ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2022 р., м. Київ Справа№ 910/17113/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (за допомогою додатку «EasyCon») апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача: Паніотов О.К.,

від відповідача: Серьогіна С.В.,

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 (повний текст рішення складно та підписано 25.01.2022)

у справі №910/17113/21 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 302 757,31 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 302 757,31 грн через пошкодження вагонів №95701090, №95702098, переданих відповідачу до перевезення за залізничною накладною №47199278, внаслідок транспортної події - сходження вагонів та стягнення 4 560,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок транспортної пригоди - сходження вагонів, що мала місце 20.07.2021 в 02 год. 02 хв. було пошкоджено вагони позивача №95701090, №95702098, передані відповідачу до перевезення в рамках Договору про надання послуг №07794/ЦТЛ-2018 від 08.02.2018 згідно залізничної накладної №47199278 від 18.07.2020. В результаті чого позивач поніс збитки у розмірі 302 757,31 грн, в тому числі 3 919,75 грн - витрати на транспортування пошкоджених вагонів, 79 344,00 грн - розмір орендної плати за користування вагонами, які перебували в ремонті, 29 248,80 грн - витрати позивача на ремонт пошкоджених вагонів, 179 355,96 грн - розмір упущеної вигоди за вимушений простій кожного вагона, 10 888,80 грн - розмір провізної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК» 123 401,35 грн збитків та 1 851,02 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог суд відмовив повністю.

При ухваленні рішення у справі №910/17113/21 суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про відшкодування відповідачем збитків у вигляді витрат, понесених позивачем на ремонт та транспортування вагонів, провізної плати за транспортування вагонів до станції призначення та витрат у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами та стягнув з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 123 401,35 грн.

Водночас суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні упущеної вигоди за вимушений простій кожного вагона у розмірі 179 355,96 грн, оскільки наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди базуються на визначенні можливого прибутку та не можуть бути належним доказом збитків, що також не підтверджено первинними документами, які б підтвердили відсутність розрахунків за надані в неповному об`ємі послуги або ненадані послуги, та як наслідок, недоотримання прибутків які міг би отримати позивач від використання вагонів за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 06072020ТЕО-Л від 06.07.2020, який укладено між ТОВ «СПЕЦТРАНСЕКСПЕРТ» (Клієнт) та позивачем (Експедитор).

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/17113/21 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 123 401,35 грн збитків та 1 851,02 грн витрат по сплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК» у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається відсутність вини Залізниці. На переконання апелянта, відповідальність має нести власник вагона №56199763 - Корпорація «МПС», оскільки сходження на перегоні Воскобійня-Верхньодніпровськ з рейок 3-х вагонів №56199763, №95702098, №950701090 та локомотиву ВЛ8м №741 на підїзді №1726, що рухався по суміжній колії, є наслідком неналежного виконання ремонту вагона №56199763, в результаті чого допущено падіння лівого по ходу борта вагона в міжколію та випадіння вантажу (проволока-катанка в бунтах) з кузова вагону на парну та непарну колії. В результаті розслідування було встановлено, що 23.01.2020 було проведено деповський ремонт вагону №56199763 (з продовженням терміну служби до 2023 року) працівниками ВЧД Волноваха, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», під час проведення якого було порушено вимоги «Настанови з деповського ремонту ЦВ-0142» та СТП 04-020:2018 «Вагони вантажні та контейнери. Правила ремонту при зварюванні та наплавленні», що стало причиною падіння борта вагону, про що зазначено в Акті службового розслідування аварії від 30.07.2020 (акт ЦРБО-1) (а.с. 202-217) та протоколі оперативної наради при начальнику вагонного депо №14/07 від 22.07.2020 щодо причин та наслідків транспортної пригоди. (а.с. 218-220). Крім того, апелянт зазначає, що при здійсненні технічного огляду вагона №56199763 не можливо було виявити дефекти кузова, так як вони мали прихований характер.

Також апелянт, заперечуючи проти рішення суду у даній справі, посилається на те, що за змістом ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ст. 314 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та ст. 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі по тексту - Статут залізниць України) сторони несуть обмежену матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами, а тому судом першої інстанції при задоволені позовної вимоги про стягнення витрат позивача по сплаті орендної плати не було враховано положення ст. 114 Статуту залізниць України.

Так само апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача провізної плати, оскільки провізна плата повертається лише у разі втрати вантажу, а не пошкодження.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.02.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий (суддя - доповідач) Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Корсак В.А.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні, строк дії якого продовжено Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022.

