СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2022 року Справа № 818/529/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача адвоката Лещенка О.В.,

представника відповідача Шинкаренко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/529/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газовая компанія" з 01.07.2012 по 31.12.2013, проведеної

Шосткинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, складений акт від 09.12.2015 року № 450/18-17-22-0005/34113412.

В ході перевірки податковим органом встановлені порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, з урахуванням положень п.п. 83.1.1. п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абз.2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 № 168/97 за рахунок чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 30491856 грн.; а також порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, з урахуванням положень п.п. 83.1.1. п. 83.1 ст.83, п. 201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абз.2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/97 по взаємовідносинах з ТОВ Українська нафто-газова компанія, у результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 31037627 грн.

На підставі акту перевірки Шосткинською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000802202 від 21.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 45 737 784,00 грн., у тому числі за основним платежем - 30491856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15245928,00 грн.,

- №000812202 від 21.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39221007,00 грн., у тому числі за основним платежем 26147338,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13073669,00 грн.

На думку податкового органу, в ході перевірки не підтвердилася реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем природного газу у ТОВ Українська нафто-газова компанія, оскільки посадовими особами контролюючого органу отриманий висновок експертного дослідження від 14.09.2015 за №80, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ "Українська нафто-газовая компанія" ОСОБА_1 на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу, та підписи від імені ОСОБА_1 в паспортних документах виконані різними особами. Відтак, первинні документи суперечать чинному законодавству, не мають юридичної сили та доказовості, відповідно не підтверджують реальність господарських операцій.

З таким висновком податкового органу позивач не погоджується, вважає його помилковим, а прийняті на його підставі податкові повідомлення рішення просить визнати протиправними і скасувати. В обгрунтування зазначив, що господарська діяльність позивача полягає у виробництві, передачі, розподіленні електричної енергії та торгівля нею. Для здійснення цієї діяльності позивачем придбавався природний газ, зокрема, у ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Реальність господарських операцій підтверджується належними документами бухгалтерського та податкового обліку, наявність яких відповдіачем не заперечується.

Та обставина, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій за умови спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та TOB Українська нафто-газова компанія. Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (їх «фіктивність») жодним чином не можуть впливати на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Також позивач зауважив, що взятий до уваги контролюючим органом висновок експертного дослідження №80 від 14.09.2015 ряд суттєвих недоліків, які свідчать про недотримання певних вимог нормативно-правових документів, порушення методичних положень у галузі судового почеркознавства, некоректність заключних висновків та їх невідповідність питанням, поставленим на вирішення почеркознавчого дослідження, що не узгоджується з вимогами Інструкції про порядок проведення та оформлення експертних досліджень, затвердженої наказом ДНДЕКЦ МВС України 31.10.2013 №19/1- 272н.

Відповідач подав заперечення на позов та додаткові пояснення, просив у задоволенні позову відмовити, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що за результатами аналізу податкової інформації, з урахуванням Висновку експертного дослідження від 14.09.2015 за №80 не підтверджується реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем природного газу у ТОВ Українська нафто-газова компанія, оскільки документи, надані позивачем суду та на перевірку, які складені від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не можуть вважатись належними первинними бухгалтерськими документами, оскільки не мають одного з основних реквізитів - підпису уповноваженої особи, тому не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат. За результатами почеркознавчого дослідження копій первинних документів та копій форми ОСОБА_1 , яка згідно інформаційних даних ДФС України рахується директором ТОВ "Українська нафто-газова компанія", встановлено, що підписи від імені директора ТОВ Українська нафто-газова компанія ОСОБА_1 на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу, та підписи від мені гр. ОСОБА_1 в паспортних документах виконані різними особами.

Крім того, згідно ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 у справі №646/8865/16-к, ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (фіктивне підприємництво) передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступногою

Судом встановлено, що Шосткинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газовая компанія" з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 09.12.2015 року № 450/18-17-22-0005/34113412 (т.1 а.с.13-53).

В ході перевірки податковим органом встановлені порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, з урахуванням положень п.п. 83.1.1. п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абз.2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 № 168/97 за рахунок чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 30491856 грн.; а також порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, з урахуванням положень п.п. 83.1.1. п. 83.1 ст.83, п. 201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абз.2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/97 по взаємовідносинах з ТОВ Українська нафто-газова компанія, у результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 31037627 грн.

На підставі акту перевірки Шосткинською ОДПІ 21.12.2015 винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000802202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 45 737 784,00 грн., у тому числі за основним платежем - 30491856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15245928,00 грн. (т.1 а.с.11);

- №000812202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39221007,00 грн., у тому числі за основним платежем 26147338,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13073669,00 грн. (т.1 а.с.12).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що не підтвердилася реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем природного газу у ТОВ Українська нафто-газова компанія, оскільки посадовими особами контролюючого органу отриманий висновок експертного дослідження від 14.09.2015 за №80, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ "Українська нафто-газовая компанія" ОСОБА_1 на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу, та підписи від імені ОСОБА_1 в паспортних документах виконані різними особами. Відтак, первинні документи суперечать чинному законодавству, не мають юридичної сили та доказовості, відповідно не підтверджують реальність господарських операцій.

Суд не погоджується з висновками податкового оргнану, вважає їх помилковими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За пунктом 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що господарська діяльність позивача полягає у виробництві, передачі, розподіленні електричної енергії та торгівля нею. Для здійснення цієї діяльності позивачем придбавався природний газ, зокрема, у ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Як вбачається зі змісту договору поставки природного газу, укладеного між ТОВ ШП "Харківенергоремонт" та TOB Українська нафто-газова компанія 29.08.2012 року №П/12-185, постачальник зобов`язується передати покупцю природний газ (надалі газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Газ, що постачається за цим договором використовується покупцем виключно для власних потреб.

Згідно з п.п. 3.4, 3.5 договору приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання - передачі природного газу. Акти приймання - передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складаються покупцем за формою, наданою постачальником, з обов`язком наступним погодженням з газотранспортною, газозбутовою організацією до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця.

На виконання умов договору було передано природний газ, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від постачальника ТОВ Українська нафто-газова компанія до покупця ТОВ ШП "Харківенергоремонт" (т.2 а.с.10-17).

ТОВ Українська нафто-газова компанія виписано відповідні податкові накладні (т.2 а.с.18-44), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними витягами (т.2 а.с.45-67).

Оплату за товар ТОВ ШП "Харківенергоремонт" здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками AT Ерсте Банк, філії AT Укрексімбанк в м. Сумах, філії ОУ AT ОЩАДБАНК в м. Суми по рахунку ТОВ ШП "Харківенергоремонт" (т.2 а.с.68-189).

Відповідно до пункту 3.2 договору від 31.07.2012 року постачальник передає покупцю придбаний для нього газ в об`ємах відповідно до п. 2.1 цього Договору, у мережі ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Пунктом 3.10 договору визначено, що покупець зобов`язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України.

На виконання умов договору від 29.08.2012 року №П/12-185, для транспортування магістральними трубопроводами приданого у ТОВ "Українська нафтогазова компанія" природного газу, позивач уклав із ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України філія УМГ Київтрансгаз Чернігівське ЛВУМГ договір № CHR/2012/0417 від 30.12.2011 про транспортування природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, складеними представниками ТОВ ШП Харківенергоремонт та ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України філія УМГ Київтрансгаз Чернігівське ЛВУМГ (т.1 а.с.141-155).

Також для транспортування розподільчими трубопроводами приданого у ТОВ "Українська нафтогазова компанія" природного газу, позивач уклав із ПАТ Сумигаз договір № 1250Т-2011 від 28.09.2011, договір № Т-ПР-1250/2013 від 20.12.2012 про надання послуг транспортування природного газу ПАТ Сумигаз, що також підтверджується актами надання послуг з транспортування газу, підписаними представниками ТОВ ШП Харківенергоремонт та ПАТ Сумигаз (т.1 а.с.116-140).

Листом №6-70/1.2-16 від 11.01.2016 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомила позивача про те, що з вересня 2012 року по травень 2013 року ТОВ "Українська нафто-газова компанія" передано ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" наступні обсяги природного газу: вересень 2012 року - 1 288,427 тис.куб.м; жовтень 2012 року - 4 605,488 тис.куб.м; листопад 2012 року - 2 226,089 тис.куб.м; грудень 2012 року - 7 223,444 тис.куб.м; січень 2013 року - 3 000,000 тис.куб.м; лютий 2013 року - 8 920,558 тис.куб.м; березень 2013 року - 10 978,716 тис.куб.м; квітень 2013 року - 6 404,278 тис.куб.м, що підтверджується копіями реєстрів поставки природного газу промисловим споживачам з ресурсів ТОВ "Українська нафто-газова компанія" газовими мережам ПАТ "Сумигаз" (т.1 а.с.62).

Факт оплати позивачем послуг транспортування придбаного природного газу підприємствами ПАТ Сумигаз та ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України філія УМГ Київтрансгаз Чернігівське ЛВУМГ підтверджений наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок по рахункам ТОВ ШП Харківенергоремонт (т. 3 а.с.4-168).

Відповідно до положень статті 11 Закону України від 08.07.2010 №2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" облік природного газу, у тому числі комерційний (приладовий), здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його видобування, транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Комерційний (приладовий) облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки.

Вузлом обліку природного газу є сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання у робочих умовах, реєстрації, збереження результатів вимірювання та розрахунків об`єму газу, приведеного до стандартних умов.

Так, обсяги поставки природного газу від ТОВ "Українська нафто-газова компанія" до ТОВ ШП Харківенергоремонт обліковуються вузлом обліку природного газу, що підтверджується наданими до суду копіями звітів вузлу обліку природного газу про споживання об`ємів природного газу за період з 14.09.2012 по 18.04.2013 року ( т.5 а.с.236-254).

На підтвердження придбання природного газу у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" для виробництва теплової та електричної енергії, що є основним видом діяльності підприємства, позивачем надано копії довідок про кількість природного газу спожитого за місяць за період з вересня 2012 року по квітень 2013 року; копію договору оренди майна № 82 укладеного 20.11.2008 року між TOB Шосткинське підприємство Харківенергоремонт та ВАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз з додатками щодо оренди комплексу обліку природного газу, копію про державну метрологічну атестацію вузла автоматизованого обліку споживання природного газу, копію актів обстеження вузла обліку природного газу (т. 3 а.с. 197-229, т.5 а.с.227-234, 255-265).

З метою доведення використання придбаного у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" природного газу у власній господарській діяльності позивачем надано до суду договір №3634/02 від 26.10.2006 року, укладений між державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (ТЕЦ), відповідно до якого ТЕЦ поставив до ДПЕ електроенергію, вироблену ТЕЦ, що підтверджується договором з додатками № 3634/02 від 26.10.2006 про постачання електричної енергії, актами купівлі-продажу електроенергії складеними представниками ТОВ ШП Харківенергоремонт та ДП Енергоринок (т.1 а.с.71-115).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач виробляє електричну та теплову енергію, що відпускається у вигляді пари та гарячої води, сировиною якої є природний газ, мазут та вода. Позивач сплачував екологічний податок та подавав відповідну податкову звітність, зокрема в період придбання природного газу та вироблення електричної енергії за договором №П/12-185 від 29.08.2012 року, що підтверджується наданими до суду копіями податкових декларацій з екологічного податку та копіями банківських виписках щодо сплати екологічного податку.

Крім того, товариство подавало за спірний період Звіти про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії, які надаються до Національної комісії регулювання електроенергетики України про використання природного газу на виробництво електричної енергії (т.2 а.с.190-197).

Відповідач не заперечував, що ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в 2012-2013 роках фактично отримав і переробив на електричну енергію, а також витратив задекларовану ним кількість природного газу, поставленого ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за договором №П/12-185 від 29.08.2012 року.

Враховуючи специфіку предмету поставки за вищевказаним договором, а саме постачання природного газу, суд вважає, що товариством надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" та TOB Українська нафто-газова компанія, а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та TOB Українська нафто-газова компанія.

Крім того, із висновку судово-економічної експертизи, проведеної за замовленням сторони позивача ( том 6 а.с.16-102) вбачається, що висновки акту перевірки від 09.12.2015 року № 450/18-17-22-0005/34113412 про заниження позивачем податку на прибуток на суму 30491856,00 грн, внаслідок завищення валових вимтрат на суму 155188137,00 грн. за 4 квартал 2012 року та 2013 рік та про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 31037627,00 внаслідок завищення податкового кредиту по взаємовівдносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» на суму 31037627,00 грн. за 4 квартал 2012 року та січень-квітень 2013 року не підтверджуються. Водночас, висновком документально підтверджується, що за період жовтень-2012 квітень 2013 ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на виробництво електроенергії в обсязі 191332,969 тис.кВт.г, відпущеної ДП «Енергоринок», використано 52,475 млн.куб.м газу, в тому числі придбаного у TOB Українська нафто-газова компанія в обсязі 43358,573 тис.куб.м газу на загальну суму 155188137,31 грн. без ПДВ ( сума ПДВ 31037627,47 грн., сума з ПДВ 186225764,78 грн.)

При цьому, податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з TOB Українська нафто-газова компанія, не спростовує факту зміни майнового стану позивача внаслідок цих операцій щодо отримання природного газу, який в подальшому позивач використав в межах власної господарської діяльності, а також обставини подальшого використання позивачем природного газу.

Разом з тим, відповідач вважає, що правом користування податковою вигодою у вигляді податкового кредиту та витрат позивач не наділений, оскільки документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з боку контрагента TOB Українська нафто-газова компанія, підписані неповноважною особою, посилаючись при цьому на висновок експертного дослідження НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області від 14.09.2015 року №80, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , засновника та директора TOB Українська нафто-газова компанія на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу вчинені іншою особою (т.1 а.с.170-178) , та ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, якою засновника TOB Українська нафто-газова компанія ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності ( том 4 а.с.25-27), що, на думку відповідача, доводить обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд не погоджується з такими доводами податкового органу з огляду на таке.

Так, відповідно достатей 7, 8 Закону України "Про судову експертизу"та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертизНаказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за N 705/3145, затверджена Інструкція про призначення та проведення судових експертизта експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертизта експертних досліджень. Відповідно до Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертизта експертних досліджень основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів ( підпункт 1.1. пункту 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій).

На необхідність проведення дослідження по оригіналах документів вказує і п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертизта експертних досліджень ( в редакції, чинній на час проведення дослідження 14.09.2015). Зокрема, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта(крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Таким чином, аналізуючи наведені норми, суд вважає, що копії документів не могли бути об`єктом почеркознавчого дослідження, відтак експертне дослідження НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, оформлене висновком від 14.09.2015 року №80, суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертизта експертних досліджень та Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертизта експертних досліджень, відтак, не міг бути підставою для висновків податкового органу, викладеному в акті від 09.12.2015 року № 450/18-17-22-0005/34113412. Так само, відповідно до ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одеоржані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, відповідач, обгрунтовуючи правомірність податкових повідомлень-рішень, посилається на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, якою засновника TOB Українська нафто-газова компанія ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності.

В цій частині суд зазначає наступне.

На час укладання та виконання договору контрагент позивача TOB Українська нафто-газова компанія був належним чином зареєстрований платником ПДВ та згідно ЄДР був зареєстрований за місцем знаходження, мав статус юридичної особи, мав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, наділений правоздатністю та дієздатністю, мав право укладати з позивачем будь-які договори.

Як зазанчав позивач, вказані обставини щодо наявності спеціальної податкової правосуб`єктності TOB Українська нафто-газова компанія перевірялись позивачем на момент укладення спірного договору та виконання господарських операцій.

Відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Укладаючи правочини позивач не міг ні знати, ні навіть припускати, що контрагент може бути фіктивним, в той час, коли станом на момент укладення правочину та здійснення господарських операцій із таким контрагентом він був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, зареєстрований платником ПДВ і, відповідно, мав всю необхідну право- та дієздатність виступати учасником господарських правовідносин. До того ж це не виключає здійснення таким контрагентом і правомірних господарських операцій, які підтверджені відповідними первинними документами.

Таким чином, позивач під час укладення договору поставки природного газу не міг передбачити вчинення контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Також, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Тобто, якщо TOB Українська нафто-газова компанія здійснювало фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство, а не ТОВ ШП Харківенергоремонт, оскільки останнє не має відношення до незаконної діяльності TOB Українська нафто-газова компанія та не було обізнано про її здійснення та не вчиняло незаконних дій щодо такої діяльності.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків в результаті діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив наступне:

69. Суд окремо зазначає, що компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов`язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов`язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.

Таким чином, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в зазначеному рішенні, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення. Ця обставина не є підставою для позбавлення іншого платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічний висновок Європейський суд з прав людини виклав у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02) у рішенні від 09.01.2007 року: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, платник податків не має повноважень та обов`язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, обов`язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов`язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

За умови своєчасного та повного виконання платником податків своїх податкових обов`язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов`язків щодо декларування та сплати ПДВ, а також відсутності інформації про порушення контрагентом правил оподаткування, про які платник податків знав чи міг знати, останній не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов`язків.

Таким чином, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а тому не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Отже, позивачем були вчинені всі необхідні дії для досягнення конкретних економічних результатів від господарських операцій з TOB Українська нафто-газова компанія.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що в ході судового розгляду спростовані висновки податковго органу про відсутність реального характеру господарських операцій по придбанню позивачем природного газу у TOB Українська нафто-газова компанія.

За таких обставин, перевіривши рішення податкового органу на відповідність критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адмиіністративного судочинства України, суд вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1274381,87 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" ( код ЄДРПОУ 34113412, вул.гагаріна,1, м.Шостка, Сумська область, 41107) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області ( код ЄДРПОУ 43144399, вул.Іллінська,13, м.Суми, 40009) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0000802202 від 21.12.2015 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" суми грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 45737784 ( сорок п"ять мільйонів сімсот тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят чотири )грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0000812202 від 21.12.2015 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 39221007 ( тридцять дев"ять мільйонів двісті двадцять одна тисяча сім) грн. 00 коп. .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 274 381,87 ( один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят одна) грн. 87 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 28 червня 2022 року.

Суддя Л.М. Опімах