Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року місто Київ.
Справа №753/572/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8883/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Вєтчінова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року (ухвалене в складі судді Комарцева Л.В., повний текст рішення складено 27 травня 2020 року)
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місяця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 квітня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва 13 листопада 2015 року. У період шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з червня 2019 року неповнолітній син ОСОБА_3 почав проживати разом з батьком. Позивач зазначає, що за час проживання сина разом з ним, покращились якісні показники його навчання, зменшилась кількість пропущених занять, син став більш відкритим до спілкування з однолітками та вчителями. На думку позивача, з червня 2019 року відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема, не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не піклується про його стан здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, не цікавиться його життям та не спілкується з ним. Ураховуючи вищенаведене, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_2 . Вирішено питання про судовий збір.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верхового Суду від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що судом не було заслухано думку дитини з приводу того з ким з батьків вона бажає проживати.
В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було досліджено та враховано ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року, якою було затверджено мирову угоду укладену між сторонами.
За п.3 Мирової угоди «Після розірвання Сторонами шлюбу в суді, син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишається проживати разом з матір`ю - ОСОБА_1 . По досягненню сином 14 (чотирнадцяти) років, місце свого проживання він визначатиме самостійно.
Крім того, судом не з`ясовано те, що позивач тривалий час не приймав участі у житті сина, не цікавився його розвитком та не виконував батьківських обов`язків. Докази проживання дитини з батьком понад шість місяців в орендованій квартирі, як зазначено в оскаржуваному рішенні, в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, згідно довідки від 21 листопада 2019 року, виданою гімназією у якій навчається син, участь у вихованні дитини приймають обоє батьків.
Скаржник зазначає, що її не було належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило її можливості приймати участь у справі, надати свої докази, доводи та міркування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року залишити без змін. Позивач зазначає, що він вчасно та в повному обсязі сплачував аліменти на утримання сина, що свідчить про виконання ним батьківських обов`язків.
На думку позивача, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції умов проведення заочного розгляду справи, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка доводи скарги підтримала.
Позивач та його представник - ОСОБА_5 доводи скарги заперечували, просили залишити рішення районного суду без змін.
Представник відповідача - ОСОБА_6 не змогла взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів, через поганий зв`язок в місці її перебування.
Служба у справах дітей до апеляційного суду представника не направила.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, заслухавши думку дитини, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ч.ч.2, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно частини першої та другої ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років. визначається за згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Задовольняючи позов суд вважав встановленими такі обставини.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого с ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопа 2015 року, шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 ОСОБА_1 - розірвано.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно якої, зокрема, сторони визначили, що після розірвання шлюбу між ним син ОСОБА_3 залишається проживати разом з матір`ю, про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина у вигляді твердої грошової суми, розмір якої, за домовленістю сторін встановлений у розмірі не менше ніж 7 000 грн.
Згідно довідки ОСББ «Позняки-Комфорт» № 37 від 14 листопада 2019 року, в квартирі АДРЕСА_1 дійсні проживають ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3
24 березня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем.
Згідно листа середнього загальноосвітнього закладу «Слов`янська гімназія» від 21 листопада 2019 року, участь у вихованні дитини ОСОБА_3 приймають обоє батьків.
Згідно відповіді на адвокатський запит наданої Медичною групою ADONIS, за даними форми первинної облікової документації, під час візитів звернення щодо надання медичних послуг інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 здійснював його батько.
Згідно висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 05 березня 2020 року, з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, Дарницька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_2 .
Згідно акту обстеження умов проживання від 12 лютого 2020 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , дитині створено належні умови для проживання, розвитку, навчання та відпочинку.
Згідно висновку психологічного обстеження від 09 липня 2021 року до складу сім`ї дитина включає себе, матір та батька, матір є важливою та значимою людиною для хлопчика, батько є важливою фігурою для дитини, але в ставленні до батька дитина демонструє негативне налаштування, що виникає через вимоги батька щодо навчання дитини та обмеження в іграх на телефоні чи планшеті.
Згідно висновку експерта № 760-1/08/2021 за результатами проведення психологічної експертизи від 15 серпня 2021 року, відношення дитини ОСОБА_3 , як до батька так і до матері характеризується в загальному позитивним ставленням. Однак дитина виявляє менш позитивне ставлення до батька, що пов`язано з особливостями його виховного впливу. З урахуванням результатів психо діагностичного дослідження констатується прихильність, як до матері, так і до батька. У ОСОБА_3 наявне бажання проживати разом з матір`ю, що обумовлено відсутністю певних обмежень виховного впливу.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що проживання малолітнього сина з батьком, буде відповідати інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному.
