РІШЕННЯ
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа №9901/261/21
адміністративне провадження № П/9901/261/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представників позивача - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.
представника відповідача - Шевчука А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя «Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну підстави звільнення з посади судді» №1264/0/15-21 від 08.06.2021; зобов`язати Вищу раду правосуддя вирішити питання про зміну підстави звільнення з посади судді ОСОБА_1 , зокрема щодо зміни підстави із «за власним бажанням» на «у відставку».
2. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Кравця Ростислава Юрійовича - представника ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
3. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВРП №1264/0/15-21 від 08.06.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що висновок ВРП не відповідає правовим засадам щодо реалізації права вибору підстави звільнення, оскільки чинне на той час законодавство не надавало право вибору, а містило єдиний безальтернативний спосіб уникнення сумісництва посад судді (судді суду загальної юрисдикції та судді Конституційного суду України) - звільнення за власним бажанням навіть за відсутності такого бажання; оскаржуваним рішенням ВРП позбавила позивача права на відставку, допустивши прояв непрямої дискримінації з порушенням принципу справедливості, який міг бути відновлений ВРП як уособлення держави.
4. ОСОБА_1 вважає, що ефективним судовим захистом буде не лише скасування протиправного акта, а й захист прав позивача шляхом зобов`язання єдиного компетентного органу ВРП вирішити питання зміни підстави звільнення позивача з посади судді.
5. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що на момент призначення на посаду судді Конституційного Суду України перебував у статусі судді Апеляційного суду Полтавської області, тому в силу чинного в той момент законодавства вимушений був припинити статус судді суду загальної юрисдикції; системний аналіз частини 5 статті 126 Конституції України та статті 139 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» дозволяє зробити висновок про те, що єдиним та безальтернативним способом для позивача припинити статус судді Апеляційного суду Полтавської області було лише подання заяви про звільнення за власним бажанням; в даному випадку, позивач мав вільне волевиявлення на дотримання законодавства та обмежень щодо сумісництва, однак, на жаль, чинне на той час законодавство дозволяло усунути ці обмеження лише шляхом звільнення за власним бажанням, однак звільнення в такий спосіб було вимушеною, а не добровільною ідеєю, яка поруч з тим, що була вчинена в умовах вимушеного волевиявлення, до того ж мала наслідком позбавлення позивача гарантій, які він міг би отримати, звільнившись у відставку.
6. Позивач вважає, що право судді на відставку є непорушним і не може бути втраченим, оскільки це право забезпечує основоположний принцип функціонування судової влади - незалежність судді; при цьому, основний критерій для реалізації вказаного права - стаж роботи, який станом на 17 вересня 2013 року, із урахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарного періоду проходження строкової військової служби, становив: 27 років, 1 місяць 24 дня.
7. Позивач вважає, що саме в результаті загальних формально нейтральних правових норм, а саме - загальні вимоги щодо несумісництва та припинення повноважень, для групи осіб - судді Конституційного Суду України, які були призначені на посаду до 2017 року, в тому числі і позивач, виникло менш сприятливе становище у формі фактичної неможливості реалізації права на відставку за наявності необхідного стажу та як наслідок позбавлення можливості отримання гарантій та утримання як судді у відставці; оскаржуваним рішенням ВРП позбавила позивача права на відставку, допустивши прояв непрямої дискримінації з порушенням принципу справедливості, який міг бути віднодновлений ВРП, як уособленням держави.
8. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог й просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на законність прийнятого рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2021.
9. Відповідач вказує, що законом гарантовано судді, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, право подати заяву про відставку; так само закон надає судді право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
10. Вища рада правосуддя зазначає, що позивач не звертався до Вищої ради юстиції із заявою про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у відставку; натомість, власноруч написаною заявою від 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 підтвердив свій дійсний намір бути звільненим з посади судді за власним бажанням та реалізував своє право на вибір підстави для звільнення відповідно до вимог пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у редакції, чинній на момент ухвалення Вищою радою юстиції рішення від 24.09.2013 № 977/0/15-13.
11. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про звільнення його з посади судді за власним бажанням, повністю розумів вимоги законодавства та вчиняв такі дії свідомо, усвідомлюючи правові наслідки такого рішення, що спростовує доводи позовної заяви щодо унеможливлення скористатись ним права на відставку.
12. Вища рада правосуддя зазначає, що чинне законодавство України не надає повноважень Вищій раді правосуддя вносити зміни до актів, прийнятих Верховною Радою України; так само чинним законодавством не передбачено порядку та підстав вирішення заяви про зміну підстави звільнення з посади судді.
13. Таким чином, як вважає відповідач, оскаржуване рішення ВРП прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, є обґрунтованим та пропорційним; підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя відсутні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
14. Судом встановлено, що рішенням Голови обласної ради народних депутатів від 26.01.1993 № 139 ОСОБА_1 обрано народним суддею Диканського районного народного суду.