Наказом Північного апеляційного господарського суду №1 від 03.03.2022 тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Наказом Північного апеляційного господарського суду №11 від 31.03.2022 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

У період з 04.04.2022 по 08.04.2022 та з 11.04.2022 по 15.04.2022 головуюча (суддя - доповідач) Владимиренко С.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17113/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21.

31.05.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17113/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви клопотання, заперечення, пояснення до 24.06.2022 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі №910/17113/21 розгляд апеляційної скарги призначено на 19.07.2022 о 12 год. 00 хв.

14.07.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у даній справі, який позивачем здано на пошту 12.07.2022, отже є таким, що в силу ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) поданий у строк встановлений судом.

Згідно вказаного відзиву позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 залишити без змін та покласти судові витрати позивача, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на відповідача.

У заперечення на апеляційну скаргу відповідача позивач посилається на те, що відповідач як перевізник зобов`язаний доставити вантаж (порожні вагони) на станцію призначення, чого останній не зробив; відповідач зобов`язаний був перевірити технічний стан всіх вагонів (у тому числі вагону №56199763, через який трапилась пригода) і не допускати до руху в поїздах вагони, що мають несправності, чого він також не зробив; наявний причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і завданою позивачу майновою шкодою.

Щодо відшкодування суми витрат на орендну плату, то як вказує позивач, відповідач під час розгляду справи №910/17113/21 у суді першої інстанції не заперечував проти обставин оренди позивачем вагонів; згідно Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №133, плата за користування вагонами за час їх перебування у ремонті відноситься до суми збитків за пошкодження вагонів; вказані збитки (сплата орендної плати за користування вагонами) є прямими збитками, які реально поніс позивач.

Позивач зазначає, що відповідач має повернути йому провізну плату у розмірі 10 888,80 грн, оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання та не доставив вагони до станції призначення, що свідчить про втрату вантажу у розумінні ст. 114 Статуту залізниць України.

Крім того, позивач просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на його користь 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи №910/17113/21 у суді апеляційної інстанції, з яких: 5 000,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022; 2 500,00 грн за підготовку відзиву на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022; 3 000,00 грн участь Виконавця у судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді за одне судове засідання.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду апеляційної інстанції копію Додаткової угоди №1 від 06.07.2022 до Договору про надання правничої допомоги №01-10/21 від 01.10.2021, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК» (Замовник) та Паніотовим Олегом Костянтиновичем (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №005598 від 23.04.2015), та копію платіжного доручення №4781 від 12.07.2022 на суму 10 500,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №910/17113/21 клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання по справі № 910/17113/21 в режимі відеоконференції відбудеться 19.07.2022 о 12 год. 00 хв., в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А. (зал судових засідань № 6, І поверх). Відеоконференція буде проведена за допомогою додатку «EasyCon», який може бути встановлений за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/.

18.07.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на відзив позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 відкладено розгляд справи №910/17113/21 на 09.08.2022 на 12 год. 20 хв. Засідання відбудеться у вказані дату та час за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А, зал № 6.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.08.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи копії платіжного доручення №4902 від 05.08.2022 про сплату 3 000,00 грн адвокату Паінотову О.К. згідно Договору №01-10/21 від 01.10.2021.

У судовому засіданні 09.08.2022 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 09.08.2022 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 залишити без змін. Крім того, представник позивача повідомив суд апеляційної інстанції про понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 08.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Західний», перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТІК», про що укладено Додаткову угоду №1 від 28.02.2018 (а.с. 37), (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», перейменоване у Акціонерне товариство «Українська залізниця» (Перевізник) було укладено Договір про надання послуг №07794/ЦТЛ-2018 (далі по тексту - Договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагонами не є орендою майна, а плата за користування вагонами Перевізника не є орендною платою. (а.с. 16-30).

Згідно п. 1.2 Договору вагон Замовника - вантажний вагон, яким Замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;

перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов`язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною картою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Замовник має право укладати договори на власний розсуд із підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів, та виступати платником послуг з перевезення вантажу, користування вагонами та інших послуг, передбачених цим Договором.

Відмовитися від прийняття вагонів у випадках, якщо виключається можливість використання Замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, або таких, що надані без Заявки Замовника. Непридатність вагонів у комерційному та/або технічному відношенні оформляється одним із повідомлень форми ВУ-23М, та/або актами форми ГУ-23, оформлені згідно зі Статутом залізниць України та Правилами перевезень вантажів (п. 2.2.3 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних із перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього Договору і діє з 20.02.2019 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої Сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 Договору).

18.07.2020 на підставі залізничної накладної №47199278 відповідач прийняв від позивача до перевезення п`ять вантажних вагонів №№95701199, 95701090, 95701496, 95702098, 95702692. (а.а. 42, 43).

