Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 170/129/21 Головуючий у І інстанції Макаренко І.О.
Провадження №22-ц/824/6368/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києві від 27 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання договору факторингу частково недійсним,-
УСТАНОВИВ:
у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним договір факторингу №20190312 від 12 березня 2019 року в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №SM-00008692, укладеним 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сімпл Мані».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 25 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 27 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання договору факторингу частково недійснимвизнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги зазначає, суд першої інстанції необґрунтовано залишив без руху його позовну заяву з підстав не сплати судового збору, оскільки нормами ЦПК України та Законом України «Про судовий збір» не передбачено повторної сплати судового збору (за реквізитами суду, до якого було передано справу), якщо він був уже сплачений при подачі позовної заяви до іншого суду. Апелянт вважає, що визначальним є сам факт сплати судового збору, який підтверджується відповідними документами, та надходженнями суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шацького районного суду Волинської області з позовом про визнання договору факторингу частково недійсним.
Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання договору факторингу частково недійсним направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 25 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме: позивачу необхідно надати до суду належним чином засвідчені копії документів, що додаються до позовної заяви для суду та інших учасників справи та сплатити судовий збір на реквізити Шевченківського районного суду м. Києві
09 серпня 2021 року на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 25 червня 2021 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що повторної сплати судового збору ані ЦПК України, ані Законом України «Про судовий збір» не передбачено та надано засвідчені копії договору від 01 грудня 2017 року про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №SM-00008692, а також не засвідчені копії інших додатків (а.с.26-27).
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що останнім не виконано вимоги ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року, зокрема не надано належним чином засвідчені копії документів для суду, що зазначені в п.п.2, 3, 4 додатків до заяви про усунення недоліків, та доказів сплати судового збору на реквізити Шевченківського районного суду м. Києва.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В ухвалі від 25 червня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, зазначено, що позивачем в порушення положень ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано належним чином засвідчені копії документів, що додаються до неї для суду та інших учасників справи.
Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн.).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
При цьому, ст. 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сума судового збору сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Проте, скаржник недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 25 червня 2021 року, не усунув, а саме: судовий збір не сплатив та не надав належним чином засвідчені копії документів відповідно до ст. 95 ЦПК України.
За ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ЦПК України та Законом України «Про судовий збір» не передбачено повторної сплати судового збору (за реквізитами суду, до якого було передано справу), якщо він був уже сплачений при подачі позовної заяви, оскільки визначальним є сам факт сплати судового збору, що підтверджується відповідними документами та надходженнями суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи.
В даному випадку судовий збір не сплачено за місцем розгляду справи, що виключає можливість його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами Шевченківського районного суду м. Києва.
Посилання позивача на те, що Закон України «Про судовий збір» та ЦПК України не передбачають повторної сплати судового збору у випадку передачі справи за підсудністю, судова колегія відхиляє, адже порушення позивачем правил підсудності, що визначені ЦПК України, не може бути підставою для звільнення особи від сплати судового збору за місцем розгляду справи.
Крім того, в абз. 1 п. 5 положень, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 «Про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Таким чином, позивач не позбавлений можливості повернути помилково сплачений судовий збір, в зв`язку з порушення правил підсудності, на підставі Порядку №787.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 вересня 2018 року по справі №805/168/18-а.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позовну заяву неподаною та повернув позивачу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 27 серпня 2021 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання щодо повернення позовної заяви не порушив норми процесуального права, а апеляційна скарга не містить доказів такого порушення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Крім того, апеляційний суд роз`яснює, що відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києві від 27 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 12 липня 2022 року.
Судді: Д.О. Таргоній
С.А. Голуб
Т.О. Писана