15. Постановою Верховної Ради України від 15.07.1999 №949-XIV ОСОБА_1 призначено суддею Апеляційного суду Полтавської області безстроково. З травня 2006 року по березень 2011 року позивач обіймав посаду заступника голови цього суду, рішенням Вищої ради юстиції від 24.03.2011 призначений головою цього суду.
16. Указом Президента України від 17.09.2013 № 513/2013 ОСОБА_1 було призначено суддею Конституційного Суду України.
17. 18 вересня 2013 року до Вищої ради юстиції надійшла власноруч написана суддею Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 заява про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Полтавської області за власним бажанням у зв`язку із призначенням Указом Президента України від 17.09.2013 року № 513/2013 суддею Конституційного Суду України.
18. На підставі подання Вищої ради юстиції від 24.09.2013 Постановою Верховної Ради України від 08.10.2013 № 622-VII «Про звільнення судді» відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
19. Наказом Апеляційного суду Полтавської області від 08.10.2013 № 07-10/33 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.10.2013 «Про звільнення судді», статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддю Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням 8 жовтня 2013 року, в зв`язку з призначенням на посаду судді Конституційного Суду України.
20. 14 травня 2021 року ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя подано заяву про зміну підстави звільнення з посади судді, в якій заявник просив змінити підставу його звільнення з посади судді Апеляційного суду Полтавської області згідно постанови Верховної Ради України від 08.10.2013 № 622-VII та вважати його звільненим у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
21. Вказана заява обґрунтовувалась тим, що на момент звільнення з посади судді за власним бажанням він мав стаж роботи на посаді судді понад двадцять років, що відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у чинній на той час редакції давало йому право подати заяву про відставку; проте, у зв`язку з тим, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 139 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відставка судді припинялась у разі повторного його обрання на посаду судді, при призначенні суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 не міг скористатись своїм правом на відставку, а змушений був подати заяву про звільнення за власним бажанням.
22. На підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 зазначав, що станом на 17 вересня 2013 року (дата призначення на посаду судді Конституційного Суду України) стаж становив 27 років 1 місяць 24 дня:
з 25 квітня 1984 року по 30 травня 1986 року - 2 р. 1 м. 6 д. (строкова військова служба);
з 1 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року - 1 р. 11 м. 0. (половина навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського);
з 1 серпня 1990 року по 21 січня 1993 року - 2 р. 5 м. 21 д. (помічник прокурора);
з 22 січня 1993 року по 31 серпня 1999 року - 6 р. 7 м. 10 д. (народний суддя);
з 1 вересня 1999 року по 18 вересня 2013 року - 14 р. 0 м. 18 д. (суддя).
23. Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.06.2021 № 1264/0/15-21 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну підстави звільнення з посади судді.
24. Вища Рада правосуддя виходила з того, що власноруч написаною заявою від 17.09.2013 ОСОБА_1 підтвердив свій дійсний намір бути звільненим з посади судді за власним бажанням та реалізував своє право на вибір підстави для звільнення відповідно до вимог пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України у редакції, чинній на момент ухвалення Вищої ради юстиції рішення від 24.09.2013 № 977/0/15-13.
25. Вища рада правосуддя зазначала, що чинне законодавство України не надає повноважень Вищій раді правосуддя вносити зміни до актів, прийнятих Верховною Радою України.
26. Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 08.06.2021 № 1264/0/15-21 позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із даною позовною заявою.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
(в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
27. Конституція України.
27.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27.2. Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Суддя обіймає посаду безстроково.
Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
27.3. Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
Порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя визначається законом.
Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.
Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.
Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої. Член Вищої ради правосуддя має належати до правничої професії та відповідати критерію політичної нейтральності. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги до члена Вищої ради правосуддя.
Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше п`ятнадцяти її членів, серед яких більшість становлять судді.
Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
28. Закон України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII)
28.1. Частина 1 статті 1 Закону №1798-VIII. Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
28.2. Стаття 2 Закону №1798-VIII. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Вища рада правосуддя затверджує Регламент Вищої ради правосуддя, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.
28.3. Частина 1 статті 3 Закону №1798-VIII. Вища рада правосуддя:
1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; 4) утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; 5) розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 6) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 7) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом; 8) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 9) вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів; 10) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого, рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації; 11) ухвалює рішення про припинення відставки судді; 12) погоджує кількість суддів у суді; 13) затверджує Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальні управління, Положення про Службу судової охорони, Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; 131) затверджує порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді); 14) погоджує Типове положення про апарат суду, Положення про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників; 15) нада
28.4. Стаття 55 Закону №1798-VIII. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
У разі звернення судді із заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади після попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.
Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
29. Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
29.1. Стаття 116 Закону №1402-VIII Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
V. ОЦІНКА СУДУ.
30. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.
