УХВАЛА
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 570/3891/14
провадження № 61-6767сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічними позовами) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (позивачі за зустрічними позовами): ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та як правонаступник ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест»,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс», що діє в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Будівельні інвестиції»; Акціонерне товариство «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ремешевського Євгена Анатолійовича на постанову Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та як правонаступник ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс», що діє в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Будівельні інвестиції», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Златобанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк»), правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Обарівінвест» (далі - ТОВ «Обарівінвест») про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 03 лютого 2012 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 024/12/CL, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 7 350 000 грн зі сплатою 23 % річних та кінцевим терміном повернення не пізніше 02 лютого 2014 року.
Додатковими угодами до кредитного договору зменшено суму кредитного ліміту до 4 281 818,18 грн та змінено строк повернення кредитних коштів - до 02 лютого 2015 року.
Кредитні зобов`язання забезпечені договором поруки, укладеним 03 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_2 , до якого внесено зміни, згідно з якими остання зобов`язалася відповідати перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку за кредитним договором.
Крім того, з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_4 між банком і ТОВ «Обарівінвест» 03 лютого 2012 року укладено договір поруки № 024/12/CL/Р-2, відповідно до умов якого Товариство поручилося перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов`язку щодо повернення кредиту в розмірі 7 350 000 грн.
До вказаного договору поруки внесено зміни відповідно до договору про внесення змін від 09 серпня 2013 року, за умовами якого визначено суму зобов`язання у розмірі 4 281 818,18 грн та погоджено кінцевий строк повернення кредиту - не пізніше 02 лютого 2015 року.
Також кредитні зобов`язання забезпечені іпотечним договором, укладеним 03 лютого 2012 року між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест», предметом якого є ресторанно-готельний комплекс та земельна ділянка площею 0,3098 га, розташовані на АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 13 лютого 2014 року утворилася заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2012 року у розмірі 4 595 197,12 грн, яка складається з поточної заборгованості за кредитом - 3 710 908,18 грн, простроченої заборгованості за кредитом - 570 910 грн, заборгованості за процентами - 280 191,68 грн, пені - 26 380,68 грн, 3% від простроченої суми основного боргу - 1 806,58 грн, штрафу за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати процентів - 5 000 грн, яку ПАТ «Златобанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_2 на свою користь.
Також просило у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - ресторанно-готельний комплекс та земельну ділянка площею 0,3098 га, розташовані на АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на публічних торгах.
Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» передало, а ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», набуло право вимоги за кредитним договором від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL разом з додатковими угодами до нього та договорами, що забезпечують виконання зобов`язань, а саме іпотеки та поруки.
За договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», передало, а ОСОБА_1 набув право вимоги: за кредитним договором від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL разом із додатковими угодами до нього (додаткова угода від 20 липня 2012 року № 1, додаткова угода від 09 серпня 2013 року № 2, договір № 3 про внесення змін від 14 серпня 2013 року), а саме: право вимоги повернення ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 4 862 327,37 грн (яка згідно довідки АТ «Златобанк» станом на 12 лютого 2015 року складається з 4 234 802,42 грн - прострочена заборгованість за основним боргом та 627 524,95 грн - пеня), заборгованості за основною сумою згідно з кредитним договором від 03 лютого 2012 року та інших обов`язків, встановлених цим кредитним договором; договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 лютого 2012 року, а саме: за договором іпотеки (разом із додатковими договорами) від 03 лютого 2012 року за реєстровим № 144, укладеним між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест», та договорами поруки від 03 лютого 2012 року, укладеними між ПАТ «Златобанк», ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест».
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2015 року до участі у справі як правонаступник позивача ПАТ «Златобанк» залучений ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позичальник ОСОБА_4 .
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року до участі у справі як правонаступник ОСОБА_4 залучена малолітня ОСОБА_3 (прийняла спадщину після ОСОБА_4 ) в особі законного представника ОСОБА_2 .
У ході розгляді справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначивши, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року у справі № 487/6529/15-ц, стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL у розмірі 7 241 172,90 грн, яка виникла станом на 01 серпня 2015 року.
Вказане судове рішення не виконано.
Уточнивши та змінивши розмір вимог, ОСОБА_1 просив:
- стягнути з поручителя ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 534 361,03 грн;
- стягнути з поручителя ТОВ «Обарівінвест» на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 534 361,03 грн;
- у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 775 533,93 грн (10 534 361,03 грн + 7 241 172,90 грн) звернути стягнення на ресторанно-готельний комплекс та земельну ділянка площею 0,3098 га, розташовані на АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах з початковою ціною продажу вказаного комплексу у розмірі 15 015 500 грн та початковою ціною продажу земельної ділянки у розмірі 106 500 грн.
