УХВАЛА
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 380/6961/20
адміністративне провадження № К/990/13010/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року
у справі №380/6961/20
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) посадових осіб Служби безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 18 квітня 2019 року по 31 травня 2020 року;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення за період з 18 квітня 2019 року по 18 травня 2020 року, тобто повних 13 місяців, виходячи з щомісячного грошового забезпечення 21809,52 грн/міс. у розмірі 283523,76 грн.
- зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19 по 31 травня 2020 року, тобто за 13 повних днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15 травня 2019 року по 31 травня 2020 року за посадою, яку він займав, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер.
Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі за період з 15 травня 2019 року по 31 травня 2020 року грошове забезпечення за посадою, яку він займав, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, з врахуванням часу перебування на лікуванні та у відпустці, та виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
27 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Служби безпеки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №380/6961/20.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах (майор) 4 відділу 1 головного відділу 6 управління Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики а також має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, а також відповідач не вказав, при розгляді яких саме справ позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №380/6961/20.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду
