УХВАЛА
05 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1294/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Щавинської Ю. М.
від 29.09.2021
та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Богатиря К. В., Аленіна О. Ю., Таран С. В.
від 30.06.2022
за позовом ОСОБА_1
до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург»
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеської області від 29.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (повний текст складено 05.07.2022) у справі № 916/1294/21, яка подана через «СКРИНЮ» та зареєстрована судом 15.08.2022.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду прийнята 30.06.2022, повний текст якої складено 05.07.2022.
Згідно з положеннями частини першої, сьомої статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Останнім днем оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, відповідно до приписів статті 288 Господарського процесуального кодексу України, є 25.07.2022. ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою 15.08.2022, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.
При цьому слід зазначити, що оскільки конверт в якому надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеської області від 29.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (повний текст складено 05.07.2022) у справі № 916/1294/21 не містить жодних даних про дату здачі на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв`язку, а також немає даних щодо самого оператора поштового зв`язку, тому Верховний Суд позбавлений можливості зробити інший висновок на противагу факту звернення скаржника з касаційною скаргою до суду через «СКРИНЮ» саме 15.08.2022.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржником не заявлено, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції суду також не надано.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеської області від 29.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (повний текст складено 05.07.2022) у справі № 916/1294/21 має бути залишена без руху, скаржник протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Крім того, перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги хоча і містить посилання на постанови Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте в порушення вищенаведених процесуальних вимог, скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає яку саме норму права застосував суд попередньої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування та який саме правовий висновок Верховного Суду не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні із конкретизацією подібних правовідносин, у яких ця норма права застосована. Отже, окремі посилання скаржника на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене та, враховуючи принцип диспозитивності та принцип рівності всіх сторін перед Законом та судом, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).
Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеської області від 29.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (повний текст складено 05.07.2022) у справі № 916/1294/21 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Одеської області від 29.09.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (повний текст складено 05.07.2022) у справі № 916/1294/21;
- надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстави для касаційного оскарження судового рішення, визначеної у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України та конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України;
4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
В. Студенець
