Справа № 136/1944/19
Провадження № 2/131/32/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2022 м.Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Балтака Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Ситцевого В.В.
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека», Липовецької міської ради Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійної спілки працівників бібліотек про визнання незаконними та скасування наказів про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
24 жовтня 2019 р. до Липовецького районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із позовом до Липовецької ЦРБ, відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Липовецької РДА, Професійної спілки працівників бібліотек про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що 01 липня 1977 р. позивач на підставі наказу від 30.06.1977 р. № 31 прийнята на посаду бібліотекаря Липовецької ЦРБ. 22 серпня 2016 р. наказом № 20-ОС вона звільнена з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької ЦРБ згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 р. позивача поновлено на даній посаді та на її користь стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу. 30 вересня 2019 р. наказом № 24-ОС позивач повторно звільнена з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької центральної районної бібліотеки згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників. Звільнення позивач вважає незаконним, зазначає, що має переважне право на залишення на роботі, оскільки є працівником із тривалим безперервним стажем роботи. В процесі процедури звільнення роботодавець не вжив заходів щодо перевірки наявності у позивача, посада якої скорочувалась, більш високої чи більш низької кваліфікацію та продуктивності праці порівняно із іншими працівниками. Крім того, у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України позивачу не запропоновано інші посади, хоча після її звільнення з роботи 30 вересня 2019 р. на посади, які займали вивільнені працівники, прийнято нових працівників, що не відповідає змісту статей 2-1, 42 КЗпП України.
З огляду на зазначене, позивач просила суд ухвалити рішення, яким поновити її на раніше займаній посаді та стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2019 р. постановлено задовольнити заяву головуючого про самовідвід від розгляду даної справи та справу передати до канцелярії суду для визначення іншого складу суду.
Розпорядженням голови Липовецького районного суду Вінницької області від 30.10.2019 р., у зв`язку із неможливість утворити новий склад суду у даному місцевому загальному суду, справу для подальшого розгляду направлено до Іллінецького районного суду Вінницької області, як найбільш територіально наближеного.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2019 р. позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із наявними недоліками, а саме відсутністю подання до суду належним чином посвідчених копій додатків до позовної заяви.
28 листопада 2019 р. до суду позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви із відповідними доказами зазначеного.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2019 р. справа прийнята до свого провадження та призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з роз`ясненням прав учасникам справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на відзив.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 січня 2020 р. постановлено проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
10 квітня 2020 р. до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, у змісті якої остання обґрунтовуючи незаконність свого звільнення додатково посилається на те, що відповідач не звертався за отриманням згоди на дане звільнення до Професійної спілки працівників бібліотек, що є порушенням приписів статті 43 КЗпП України.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 серпня 2020 р. постановлено задовольнити заяву представника відповідача про відвід головуючого від розгляду справи, яку слід передати до канцелярії суду для визначення іншого складу суду.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу даної цивільної справи між суддями Іллінецького районного суду Вінницької області від 28.08.2020 р. головуючим суддею визначено Балтака Д.О.
27 жовтня 2020 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, остаточне визначення складу учасників судового процесу та предмету спору, у змісті якої остання просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД, накази директора Липовецької ЦРБ від 29 липня 2019 р. № 14-ОД про скорочення штату та від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС про звільнення позивача, стягнути із відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 59 082,40 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімдесят дві гривні 40 коп.) грн.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2020 р. постановлено клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити, витребувати з Липовецької ЦРБ належним чином посвідчені копії наказів про звільнення та прийняття та роботу працівників Липовецької ЦРБ у період із 01 липня 2019 р. по 30 вересня 2019 р. та інформацію про наявність вакантних місць у бібліотеці у зазначений період; у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків відмовлено; закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
23 листопада 2020 р. до суду від директора Липовецької ЦРБ надійшов супровідний лист із належним чином посвідченими копіями повідомлень позивача про скорочення її посади, пропозицією працевлаштуватись на вакантній посаді діловода та отримання згоди її на переведення на зазначену посаду, а також копії наказів про звільнення та прийняття та роботу працівників Липовецької ЦРБ у період із 01 липня 2019 р. по 30 вересня 2019 р.