Згідно залізничної накладної №47199278 відправником зазначено ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ», одержувачем «Інтерстарч Україна», станція відправлення №451701 «Правда», станція призначення №456300 «Верхнеднепровск».

В графі 20 Накладної «найменування вантажу» зазначено: «Вагоны железнодорожные новые, перевозимые на своих осях, поступающие с предприятий-изготовителей; Власний вагон. Власник TOB «TAC АГРО». Направляється до пункту навантаження.

Платником в Накладній зазначено ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК».

Згідно технічних паспортів вагони №95701090 та №95702098 виготовлені 28.08.2020 та 29.05.2020 відповідно (а.с. 38-41), що свідчить про те, що передано позивачем відповідачу вагони №95701090 та №95702098 є новими.

20.07.2020 о 02 год. 02 хв. трапилась транспортна подія - сходження вагонів №№95701090, 95702098, №56199763 у поїзді 3531 та локомотива ВЛ8 № 741, що слідував з поїздом № 1716 на перегоні Воскобійня - Верхньодніпровськ регіональної філії «Придніпровська залізниця», внаслідок якої вагони №95701090 та №95702098 були пошкоджені, про що складено Акт ВУ-25М від 20.07.2020 про пошкодження вагона №95701090 та Акт ВУ-25 М від 20.07.2020 про пошкодження вагона №95702098, в яких перелічені пошкодження вагонів. Окрім того, в обох актах в розділі «додаткові відомості» зазначено: «остаточний перелік пошкоджень буде встановлено при проведенні ремонту вагона». (а.с. 44-47).

Згідно листа Державної служби України з безпеки на транспорті № 8021/08/15-20 від 07.10.2020 за результатами проведеного технічного розслідування транспортної події встановлено, що основними причинами настання транспортної події стало випадіння бонової панелі з вагону №56199763 та вантажу (дріт - катанка стальна у бухтах) на колію, через її обрив від вузлів кріплення, а саме: шкворневих і проміжних балок, а також від кінцевих стійок та кінцевої балки, внаслідок відсутності зварних з`єднань між ними та дії натиску вантажу, а саме:

накладки на шкворневих та проміжних балках не приварені до хребтової балки та шкворневих і проміжних стійок;

у місцях з`єднання в наявності значна корозія металу;

у верхній частині відсутнє з`єднання заглушених торцевих дверей спеціальними накладками до кутових стійок.

Супутніми причинами настання транспортної події стало невиконання вимог:

Розділів IX та XII Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (із змінами); «Вантажні вагони залізниць колії 1520 (1524) м. Настанова з деповського ремонту» ЦВ-0142 (ВНД УЗ 32.2.04.037-2013), затвердженого наказом Укрзалізниці від 26 грудня 2013 року № 468-Ц;

Стандарту AT «Укрзалізниця» СТП 04-020:2018 «Вагони вантажні та контейнери. Правила ремонту при зварюванні та наплавленні», введеного в дію 13 червня 2019 року. (а.с. 56-58).

Як зазначає позивач у позові, пошкоджені вагони №№95701090, 95702098 були відремонтовані на підприємстві, яке їх виготовило - ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» 13.11.2020, що підтверджується повідомленнями № 8850, 8851 за формою ВУ-36М. (а.с. 136-139).

Так, після пошкодження вагонів позивач був змушений направити їх назад на завод-виробник ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ».

Спочатку вагон №95701090 був надісланий за залізничною накладною №47361555 зі станції «Верхньодніпровськ» до станції «Верховцево», а вже звідти за залізничною накладною № 47808316 на станцію «Правда», яка примикає до Заводу. Вартість транспортування вагона склала 724,30 грн, без ПДВ (вартість кожної відправки зазначена в графі №34 залізничної накладної), а з ПДВ - 869,16 грн. (а.с. 106, 107).

Аналогічним чином в ремонт направлявся вагон № 95702098: спочатку він був надісланий за залізничною накладною № 47361563 зі станції «Верхньодніпровськ» до станції «Верховцево», а вже звідти за залізничною накладною № 47809033 на станцію «Правда», яка примикає до Заводу. Вартість транспортування вагона також склала 724,30 грн, без ПДВ (вартість кожної відправки зазначена в графі №34 залізничної накладної), а з ПДВ - 869,16 грн. (а.с. 108, 109).

Окрім цього, при здійсненні цих операцій Позивач ще сплатив 2 181,43 грн, в т.ч. ПДВ, Структурному підрозділу «Вагонне депо Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за подавання і забирання вагонів локомотивом залізниці, що підтверджується актом виконаних робіт №1/170 від 06.10.2020, відомістю № 23070388, відомістю № 06080403, рахунком № 822/(_262_) від 06.10.2020, платіжним дорученням № 2526 від 15.12.2020. (а.с. 110-114).