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , як правонаступника ПАТ «Златобанк», про визнання договору поруки припиненим.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що внаслідок укладення 09 серпня 2013 року між кредитором та позичальником додаткової угоди до кредитного договору збільшено період, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами, відповідно, збільшився обсяг відповідальності поручителя, що згідно зі статтею 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила визнати припиненою поруку за договором поруки від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL/Р-1, укладеним між нею та ПАТ «Златобанк».
У червні 2015 року ТОВ «Обарівінвест» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , як правонаступника ПАТ «Златобанк», про визнання договору поруки припиненим.
Зустрічна позовна заява ТОВ «Обарівінвест» мотивована тим, що відповідно до договору поруки від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL/Р-2 останнє поручилося перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитом. Разом із тим, внаслідок укладення 09 серпня 2013 року між кредитором та позичальником додаткової угоди, якою збільшено період нарахування процентів за користування кредитом, збільшився обсяг відповідальності поручителя, що згідно зі статтею 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.
На підставі викладеного, ТОВ «Обарівінвест» просило визнати припиненою поруку за договором поруки від 03 лютого 2012 року № 024/12/CL/Р-2, укладеним між ним та ПАТ «Златобанк».
У жовтні 2015 року ТОВ «Обарівінвест» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , як правонаступника ПАТ «Златобанк», про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою.
Зустрічна позовна заява ТОВ «Обарівінвест» мотивована тим, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , новим боржником за кредитним договором є його малолітня спадкоємиця ОСОБА_3 , тому іпотека припинилася відповідно до норм ЦК України та Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотекодавець не погодився відповідати за нового боржника.
На підставі викладеного, ТОВ «Обарівінвест» просило визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним 03 лютого 2012 року між ним та ПАТ «Златобанк».
Справа судами розглядалася неодноразово.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічні позови ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест» задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 03 лютого 2012 року, укладений між ПАТ «Златобанк» (право вимоги перейшло до ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 . Визнано припиненим договір поруки від 03 лютого 2012 року, укладений між ПАТ «Златобанк» (право вимоги перейшло до ОСОБА_1 ) та ТОВ «Обарівінвест». Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 03 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» (право вимоги перейшло до ОСОБА_1 ) і ТОВ «Обарівінвест».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2015 року у справі № 487/6529/15-ц достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором, який є предметом спору у цій справі, тому кредитором змінено строк виконання основного зобов`язання, а нарахування процентів за користування кредитними коштами, неустойки, тощо поза межами строку дії кредитного договору законом не передбачено.
Внаслідок смерті боржника - ОСОБА_4 правовідносини між ПАТ «Златобанк», правонаступником якого є ОСОБА_1 , і боржником за кредитним договором ( ОСОБА_4 ) припинилися, а ОСОБА_3 стороною кредитного договору не була, тому такі правовідносини не можуть регулюватися нормами права, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань.
Порука припиняється у тій частині, в якій припиняється забезпечене нею зобов`язання, і поручитель повинен нести відповідальність перед кредитором у межах вартості спадкового майна. Спір про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором вже вирішений іншим судом.
Матеріали судової справи не містять доказів виконання кредитором вимог частини другої статті 625 ЦК України, що стосується направлення вимоги для нового боржника. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці. Розмір інфляційних втрат є завищеним.
Стягнення грошових сум із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не можливе у межах даної справи, для цього необхідно пред`явити інший позов і стягнення повинно бути проведене за правилами статті 1282 ЦК України.
ТОВ «Обарівінвест» не погоджується з виконанням кредитних зобов`язань новими боржниками. В іпотечному договорі відсутнє застереження про те, що підприємство зобов`язується виконувати кредитні зобов`язання інших осіб у разі смерті боржника. Має місце збільшення обсягу відповідальності поручителів і це є підставою для визнання договорів іпотеки та поруки припиненими. Звернення стягнення на предмет іпотеки було б непропорційним з наявною сумою заборгованості і з цих підстав у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року частково задоволено касаційні скарги ТОВ «Обарівінвест», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Постанову Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не мотивував належним чином підстави для відмови у припиненні поруки, зокрема і майнової, не дав належної правової оцінки зустрічним позовним вимогам та не спростував доводи поручителів, зокрема і майнового, щодо підстав припинення поруки.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Обарівінвест» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
Зустрічний позов ТОВ «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою задоволено.
Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 03 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Обарівінвест».