30 листопада 2020 р. до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у змісті яких голова Професійної спілки працівників бібліотек зазначає, що звільнення позивача з посади відбулось з порушенням приписів статті 43 КЗпП України, оскільки попередню згоду профспілкового комітету на дане звільнення відповідач не отримав та за отриманням зазначеної згоди не звертався.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2021 р. постановлено клопотання позивача про заміну неналежних відповідачів задовольнити залучивши до участі в ній замість неналежних відповідачів Липовецької ЦРБ та відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області на Комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області.
17 травня 2021 р. до суду від представника відповідача - Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що зазначений орган місцевого самоврядування не є правонаступником відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області, у зв`язку із чим відсутні підстави для залучення даного відповідача до участі у розгляді даної цивільної справи, що в свою чергу з урахування інших обставин справи є підставою для відмови у задоволені позову.
26 травня 2021 р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, остаточне визначення складу учасників судового процесу та предмету спору, у змісті якої остання просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД, накази директора Липовецької ЦРБ від 29 липня 2019 р. № 14-ОД про скорочення штату та від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС про звільнення позивача, солідарно стягнути із відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 896,00 (дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень 00 коп.) грн.
26 травня 2021 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у змісті якого остання зазначає про наявність правових підстав для притягнення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, як відповідача у даній справі, оскільки саме на даний орган місцевого самоврядування вказує позивач, як на порушника свого права.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 травня 2021 р. постановлено клопотання позивача та його представника про відкладення підготовчого засідання задовольнити та зобов`язано відповідачів направити до суду відзив на останню заяву позивача про уточнення позовних вимог, остаточне визначення складу учасників судового процесу та предмету спору.
25 червня 2021 р. до суду від представника відповідача - Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області надійшли заперечення, у змісті яких зазначено, що позивач у відповіді на відзив навмисно викладає обставини, які не мають значення для даної справи та спотворюють реальну ситуацію спору, що виник, оскільки події 2014-2017 р.р., які наведені у змісті первісного позову та останньої заяви позивача про уточнення позовних вимог, остаточне визначення складу учасників судового процесу та предмету спору вже бути предметом судового розгляду та рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 р. у справі № 136/1399/16-ц даними обставинам надана правова оцінка.
06 липня 2021 р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення позивача, зміст яких в черговий раз повторює та фактично дублює попередньо подані суду даною особою заяви по суті (позовну заяву, відповідь на відзив, заяви про уточнення позовних вимог).
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 липня 2021 р. постановлено закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
03 грудня 2021 р до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у змісті якої остання просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД, накази директора Липовецької ЦРБ від 29 липня 2019 р. № 14-ОД про скорочення штату та від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС про звільнення позивача, солідарно стягнути із відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 118 164,80 (сто вісімнадцять тисяч сто шістдесят чотири грн. 80 коп.).
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2021 р. зазначена заява про збільшення розміру позовних вимог залишена без руху, у зв`язку із відсутністю подання до суду належних доказів сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також доказів направлення даної заяви сторонам та учасникам даної справи.
21 грудня 2021 р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків заяви про збільшення розміру позовних вимог залишена без руху із доказами сплати судового збору та направлення даної заяви відповідачам та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2021 р. у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог відмовлено, оскільки в порушення приписів пункту 2 частини 1 статті 49 ЦПК України, даний процесуальний документ поданий до суду після закриття підготовчого провадження та фактично вже під час судового розгляду справи по суті.
24 березня 2022 р. до суду від представника позивача надійшла заява із належним чином посвідченою копією наказу начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату і чисельності працівників».
12 квітня 2022 р. до суду від представника позивача надійшла заява із належним чином посвідченою копією наказу директора Липовецької ЦРБ від 29 липня 2019 р. № 14-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату і чисельності працівників».
