ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м.Київ
справа № 348/1674/19
провадження № 51-4835км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 42018000000003211, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водиця Рахівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 368 КК на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, за ч. 2 ст. 369-2 КК на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбуття покарання; речових доказів; арешту на майно; запобіжного заходу.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, тобто одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за таких обставин.
28 липня 2018 року щодо ОСОБА_9 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), який 08 серпня 2018 року разом зі справою надійшов до Рахівського районного суду Закарпатської області.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями вказаного суду адміністративній справі присвоєно унікальний номер 305/1377/18, (провадження № 3/305/343/18) та визначено головуючого суддю ОСОБА_6 , який постановою від 08 серпня 2018 року повернув справу про адміністративне правопорушення № 305/1377/18 для належного оформлення до Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.
20 серпня 2018 року справа після доопрацювання передана судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_10 .
Після зазначеного, точного часу судом не встановлено, ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області, що на вул. Карпатська, 15, м. Рахів, Закарпатська область, звернувся до судді цього ж суду ОСОБА_6 з тим, щоб він допоміг вирішити вказану справу без суду.
Під час вказаної розмови з ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , розуміючи, що розгляд адміністративної справи щодо ОСОБА_9 не перебуває у нього у провадженні, та він не уповноважений прийняти рішення у ній, запевнив ОСОБА_9 , що зможе допомогти.
Потім, під час однієї із розмов між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у приміщенні вказаного суду, точного часу судом не встановлено, за вищенаведене сприяння у вирішенні справи останній висловив прохання ОСОБА_9 надати йому суму грошей, еквівалентну сумі штрафу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після зазначеного, точного часу судом не встановлено, ОСОБА_9 взяв із собою суму коштів, яку просив ОСОБА_6 в доларах США, та прибув до приміщення Рахівського районного суду Закарпатської області, де у кабінеті ОСОБА_6 , під час зустрічі з останнім, передав йому відповідні кошти.
ОСОБА_6 , діючи умисно, відповідно, одержав від ОСОБА_9 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, суддею Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_10 , щодо непритягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП неправомірну вигоду, з суми якої потім повернув ОСОБА_9 частину коштів як решту.
Крім того, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.
Так, 07 грудня 2018 рокув адміністративній будівлі Рахівського районного суду Закарпатської області за адресою: м. Рахів, вул. Карпатська, 15, ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_6 , показавши розписку ОСОБА_11 , з питанням можливості через суд повернути гроші в сумі 130 000 грн, які останній в обумовлений строк не повернув, на що обвинувачений погодився, пообіцявши організувати позитивне рішення суду, за що ОСОБА_9 повинен був надати йому гроші у розмірі 15-20 % від суми боргу.
Таким чином, ОСОБА_6 висловив прохання ОСОБА_9 надати для нього неправомірну вигоду за прийняття судового рішення про стягнення боргу на підставі розписки ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 в сумі, що буде дорівнювати 15-20 % від суми боргу.
Після вказаного у обвинуваченого і ОСОБА_9 відбулися кілька зустрічей і телефонних розмов, під час яких вони за участі помічника обвинуваченого як судді - ОСОБА_12 , підготували позовну заяву від імені ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_11 боргу, обговорили подальший порядок провадження у справі, обвинувачений повідомив, що справа передана до його провадження і домовився про зустріч із ОСОБА_9 надалі.
22 лютого 2019 року приблизно о 11:15 ОСОБА_9 прибув до адміністративної будівлі Рахівського районного суду Закарпатської області, де зустрівся із суддею ОСОБА_6 , який йому повідомив, що цивільну справу за його позовом до ОСОБА_11 про стягнення боргу ним призначено до розгляду на 19 березня 2019 року і він відразу ухвалить у ній рішення, а також висловив ОСОБА_9 прохання надати для нього неправомірну вигоду за ухвалення рішення у такій справі на його користь.
Потім, 20 березня 2019 року, приблизно о 11:45, суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні службового кабінету в адміністративній будівлі Рахівського районного суду Закарпатської області, діючи з прямим умислом, під час зустрічі з ОСОБА_9 , використовуючи своє службове становище, одержав від останнього неправомірну вигоду в сумі 10 000 грн за ухвалення на його користь рішення про стягнення боргу з ОСОБА_11 за договором позики (розпискою).
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 17 листопада 2021 рокувирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_6 в частині визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна змінила.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначила ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
В іншій частині вирок залишила без змін.
На виконання вироку Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року постановлено взяти під варту ОСОБА_6 у залі суду, а заставу у розмірі 153 680 грн повернути заставодавцю ОСОБА_13 .
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 й захисник ОСОБА_7 , кожен окремо, просять скасувативирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року і закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018000000003211 від 28 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Сторона захисту, аналізуючи норми КПК та викладаючи хронологію подій під час досудового розслідування, починаючи з 25 березня 2019 року (вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК) та закінчуючи 14 серпням 2019 року (направлення обвинувального акту до суду), зазначає, що час ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування необхідно рахувати з 14 червня 2019 року до 26 липня 2019 року, тобто до встановленого ухвалою слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Крім того, захисник ОСОБА_7 стверджує, що під час розгляду слідчим суддею клопотання про обшук у службовому кабінеті судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 (справа № 760/7859/19, провадження № 1-кс/760/4568/19) фіксація за допомогою технічних засобів не здійснювалася. При цьому зазначає, що 29 липня 2020 року під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту заявляла клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме судової справи № 760/7859/1, яке не було задоволено, у зв`язку із чим суд першої інстанції не дослідив матеріалів вказаної справи на предмет проведення повної технічної фіксації засідання і суд не надав оцінку доказам, отриманим під час виконання ухвали про дозвіл на обшук з підстав їх достатності. Суд апеляційної інстанції також без достатніх мотивів відмовив у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, з огляду на що, суд та сторона захисту не мали можливості встановити достовірність та відповідність інформації, яка міститься на наданому прокурором диску, проти дослідження якого заперечувала сторона захисту та звертала увагу на його недопустимості, з тих підстав, що носій інформації детективом Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) було отримано в поза процесуальний спосіб та з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме на підставі усного доручення прокурора, а також у зв`язку з тим, що неможливо встановити його достовірність, ідентичність та відповідність технічному запису, що міститься безпосередньо в матеріалах справи.
Також, на думку захисника, суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили та не обґрунтували відсутність обставин провокації кримінального правопорушення, взяли до уваги актовий запис про шлюб від 20 січня 2010 року № 2, який на його думку, є недопустимим, оскільки отримано прокурором у поза процесуальний спосіб. Крім того, як зазначає захисник, суд першої інстанції не допитав свідка ОСОБА_11 , а суд апеляційної інстанції необґрунтовано та без наведення достатніх мотивів відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо повторного дослідження обставин, та зокрема допиту вказаного свідка.
Захисник ОСОБА_7 вказує про порушення судом апеляційної інстанції принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки суд, не дослідивши обставин та доказів, вказав про те, що прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень не вчиняли жодних процесуальних дій поза межами своїх повноважень, передбачених КПК, у зв`язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для визнання недопустимими доказів, отриманих у період з 28 грудня 2018 року до 11 лютого 2019 року.
Також сторона захисту зазначає, що суд апеляційної інстанції надав іншу оцінку, відмінну від оцінки суду першої інстанції, постанові про визначення групи слідчих від 04 березня 2019 року, що винесена керівником першого відділу детективів, який не є керівником органу досудового розслідування у розумінні процесуального закону, а тому він не має права відповідно до своїх повноважень визначати групу слідчих у цьому кримінальному провадженні. З огляду на це, на думку захисника ОСОБА_7 , вся група слідчих (детективів НАБУ), які здійснювали досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні визначена незаконно, а всі слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії проведені неуповноваженими особами.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали позиції, викладені у касаційних скаргах, просили скасувати вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Прокурор ОСОБА_5 ,заперечила проти задоволення касаційних скарг, навела аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просила залишити їх без зміни, а касаційні скарги без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає повному задоволенню, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За змістом ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито (п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК).
