Справа №463/4324/18
Провадження №1-кп/463/52/22
В И Р О К
іменем України
06 червня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Винники Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який не є депутатом, нотаріусом, є адвокатом
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 , обвинувачується органом досудового розслідування в тому, що будучи адвокатом та захисником ОСОБА_6 , який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018, маючи умисел на надання неправомірної вигоди прокурору Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_7 , який є службовою особою, що займає відповідальне становище, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, з метою укладення прокурором Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_7 з підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, 24.04.2018, близько 12.10 год., перебуваючи на вулиці на відстані близько 20 метрів від входу до приміщення Галицького районного суду м. Львова за адресою: м.Львів, вул.Чоловського, 2, під час розмови із ОСОБА_7 висловив останньому протиправну пропозицію про надання йому неправомірної вигоди в сумі 2000-3000 доларів США за вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме - укладення ним з підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 , угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 07.05.2018, близько 13.55 год., перебуваючи на тротуарі біля адміністративної будівлі Галицького ВП ГУНП у Львівській області за адресою: м.Львів, вул.Мартовича, 2, під час розмови із ОСОБА_7 , який є службовою особою, що займає відповідальне становище, висловив останньому протиправну пропозицію про надання йому неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США за вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме - укладення ним з підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 , угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
У подальшому ОСОБА_4 , будучи адвокатом та захисником ОСОБА_6 , який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на надання неправомірної вигоди прокурору Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_7 , який є службовою особою, що займає відповідальне становище, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, з метою укладення прокурором Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_7 з підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, 08.05.2018, близько 14.30 год., перебуваючи на тротуарі навпроти будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , під час розмови із ОСОБА_7 , який є службовою особою, що займає відповідальне становище, надав останньому неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного банку України, становить 78870 грн.) за вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме - укладення ним з підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 , угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в інкримінованомуйому кримінальному правопорушенні свою вину не визнав повністю, і надав пояснення згідно яких не заперечував і підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті, однак не погоджується з кваліфікацією його дій, а тому в такій кваліфікації вину не визнає. Повідомив, що фактично пропонував, обіцяв, і в подальшому надав неправомірну вигоду прокурору Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_7 за здійснення впливу на прийняття рішення керівником Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області, а саме погодження укладення з підозрюваним ОСОБА_6 , угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки. Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що йому, як адвокату достеменно відомо, що в силу вимог Наказу №4гн Генерального прокурора України, рішення про укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні приймається і попередньо погоджується керівником прокуратури, а не процесуальним керівником у кримінальному провадженні. Останній вказав, що здійснював пропозицію, обіцянку та надав неправомірну вигоду ОСОБА_7 саме за вплив на керівника прокуратури, а не за вчинення особисто ОСОБА_7 будь-яких дій з використанням службового становища в інтересах його підзахисного. Не погоджується з кваліфікацією його дій за ч.3 ст.369 КК України, вважає що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.369-2 КК України, за такої кваліфікацію свою вину у вчиненні злочину визнає повність, щиро кається.
Вказав, що дані злочинні дії вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, та скрутного матеріального становища, оскільки фактично його утриманні перебуває повнолітня дочка інвалід 1 групи.
Стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, надано наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні:
-Рапорт ОСОБА_7 від 24.04.2018 з супровідним листом, згідно змісту якого ОСОБА_7 доповідає, що захисник ОСОБА_4 запропонував йому неправомірну вимогу в розмірі 2000-3000 доларів США за вчинення ним дій з використанням службового становища.
-Запит від 25.06.2018 та відповідь на нього від 26.06.2018, згідно яких на адресу Львівської місцевої прокуратури №1 були скеровані документи з матеріалів кримінального провадження №12018140050001335
-Копію витягу з ЄРДР за №12018140050001335 від 17.03.2018, згідно якого внесено відомості в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.187 КК України.
-Копію повідомлення про підозру від 17.03.2018, згідно якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
-Копію клопотання адвоката ОСОБА_4 про залучення до кримінального провадження від 04.05.2018 з доданими документами, згідно яких адвокат ОСОБА_4 клопотав про залучення його в якості захисника підозрюваного ОСОБА_6 надавши встановлені КПК України підтвердження повноваження захиснику.
-Копію постанови про залучення захисника від 24.04.2018, згідно якої адвоката ОСОБА_4 залучено в якості захисника підозрюваного Шихалізаде Раміза Афіза Огли.
-Копію постанови про призначення групи прокурорів від 10.05.2018.
-Витяг з ЄРДР за №12018140050001335, згідно якого вбачається, що 17.03.2018 року були внесені до ЄРДР відомості за заявою Шевейх Абдуль Кадір Ібрагім про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення передбаченого ст.. 187 ч.2 КК України.
-Запит від 11.06.2018, супровідний лист від 14.06.2018, копію наказу №241к від 16.02.2018 згідно яких вбачається, що 16.02.2018 року ОСОБА_7 було призначено на посаду прокурора Львівської місцевої прокуратури №1.
-Постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 27.04.2018, згідно якої було доручено проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_4
-Ухвалу про надання дозволу на проведення НСРД від 02.05.2018, згідно якої вбачається, що було проведено негласну слідчу дію контроль за вчиненням злочину з використанням аудіо-відеоконтролю ОСОБА_4 візуального спостереження за ОСОБА_4 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
-Доручення про проведення НСРД від 02.05.2018, згідно якого працівникам УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України було доручено провести негласні слідчі дії,які зазначені в ухвалі суду від 02.05.2018 року стосовно ОСОБА_4
-Протокол про результати проведення аудіо-відео контролю особи від 21.05.2018 з доданими електронними носіями інформації №2582, №2583, за результатами огляду яких встановлено, що під час зустрічей ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 , останній висловлюючи пропозицію, обіцянку та надаючи неправомірну вигоду, висловлює прохання та вказує саме на необхідність погодити з керівництвом прокуратури укладення угоди про визнання винуватості в інтересах підзахисного ОСОБА_4 ОСОБА_6 на умовах призначення йому узгодженого покарання з звільненням від відбування покарання з випробуванням.
-Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 31.05.2018, згідно якого були зафіксовані негласні слідчі дії стосовно ОСОБА_4 (контроль за вчиненням злочину).
-Протокол огляду місця події від 08.05.2018 з додатком, об`єктом вказаного огляду було узбіччя проїзної дороги, навпроти будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 .
-Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 07.05.2018, щодо можливості погодження та укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним.
-Проект угоди про визнання винуватості між ОСОБА_6 та прокурором, згідно якої узгоджене між сторонами покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
-Витяг із законодавства та Постанови Пленуму Верховного суду України, що стосується процесуальної можливості укладення угоди про визнання винуватості.
-Заяви від ОСОБА_8 від 07.05.2018, згідно яких він надавав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості
-Протокол затримання від 08.05.2018 з додатком, згідно якого ОСОБА_4 08.05.2018 було затримано 08 травня 2018 року о 14-30 год.
-Довідка про курс валют станом на 08.05.2018, згідно якої курс долара США, встановлений НБ України, станом на 08.05.2018 становить 26 грн.29 коп.
-Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова у справі №461/3381/18, якою підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
-Лист з Ізолятора тимчасового утримання №5 ГУНП у Львівській області від 11.05.2018 про звільнення ОСОБА_4 під заставу в розмірі 70480 гривень.
-Постанову про визнання речових доказів від 08.05.2018, згідно якої грошові купюри на загальну суму 3000 доларів США було визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
-Ухвалу слідчого-судді Галицького районного суду м.Львова від 10.05.2018 у справі №461/3381/18 згідно якої накладено арешт на грошові кошти в сумі 3000 доларів США.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_7 надав покази згідно яких підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , викладені в обвинувальному акті. Додатково вказав, що під час першої розмови з ОСОБА_4 біля Галицького районного суду м.Львова, пояснив останньому, що він не приймає рішення про укладення угоди про визнання винуватості, це рішення приймається виключно керівником прокуратури. На уточнюючі запитання пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово висловлюючи пропозиції, обіцянки та надаючи йому неправомірну вигоду просив саме «переговорити» та «погодити» в керівника Львівської місцевої прокуратури №1 прокуратури Львівської області укладення угоди про визнання винуватості з підзахисним ОСОБА_4 . Саме за погодження та переконання керівника прокуратури у доцільності укладення угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 пропонував, обіцяв і в подальшому передав неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США. Свідок ОСОБА_7 показав, що дійсно згідно п.п. 19.1 Наказу 4гн Генеральної прокуратури України угода про визнання винуватості попередньо узгоджується з керівником органу прокуратури, без такого погодження укладення угоди неможливе.
За клопотанням сторони захисту, в судовому засіданні допитано наступних свідків захисту:
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні по даному факту пояснив, що станом на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованих дій обіймав посаду керівника Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області. У вказаний час у його підпорядкуванні працював прокурор ОСОБА_7 . Пригадує, що приблизно в квітні 2018 року до нього звернувся ОСОБА_7 , який повідомив, що захисник в одному з кримінальних проваджень пропонує йому незаконну винагороду за укладення угоди про визнання винуватості. ОСОБА_7 виклав дане повідомлення у рапорті, який скеровано прокурору Львівської області для прийняття відповідного рішення. Пригадує, що за даним фактом проводилось досудове розслідування, адвоката ОСОБА_4 було затримано при передачі незаконної винагороди. Детальніших обставин справи вже не пригадує. На уточнюючі запитання повідомив, що у своїй роботі і він і його підпорядковані працівники неухильно дотримуються вимог Наказів Генерального прокурора України. Повідомив, що згідно Наказу №4гн Генерального прокурора України укладення угоди про визнання винуватості обов`язково погоджується з ним, як керівником, без його погодження укладення угоди не можливе і у своїй практиці таких випадків не пригадує.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказала, що в 2018 році працювала на посаді слідчої Галицького ВП ГУ НП у Львівській області. В її провадженні перебувало кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_6 та інших осіб за ч.2 ст.187 КК України. Захисником підозрюваного ОСОБА_6 був обвинувачений адвокат ОСОБА_4 . Пригадує, що під час проведення одного з допитів адвокат ОСОБА_4 виходив з приміщення відділу поліції для зустрічі з процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 Повернувшись останній розповідав, що погоджує з керівництвом прокуратури укладення угоди про визнання винуватості. Більше нічого по даному факту пригадати не змогла. Також зазначила, що підзахисний адвоката ОСОБА_4 раніше не визнавав вину у скоєні кримінального правопорушення, однак згодом він її визнав частково.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні по даному факту пояснила, що весною 2018 року її хлопця ОСОБА_6 затримали працівники поліції за підозрою у вчиненні злочину. Захисником Шихалізаде Раміза Афіза Огли був адвокат ОСОБА_4 . Показала, що була свідком і практично чула усю розмову ОСОБА_4 з прокурором, яка відбулась біля Галицького районного суду м.Львова, згідно якої ОСОБА_4 просив прокурора поговорити та погодити в керівництва укладення угоди. Через декілька днів, перебуваючи біля Галицького відділу поліції, очікуючи завершення слідчих дій з її хлопцем, була свідком зустрічі ОСОБА_4 та цього ж прокурора. ОСОБА_4 розповідав, що керівництво прокуратури погоджує укладення угоди і все завершиться позитивно. Більше нічого по суті справи пригадати не змогла.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав, що в березня 2018 року його та ще двох осіб затримали за підозрою у вчиненні злочину. У даній справі його захисником був адвокат ОСОБА_4 . Зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що останній намагався переконати керівництво прокуратури укласти угоду про визнання вини, якою звільнити його від відповідальності з іспитовим строком. Показав, що під час проведення одного з допитів, в приміщенні Галицького відділу поліції, за участі адвоката ОСОБА_4 та слідчої ОСОБА_12 , останній хтось зателефонував, та запитував чи дає підозрюваний визнавальні покази та просив, щоб адвокат ОСОБА_4 вийшов на вулицю. Телефонну розмову добре чув, оскільки знаходився близько до слідчої. Після цього ОСОБА_4 вийшов на деякий час, а повернувшись розповів йому, що погодив з керівництвом прокуратури укладення угоди та призначення йому іспитового строку. На уточнюючі запитання, показав, що йому нічого не відомо про передачу ОСОБА_4 будь-яких коштів прокурору чи іншим особам. Усі питання оплати послуг адвоката ОСОБА_4 займався його батько. Більше нічого по суті справи повідомити не зміг.
Згідно ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно дост.91КПК Україниу кримінальномупровадженні підлягаютьдоказуванню:1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2)винуватість обвинуваченогоу вчиненнікримінального правопорушення,форма вини,мотив імета вчиненнякримінального правопорушення; 3)вид ірозмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,а такожрозмір процесуальнихвитрат; 4)обставини,які впливаютьна ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,характеризують особуобвинуваченого,обтяжують чипом`якшують покарання,які виключаютькримінальну відповідальністьабо єпідставою закриттякримінального провадження; 5)обставини,що єпідставою длязвільнення відкримінальної відповідальностіабо покарання; 6)обставини,які підтверджують,що гроші,цінності таінше майно,які підлягаютьспеціальній конфіскації,одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна,або призначалися(використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушеннячи винагородиза йоговчинення,або єпредметом кримінальногоправопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом,або підшукані,виготовлені,пристосовані абовикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Статтею 92 КПК України передбачено, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора.
Згідно ст.25 КПК України визначено, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім цього, згідно ст.9 КПК України саме прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Суд, відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення та захисту доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків:
Згідно диспозиції ст.369 КК України, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_4 , об`єктивною стороною надання неправомірної вигоди службовій особі є пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища
Однією з складових об`єктивної сторони вказаного складу злочину, є наявність у службової особи, якій передається неправомірна вигода, повноважень на вчинення чи невчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні пропозиції та надання неправомірної вигоди прокурору Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_7 , який займає відповідальне становище, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, з метою укладення прокурором з підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
У відповідності з п.п. 19.1 Наказу №4гн Генеральної прокуратури України від 19.12.2012 (чинного на час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення) визначено, що «Угоду про визнання винуватості попередньо узгоджувати з керівником органу прокуратури. Копію угоди з його відміткою долучати до наглядового провадження.»
Таким чином, у відповідності з вищенаведеними нормами Наказу ГП України, прокурор у кримінальному провадженні не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення і укладати угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях, оскільки укладення такої угоди не можливе без попереднього узгодження з керівником органу прокуратури.
Допитані в судовому засіданні свідки, прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 та керівник Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 повідомили суду, що їм відомі вимоги п.п. 19.1 Наказу №4гн Генеральної прокуратури України від 19.12.2012, останні неухильно їх дотримуються в роботі, а укладення будь-якої угоди про визнання винуватості приймається керівником прокуратури і не можливе без її погодження керівником.
За вказаних обставин, прокурор у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 ОСОБА_7 , не може вважатися службовою особою, яка наділена одноосібними повноваженнями, щодо укладення з підозрюваним ОСОБА_6 угоди про визнання винуватості, а тому пропозиція і надання неправомірної вигоди за вчинення таких дій не містить об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.369 КК України.
Суб`єктивна сторона злочину передбаченого ч.3 ст.369 КК України характеризується прямим умислом. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що йому, як професійному адвокату, відомо про вимоги Наказу №4гн ГП України від 19.12.2012, а також відсутність у прокурора ОСОБА_7 повноважень на укладення угоди про визнання винуватості з його підзахисним, оскільки таке рішення приймається його безпосереднім керівником. Визнає, що пропонував та передав неправомірну вигоду ОСОБА_7 саме за вчинення впливу на прийняття рішення керівником органу прокуратури щодо погодження укладення угоди про визнання винуватості з його підзахисним, а не за укладення угоди самим ОСОБА_7 . Вважає кваліфікацію його дій невірною, визнає вчинення зловживання впливом, злочину, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України.
Оцінюючи такі показання суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться в об`єктивному зв`язку з матеріалами кримінальної справи, іншими доказами, які підтверджують наявність в обвинуваченого умислу, на надання неправомірної вигоди ОСОБА_7 за здійснення впливу на керівника органу прокуратури щодо погодження угоди про визнання винуватості з ОСОБА_6 . Вказане підтверджується переглянутими в судовому засіданні аудіо та відеозаписами здобутими в ході проведення негласних слідчо-розшукових дій, згідно яких, в ході розмови з ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово вказує на необхідності погодження з керівництвом укладення угоди про визнання винуватості, за що пропонує неправомірну вигоду. Покази обвинуваченого підтверджує допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 . Останній серед іншого показав, що при першій зустрічі повідомив ОСОБА_4 , що він не вирішує питань укладення угод, такі питання узгоджуються з керівником прокуратури. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_13 пропонував і в подальшому передав йому неправомірну вигоду за погодження з керівником прокуратури укладення угоди про визнання винуватості. Аналогічні покази, в цій частині, надала свідок ОСОБА_11 , яка показала, що чула зміст розмови між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_7 , згідно яких ОСОБА_4 просив останнього погодити в керівництва прокуратури укладення угоди про визнання винуватості.
За наведених обставин, та як вбачається з досліджених доказів поданих стороною обвинувачення та стороною захисту в судовому засіданні, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 вчиняючи інкриміновані йому дії усвідомлював, що старший прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 ОСОБА_7 зобов`язаний попередньо узгодити з керівником Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_6 , і без такого узгодження укладення угоди неможливе. Таким чином, умисел ОСОБА_4 під час вчинення інкримінованих дій спрямований на надання неправомірної вигоди особі за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а не на надання неправомірної вигоди безпосередньо службовій особі за вчинення будь-якої дії в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Згідно ч.1 ст.369-2 КК України (в редакції на час вчинення інкримінованих дій), зловживанням впливом є пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Відповідно до примітки до ст.369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". Підпунктом «е» п.1 ч.1 даного Закону, вказано посадових та службових осіб органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів, а тому керівник Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області в визначенні примітки до ст.369-2 КК України є особою уповноваженою на виконання функцій держави.
З комплексного аналізу вищеописаних доказів, досліджених в судовому засіданні та норм діючого на час інкримінованих дій нормативно-правових актів, обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_4 усвідомлюючи виключну компетенцію керівника органу прокуратури на погодження укладення угоди про визнання винуватості, висловив пропозицію, обіцянку та надав неправомірну вигоду прокурору Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_7 за здійснення впливу на прийняття рішення керівником Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області про погодження укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_6 , за участі захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12018140050001335 від 17.03.2018 із узгодженим сторонами покаранням підозрюваному ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
У відповідності до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні прокурором стосовно обвинувачення ОСОБА_4 за ч.3 ст.369 КК України не здійснено.
Частинами 1, 3 ст.337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, серед іншого, зазначаються: мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Враховуючи вищенаведена, суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 з ч.3 ст.369 на ч.1 ст.369-2 КК України.
В цей же час, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення та захисту доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 зач.1 ст.369-2 КК України.
Що ж стосується клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 щодо часткового визнання постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, письмової заяви від 27.04.2018 року, ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 02.05.2018 року, протоколу з додатками про результати проведення аудіо-відеоконтролю особи від 21.05.2018 року, протоколу з додатками про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 07-08.05.2018 року недопустимими доказами у вказаному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку що такі клопотання не підлягають до задоволення, оскільки всі зазначені вище процесуальні документи відповідають вимогам КПК України. Слідчі дії,які були проведені на підставі зазначених вище документів були без порушень і у відповідності до норм чинного КПК України. Дані документи були ухвалені особами,які мали повноваження на таке у вказаному кримінальному провадженні, а доводи обвинуваченого,які викладені в його клопотаннях є надуманими, на думку суду, та такими, що не відповідають дійсності.
Також суд не бере до уваги і подану в судовому засіданні нотаріально посвідчену заяву від громадянина ОСОБА_14 та його покази,викладені у вказаній заяві, оскільки у відповідності до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеногостаттею 615КПК України.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно ст.12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до нетяжкого злочину.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України.
Суд також бере до уваги той факт, що обвинувачений є особою пенсійного віку, раніше не судимий, позитивно характеризується, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а також той факт, що в нього на утриманні на даний час перебуває донька,яка є інвалідом першої групи.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України. Судових витрат по справі немає.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід залишити в силі до набрання вироком законної сили, після вступу вироку в законну силу, заставу в сумі 70480 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Арешт на майно,а саме грошові кошти в сумі 3000 доларів США скасувати
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 370, 373, 374 КПК Українисуд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.369-2ч.1ККУкраїни і призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 гривень).
Речові докази грошові кошти в загальній сумі 3000 доларів США, які були вилучені у ОСОБА_7 ,які йому передав ОСОБА_4 звернути на користь держави, інші речові докази залишити при матеріалах вказаного кримінального провадження.
Судових витрат по справі немає.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід залишити в силі до набрання вироком законної сили, після вступу вироку в законну силу, заставу в сумі 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2018 року, а саме грошові кошти в сумі 3000 доларів США скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного судучерез Личаківський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1