Колегія суддів з таким висновком погодитись не може з огляду на наступне.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зауважив, до при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
У § 54 рішення 0СПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія А, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики ЄСПЛ, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до частини першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо місця її проживання.
Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь - якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Стаття 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей наділяє суд повноваженнями надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.
При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Судом встановлено, що на час звернення з позовом, син сторін проживав з батьком .
Згідно висновку психологічного обстеження від 09 липня 2021 року до складу сім`ї дитина включає себе, матір та батька, матір є важливою та значимою людиною для хлопчика, батько є важливою фігурою для дитини, але в ставленні до батька дитина демонструє негативне налаштування, що виникає через вимоги батька щодо навчання дитини та обмеження в іграх на телефоні чи планшеті.
Відповідно до висновку експерта від 15 серпня 2021 року відношення дитини ОСОБА_3 , як до батька так і до матері характеризується в загальному позитивним ставленням, однак дитина виявляє менш позитивне ставлення до батька, що пов`язане з особливостями його виховного впливу, у дитини наявне бажання проживати разом з матір`ю, що обумовлене відсутністю певних обмежень виховного впливу.
В судовому засіданні Київського апеляційного суду 16 серпня 2022 року, яке було проведено в режимі відео-конференції було встановлено, що син сторін ОСОБА_3 з кінця лютого 2022 року проживає з матір`ю, так як позивач, після початку повномасштабної агресії з боку Російської Федерації на території України передав дитину батькам відповідачки, яка в подальшому виїхала з хлопчиком до Румунії, що підтверджується копіями закордонних паспортів відповідача та дитини.
Неповнолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він на даний час проживає з мамою в Румунії, де в нього з`явилось багато друзів і він хоче продовжувати проживати з мамою. Він не виявляє бажання повертатись до Києва та проживати з батьком.
З матеріалів справи вбачається, та судом встановлено, що і на час вирішення спору в районному суді, хлопчик також виявляв бажання проживати з мамою.
Задовольняючи позов батька, суд дійшов висновку, що найкращим інтересам дитини буде визначення місця проживання дитини з батьком на підставі висновку психолога , який наведено вище, а також з огляду на те, що третя особа також дійшла висновку про доцільність проживання дитини з батьком. При цьому суд, виходив з того, що на час вирішення спору дитина вже 8 місяців проживала з батьком і останній добре дбав про його навчання та здоров`я, а хлопчик хоче проживати з мамою, через те, що вона не забороняє грати на комп`ютері та планшеті.
Разом з тим, детально вивчивши зміст висновку психолога, та проаналізувавши інші докази зібрані у справі, суд встановив, що дитина однаково позитивно відноситься як до матері, так і до батька, і на час розгляду справи в суді першої інстанції і на даний час дитина висловлювала своє бажання проживати з мамою, матеріали справи не містять жодних доказів тому, що відповідачка не дбала про здоров`я хлопчика , чи не приймала участі у його вихованні. Навпаки документи зі школи підтверджували, що обоє батьків беруть однакову участь у шкільному житті хлопчика. Доводи відповідача про те, що за ті 8 місяців, які син проживав з ним, здоров`я , останнього покращилось, також не свідчать про те, що відповідачка не виконувала свої батьківські обов`язки, щодо лікування дитини в той період, коли хлопчик проживав з нею. Тобто, судом не було встановлено, що станом на час звернення з позовом позивача, обставини, щодо участі обох батьків у вихованні дитини змінились таким чином, що в інтересах дитини необхідно було відходити від умов мирової угоди, яку досягнули сторони під час розлучення і місце проживання дитини в судовому порядку необхідно було змінити на користь батька.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку Служби у справах дітей, який оцінюється критично, з огляду на те, що за відсутності ризиків для здоров`я чи нормального розвитку та виховання дитини в разі проживання її з матір`ю , визначення місця проживання дитини з батьком, без врахування бажання самої дитини, буде порушенням її прав.
Суд фактично, визначаючи місце проживання дитини з батьком, що не відповідало волі та бажанню самої дитини, виходив лише з того, що батько дотримується більш суворих методів виховання та здійснює відповідні заборони в інтересах самої дитини.
