П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 753/572/20
Номер провадження 22-ц/824/5813/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В., Нежури В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
в с т а н о в и в :
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб від якого, сторони мають сина ОСОБА_4 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, після чого син залишився проживати разом з матір`ю.
Починаючи з червня 2019 року неповнолітній син ОСОБА_4 почав проживати разом з батьком.
Позивач зазначає, що за час проживання сина разом з ним, заочно покращились якісні показники рівня його навчання, зменшилась кількість пропущених занять, син став більш відкритим до спілкування з однолітками та вчителями.
На думку позивача, з червня 2019 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема, не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не піклується про його стан здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, не цікавиться його життям та не спілкується з ним.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Заочним рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року (а.с. 92-97) позов ОСОБА_2 , задоволено, визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом з батьком - ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 січня 2021 року (а.с. 115-116) у задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням суду, 13 лютого 2021 року ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просила заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову, відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було досліджено та враховано ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року, якою було затверджено мирову угоду укладену між сторонами.
Крім того, судом не з`ясовано те, що позивач тривалий час не приймав участі у житті сина, не цікавився його розвитком та не виконував батьківських обов`язків. Докази проживання дитини з батьком понад шість місяців в орендованій квартирі, як зазначено в оскаржуваному рішенні, в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, згідно довідки від 21 листопада 2019 року, виданою гімназією у якій навчається син, участь у вихованні дитини приймають обоє батьків.
Скаржник зазначає, що її не було належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило її можливості приймати участь у справі, надати свої докази, доводи та міркування.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
18 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від позивача з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Позивач зазначає, що він вчасно та в повному обсязі сплачував аліменти на утримання сина, що свідчить про виконання ним батьківських обов`язків.
На думку позивача, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції умов проведення заочного розгляду справи, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком.
У судовому засіданні скаржник та її представник - адвокат Бура О. В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Відповідач та його представник - адвокат Бойкініч Р. С. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Третя особа до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останньої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що проживання малолітнього сина з батьком, буде відповідати інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізичному.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 12).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року, шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 розірвано (а.с. 13-14).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно якої, зокрема, сторони визначили, що після розірвання між ними шлюбу, син ОСОБА_4 залишиться проживати разом з матір`ю; про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина у виді твердої грошової суми, розмір якої, за домовленістю сторін встановлений у розмірі не менше ніж 7 000 грн. (а.с. 20-22).
Відповідно до довідки виданої Дарницьким УП ГУНП у місті Києві від 05 грудня 2019 року, під час проведення перевірки було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 де консьєрж та мешканка будинку повідомили, що у квартирі НОМЕР_1 у вказаному будинку проживає батько з сином на протязі восьми місяців. ОСОБА_2 надав довідку з ОСББ про те, що у вказаній квартирі дійсно проживає малолітній ОСОБА_4 (а.с. 25).
Згідно довідки ОСББ «Позняки-Комфорт» № 37 від 14 листопада 2019 року, у квартирі АДРЕСА_3 дійсно проживають ОСОБА_2 та його син ОСОБА_4 (а.с. 26).
24 березня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір оренди жилого приміщення, предметом якого є кватира АДРЕСА_3 (а.с. 27-28, 29).
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (а.с. 30, 31-35).
Згідно листа середнього загальноосвітнього закладу «Слов`янська гімназія» від 21 листопада 2019 року, участь у вихованні дитини ОСОБА_4 приймають обоє батьків (а.с. 38).
Згідно відповіді на адвокатський запит наданої Медичної групи ADONIS, за даними форм первинної облікової документації, під час візитів звернення щодо надання медичних послуг інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 здійснював його батько (а.с. 39-42).
Згідно висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 05 березня 2020 року, з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, Дарницька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 (а.с. 75-76).
Згідно акту обстеження умов проживання від 12 лютого 2020 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_4 , дитині створено належні умови для проживання, розвитку, навчання та відпочинку (а.с. 77).
Згідно висновку експерта № 760-1/08/2021 за результатами проведення психологічної експертизи від 15 серпня 2021 року, відношення дитини ОСОБА_4 , як до батька, так і до матері характеризується в загальному позитивним ставленням, як до матері так і до батька. Однак дитина виявляє менш позитивне ставлення до батька, що пов`язано з особливостями його виховного впливу, а саме - наявність обмежень користування гаджетами за незроблені уроки. З урахуванням результатів психодіагностичного дослідження констатується безпечна прихильність, як до матері, так і до батька. У ОСОБА_4 наявне бажання проживати разом з матір'ю, що обумовлено відсутністю певних обмежень виховного впливу (т. ІІ а.с. 102-111).
Так, згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частини першої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно частин першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини необхідно врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, до яких можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день звернення позивача до суду з позовом, проживає з батьком (позивачем) та навчається в середньому загальноосвітньому закладі «Слов`янська гімназія». Із довідки виданої вищевказаним навчальним закладом вбачається, що участь у вихованні дитини ОСОБА_4 приймають обоє батьків.
Квартира, у якій проживає малолітній ОСОБА_4 разом з батьком, має належні умови для проживання, розвитку, навчання та відпочинку дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 12 лютого 2020 року складеного Службою у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
Відповідно до частин 5, 6 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З висновку Дарницької районної в та Києві державної адміністрації від 05 березня 2020 року вбачається, що з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, Дарницька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 . Вказаний висновок колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який має стабільний заробіток, а відтак, може забезпечити інтереси дитини.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, виходячи з норм чинного законодавства України, з метою забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визначення його місця проживання з батьком.
Крім того, із висновку експерта № 760-1/08/2021 за результатами проведення психологічної експертизи від 15 серпня 2021 року, наданого на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року вбачається, що відношення дитини, як до батька, так і до матері характеризується позитивно. Разом з тим, ставлення дитини до батька є менш позитивним у зв`язку з особливостями його виховного впливу, а саме - наявність обмежень користування гаджетами за незроблені уроки. Наявність бажання проживати дитини разом з матір'ю, обумовлюється відсутністю певних обмежень виховного впливу.
З вказаного вбачається, що дитина проявляє більше бажання проживати з матір`ю ніж з батьком, лише у зв`язку із відсутністю певних обмежень виховного впливу, що не може свідчити про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_4 вже досить тривалий час проживає у квартирі разом з батьком, який займається його розвитком та вихованням, навчальний заклад, який відвідує ОСОБА_4 з 2018 року знаходиться неподалік місця проживання останнього, а тому вагомі підстави для зміни місця проживання дитини, відсутні.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначаючи місце проживання малолітньої дитини разом з батьком, суд не обмежує право матері на спілкування з нею.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року, якою було затверджено мирову угоду укладену між сторонами, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вищевказана ухвала набрала законної сили та не підлягає оскарженню, а відтак, визначити місце проживання дитини у інший спосіб аніж звернення до суду з відповідним позовом, не є можливим.
Посилання скаржника на те, що позивач тривалий час не приймав участі у житті сина, не цікавився його розвитком та не виконував батьківських обов`язків, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання скаржника на відсутність доказів проживання дитини разом з батьком понад шість місяців, спростовується наявною в матеріалах справи довідкою Дарницького УП ГУНП у місті Києві від 05 грудня 2019 року (т. І а.с. 25).
Посилання скаржника на те, що її не було належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, є безпідставним, виходячи з наступного.
Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із копії паспорту ОСОБА_1 остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (т. І а.с. 10-11).
Згідно відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (т. І а.с. 47).
Таким чином, конверти із судовими повістками, які направлялися судом відповідачу за вищевказаною адресою, були повернуті до суду, причина повернення: «адресат відсутній» (т. І а.с. 58, 85).
В свою чергу, знявшись з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 не повідомила компетентні органи про своє зареєстроване місце проживання.
З вказаного вбачається, що про дату, час та місце розгляду даної справи відповідач була повідомлена належним чином, а відтак, спір вирішується в порядку ЦПК України по останньому місцю проживання відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 25 листопада 2021 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Соколової
В. А. Нежура
