Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" серпня 2022 р. Справа№ 910/15050/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Гарник Л.Л.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника АБ "Укргазбанк" Бабенка А.І.,
представника арбітражного керуючого Рудецької О.Я. адвоката Войціховського А.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк", Банк)
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 21.02.2022 (повний текст складено 13.04.2022, суддя Мандичев Д.В.)
у справі № 910/15050/20
за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність фізичної особи,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/15050/20:
затверджено звіт керуючої реалізацією арбітражної керуючої Рудецької О.Я. від 20.08.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування її витрат;
стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь арбітражної керуючої Рудецької Оксани Ярославівни частину невиплаченої основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання нею повноважень керуючої реструктуризацією та керуючої реалізацією у справі № 910/15050/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 30076,35 грн;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь арбітражної керуючої Рудецької Оксани Ярославівни частину невиплаченої основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання нею повноважень керуючої реструктуризацією та керуючої реалізацією у справі № 910/15050/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 12700,43 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, АБ "Укргазбанк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 в частині затвердження звіту арбітражної керуючої Рудецької Оксани Ярославівни про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування витрат в частині стягнення грошових коштів в сумі 30076,35 грн з АБ "Укргазбанк", ухвалити нове рішення в скасованій частині, яким відмовити повністю у стягненні коштів з Банку, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю судового рішення суду першої інстанції, із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин, що мали вирішальне значення для вирішення конкретного питання.
Так, за твердженням Банку, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав оцінки доводам банку щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, а саме щодо відсутності аналізу майнового стану членів сім`ї боржника. Такий аналіз був виконаний арбітражним керуючим лише після подання банком відповідних пояснень суду. Невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків в зазначеній частині призвели до необґрунтованого затягування розгляду справи, та відповідно, стали наслідком нарахування додаткових витрат у справі. За доводами Банку оплаті підлягає лише фактично виконана робота арбітражного керуючого, а не тривалість відповідної процедури у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15050/20 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"; розгляд справи призначено на 28.06.2022.
20.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15050/20.
Представник арбітражного керуючого Рудецької О.Я. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Разом з відзивом представник арбітражного керуючого подав заяву про відшкодування судових витрат, у якій просив стягнути з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Рудецької О.Я. судові витрати на правову допомогу в сумі 19500,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 оголошено в судовому засіданні перерву до 30.08.2022.
Акціонерний банк "Укргазбанк" подав заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, у яких просив відмовити в задоволенні заяви представника арбітражного керуючого Рудецької О.Я. адвоката Войціховського А.В. про відшкодування судових витрат, а в разі прийняття рішення про задоволення названої заяви - зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство та у справах про неплатоспроможність фізичної особи регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; уведено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Рудецьку Оксану Ярославівну.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2021 визнано кредитором у справі № 910/15050/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" з грошовими вимогами на суму 23 334 252,32 грн, з яких 4540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 22 578 344,70 грн - вимоги другої черги, 751 367,62 грн - вимоги третьої черги. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 05.04.2021. Відмовлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" у визнанні кредитором на суму 70 256 338,24 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2021 визнано кредитором у справі № 910/15050/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 9 850 880,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 9 846 340,00 грн - вимоги другої черги задоволення. Відмовлено ОСОБА_2 у визнанні кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 41160,00 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів боржника; призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражну керуючу Рудецьку Оксану Ярославівну.
20.08.2021 керуючий реалізацією майна боржника подала суду звіт та клопотання про затвердження звіту керуючого реалізацією майна та закриття провадження у справі.
Також, до Господарського суду міста Києва надійшов звіт арбітражного керуючого Рудецької О.Я. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів в сумі 52139,68 грн (грудень 2020 року - травень 2021 року) та керуючого реалізацією майна в сумі 22407,10 грн (травень - серпень 2021 року). При цьому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 задоволено заяву та здійснено сплату основної винагороди арбітражній керуючій Рудецькій Оксані Ярославівні за виконання нею повноважень керуючої реструктуризацією у справі № 910/15050/20 за період з 23.12.2020 по 19.03.2021 в розмірі 31770,00 грн. з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва за рахунок коштів, авансованих боржником.
У зв`язку з відсутністю будь-яких активів у боржника грошову винагороду арбітражного керуючого Рудецька О.Я. просила стягнути з кредиторів пропорційно до визнаних грошових вимог з урахуванням виплаченої винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією.
В силу положень частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, основна грошова винагорода та витрати арбітражного керуючого в справі № 910/15050/20 підлягали до погашення за рахунок коштів одержаних від продажу майна банкрута.
Разом з цим, у банкрута відсутні майнові активи, за рахунок яких можливе погашення суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого Рудецької О.Я.
За доводами апеляційної скарги, арбітражний керуючий Рудецька О.Я. не провела аналіз майнового стану членів сім`ї боржника, що призвело до надмірну тривалість розгляду справи, затягування процедури погашення боргів та невиправданого нарахування додаткових витрат для кредиторів у вигляді оплати грошової винагороди арбітражного керуючого.
Відповідно до ст. 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 та введено процедуру погашення боргів боржника, призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражну керуючу Рудецьку Оксану Ярославівну.
20.08.2021 керуючий реалізацією майна боржника подала суду звіт та клопотання про затвердження звіту керуючого реалізацією майна та закриття провадження у справі.
Відтак процедура реалізацією майна боржника у даній справі фактично тривала 100 днів, що спростовує доводи апеляційної скарги в частині надмірної тривалості означеної процедури. При цьому, саме за період з 12 травня по 20 серпня 2021 року арбітражний керуючий нарахувала та просила стягнути основну грошову винагороду.
Колегія суддів зазначає, що подання арбітражним керуючим на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 22.12.2021 пояснень про майновий стан сім`ї боржника лише 31.01.2022 не призвели до збільшення судових витрат у даній справі за рахунок нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого, оскільки, як було зазначено вище, грошова винагорода нарахована та затверджена судом першої інстанції станом на 20.08.2021.
Згідно пункту 3 частини першої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Згідно абзаців 6, 7 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною п`ятою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Окрім того, статтею 114 Кодексу України з процедур банкрутства визначено права та обов`язки арбітражного керуючого у справах про неплатоспроможність фізичних осіб. При цьому, згідно частини четвертої вказаної норми кредитори мають право за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.
Згідно частин першої, четвертої, сьомої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
З матеріалів справи вбачається що згідно ж підсумкового звіту керуючого реалізацією, складеного за наслідками процедури погашення боргів, у банкрута відсутні майнові активи, за рахунок яких можливе погашення суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого Рудецької О.Я.
При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні подані чи задоволені скарги чи заперечення щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Рудецької О.Я. або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень з метою затягування розгляду справи про неплатоспроможність боржника.
Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, чого у цій справі не встановлено.
Крім того, пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Відтак, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.
Слід зазначити, що відмінність боржників яка виражається у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування до них різних процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, жодним чином не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладені в постановах від 24.04.2018 у справі № 910/2923/15-г, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15 тощо.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, аргументи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення клопотання арбітражного керуючого та затвердження звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури реструктуризації боргів боржника та процедури погашення боргів боржника, а також стягнення таких коштів з кредиторів.
Колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.
Розглянувши заяву арбітражного керуючого Рудецької О.Я. про відшкодування судових витрат, колегія суддів вважає її частково обґрунтованою з огляду на наступне.
У заяві представник просить стягнути з АБ "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Рудецької О.Я. судові витрати на правову допомогу в сумі 19500,00 грн.
На підтвердження судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу суду подано договір № 09/22 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2022, між адвокатом Войціховським А.В. та арбітражним керуючим Рудецькою О.Я. та Акт від 17.06.2022 приймання-передачі послуг № 1, наданих на підставі договору № 09/22 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2022.
Згідно Акту від 17.06.2022 адвокат надав наступні послуги на загальну суму 19500,00 грн:
розгляд та аналіз документів та матеріалів справи, аналіз здійснених заходів та проведення роботи арбітражним керуючим в справі про неплатоспроможність - 4 години, вартість 6000,00 грн;
підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 7 годин, вартість 10500,00 грн;
авансування оплати послуг за участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що призначене на 28.06.2022 - 1 день, вартість 3000,00 грн.
Згідно з п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати фактичними і неминучими , але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до пункту 3.2, 3.3 Договору № 09/22 про надання професійної правничої допомоги від 15.06.2022, вартість однієї години роботи виконавця становить 1500,00 грн, вартість участі виконавця в судовому засіданні становить в суді апеляційної інстанції 2500,00 грн.
Дослідивши акт приймання-передачі послуг № 1 від 17.06.2022, колегія суддів вважає обґрунтованими послуги адвоката щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу на суму 10500,00 грн та участь в судовому засіданні частково на суму 2500,00 грн, а всього 13000,00 грн.
Колегія суддів виходить з того, що зазначені в акті роботи з розгляду та аналізу документів та матеріалів справи, аналізу здійснених заходів та проведення роботи арбітражним керуючим в справі про неплатоспроможність не підтверджені будь-якими доказами, а участь в судовому засіданні згідно умов договору становить 2500,00 грн, враховуючи, що адвокат брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За вказаних обставин, з Банку на користь арбітражного керуючого належить стягнути судові витрати в сумі 13000,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/15050/20 залишити без змін.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь арбітражної керуючої Рудецької Оксани Ярославівни (свідоцтво арбітражного керуючого № 308 від 12.03.2013, 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, каб. 302, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 13000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з врахуванням ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2022.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
Л.Л. Гарник