Разом з тим, враховуючи більш м`які методи виховання дитини, яких дотримується відповідачка, за відсутності жодних доказів про загрозу здоров`ю чи нормальному розвитку дитини, в разі якщо би вона проживала з мамою, та враховуючи бажання самої дитини, колегія суддів доходить висновку, що найкращим інтересам дитини за таких обставин відповідало б, рішення, коли дитина залишилась би проживати з тим з батьків з ким вона і хотіла, а батько шляхом встановлення способів та порядку участі у вихованні дитини продовжував би виконувати свої батьківські обов`язки та брати активну участь у її вихованні в визначений час.
При цьому батько дитини не втратив би можливість активно приймати участь у покращенні її успіхів у навчанні та здійсненні дієвих заходів для зміцнення та покращення здоров`я хлопчика.
Посилання суду на те, що дитина на час вирішення спору в районному суді вже 8 місяців проживала з батьком, а відповідно вона фактично вже пристосувалась до іншого постійного оточення та сім`ї на думку колегії суддів не могло бути перевагою на користь визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на те, що незважаючи на те, що дитина на протязі цих 8 місяців була під контролем та впливом батька, вона надаючи пояснення психологу віддавала перевагу на користь визначення постійного місця проживання з мамою і при цьому суду слід було звернути увагу на мотивувальну частину висновку психолога № 73 від 09 липня 2021 року, в якому дитина порівнювала батька з "котом", маму з "мишею", а себе з "пантерою". На запитання психолога, чи є хто на малюнку небезпечним? Хлопчик пояснив, що "кіт", бо він може напасти на "мишу", але "пантера" зможе її захистити. Тобто, вказане лише додатково доводить, що дитина почуває себе більш комфортно біля мами, а не з татом, який під час спільного проживання до розлучення і під час проживання хлопчиками з ним в 2019-2021 роках застосовував більш жорсткі методи виховання. Так у висновку психологічного дослідження зазначено, що хлопчик пояснював, що батько на нього кричить, але він інколи не розуміє за що"
В судовому засіданні апеляційного суду 16 серпня 2022 року, хлопчик також пояснив, що коли він був іще маленьким, то він пам`ятає, як батько застосовував силу до мами (душив), тому і через це він не хоче постійно проживати з татом, а бажав би залишатись з мамою.
Вищенаведене також свідчить, що за обставинами даної справи, саме бажання дитини, якій зараз вже 11 років, залишатись більше часу біля мами має переважне значення, для остаточного висновку про найкращі її інтереси.
Доводи батька про те, що якщо хлопчик залишиться з мамою то він не буде навчатись та існує реальна загроза для його здоров`я є лише недоведеним припущенням, а надані медичні документи, лише свідчать про те, що батько звертався до лікарів , здійснював лікування хлопчика в той час коли він з ним проживав, але вказані медичні довідки не доводять вину відповідачки у тому що дитина хворіла, або що певні хвороби загострились. Слід зазначити, що за обставинами даної справи вбачається, що не бажання батьків дійти цивілізованої згоди, щодо участі у вихованні спільної дитини призвело до того, що дитина постійно перебуває в стані стресу змінюючи місце свого проживання, та однаково люблячи обох батьків, змушена вибирати між ними та давати пояснення в суді та в інших державних органах, що безумовно негативно впливає на психологічний та загальний стан її здоров`я.
З матеріалів справи також вбачається, що попередні рішення судів в даній справі були скасовані Верховним Судом в червні 2022 року , - під час війни.
На час повторного апеляційного перегляду, судом встановлено, що дитині безпечніше залишатись з мамою в Румунії і це не заперечує і позивач по справі. Проте останній наполягає на тому, що після покращення ситуації в Україні дитині буде краще з ним.
Разом з тим, наразі суд не може констатувати та встановити, з ким з батьків буде краще дитині через невизначений проміжок часу, а тому такі посилання позивача не спростовують вищенаведених висновків, що в найкращих інтересах дитини буде залишення місця проживання дитини з мамою, як це було визначено батьками в мировій угоді.
Крім того і в мировій угоді і в ч.3 ст.160 ст. СК України визначено, що з 14 років хлопчик сам уже буде визначати з ким з батьків йому проживати.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення у справі постановлено за не повно встановлених обставин справи, з порушенням норм процесуального права, та не вірного застосування норм матеріального права, воно підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову позивачу в позові.
Відповідачем при подачі скарги до суду сплачено судовий збір 1 260 (тисячу двісті шістдесят) грн. 60 коп., який, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України ЦПК України, Київський апеляційний суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 260 (тисячу двісті шістдесят) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Желепа
В.А. Кравець
О.Ф. Мазурик