Таким чином, загальний розмір витрат Позивача на транспортування пошкоджених Вагонів до місця ремонту склав 3 919,75 грн.

Також позивач зазначає, що виробником вагонів є Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВАГОНМАШ», вагони були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО» в лізинг із залученням Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ».

Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВАГОНМАШ» довіреністю №29/05/2020/704-50 від 25.05.2020 надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК» право оперативного управління на 50 вагонів, у тому числі і вагони №№95701090, 95702098. (а.с. 59).

15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС-ЛОГІСТИК» (Орендар) було укладено Договір оренди вагонів №15062020 ОР (далі по тексту - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець зобов`язався за плату на визначений строк надати Орендарю в оренду вагони, що належать Орендодавцю, для перевезення вантажів. (а.с. 60-68).

Згідно п. 1.2 Договору оренди розмір орендної плати, тип, модель, кількість одиниць об`єкту оренди, термін оренди, станція прийому-передачі в оренду, станція прийому-передачі з оренди та інші умови оренди визначаються Сторонами у додатковій угоді (додаткових угодах) до цього Договору.

За умовами п. 4.1.5 Договору оренди Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в порядку і розмірах, передбачених цим Договором та Додатковими угодами до нього.

Порядок здійснення орендної плати та порядок розрахунків визначено у розділі 5 Договору оренди.

Згідно п. 5 Договору оренди орендна плата за передані на умовах цього Договору об`єкт оренди визначається у Додаткових угодах до цього Договору.

Орендна плата нараховується від дати підписання Акту прийому-передачі Об`єкту в оренду Орендодавцем Орендарю (включно) по дату передуючу підписання Акту прийому-передачі від Орендаря Орендодавцю. Дата прибуття на станції прийому-передачі об`єкта оренди в/з оренди визначається по даним Укрзалізниці, а у випадку розбіжностей - за штемпелем станцій прийому-передачі на залізничних накладних. Ставка за неповну добу користування об`єктом оренди розраховується як за повному (п. 5.2 Договору оренди).

Розмір місячної орендної плати розраховується шляхом множення ставки, узгодженої Сторонами в додаткових угодах до цього Договору на кількість вагонодіб у місяці оренди. Орендар здійснює 100 (сто) % оплати на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 24 числа звітного місяця оренди вагонів, на підставі рахунка, виставленого Орендодавцем та згідно Акту приймання-передачі наданих послуг (п.п. 5.3, 5.4 Договору оренди).

Додатковою угодою №1 від 01.07.2020 до Договору оренди сторони за договором погодили, що розмір орендної ставки за один вагон за 1 добу складає: 342,00 (триста сорок дві гривні), у т.ч. ПДВ. (а.с. 69).

По акту прийому-передачі вагонів в оренду від 01.07.2020 позивач прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО» 50 вагонів, у тому числі вагони №№95701090, 95702098. (а.с. 70-72).

Позивач зазначає, що він належним чином і у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання Орендаря шляхом сплати орендної плати, у тому числі за пошкоджені вагони у період знаходження вагонів №№95701090, 95702098 у неробочому стані з 20.07.2020 по дату їх прийняття із ремонту 13.11.2020, всього на загальну суму 79 344,00 грн.

На підтвердження чого позивач надав суду Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №897 від 31.07.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №897 від 31.07.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №940 від 31.08.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №940 від 31.08.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №983 від 30.09.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №983 від 30.09.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1020 від 31.10.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1020 від 31.10.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1104 від 30.11.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1104 від 30.11.2020 та платіжні доручення №2050 від 21.08.2020, №2049 від 21.08.2020, №2189 від 28.09.2020, №2211 від 30.09.2020, №2190 від 29.09.2020, №2281 від 23.10.2020, №2331 від 05.11.2020, №2332 від 05.11.2020, №2503 від 10.12.2020. (а.с. 73-105).

Вагони були відремонтовані заводом-виробником Приватним акціонерним товариством «ДНІПРОВАГОНМАШ» та був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ».

Вартість по ремонту вагона №95701090 склала 99 559,20 грн, що підтверджується кошторисами заводу-виробника «Стоимость ремонта №95701090 мод. 19-4146-01», актом виконаних робіт №1 від 26.11.2020 на загальну суму 83 304,00 грн; актом виконаних робіт №4 від 26.11.2020 на загальну суму 16 255,20 грн; та сплачена за платіжним дорученням №50604 від 10.11.2020 на суму 83 304,00 грн та платіжним дорученням №58544 від 09.12.2020 на суму 16 255,20 грн. (а.с. 116-121).

Вартість по ремонту вагона №95702098 склала 87 249,60 грн, що підтверджується кошторисами заводу-виробника «Стоимость ремонта №95702098 мод. 19-4146-01», актом виконаних робіт №2 від 26.11.2020 на загальну суму 77 148,00 грн; актом виконаних робіт №3 від 26.11.2020 на загальну суму 10 101,60 грн; та сплачена за платіжним дорученням №50605 від 10.11.2020 на суму 77 148,00 грн та за платіжним дорученням №58545 від 09.12.2020 на суму 10 101,60 грн. (а.с. 122-128).

Оскільки вагони були застраховані, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ЛІЗИНГ» виставив позивачу рахунки на відшкодування витрат з ремонту вагонів у розмірі франшизи, а саме: рахунок №43874 від 25.11.2020 на суму 14 624,40 грн (вагон №95701090), рахунок №43875 від 25.11.2020 на суму 14 624,40 грн (вагон №95702098), які позивачем оплачені згідно платіжних доручень №132967 від 09.02.2021, №132968 від 09.02.2021. (а.с. 129-132).

Крім того, направляючи вагони 18.07.2020 на станцію «Верхньодніпровськ» за залізничною накладною №47199278 позивач сплатив відповідачу провізну плату у розмірі 9 074,00 грн, без ПДВ, що підтверджується графою 34 вказаної накладної та п.п. 2, 4 відомостей вагонів, що є додатком до цієї накладної. Розмір провізної плати разом із ПДВ склав 10 888,80 грн. Через аварію вагони так і не були доставлені на залізничну колію, а тому позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 10 888,80 грн провізної плати.

06.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТРАНСЕКСПЕРТ» (Клієнт) та позивачем (Експедитор) було укладено Договір №06072020ТЕО-Л на транспортно-експедиційне обслуговування (далі по тексту - Договір №06072020ТЕО-Л, за умовами якого Експедитор взяв на себе зобов`язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів (Вантаж) вказаних Клієнтом, власними (або залученими) Вагонами-хроперами критими для зерна за даним Договором і/або погоджених із Клієнтом. (а.с. 140-146).

Надання послуг здійснюється в строки та на умовах узгоджених Додатковими угодами, що є невід`ємними частинами Договору (п. 1.4 Договору №06072020ТЕО-Л).

Згідно п. 3.1 Договору №06072020ТЕО-Л планова вартість (ціна) послуг Експедитора (з врахуванням вартості користування вагонами Експедитора) за даним Договором фіксується сторонами у Додаткових угодах до даного Договору.

Відповідно до поданих заявок Клієнта Експедитором визначається планова вартість загальних та додаткових витрат, які покладаються на Клієнта і він зобов`язаний їх сплатити/компенсувати Експедитору в терміни згідно Договору.

Додатковою угодою №1 від 06.07.2020 до Договору №06072020ТЕО-Л сторонами погоджено наступні умови транспортно-експедиційного обслуговування на період з 06 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з перевезення вантажів (ЄТСНВ 542215 лушпиння) у загальному обсязі згідно наданих Клієнтом заявок сумарного об`єму наданих заявок, але не менше 20 000 тонн загалом: найменування станції відправлення - Верхньодніпровськ (456300), найменування станції призначення - ХЕРСОН-ПОРТ (ЕКСП.) (експ.) (418008), кількість діб повного рейсу кожного вагону - 11, планова вартість (ціна) послуг Експедитора грн/вагон з ПДВ - 8 540,76 грн, провізна плата грн/вагон з ПДВ - 13 959,24 грн, загальна планова вартість, грн/вагон з ПДВ - 22 500,00 грн.

Як зазначає позивач, саме на виконання умов Договору №06072020ТЕО-Л ним 18.07.2020 на підставі залізничної накладної №47199278 направлено вагони на станцію Верхньодніпровськ.

За розрахунком позивача розмір збитків (упущеної вигоди) за вимушений простій вагонів складає 179 355,96 грн (89 677,98 грн за кожний вагон), з урахуванням повного рейсу - 11 діб, вагони були у неробочому стані 116 діб (проміжок часу між датами актів ВУ-25М і актів ВУ-36М включно), кожен з вагонів не здійснив 10,5 рейсів (116/11=10,5454), 8 540,76*10,5 = 89 677,98 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 302 757,31 грн, з яких: 3 919,75 грн - витрати на транспортування пошкоджених вагонів від місця пошкодження до місця їх ремонту; 79 344,00 грн - плата за користування вагонами (орендна плата) за час їх перебування в ремонті; 29 248,80 грн - витрати на ремонт вагонів; 179 355,96 грн - упущена вигода; 10 888,80 грн - провізна плата за транспортування вагонів до станції призначення, на яку вони не доїхали через аварію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом статті 307 ГК України та ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі; накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно ст. 8 Статуту залізниць України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Згідно п. п. 22, 23 Статуту залізниць за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни (ст. 41 Статуту залізниць України).