26 квітня 2022 р. до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, при цьому обставини, які викладені у їх змісті вкотре повторюють та дублюють позовну заяву, відповідь на відзив, неодноразові заяви про уточнення позовних вимог тощо.
У судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, з підстав, які наведені у змісті поданих до суду заяв по суті.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійної спілки працівників бібліотек позов підтримала, надавши суду пояснення аналогічні змісту раніше поданих до суду письмових поясненнях.
Відповідачі у справі - комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» та Липовецька міська рада Вінницької області, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, з невідомих для суду причин присутність своїх представників у призначене судове засідання в черговий раз не забезпечили, будь-яких заяв про відкладення судового засідання або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що представником відповідача Липовецької ЦРБ, з підстав встановлення на території України карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, неодноразово на адресу суду направлялись заяви про відкладення розгляду справи від 23.03.2020 р. (том 1, а.с. 124), від 10.04.2020 р. (том 1, а.с. 213-214) та від 22.06.2020 р. (том 1,а.с. 227-228).
З даного приводу суд враховує правовий висновок наведений у рішенні ЄСПЛ від 04 березня 2022 р. у справі «Q та R проти Словенії» (заява № 19938/20), згідно якого надмірна тривалість провадження у термінових справах у зв`язку із обмеженнями викликами COVID-19 порушує Конвенцію. Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи зазначене, а також те, що розгляд справи неодноразово відкладався, сторони скористались своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить зазначений розгляд на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, судом встановлено, що на підставі наказу директора бібліотеки від 30.06.1977 р. № 31 ОСОБА_1 призначена на посаду бібліотекаря Липовецької ЦРБ (том 1, а.с. 163).
В подальшому позивач у 1982 р. закінчила повний курс Тульчинського культурно-освітнього училища Міністерства культури УРСР по спеціальності бібліотечна справа із присвоєнням кваліфікації бібліотекаря середньої кваліфікації, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 30.06.1982 р. (том 1, а.с. 165).
01 січня 1983 р. наказом директора бібліотеки від 06.12.1982 р. № 93 ОСОБА_1 переведена на посаду старшого бібліотекаря нестаціонарного обслуговування Липовецької ЦРБ. Згідно наказу директора бібліотеки від 21.11.1986 р. № 58 позивач із 24.11.1986 р. переведена на посаду старшого бібліотекаря читального залу Липовецької ЦРБ. Відповідно до наказу директора бібліотеки від 21.12.1991 р. ОСОБА_1 із 01.01.1992 р. переведена на посаду старшого бібліотекаря ІІ категорії читального залу Липовецької ЦРБ. Згідно наказу директора бібліотеки від 04.06.1993 р. № 42 позивач із 01.06.1993 р. переведена на посаду старшого бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької ЦРБ, на якій працювала по 22 серпня 2016 р., що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (том 1, а.с. 162-164).
22 серпня 2016 р. наказом директора бібліотеки від 22.08.2016 р. № 20-ОС позивача звільнено з роботи на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 р. у справі № 136/1399/16-ц у задоволені позову ОСОБА_1 до Липовецької ЦРБ, відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 р. апеляційна скарга позивача задоволена частково, рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 р. у справі № 136/1399/16-ц скасоване, позов ОСОБА_1 задоволений частково, визнано незаконним та скасований наказ директора Липовецької ЦРБ від 22 серпня2016 р. № 20-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької ЦРБ у зв`язку із скороченням чисельності працівників по пункту 1 частини1 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької ЦРБ із 22 серпня 2016 р.; стягнуто із Липовецької ЦРБ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 325,80 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять п`ять гривень 80 коп.) грн. з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів та 1 000,00 (одну тисячу гривень 00 коп.) грн. у відшкодування моральної шкоди (том 2, а.с. 24-34).
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 р. у справі № 136/1399/16-ц (провадження № 61-23213св18) касаційні скарги відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області та ОСОБА_1 залишені без задоволення, а рішення Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 р. залишено без змін.