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що зобов`язання поручителя за договором поруки або заставодавця за договором застави може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, і якщо поручитель або заставодавець не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
При таких обставинах, задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 помер, новим боржником за кредитним договором є малолітня ОСОБА_3 , тому іпотека припинилась, оскільки іпотекодавець, який не є спадкоємцем, не погодився відповідати за нового боржника.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поручителів ОСОБА_2 , ТОВ «Обарівінвест» про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд зазначив, що у договорах поруки від 03 лютого 2012 року, які укладені між банком та ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест», відсутня умова про згоду поручителів відповідати за правонаступника боржника. У зв`язку з цим, у відповідності до частини першої статті 523, частини третьої статті 559 ЦК України, відсутні правові підстави для стягнення з вказаних відповідачів, як поручителів, заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотека припинилась.
При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання договорів поруки припиненими, апеляційний суд виходив із того, що за встановлених обставин справи відсутні такі підстави, які передбаченні частиною першою статтею 559 ЦК України, для їх припинення.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ремешевського Є. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, ухваливши в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні вказаних зустрічних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що поданням у лютому 2014 року позову у цій справі до поручителів та іпотекодавця позивач вчинив дію, спрямовану на недопущення настання обставин, з якими частина перша статті 523 та частина третя статті 559 ЦК України пов`язує припинення іпотеки та поруки.
Також заявник посилається на те, що в матеріалах справи наявна письмова згода відповідачів на забезпечення виконання зобов`язань новим боржником - пункт 2.4 договорів поруки.
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення первісного позову про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині зустрічних позовних вимог про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_5 та ТОВ «Обарівінвест» подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права..
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 570/3891/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та як правонаступник ОСОБА_4 , ТОВ «Обарівінвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив Плюс», що діє в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Будівельні інвестиції», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Златобанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, за зустрічним позовом ТОВ «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим; за зустрічним позовом ТОВ «Обарівінвест» до ОСОБА_1 про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою.
10 червня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2021 року справу № 570/3891/14 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року справу № 570/3891/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи
У справі, яка є предметом перегляду об`єднаної палати, встановлено, що 03 лютого 2012 року між ПАТ «Златобанк» і ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 024/12/CL, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 7 350 000,00 грн зі сплатою 23% річних та кінцевим терміном повернення до 02 лютого 2014 року.
У подальшому між сторонами договору були укладені додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до умов яких зменшено суму кредиту до 4 281 818,18 грн, а також встановлено термін його повернення до 02 лютого 2015 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 03 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 024/12/CL/Р-1, за яким остання поручилася перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку щодо повернення кредиту в розмірі 7 350 000 грн.
Договором від 09 серпня 2013 року про внесення змін до договору поруки від 03 лютого 2012 року визначено суму зобов`язання у розмірі 4 281 818,18 грн та погоджено кінцевий строк повернення кредиту до 02 лютого 2015 року.
Крім того, з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_4 03 лютого 2012 року між банківською установою і ТОВ «Обарівінвест» укладено договір поруки № 024/12/CL/Р-2, за умовами якого останнє поручилося перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку щодо повернення кредиту в розмірі 7 350 000 грн.
Договором від 09 серпня 2013 року про внесення змін до зазначеного договору поруки визначено суму зобов`язання у розмірі 4 281 818,18 грн та погоджено кінцевий строк повернення кредиту - не пізніше 02 лютого 2015 року.
Також кредитні зобов`язання ОСОБА_4 забезпечені іпотечним договором, укладеним 03 лютого 2012 року між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест», предметом якого є ресторанно-готельний комплекс та земельна ділянка площею 0,3098 га, розташовані на АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору іпотека припиняється виконанням основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Додатковим договором до іпотечного договору, укладеним 09 серпня 2013 року між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест», визначено ліміт відповідальності у розмірі 4 281 818,18 грн.
Під час розгляду цієї справи суди встановили, що ОСОБА_4 у різні періоди отримав грошові кошти у межах максимального ліміту кредитування.
Згідно з розрахунком, наданим банком, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилася кредитна заборгованість, розмір якої станом на 13 лютого 2014 року склав 4 595 197,12 грн, з яких: поточна заборгованість за кредитом - 3 710 908,18 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 570 910,00 грн, заборгованість за процентами - 280 191,68 грн, пеня - 26 380,68 грн, 3 % від простроченої суми основного боргу - 1 806,58 грн, штраф за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати процентів - 5 000,00 грн.
Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» передало, а ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», прийняло на себе право вимоги за кредитним договором від 03 лютого 2012 року разом із додатковими угодами до нього та договорами, що забезпечують виконання зобов`язань, а саме іпотеки та поруки.
За договором про відступлення прав вимоги від 12 лютого 2015 року ТОВ «КУА АПФ «Актив плюс», що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Будівельні інвестиції», передало, а ОСОБА_1 набув право вимоги: за кредитним договором від 03 лютого 2012 року разом із додатковими угодами до нього (додаткова угода № 1 від 20 липня 2012 року, додаткова угода № 2 від 09 серпня 2013 року, договір № 3 про внесення змін від 14 серпня 2013 року), а саме право вимоги повернення ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 4 862 327,37 грн (яка згідно довідки АТ «Златобанк» станом на 12 лютого 2015 року складається з 4 234 802,42 грн - простроченої заборгованості за основним боргом та 627 524,95 грн - пені), заборгованості за основною сумою згідно з кредитним договором від 03 лютого 2012 року та інших обов`язків, встановлених цим кредитним договором; договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 лютого 2012 року, а саме: за договором іпотеки (разом із додатковими договорами) від 03 лютого 2012 року за реєстровим № 144, укладеним між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Обарівінвест», та договорами поруки від 03 лютого 2012 року, укладеними між ПАТ «Златобанк», ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест».
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2015 року ОСОБА_1 залучений до участі у справі як правонаступник позивача ПАТ «Златобанк».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після його смерті, є малолітня донька померлого ОСОБА_3 .
Державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори 28 листопада 2017 року малолітній ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку житлового будинку на АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 на час його смерті.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року малолітня ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 залучена до участі як правонаступник ОСОБА_4 .
У серпні 2015 року, у зв`язку з наявністю непогашеної кредитної заборгованості, ОСОБА_1 , як правонаступник ПАТ «Златобанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» про її стягнення.
За результатом розгляду вказаного позову 06 жовтня 2015 року Заводський районний суд міста Миколаєва ухвалив заочне рішення у справі № 487/6529/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року, яким стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ТОВ «Обарівінвест» 8 738 997,68 грн заборгованості за кредитним договором від 03 лютого 2012 року.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року у справі № 487/6529/15-ц скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи № 487/6529/15-ц постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ТОВ «Обарівінвест» про стягнення кредитної заборгованості скасовано та ухвалено нове рішення.
Стягнуто з правонаступника ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , у межах вартості майна, одержаного нею у спадщину від ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2012 року у розмірі 239 052,50 грн.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест» (як поручителів) про стягнення кредитної заборгованості.
Заочне рішення місцевого суду в іншій частині залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року постанову Миколаївського апеляційного від 12 лютого 2019 року залишено без змін.
Постановами Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року Верховного Суду у справі 487/6529/15-ц, встановлено, зокрема, що у договорах поруки від 03 лютого 2012 року, які укладені між банком та ОСОБА_2 і ТОВ «Обарівінвест», з метою забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_4 , відсутня умова про згоду поручителів відповідати за правонаступників боржника, вказані поручителі після смерті боржника такої згоди банку не надавали, у зв`язку з чим порука припинилася.
Відповідно до заяви від 28 січня 2021 року ТОВ «Обарівінвест», як майновий поручитель за іпотечним договором, після смерті боржника ОСОБА_4 не погоджувався і не погоджується забезпечувати виконання основного зобов`язання новим боржником.
Обґрунтовуючи підстави позову у цій справі (№ 570/3891/14), ОСОБА_1 посилався на те, що на теперішній час судове рішення, яким стягнуто кредитну заборгованість, не виконано, борг не погашений, у зв`язку з чим просив стягнути з поручителів заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 30 серпня 2017 року, з урахуванням положень частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та звернути стягнення на майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання умов кредитного договору.
Обґрунтовуючи підстави зустрічних позовів про визнання договорів поруки припиненим, ТОВ «Обарівінвест» та ОСОБА_2 посилались на зміну зобов`язання без згоди поручителів, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності.
Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову про припинення іпотеки за іпотечним договором від 03 лютого 2012 року, ТОВ «Обарівінвест» зазначало, що іпотека припинилась на підставі частини першої статті 523 ЦК України, оскільки іпотекодавець, який не є спадкоємцем, не погодився відповідати за нового боржника, який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Також суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Мотиви передачі прави на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 520 ЦК України).
Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (частина перша статті 523 ЦК України).
У пункті 17 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України зазначено, що положення частини другої статті 107, абзацу другого частини четвертої статті 153, частини першої статті 523, частини третьої статті 559 цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникають у процесі здійснення заходів з перетворення державного концерну «Укроборонпром» в акціонерне товариство, державних унітарних підприємств, у тому числі казенних підприємств, які входять до складу державного концерну «Укроборонпром», - у господарські товариства, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу (стаття 27 Закону України «Про заставу»).
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Об`єднана палата вже звертала увага на те, що тлумачення приватно-правових норм має бути розумним та вказала, що «загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства» (Див: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728 сво 18).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником;
законодавець встановлює обмеження на переведення боргу у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо);
для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу;
специфікою характеризується заміна боржника при спадкуванні, оскільки у цьому разі відбувається перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємця (-ів), який, очевидно, не залежить від волі кредитора. Тому при спадкуванні заміна боржника відбувається не внаслідок переведення боргу (частина перша статті 520 ЦК України), а як результат універсального правонаступництва (стаття 1216 ЦК України);
звісно, що на етапі спадкового правонаступництва навіть апріорі не може постати питання про отримання згоди кредитора, як при переведенні боргу, так і про отримання попереднього погодження заставодавця (іпотекодавця) забезпечувати зобов`язання за нового боржника. Натомість при реорганізації юридичної особи, оскільки цей процес є тривалим в часі, очевидна наявність можливості отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов`язання за нового боржника. Навряд чи розумним є тлумачення за якого, відбувається однакове поширення правил частини першої статті 523 ЦК України про наявність/відсутність погодження від заставодавця (іпотекодавця) забезпечувати зобов`язання нового боржника при переведенні боргу, реорганізації та спадкуванні;
тому Об`єднана палата зауважує, що найбільш розумним є тлумачення частини першої статті 523 ЦК України таким чином, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов`язання за нового боржника. Як наслідок частина перша статті 523 ЦК України не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні.
За таких обставин, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вважає, що частина перша статті 523 ЦК України не поширюється на відносини, які виникають при смерті боржника та спадковому правонаступництві.
У справі, що переглядається:
- заявлені вимоги іпотекодержателя до поручителів про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічні вимоги іпотекодавця щодо визнання іпотеки припиненою. Кредитор просив звернути стягнення на майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання умов кредитного договору. ТОВ «Обарівінвест», звертаючись зі зустрічним позовом, просило визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним 03 лютого 2012 року між ним та ПАТ «Златобанк» на забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань, посилаючись на те, що іпотека припинилась на підставі частини першої статті 523 ЦК України, оскільки іпотекодавець, який не є спадкоємцем, не погодився відповідати за нового боржника;
- апеляційний суд, при задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою та відмовляючи у задоволенні вимог кредитора про звернення стягнення на іпотечне майно, виходив із того, що позичальник ОСОБА_4 помер, новим боржником за кредитним договором є малолітня ОСОБА_3 , тому іпотека припинилась, оскільки іпотекодавець, який не є спадкоємцем, не погодився відповідати за нового боржника. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що зобов`язання поручителя за договором поруки або заставодавця за договором застави може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, і якщо поручитель або заставодавець не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Об`єднана палата вважає, що частина перша статті 523 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних відносин. Тому відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою.
Проте у практиці Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду сформувався протилежний підхід щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України. Зокрема:
(1) у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15 зазначено: «за положеннями статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Згідно із частиною третьою статті 559 ЦК України порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. На поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов`язанням. Таку згоду поручителів зафіксовано у пункті 4.5 договору поруки від 2 вересня 2011 року НОМЕР_2 (а.с. 9)»;
(2) у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13 зазначено: «у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, у справі, яка переглядається, висновок суду касаційної інстанції про те, що у разі смерті боржника, який був стороною кредитного договору, не відбувається заміна боржника в зобов`язанні, оскільки має місце успадкування грошового обов`язку спадкоємцем, є помилковим»;
(3) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) зазначено, що «у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, висновок Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11). Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (частина перша статті 523 ЦК України). Зобов`язання ОСОБА_13 як власника Ѕ частки у квартирі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем Ѕ частини квартири після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником».
Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України: від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та вказати, що:
«найбільш розумним є тлумачення частини першої статті 523 ЦК України таким чином, що вона регулює випадки заміни боржника при переведенні боргу, реорганізації, оскільки ці випадки правонаступництва допускають можливість отримати від заставодавця (іпотекодавця) попереднє погодження забезпечувати зобов`язання за нового боржника. Як наслідок частина перша статті 523 ЦК України не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні».
Керуючись статтями 260, 403, 404, підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Передати справу № 570/3891/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Б. І. ГулькоСудді: А. І. Грушицький В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська
