Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 641/2699/17
провадження № 51-4504 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12016220530000581 за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тамбова, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року скасовано ухвалу районного суду. Постановлено нову ухвалу, якою звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у приховуванні майна, яке описано та на яке накладено арешт, за таких обставин.
Згідно постанови державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 30 серпня 2013 року в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника, а саме, на автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , оголошено заборону на його відчуження та оголошено його в розшук.
22 жовтня 2013 року проведено арешт цього автомобіля та він переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , при цьому останнього письмово попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного та арештованого майна.
В подальшому ОСОБА_6 , маючи намір на приховування вказаного майна, на письмові вимоги державного виконавця від 07 червня, 02 серпня, 05 серпня, 04жовтня 2016 року та 15 лютого 2017 року, з якими обвинувачений ознайомлений особисто, про необхідність надання транспортного засобу для огляду та подальшої реалізації, умисно його не надав, про місце знаходження не повідомив, чим умисно приховав дане описане та арештоване майно.
Ухвалою районного суду відмовлено в задоволенні клопотання захисника про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки матеріали кримінального провадження містять відомості про оголошення обвинуваченого двічі в розшук, а отже встановлено, що він переховувався від суду. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі відсутні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 вчинив певні умисні дії з метою переховування місця свого перебування від суду, тобто з метою уникнути кримінальної відповідальності, і що правоохоронні органи вжили заходи, спрямовані на його розшук і затримання. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд невірно застосував положення ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки матеріали справи свідчать, що ОСОБА_6 умисно ухилявся від явки до суду, а отже перебіг строку давності зупинявся, що є перешкодою для звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі вищезазначеної норми закону.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від обвинуваченого ОСОБА_6 , в якому він просить залишити рішення апеляційного суду без зміни.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скаргу частково, зазначила, що ухвала районного суду не підлягала оскарженню в апеляційному порядку, а тому рішення апеляційного суду постановлено з порушенням вимог процесуального закону. Вважала, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з цієї підстави.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з підстави неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме, ст. 49 КК України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження, погоджується із тим, що ухвала цього суду підлягає скасуванню, проте не погоджується із мотивами, наведеними у скарзі прокурора.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу,
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру,
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України встановлено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду в суді першої інстанції захисник ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення підсудного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, та про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 з цієї підстави. Обвинувачений зазначене клопотання захисника підтримав у судовому засіданні.
Ухвалою районного суду у задоволенні клопотання було відмовлено та продовжено розгляд кримінального провадження в цьому суді по суті. Тобто, винесена судом першої інстанції ухвала не перешкоджала подальшому кримінальному провадженню, а тому не могла бути предметом окремого оскарження в суді апеляційної інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції у даному випадку вийшов за межі своїх повноважень та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Право доступу по суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що за умови встановлення, що оскаржуване судове рішення не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження (ч. 4 ст. 399 КПК України).
В порушення вище наведених вимог, апеляційний суд відкрив апеляційне провадження.
У той же час положення чинного кримінального процесуального закону не передбачають такої підстави для закриття апеляційного провадження, як відкриття за апеляційною скаргою на судове рішення, яке відповідно до ст. 392 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Тобто, в законодавчому порядку чітко не врегульована ситуація, коли апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за відсутності передбачених законом підстав.
У аналогічних випадках Верховний Суд сформував позицію, згідно якої закривав касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою на судове рішення, яке відповідно до ст. 424 КПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Зокрема, такий підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду, яка вважала за необхідне закрити касаційне провадження, відкрите за скаргою на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (постанова від 23 січня 2019 року у справі №738/1482/16-к).
Отже, колегія суддів зазначає, що, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Верховний Суд визнав правильними такі рішення апеляційних судів (ухвала Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі №439/1271/17; постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018року у справі №180/210/17).
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Оскільки апеляційне провадження за апеляційною скаргою було відкрито відповідним судом, то суд касаційної інстанції позбавлений можливості закрити дане провадження, адже це виходить за межі його повноважень. Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а матеріали провадження направленню до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що полягають у порушенні положень ст. 392 КПК України, суд касаційної інстанції вважає передчасним висловлюватись з приводу застосування ст. 49 КК України.
Також Суд звертає увагу на те, що рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України апеляційний суд зробив без дослідження відповідних доказів. З наявних матеріалів провадження встановлено, що суду апеляційної інстанції були надані виділені матеріали провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 на 21 аркуші, які не містили жодного доказу на підтвердження чи спростування висновків місцевого суду про ухилення обвинуваченого від суду. Тобто, суд прийняв протилежне рішення, ніж суд першої інстанції, без безпосереднього дослідження доказів, що також є порушенням вимог ст. 23 КПК України.
При призначенні нового розгляду в суді апеляційної інстанції Суд звертає увагу, що згідно розпорядження Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану було змінено територіальну підсудність справ, що розглядалися Харківським апеляційним судом, та визначено їх розгляд за Полтавським апеляційним судом. Отже, матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 слід призначити до розгляду в суді апеляційної інстанції за місцем розташування суду на теперішній час, тобто, в Полтавському апеляційному суді.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.
З цих підстав суд ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції за місцем розташування суду на теперішній час.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8