31. У відповідності до положень статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. 13 липня 2017 року був прийнятий Закон України «Про Конституційний Суд України», згідно статті 18 якого передбачається, що статус судді Конституційного Суду України визначають Конституція України та цей Закон. Відтак на суддів Конституційного Суду України вимоги Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не розповсюджуються, а відставка судді не припиняється у зв`язку з призначенням його на посаду судді Конституційного Суду України.
33. У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_1 , як колишній суддя суду загальної юрисдикції, виявив намір, як вважає позивач, скористатись своїм правом на відставку та відповідно до чинного законодавства зберегти за собою звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для суддів, які обіймають посаду, аналогічну тій, яку обіймав позивач, звернувшись 14 травня 2021 року до Вищої ради правосуддя із відповідною заявою.
34. Виходячи із матеріалів даної справи, предметом оскарження є рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2021 № 1264/0/15-21, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про зміну підстави звільнення з посади судді.
35. Перевіряючи обґрунтованість рішення ВРП про відмову в задоволенні заяви про зміну підстави звільнення з посади судді, Суд виходить з таких міркувань.
36. Важливо зазначити, що застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що звільнення судді з посади за загальними обставинами презюмує його волевиявлення як щодо самого звільнення, так і щодо підстави звільнення. Суб`єктивні права судді подати заяву у відставку та на звільнення з посади за власним бажанням не виключають одне іншого, однак їх одночасна реалізація виключається.
37. Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2021 року у справі №9901/168/20 (провадження № 11-318заі20).
38. Так, повертаючись до матеріалів справи, встановлено, що 18 вересня 2013 року до Вищої ради юстиції надійшла власноруч написана суддею Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 заява про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Полтавської області за власним бажанням у зв`язку із призначенням Указом Президента України від 17.09.2013 року № 513/2013 суддею Конституційного Суду України; Вища рада юстиції в межах повноважень, розглянула вказану заяву, вирішила внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням, на підставі чого, в подальшому Верховна Рада України прийняла Постанову від 08.10.2013, якою позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області.
39. Відтак, в даному випадку позивач скористатись правом відставки не став, а фактично здійснив вибір в користь обрання на посаду судді Конституційного Суду України, шляхом звільнення з посали судді суду загальної юрисдикції за власним бажанням для усунення вимог щодо несумісності, що вимагалось чинним на той час законодавством.
40. Верховний Суд погоджується, що право судді на відставку є конституційного гарантією, проте така гарантія реалізовується в результаті дотримання певного юридичного механізму, зокрема подання відповідної заяви про звільнення у відставку в разі наявності відповідного стажу.
41. Позивач в повній мірі міг зважити настання вказаних юридичних наслідків обрання суддею Конституційного Суду України, що полягало у дотриманні певної процедури шляхом звільнення за власним бажанням.
42. Окрім того, важливо зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до Вищої ради юстиції із заявою про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у відставку, не звертався із вимогами внесення змін до Постанови Верховної Ради України, якою звільнено позивача з посади судді, з метою зміни підстави звільнення, а постанова ВРУ про звільнення судді позивачем не оскаржувалась у встановлений законодавством порядок.
43. Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного рішення ВРП, слід зазначити, що проаналізувавши норми Конституції України, Законів України «Про судоустрій та статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», можна дійти висновку, що ВРП не наділена повноваженнями вносити зміни у постанови Верховної Ради України з питань звільнення суддів, скасовувати їх, змінювати підстави звільнення з посади судді.
44. Виходячи із повноважень, які надані ВРП, остання не наділена повноваженнями скасовувати акти індивідуальної дії іншого на той час суб`єкта призначення/звільнення та відповідно вносити до таких зміни тощо.
45. Також, виходячи із доводів позовної заяви, позивач фактично просить застосувати норми чинного на час подання заяви про зміну підстави звільнення законодавства до правовідносин, які відбулись значно раніше, в період коли діяли норми в іншій редакції.
46. Так, 30 вересня 2016 року Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" втратив чинність та цієї ж дати набрали чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", якими встановлено новий порядок та підстави звільнення суддів з посад.
47. Питання наявності у позивача стажу, який дає право на відставку, на що посилається позивач, виходить за межі предмета доказування у цій справі, а тому правова оцінка таким доводам судом не надається.
48. Суд також відхиляє доводи позивача про позбавлення Вищою радою правосуддя ОСОБА_1 права на відставку, вважає їх передчасними, оскільки в оскаржуваних правовідносинах не оскаржується питання відмови у звільненні судді у відставку, а в майбутньому позивач не позбавлений скористатись таким правом, будучи на посаді судді Конституційного Суду України.
49. За таких обставин вбачається, що приймаючи рішення від 08.06.2021 № 1264/0/15-21, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну підстави звільнення з посади судді, Вища рада правосуддя діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами № 1798-VIII та № 1402-VIII, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), а позивач просить здійснити заміну підстав звільнення у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
50. З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми законодавства, Верховний Суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 255, 257, 262, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.07.2022.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук,
Н.А. Данилевич,
А.Г. Загороднюк,
О.В. Калашнікова,
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду
