УХВАЛА
19 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/4077/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`яв.,
відповідача - Петруніної К.О.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кулибаби В.О.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "МР банк")
на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 (суддя Сальнікова Г.І.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (головуючий суддя - Стойка О.В., Попков Д.О. і Істоміна О.А.)
зі справи № 922/4077/20
за позовом акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк")
до акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (далі - Завод)
про стягнення заборгованості,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України (далі - Фонд),
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2012 №29-В/12/12/ЮО (далі - Кредитний договір) у сумі 14 991 943,82 долара США та 230 406 685,22 грн., з яких: заборгованість за кредитною лінією - 13 905 350,84 долара США; заборгованість по процентах за користування кредитною лінією - 1 086 592,98 долара США; 223 872 487,10 грн. пені за прострочення сплати загальної заборгованості за користування кредитною лінією; 6 534 198,12 грн. пені за прострочення сплати процентів від кожної суми прострочення за кредитною лінією.
2. Позов обґрунтовано наявністю заборгованості відповідача перед позивачем у зазначених сумах.
3. Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2021: позов задоволено частково; стягнуто із Заводу на користь АТ "Сбербанк" 13 905 350,84 долара США заборгованості за Кредитним договором; 204 657 180,66 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту, а також 672 167,87 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021: апеляційну скаргу АТ «Сбербанк» залишено без задоволення; апеляційну скаргу Заводу задоволено частково; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 2 386 434, 45 долара США заборгованості за Кредитним договором, 19 931 778,2 грн. пені за прострочення заборгованості за тілом кредиту та розподілу судових витрат, і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, у зв`язку з чим викладено пункт 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції в іншій редакції, згідно з якою із Заводу стягнуто на користь АТ «Сбербанк»: 11 518 916,39 долара США заборгованості за Кредитним договором; 184 725 402,49 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту; 573 959,72 грн. судового збору; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 залишено без змін; стягнуто з АТ «Сбербанк» на користь Заводу 147 306 грн. судових витрат.
6. Постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме у стягнутих сумах.
7. Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 було здійснено заміну сторони у справі - державне підприємство «Завод «Електроважмаш» на його правонаступника - акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш».
8. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "МР банк" просить: передати справу №922/4077/20 за касаційною скаргою АТ "МР банк" на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати зазначені рішення та постанову попередніх судових інстанцій в частині відмови в стягненні із Заводу на користь АТ "МР банк" заборгованості за кредитною лінією в розмірі 3 473 027, 43 долара США та 45 681 282, 73 грн.; прийняти в оскаржуваній частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, стягнути із Заводу на користь АТ "МР банк" заборгованість за Договором у розмірі 3 473 027, 43 долара США та 45 681 282, 73 грн., що складається із: заборгованості за кредитною лінією - 2 386 434, 45 долара США, заборгованості за процентами за користування кредитною лінією - 39 147 084, 61 грн., пені за прострочення сплати процентів від кожної суми прострочення за кредитною лінією - 6 534 198, 12 грн.
9. За доводами касаційної скарги:
- суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- судами попередніх інстанцій з грубим порушенням норм процесуального права було зменшено суму стягнення кредиту на 2 386 434,45 долара США та суму пені на 1 650 407,01 грн. Зокрема, відповідачем на підтвердження сплати таких сум (2 386 434,45 долара США) не надано жодних первинних документів; зазначена суми пені (1 650 404,01 грн.), яка була сплачена 11.02.2020, не заявлялася до стягнення в межах даної справи, розрахунок пені містить інформацію лише щодо сум погашеної пені, а з виписок, наданих до позовної заяви, вбачається, що сума 1 650 407,01 грн. була направлена на погашення пені, яка не заявлена до стягнення у цій справі. Зазначені обставини призвели до неправильного вирішення спору та унеможливили встановлення усіх фактичних обставин справи, що є безумовною підставою для скасування та направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування, з урахуванням змісту частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та суті кредитного договору, положень статті 10561 ЦК України в кредитних правовідносинах в частині підстав, умов та права нараховувати передбачені договором проценти в межах строку кредитування чи після його завершення; співвідношення та конкуренції положень статті 10561 ЦК України та статей 1048, 1050 ЦК України; можливості застосування статей 1048, 1050 ЦК України при наявності спеціальної норми щодо нарахування процентів за договорами кредитування (статті 10561 ЦК України);
- скаржник вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 №691-IX, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.12.2012 у справі №922/4053/20, від 16.12.2021 у справі №922/4076/20 (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України);
- скаржник вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти протягом усього фактичного строку користування кредитом, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц, від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).
Також у касаційній скарзі зазначається, що 09.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до статуту АТ «Сбербанк» у частині його найменування: пункт 1.4 цього статуту викладено в новій редакції, відповідно до якої офіційне найменування банку українською мовою - акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», скорочене офіційне найменування - АТ «МР Банк».
10. Від АТ «МР Банк» надійшло також клопотання «про зупинення провадження по справі №922/4077/20 та/або відкладення розгляду справи», в якому названий банк просить зупинити провадження в даній справі «до завершення примусового вилучення (націоналізації) об`єктів права власності російської федерації та її резидентів, а саме передачі від АТ «МР Банк» до ДП «Національний фонд інвестицій України» права вимоги до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (код:00212121) та надання відповідних документів»; «в разі, якщо суд дійде висновку щодо неможливості зупинення провадження у справі» - відкласти розгляд цієї справи «не менше як на місяць»; «в разі потреби продовжити строк розгляду справи №922/4077/20».
11. У відзиві на касаційну скаргу Фонд заперечує в повному обсязі щодо змісту та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству, а доводи касаційної скарги стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій вірно застосовані правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 щодо застосування положень статей 625 та 1048 ЦК України у контексті умов Кредитного договору, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №922/4077/20 - без змін.
12. 28.06.2022 Завод звернувся до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому міститься клопотання про продовження Заводу строку для подання відзиву на касаційну скаргу. Назване клопотання мотивоване об`єктивною неспроможністю подати відзив у встановлений судом строк, через те, що Завод здійснює господарську діяльність (адміністративне управління в тому числі) в Індустріальному районі міста Харкова, який перебуває на виїзді з міста та постійно страждає від ворожих обстрілів.
Згідно зі статтею 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
За приписами частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Частинами першою та другою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2022 у цій справі встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 24.06.2022. Як вже було зазначено, 28.06.2022 Заводом подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому міститься клопотання про продовження відповідачу строку для подання відзиву на касаційну скаргу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.04.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.05.2022 строком на 90 діб.
З огляду на зазначене та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), Верховний Суд вважає за можливе продовжити позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з ініціативи суду.
У відзиві на касаційну скаргу Завод заперечує проти доводів касаційної скарги, вказує, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду вмотивовано прийняті на підставі висновків Верховного Суду, а Східним апеляційним господарським судом при ухваленні постанови від 20.12.2021 вмотивовано зменшено суму боргу за Кредитним договором (шляхом зарахування в таку суму незаконно списаних коштів), правомірно відмовлено у стягненні процентів після завершення строку кредитування та, відповідно, відмовлено у стягненні пені, що була нарахована на такі проценти. У прийнятті рішення в частині, що оскаржується АТ «МР банк», суд апеляційної інстанції не порушив норм матеріального або процесуального права. Завод просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
13. Східний апеляційний господарський суд, приймаючи постанову у цій справі від 20.12.2021, виходив, зокрема, з такого.
13.1. Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за кредитом, наданим позивачем у межах Кредитного договору. Доводів на спростування цього суду не надано.
13.2. Сплачені відповідачем з 19.09.2018 по 03.04.2020 проценти за користування кредитом у сумі 2 386 434, 45 долара США повинні бути зараховані як погашення заборгованості за кредитом.
13.3. Оскільки у пункті 1.4 Кредитного договору встановлено останній день кредитної лінії 19.08.2019, то слід відмовити в задоволенні позову та стягненні процентів за користування кредитними коштами після закінчення дії кредитної лінії.
13.4. Посилання позивача на помилковість, необґрунтованість, неефективність та неузгодженість застосованих судом правових висновків Верховного Суду не може бути підставою для їх незастосування до спірних правовідносин, а нерелевантність їх щодо цих правовідносин позивачем не доведена.
13.5. Належний період стягнення пені, нарахованої у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за кредитом, становить у даному разі 24.09.2018-11.03.2020, а сума пені - 184 725 402, 49 грн.
13.6. Суд першої інстанції (за висновком апеляційного господарського суду) правомірно здійснив зарахування сплачених відповідачем 11.02.2020 коштів у сумі 1 650 470, 04 грн. у рахунок погашення вимог позивача про стягнення пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з погашення заборгованості за тілом кредиту.
14. Верховним Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №910/4518/16 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" до приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про банкрутство справу № 910/4518/16 разом з касаційними скаргами АТ "МР банк" (що є правонаступником АТ "Сбербанк") та акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у вказаній справі передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду через те, що названа справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Постановляючи дану ухвалу, Верховний Суд виходив з такого:
- проаналізувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, Верховний Суд дійшов висновку про наявність не вирішеної на даний момент виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю суттю є процентами за користування кредитом;
- так, у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо того, що коли сторонами кредитного договору узгоджено в кредитному договорі строк нарахування процентів за користування кредитом, то до таких відносин не застосовується правило виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування;
- натомість у справі № 910/17048/17 Велика Палата Верховного Суду визнала правомірним нарахування процентів за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів;
- додатково підтвердженням виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю суттю є процентами за користування кредитом, є те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №188/2020(455/20) перевірявся на відповідність Конституції України припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, згідно з яким якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Під час перевірки на відповідність Конституції України припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.
З урахуванням різного підходу щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, що за своєю суттю є процентами за користування кредитом, свідченням чого є висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, а також беручи до уваги тлумачення Конституційним Судом України припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи № 910/4518/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених положеннями частини п`ятої статті 302 ГПК України.
16. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
17. У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
18. Спірні правовідносини у даній справі № 922/4077/20 та у справі № 910/4518/16 за сферою правового регулювання є подібними. З метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України зупинити касаційне провадження у справі № 922/4077/20 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/4518/16.
19. У зв`язку з наведеним підстав для задоволення клопотання АТ «МР банк», зазначеного в пункті 10 цієї постанови, не вбачається (оскільки касаційне провадження в даній справі зупиняється з інших підстав, ніж вказані в цьому клопотанні).
Керуючись пунктом 7 статті 228, статтею 234 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Зупинити касаційне провадження у справі № 922/4077/20 за касаційною скаргою акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/4518/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
