Враховуючи викладене та виходячи із змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
