УХВАЛА
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 932/8842/20
провадження № 51-5954км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційногокримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілих ОСОБА_8 й ОСОБА_7 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040640001391, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська та жителя цього АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст.357 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_9 у тому, що він за попередньою змовою групою осіб із трьома встановленими особами, обвинувальний акт стосовно яких направлено до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, та іншими невстановленими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження (далі Особи), незаконно проникли до житла й іншого володіння особи і незаконно виселили особу із застосуванням насильства. Також його обвинувачено у вимаганні передачі права на майно, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, та у викраденні офіційних документів, вчиненому зкорисливих мотивів або в інших особистих інтересах.
Так, 14 квітня 2020 року, приблизно о 13:00 ОСОБА_9 , за попередньою змовою з вищевказаними Особами, з метою незаконного виселення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проникли через огорожу на земельну ділянку, що на АДРЕСА_2 . Коли потерпіла відчинила вхідні двері будинку АДРЕСА_3 , розташованого на вказаній земельній ділянці, вони без її дозволу, із застосуванням фізичної сили, подолавши її фізичний спротив, проникли до будинку і з метою придушення її волі до спротиву застосували до неї фізичне насильство у виді викручування і здавлення рук і штовхання, чим спричинили потерпілій фізичний біль. Потім, застосовуючи фізичну силу, вивели ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за межі домоволодіння, зачинили двері і ворота та, перешкоджаючи їм потрапити до нього, зайняли територію домоволодіння.
Крім того, зазначеного дня приблизно о 18:30 ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з іншою невстановленою особою, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля зазначеного будинку, вимагав від ОСОБА_7 передати їм право власності на частку земельної ділянки зазначеного домоволодіння, погрожуючи вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, які потерпілий сприймав реально.
Також у період із 14 по 16 квітня 2020 року ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з вищевказаними Особами, умисно, з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, а саме з метою перешкоджання реалізації своїх прав потерпілими, з того ж будинку таємно викрав офіційні документи, що належать ОСОБА_8 та ОСОБА_7
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 25 лютого 2021року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_10 та закрив кримінальне провадження № 12020040640001391 від 17 червня 2020 року у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), після повідомлення особі про підозру.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, прокурор та представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 оскаржили його до апеляційного суду.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 06 жовтня 2021 року залишив ухвалу районного суду без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_9 ухвали судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів сторони обвинувачення зводиться до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК стосовно ОСОБА_9 .
Так, прокурор стверджує, що невиконання ОСОБА_9 обов`язків, передбачених ч.7 ст. 42 КПК призвело до оголошення його в розшук, зупинення щодо нього досудового розслідування та виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження.
Вказує, що слідчий суддя під час розгляду скарги ОСОБА_9 на постанову від 17червня 2020 року, якою зупинено досудове розслідування щодо нього, порушив принцип змагальності і рівності, оскільки провів розгляд за відсутності органу досудового розслідування та сторона обвинувачення не отримала копії рішення слідчого судді від 30 червня 2020 року.
Крім того, зазначає, що об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, є не лише власність особи, а життя та здоров`я, а об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення повністю охоплює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 129 згаданого Кодексу, на що не звернули увагу суди, закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Потерпілі ОСОБА_8 й ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій стосовно ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог потерпілі зазначають про безпідставність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, при цьому наводять доводи, які аналогічні доводам, викладеним укасаційній скарзі прокурора, та стверджують про незаконність рішення слідчого судді від 30 червня 2020 року, яким скасовано постанову слідчого про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Крім того, потерпілі додатково вказують, що на час судового розгляду були відсутні матеріали досудового розслідування. Апеляційний суд долучив ці матеріали в судовому засіданні від 01 вересня 2021 року.
Також ОСОБА_8 й ОСОБА_7 у поданому до касаційного суду клопотанні просять ухвалити рішення про передачу кримінального провадження №51-5954км21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з виключною правовою проблемою.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_7 та представник потерпілого ОСОБА_6 , надавши відповідні пояснення, підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Згідно з ч. 6 ст. 13 вищезгаданого Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
У цій справі автори касаційних скарг поставили перед колегією суддів Верховного Суду питання: «чи має право суд закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особу про підозру, якщо особі інкриміновано вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КПК вимагання … з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень?»
Так, місцевий суд, із яким погодився і суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, указав, що передбачені ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357 КК кримінальні правопорушення, інкриміновані останньому не належать до тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи.
Тобто інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення з кваліфікацією за ч.2 ст. 189 КК суд не вважав тяжким кримінальним правопорушенням проти життя іздоров`я особи, а отже, не враховував наявності посягання на додатковий об`єкт у виді життя та здоров`я особи.