Статтею 105 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За приписами ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов`язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі по тексту - Закон № 273/96-ВР) у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відправники, одержувачі вантажів та власники під`їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники - за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди (ст. 24 Закону № 273/96-ВР).

Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб`єктами господарювання - замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.

На підставі Статуту залізниць України Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).

За приписами п. 1.2. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила), власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКТБ ЦВ «Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм», затвердженого Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ «власний вагон».

Згідно з п. 3.4 Правил власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом № 312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмів не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно з п. 6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Як встановлено судом першої інстанції, під час здійснення перевезення на вагонах було виявлено розобладнання (розукомплектування), про що складені відповідні повідомлення форми ВУ-23М та дефектні відомості форми ВУ-22.

Згідно з пп. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Внаслідок пошкодження вагонів №№95701090, 95702098, їх розукомплектування, позивачем вказані вагони було відправлено до ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» на ремонт.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 116 Статут залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Судом встановлено, що внаслідок транспортної пригоди - сходження вагонів, що мала місце 20.07.2020 в 02 год. 02 хв. було пошкоджено вагони позивача №95701090, №95702098, передані відповідачу до перевезення в рамках Договору про надання послуг №07794/ЦТЛ-2018 від 08.02.2018 згідно залізничної накладної №47199278 від 18.07.2020, складено Акт ВУ-25М від 20.07.2020 про пошкодження вагона №95701090 та Акт ВУ-25 М від 20.07.2020 про пошкодження вагона №95702098, в яких перелічені пошкодження вагона.

Внаслідок пошкодження вагонів №№95701090, 95702098, їх розукомплектування, позивачем вказані вагони було відправлено до ПрАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» на ремонт.

Спочатку вагон №95701090 був надісланий за залізничною накладною №47361555 зі станції «Верхньодніпровськ» до станції «Верховцево», а вже звідти за залізничною накладною № 47808316 на станцію «Правда», яка примикає до Заводу. Вартість транспортування вагона склала 724,30 грн, без ПДВ (вартість кожної відправки зазначена в графі №34 залізничної накладної), а з ПДВ - 869,16 грн.

Аналогічним чином в ремонт направлявся вагон № 95702098: спочатку він був надісланий за залізничною накладною № 47361563 зі станції «Верхньодніпровськ» до станції «Верховцево», а вже звідти за залізничною накладною № 47809033 на станцію «Правда», яка примикає до Заводу. Вартість транспортування вагона також склала 724,30 грн, без ПДВ (вартість кожної відправки зазначена в графі №34 залізничної накладної), а з ПДВ - 869,16 грн.

Окрім цього, при здійсненні цих операцій Позивач ще сплатив 2 181,43 грн, в т.ч. ПДВ, Структурному підрозділу «Вагонне депо Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за подавання і забирання вагонів локомотивом залізниці, що підтверджується актом виконаних робіт №1/170 від 06.10.2020, відомістю № 23070388, відомістю № 06080403, рахунком № 822/(_262_) від 06.10.2020, платіжним дорученням № 2526 від 15.12.2020.

Таким чином, загальний розмір витрат (збитків) позивача на транспортування пошкоджених вагонів до місця ремонту склав 3 919,75 грн.

Вагони були відремонтовані заводом-виробником Приватним акціонерним товариством «ДНІПРОВАГОНМАШ», ремонт був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ».

Вартість по ремонту вагона №95701090 склала 99 559,20 грн, що підтверджується кошторисами заводу-виробника «Стоимость ремонта №95701090 мод. 19-4146-01», актом виконаних робіт №1 від 26.11.2020 на загальну суму 83 304,00 грн; актом виконаних робіт №4 від 26.11.2020 на загальну суму 16 255,20 грн; та сплачений за платіжним дорученням №50604 від 10.11.2020 на суму 83 304,00 грн; платіжним дорученням №58544 від 09.12.2020 на суму 16 255,20 грн.

Вартість по ремонту вагона №95702098 склала 87 249,60 грн, що підтверджується кошторисами заводу-виробника «Стоимость ремонта №95702098 мод. 19-4146-01», актом виконаних робіт №2 від 26.11.2020 на загальну суму 77 148,00 грн; актом виконаних робіт №3 від 26.11.2020 на загальну суму 10 101,60 грн; та сплачений за платіжним дорученням №50605 від 10.11.2020 на суму 77 148,00 грн; платіжним дорученням №58545 від 09.12.2020 на суму 10 101,60 грн.

Оскільки вагони були застраховані, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ЛІЗИНГ» виставило позивачу рахунки на відшкодування витрат з ремонту вагонів у розмірі франшизи, а саме: рахунок №43874 від 25.11.2020 на суму 14 624,40 грн (вагон №95701090), рахунок №43875 від 25.11.2020 на суму 14 624,40 грн (вагон №95702098), які позивачем оплачені згідно платіжних доручень №132967 від 09.02.2021, №132968 від 09.02.2021.

Таким чином, позивач поніс збитки за ремонт пошкоджених вагонів у розмірі 29 248,90 грн.

Окрім того, позивач належним чином та у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання Орендаря щодо сплати орендних платежів за Договором оренди, за яким ним було взято в оренду у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО» вагони, у тому числі і пошкодженні внаслідок аварії вагони №№95701090, 95702098, у період знаходження вагонів у неробочому стані з 20.07.2020 по дату їх прийняття із ремонту 13.11.2020, позивачем сплачено 79 344,00 грн орендної плати.

За умовами п. 4.1.5 Договору оренди Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в порядку і розмірах, передбачених цим Договором та Додатковими угодами до нього.

Порядок здійснення орендної плати та порядок розрахунків визначено у розділі 5 Договору оренди.

Згідно п. 5 Договору оренди орендна плата за передані на умовах цього Договору об`єкт оренди визначається у Додаткових угодах до цього Договору.

Орендна плата нараховується від дати підписання Акту прийому-передачі Об`єкту в оренду Орендодавцем Орендарю (включно) по дату передуючу підписання Акту прийому-передачі від Орендаря Орендодавцю. Дата прибуття на станції прийому-передачі об`єкта оренди в/з оренди визначається по даним Укрзалізниці, а у випадку розбіжностей - за штемпелем станцій прийому-передачі на залізничних накладних. Ставка за неповну добу користування об`єктом оренди розраховується як за повному (п. 5.2 Договору оренди).

Розмір місячної орендної плати розраховується шляхом множення ставки, узгодженої Сторонами в додаткових угодах до цього Договору на кількість вагонодіб у місяці оренди. Орендар здійснює 100 (сто) % оплати на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 24 числа звітного місяця оренди вагонів, на підставі рахунка, виставленого Орендодавцем та згідно Акту приймання-передачі наданих послуг (п.п. 5.3, 5.4 Договору оренди).

Додатковою угодою №1 від 01.07.2020 до Договору оренди сторони за договором погодили, що розмір орендної ставки за один вагон за 1 добу складає: 342,00 (триста сорок дві гривні), у т.ч. ПДВ. (а.с. 69).

По акту прийому-передачі вагонів в оренду від 01.07.2020 позивач прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО» 50 вагонів, у тому числі вагони №№95701090, 95702098.

На підтвердження виконання позивачем умов Договору оренди матеріали справи №910/17113/21 містять Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №897 від 31.07.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №897 від 31.07.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №940 від 31.08.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №940 від 31.08.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №983 від 30.09.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №983 від 30.09.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1020 від 31.10.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1020 від 31.10.2020, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1104 від 30.11.2020, Додаток №1 до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1104 від 30.11.2020 та платіжні доручення №2050 від 21.08.2020, №2049 від 21.08.2020, №2189 від 28.09.2020, №2211 від 30.09.2020, №2190 від 29.09.2020, №2281 від 23.10.2020, №2331 від 05.11.2020, №2332 від 05.11.2020, №2503 від 10.12.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Позивачем при здійсненні направлення вагонів на станцію «Верхньодніпровськ» за залізничною накладною №47199278 сплачено відповідачу провізну плату у розмірі 9 074,00 грн, без ПДВ, що підтверджується графою 34 вказаної накладної та п.п. 2, 4 відомостей вагонів, що є додатком до цієї накладної. Розмір провізної плати разом із ПДВ склав 10 888,80 грн.

Враховуючи те, що через аварію вагони так і не були доставлені на залізничну колію позивач поніс збитки у вигляді сплати провізної плати у розмірі 10 888,80 грн.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Таким чином, упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. (Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. (Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Крім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню. (Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 179 355,96 грн упущеної вигоди за вимушений простій кожного вагона, оскільки позивачем не надано жодного первинного документу на підтвердження виконання умов Договору №06072020ТЕО-Л, відсутність оплати з боку його контрагентів, та як наслідок понесення позивачем збитків (упущеної вигоди).