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 5 ч. 1ст. 3 КПКдосудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується, серед іншого, направленням до суду обвинувального акта.
Положеннями кримінального процесуального закону, закріпленими у статтях 219, 294295-1 КПК, законодавець визначив строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.
Згідно зі ст. 113 КПК процесуальні строки це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст.113 КПК).
Законом України від 03 жовтня 2017року № 2147-VIII ч. 1 ст. 284 КПК було доповнено п. 10 (введеним в дію з 16 березня 2018 року), згідно з якимкримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Такий період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (справа №711/3111/19, касаційне провадження № 51-2890км19) міститься висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Частиною 1 ст. 219 КПК передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду, зокрема, з обвинувальним актом або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Зазначена стаття також передбачає, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 368 КК, внесені до ЄРДР 26 грудня 2018 року, а про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК, 15 березня 2019 року (т. 1, а. п. 137, 138).
25 березня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК (т. 3, а. п. 4249), а 29 травня 2019 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК та ч. 3 ст. 368 КК (т. 3, а. п. 124134).
Постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 20 травня 2019 рокупродовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 28 грудня 2018 року до ЄРДР за № 42018000000003211, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, до трьох місяців, тобто до 25 червня 2019 року.
Отже, кінцевою датою строку досудового розслідування було визначено 25 червня 2019року.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити, зокрема, підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
14 червня 2019 року детектив Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів повідомив підозрюваному ОСОБА_6 , а 20 червня 2019 року і захиснику ОСОБА_13 про завершення досудового розслідування та про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування, про що свідчать їхні підписи (т. 3, а. п. 159).
02 липня 2019 року ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами досудового розслідування, що підтверджено протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування (т. 1, а. п. 178).
Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 25 липня 2019 року захиснику ОСОБА_14 надано доступ до матеріалів досудового розслідування № 42018000000003211.
Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ухвалою від 12 липня 2019 року встановив стороні захисту строк до 26 липня 2019 року включно для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, після спливу якого сторона захисту вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до цих матеріалів (т. 1, а. п. 173176).
За положеннями ч. 5 ст. 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК.
Таким чином, період із 14 червня до 26 липня 2019 року, з урахуванням ухвали слідчого судді від 12 липня 2019 року, не включається у строк досудового розслідування.
Оскільки стороні захисту було відкрито матеріали досудового розслідування дляознайомлення зними 14 червня 2019 року, тобто за 11 днів до спливу строку досудового розслідування, відлік якого продовжується з 27 липня 2019 року, днем закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є 06 серпня 2019 року.
Згідно з матеріалами кримінального провадження обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 затверджений прокурором 12 серпня 2019 року та 14-го числа того ж місяця направлений до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (т. 1, а. п. 33).
Обвинувальний акт з додатками надійшов до суду 19 серпня 2019 року, що також підтверджується штампом вхідної реєстрації суду на супровідному листі.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 17 листопада 2021 року дійшла висновку про те, що обвинувальний акт було направлено в межах строку досудового розслідування. В його основу покладене твердження стосовно того, що оскільки прокурор у порядку ч. 6ст. 290 КПК вручив стороні захисту запит про доступ до матеріалів, які сторона захисту має намір використати як докази в суді, то сторона захисту зобов`язана була до закінчення ознайомлення з матеріалами кримінального провадження повідомити його про своє рішення надати доступ до наявних у неї доказів чи відмовити в ньому, а невиконання цього обов`язку перешкоджає закінченню досудового розслідування, складанню обвинувального акта і направленню його до суду. Тому днем закінчення строку на доступ до матеріалів провадження обома сторонами суд вважав 12 серпня 2019 року, тобто день, коли прокурор отримав письмову заяву підозрюваного про відмову від свого захисника ОСОБА_13 . За фактом її отримання, як стверджує суд, у прокурора були підстави для висновку про те, що сторона захисту вирішила не надавати йому доступу до доказів, які вона має намір використати в суді.
Проте суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, оскільки він не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та не узгоджується з правозастосовною практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Насамперед, колегія суддів зазначає про безпідставність ототожнення судом апеляційної інстанції у судовому рішенні понять «матеріали досудового розслідування» та «матеріали кримінального провадження».
Як свідчить системний аналіз положень ст. 290 КПК, законодавець визначив, що матеріалами досудового розслідування є матеріали, які перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, а стороною захисту надаються матеріали, речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надається доступ до житла чи іншого володіння. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 317 КПК матеріалами кримінального провадження є документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження та долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Частина 5 ст. 219 КПК чітко встановлює, що строк ознайомлення саме з матеріалами досудового розслідування, а не з матеріалами сторони захисту не включається у строки, передбачені цією статтею.
Таким чином, звернення прокурора в порядку ч. 6 ст. 290 КПК із запитом до сторони захисту про доступ до матеріалів, які сторона захисту має намір використати як докази в суді, не впливає на перебіг строку досудового розслідування.
Наведене узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду (ухвала Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 760/34267/19, провадження № 51-4332ск21, ухвала від 10 січня 2022 року у справі № 617/1839/19, провадження № 51-17ск22, постанова від 23 лютого 2022 року у справі № 935/154/20, провадження № 51-2177км21).
Крім того, посилання Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 17 листопада 2021 року на постанову Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 756/6018/20 є нерелевантним, оскільки обставини кримінального провадження, що розглядається, відрізняються від установлених у вищезгаданій справі і висновки колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду є такими, що здійснені поза контекстом постанови від 21 вересня 2021 року.
З огляду на викладене, Суд вважає слушними твердження сторони захисту про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000003211 направлено до суду поза межами строку досудового розслідування.
Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначенийстаттею 219цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
За викладених обставин, враховуючи, що після повідомлення про підозру ОСОБА_6 закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, акримінальні правопорушення, які йому були інкриміновані, не належать до категорій тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, підлягають застосуванню приписи п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
З урахуванням наведеного інші доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 суд касаційної інстанції не переглядає, оскільки вони не вплинуть на підстави, з яких кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 підлягає закриттю, і за результатами їх розгляду не може бути прийнято інше рішення.
Таким чином, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необхідно задовольнити частково. Вирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року підлягають скасуванню із закриттям кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Зважаючи на закриття кримінального провадження, необхідно звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі судового засідання, а також вирішити питання щодо речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
Керуючись статтями100, 174, 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 задовольнити повністю, а захисника ОСОБА_7 частково.
Вирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018000000003211, заобвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням, після повідомлення особі про підозру, строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі судового засідання.
Грошові кошти, що згідно зпостановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 21 березня 2019 року визнано речовими доказами, а саме 10 000 грн купюрами номіналом по 200 грн повернути Національному антикорупційному бюро України.
Скасувати арешт, накладений на грошові кошти за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року у справі № 760/9004/19 та за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року у справі № 760/8763/19, визнані згідно з постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 21 березня 2019 року речовими доказами, а саме 6303 дол. США, вказані грошові кошти повернути ОСОБА_6 .
Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року у справі № 760/8763/19 на майно, та повернути ОСОБА_6 :
автомобіль марки «AUDI A8», номер кузова НОМЕР_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2 );
1/2 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , площею 105,89 м. кв.;
земельну ділянку з кадастровим номером 2123682001:03:001:0056, площею 0,0700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
земельну ділянку з кадастровим номером 2123682001:03:001:0055, площею 0,3600 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, Водиця, урочище Поляна;
земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0269, площею 0,0700 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, Ясінянська селищна рада, полонина Драгобрат.
Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року у справі № 760/8763/19, в частині його накладення на автомобіль марки «OPEL VECTRA», номер кузова НОМЕР_3 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), вказаний автомобіль повернути ОСОБА_15 .
Заставу в розмірі 153680 грн повернути заставодавцю ОСОБА_13 .
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