Така позиція суду узгоджується з позицією колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, висловленою в постанові від 01 лютого 2022 року (справа №330/2893/20, провадження № 51-5326км21). У цій справі суди на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК закрили кримінальне провадження щодо особи, обвинуваченої увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, а саме увчиненні вимагання … з висловлюванням погрози вчинити насильницькі дії стосовно потерпілого, демонструючи предмет схожий на зброю. Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора та без змін ухвалу апеляційного суду і вказав, що за викладених обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо закриття кримінального провадження, оскільки інкриміноване особі кримінальне правопорушення не належить до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи. Також зазначив про необґрунтованість доводів прокурора в цій частині з підстав того, що безпосереднім об`єктом вказаного злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності, тобто право власності, і відповідно до обвинувачення особа не посягала на життя та здоров`я інших осіб.
Колегія суддів уважає, що правовідносини в цьому кримінальному провадженні є подібними до тих, які були предметом розгляду в зазначеній вище постанові ККС ВС, однак не погоджується з висновками, зробленими у згаданій постанові, з огляду на таке.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
На думку колегії суддів, з метою точного застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у контексті цього провадження насамперед необхідно з`ясувати зміст поняття «злочин проти життя та здоров`я особи».
Так, доктрина кримінального права виходить з того, що всі склади кримінальних правопорушень за характером їх структури поділяються на дві категорії: прості та складні (ускладнені).
До простих складів зазвичай відносять ті, які містять ознаки одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об`єкт. Такими прикладами простих складів є більшість кримінальних правопорушень, передбачених розділом ІІ Особливої частини КК.
У той же час складним (ускладненим) є склад кримінального правопорушення, законодавча конструкція якого, зокрема, передбачає наявність двох і більше (обов`язкових чи факультативних) об`єктів посягань, один із яких є основним, а інший додатковим (поліоб`єктне кримінальне правопорушення). Виходячи з основного об`єкта, як відомо, здійснена класифікація усіх кримінальних правопорушень із їх структуризацією за розділами в Особливій частині. Проте додатковий об`єкт може відігравати істотне значення для правозастосування.
Наявність у складі кримінального правопорушення додаткового об`єкта свідчить про те, що в такому складі кримінального правопорушення цьому об`єктові поряд з основним об`єктом заподіюється (може заподіюватись) чи створюється (може створюватися) загроза заподіяння шкоди. Прикладами кримінальних правопорушень із двома (і більше) об`єктами посягання є так звана категорія злочинів корисливо-насильницького характеру, що охоплює насильницький грабіж, розбій, вимагання.
Додатковий об`єкт охоплює такі цінності, посягання на які не складає основного змісту певного кримінального правопорушення, але вони підлягають одночасному захисту, оскільки страждають разом з основним об`єктом. Це такі цінності, яким автоматично завдається (може завдаватися) шкода від кримінального правопорушення в сукупності з іншими цінностями, що через їх типове поєднання зумовлює застосування законодавцем особливого підходу до побудови складу кримінального правопорушення.
Під час вимагання основним безпосереднім об`єктом є власність, проте під час його вчинення може завдаватися шкода або створюватися загроза й іншим цінностям, асаме життю та здоров`ю особи. Такі цінності можуть бути основним об`єктом для ряду кримінальних правопорушень, передбачених розділом ІІ «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи» Особливої частини КК, але водночас утворювати додатковий об`єкт кримінальних правопорушень з інших розділів КК, включаючи вимагання.
Таким чином, поняття «злочини проти життя та здоров`я особи», вжите в п. 10 ч. 1 ст.284 КПК, охоплює (включає) як злочини, передбачені в розділі ІІ Особливої частини КК, основним об`єктом яких є життя та здоров`я особи, так і злочини, передбачені іншими розділами Особливої частини КК, що містять склади кримінальних правопорушень, додатковим об`єктом у яких є життя та здоров`я особи. Критерієм, за яким визначається зміст поняття «злочини проти життя та здоров`я особи», є наявність у складі певного кримінального правопорушення такого об`єкта або основного, або додаткового, як життя та здоров`я особи.
Визначення тяжкості злочину при цьому має стосуватися діяння загалом, тобто такого, яке містить складний (ускладнений) склад кримінального правопорушення (через комплексне поєднання різних об`єктів посягання, що надає кримінальному правопорушенню окремої якості). З цього випливає, що в разі, коли злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я є тяжким, то він охоплюється поняттям «тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи».
У зв`язку з цим колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від вищевказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду.
Отже, об`єднаній палаті Касаційного кримінального суду необхідно буде вирішити питання, чи підлягає закриттю кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст.284 КПК, якщо особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого іншими (окрім ІІ) розділами Особливої частини КК, додатковим об`єктом посягання уякому є життя та здоров`я особи.
Враховуючи викладене та положення ч. 2 ст. 434-1 КПК, з метою забезпечення єдності судової практики це кримінальне провадження необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.
Також колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 434-1 КПК, для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_9 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки потерпілими не наведено переконливих аргументів (кількісних і якісних показників), які б свідчили про наявність виключної правової проблеми.
Керуючись статтями433, 434, 434-1, 434-2 КПК, Верховний Суд
постановив:
Передати матеріали кримінального провадження за касаційними скаргами прокурора та потерпілих ОСОБА_8 й ОСОБА_7 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_9 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3