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог, в межах вимог та доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В обґрунтування відсутності своєї вини апелянт посилається на те, що сходження на перегоні Воскобійня-Верхньодніпровськ з рейок 3-х вагонів №56199763, №95702098, №950701090 та локомотиву ВЛ8м №741 на підїзді №1726, що рухався по суміжній колії, є наслідком неналежного виконання ремонту вагона №56199763, в результаті чого допущено падіння лівого по ходу борта вагона в міжколію та випадіння вантажу (проволока-катанка в бунтах) з кузова вагону на парну та непарну колії.

В результаті розслідування було встановлено, що 23.01.2020 було проведено деповський ремонт вагону №56199763 (з продовженням терміну служби до 2023 року) працівниками ВЧД Волноваха, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», під час проведення якого було порушено вимоги «Настанови з деповського ремонту ЦВ-0142» та СТП 04-020:2018 «Вагони вантажні та контейнери. Правила ремонту при зварювання та наплавленні», що стало причиною падіння борта вагону, про що зазначено в Акті службового розслідування аварії від 30.07.2020 (акт ЦРБО-1) та протоколі оперативної наради при начальнику вагонного депо №14/07 від 22.07.2020 щодо причин та наслідків транспортної пригоди, а тому за твердженням апелянта відповідальність за сходження вагонів має нести власник №56199763 - Корпорація «МПС».

Крім того, апелянт зазначає, що при здійсненні технічного огляду вагона №56199763 не можливо було виявити дефекти кузова, так як вони мали прихований характер.

З такими твердженнями апелянта суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки за приписами ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно п. 19 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

Матеріали даної справи містять повідомлення форми ВУ-23М, в яких зазначено час та місце виявлення пошкодження, акти форми ВУ-22, дефектні відомості в яких зазначаються необхідні роботи та запчастини та акт форми ВУ-36М, в яких зазначено час закінчення ремонту, що є належними та допустимими доказами факту виявлення пошкоджень вагонів.

Крім того, відповідачем не заперечується факт розукомплектування (розобладнання) вагонів: №№95701090, 95702098.

У п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 № 01-8/91, зазначено, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати збитки, завдані позивачеві через те, що залізниця не забезпечила схоронності вагонів, адже такий обов`язок випливає з приписів абз. 2 п. 126 Статуту залізниць України, в якій йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не мають істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19.

Доводи апелянта про те, що при здійсненні технічного огляду вагона №56199763 не можливо було виявити дефекти кузова, так як вони мали прихований характер, не спростовують наведені вище обставини та не звільняють відповідача від відповідальності за пошкодження прийнятих до перевезення вагонів №95702098, №950701090 від позивача.

Крім того, згідно п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 (далі по тексту - Правила технічної експлуатації) рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування.

Відповідно до п. 12.1 Правил технічної експлуатації забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Згідно п. 12.12 Правил технічної експлуатації на станціях формування і розформування, під час прямування - на станціях, передбачених графіком руху поїздів, кожний вагон поїзда має пройти технічне обслуговування, а в разі виявлення несправності - відремонтований. На цих станціях організується безвідчіпний ремонт вагонів.

На станціях де немає пунктів технічного обслуговування, кожний вагон перед причепленням до поїзда має бути оглянутий і підготовлений для прямування до найближчої станції, що має пункт технічного обслуговування.

Порядок пред`явлення поїздів до технічного обслуговування і повідомлення про їх придатність, а також порядок огляду і ремонту вагонів перед причепленням до поїзда на станціях, де немає пунктів технічного обслуговування, визначаються начальником залізниці.

Відповідно до п. 15.27 Правил технічної експлуатації забороняється ставити в поїзди: вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Відповідальність за правильність формування поїзда несуть працівники станції (п. 16.22 Правил технічної експлуатації).

Згідно з п. 3.4 Правил власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Таким чином, відповідальність за справність вагонів, які мають ставитись у поїзди несе залізниця.

Доводи апелянта про кримінальні провадження стосовно службових осіб Залізниці судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки зазначене документально не обґрунтоване. Більше того, саме Залізниця несе відповідальність за протиправні дії своїх працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України.

Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження), багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді витрат, понесених позивачем на ремонт та транспортування вагонів, провізної плати за транспортування вагонів до станції призначення та витрат у вигляді сплаченої орендної плати за час неможливості користування орендованими вагонами на загальну суму 123 401,35 грн, завданих внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у випуску вагону на колії загального користування у технічно несправному стані, що зумовило пошкодження вагонів позивача внаслідок транспортної пригоди 20.07.2021 та наявність причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача, та завданими позивачу збитками. При цьому відповідачем не доведено відсутність вини для звільнення від відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17113/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця».

4. Матеріали справи № 910/17113/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.08.2022.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

В.А. Корсак