Наказом директора Липовецької ЦРБ від 13 червня 2019 р. № 11-ОС «Про внесення змін до штатного розпису та поновлення на роботі працівників» на виконання постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 р. у справі № 136/1399/16-ц із 01 липня 2019 р. введено в штатний розпис бібліотеки в тому рахунку посаду бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування із призначенням на дану посаду ОСОБА_1
01 серпня 2019 р. відбулись установчі збори засновників первинної профспілкової організації, під час яких учасниками обговорені та вирішенні в тому рахунку наступні питання: з метою представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів засновників створити первинну профспілкову організацію - Професійна спілка працівників бібліотек; затвердити статут даної профспілки; обрати керівником (головою) даної профспілки ОСОБА_2 ; обрати до складу ради даної профспілки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Результат зазначених установчих зборів оформлений відповідним протоколом від 01.08.2019 р. № 1 (том 2, а.с. 80-82).
У відповідності до повідомлення Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 16.09.2019 р. № 890/03.2-30-19 державним реєстратором 12 вересня 2019 р. прийнято рішення про державну реєстрацію створення юридичної особи - Професійної спілки працівників бібліотек (том 2, а.с. 78).
Зазначене додатково підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.09.2019 р., зі змісту якої вбачається, що 12 вересня 2019 р. за № 1 156 102 0000 000843 в даному реєстрі зареєстрована Професійна спілка працівників бібліотек, ідентифікаційний код юридичної особи 43227574, адреса місця знаходження: 22500, Вінницька область, Липовецький район, м. Липовець, вул. Романа Грушка, 8; керівник - ОСОБА_2 ; основний вид економічної діяльності 94.20 діяльність професійних спілок (том 2, а.с. 79).
17 вересня 2019 р. головою профспілки ОСОБА_2 директору Липовецької ЦРБ направлено повідомлення від 17.09.2019 р. вих. № 1, яким до відома адресата доведено інформацію про факт створення, склад та наявного обраного керівника даної первинної профспілкової організації - Професійна спілка працівників бібліотек (том 1 а.с. 35)
17 вересня 2019 р. головою профспілки Гайвак В.О. Липовецькій РДА Вінницької області направлено повідомлення від 17.09.2019 р. вих. № 2, яким до відома адресата доведено інформацію про факт створення, склад та наявного обраного керівника даної первинної профспілкової організації - Професійна спілка працівників бібліотек, при цьому зазначене повідомлення містить штамп відділу прийому Липовецької РДА Вінницької області про одержання даної вхідної кореспонденції 17.09.2019 р. (том 1 а.с. 34).
У зв`язку із неможливістю додаткового фінансування за рахунок районного бюджету за КТКВК 1014030 «забезпечення діяльності бібліотек» наказом начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників» директору Липовецької ЦРБ визначено вивести із штатного розпису, в тому рахунку посаду бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування та попередити працівників про наступне вивільнення відповідно до вимог чинного законодавства (том 3, а.с. 17 ).
29 липня 2019 р. директором Липовецької ЦРБ, на підставі наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА від 29 липня 2019 р. № 39-ОД, виданий наказ № 14-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату і чисельності працівників», яким визначено скоротити чисельність і штат працівників Липовецької ЦРБ на три штатні посади, в тому рахунку бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування; у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників внести відповідні зміни до штатного розпису, затвердивши його у новій редакції; попередити в тому рахунку ОСОБА_1 , яка обіймає посаду бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування, про її наступне звільнення з роботи згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із тим, що у Липовецькій ЦРБ відсутні вакантні посади; звільнення працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України провести до вимог діючого законодавства. Зі змістом даного наказу позивач ознайомилась 30 липня 2019 р., що підтверджується особистим підписом останньої (том 3, а.с. 17 ).
При цьому, матеріали справи містять відповідь голови райкому профспілки працівників культури В. Терлецької директору Липовецької ЦРБ Юкало М.М. (без номеру та дати), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не є членами профспілкового комітету бібліотечних працівників, у зв`язку із чим надати копію протоколу профспілки бібліотечних працівників про згоду на звільнення не є можливим (том 1, а.с. 36).
Наказом директора Липовецької ЦРБ від 09 серпня 2019 р. № 14-ОС «Про звільнення за угодою сторін» визначено звільнити ОСОБА_6 з посади діловода Липовецької центральної районної бібліотеки із 09 серпня 2019 р. за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України (том 2, а.с. 46).
Зі змісту супровідного листа директора Липовецької ЦРБ від 17.11.2020 р. № 27/01-15 вбачається, що в період із 01 липня 2019 р. по 30 вересня 2019 р. в штаті Липовецької ЦРБ бути наявні вакантні технічні посади діловода та сторожа. Посади за кваліфікаційним рівнем бути відсутні (том 2, а.с. 43).
Згідно з повідомленням директора Липовецької ЦРБ від 12.09.2019 р. № 38 ОСОБА_1 попереджена, що її посада підлягає скороченню на підставі наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА від 29 липня 2019 р. № 39-ОД та наказу директора Липовецької ЦРБ від 29 липня 2019 р. № 14-ОДі з метою працевлаштування позивачу запропоновано вакантну посаду діловода Липовецької ЦРБ(том 2, а.с. 44).
У відповідності до повідомлення директора Липовецької ЦРБ від 24.09.2019 р. № 48 роботодавець просить ОСОБА_1 надати згоду на переведення на посаду діловода Липовецької ЦРБ (неповного робочого дня) або відмову від даної посади. Даним повідомленням позивача проінформовано, що посада діловода Липовецької ЦРБ відповідно до посадової інструкції не потребує навиків чи то відповідної освіти та додаткового навчання, тому згода має бути безумовною (том 2, а.с. 45).
Наказом директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 26-ОС «Про переведення» визначено перевести ОСОБА_2 з посади бібліотекаря І категорії на посаду діловода з 01 жовтня 2019 р. на неповний робочий день з режимом роботи з 08:00 год. до 12:00., з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (том 2, а.с. 50).
Наказом директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 25-ОС «Про звільнення за угодою сторін» визначено звільнити ОСОБА_7 з посади сторожа Липовецької центральної районної бібліотеки із 30 вересня 2019 р. за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України (том 2, а.с. 49).
Наказом директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 27-ОС «Про прийняття на роботу» визначено призначити ОСОБА_8 на посаду сторожа Липовецької центральної районної бібліотеки із 01 жовтня 2019 р. з посадовим окладом згідно штатного розпису з випробувальним терміном на два місці (том 2, а.с. 51).
Наказом директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » визначено звільнити позивача з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (том 2, а.с. 48).
Рішенням 3 сесії 8 скликання Вінницької районної ради Вінницької області від 31.12.2020 р. № 74 «Про безоплатну передачу з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району об`єктів нерухомого майна та комунальних установ в комунальну власність Липовецькій територіальній громаді» до сфери управління останньої з правом володіння передано Липовецьку центральну району бібліотеку, ЄДРПОУ 05463118 адреса місця знаходження: м. Липовець, вул. В. Липківського, 12 (том 2, а.с. 89).
Рішенням 5 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 14.01.2021 р. № 87 «Про прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району об`єктів нерухомого майна та комунальних установ в комунальну власність Липовецької територіальної громади» до сфери управління останньої з правом володіння прийнято Липовецьку центральну району бібліотеку ЄДРПОУ 05463118 (том 2, а.с. 102-103).
Рішенням 6 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 22.01.2021 р. № 127 «Про перейменування Липовецької центральної районної бібліотеки та затвердження Статуту у новій редакції» Липовецьку центральну районну бібліотеку перейменовано на комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та затвердженого Статуту даного комунального закладу у новій редакції (том 2, а.с. 93).
У відповідності до змісту пунктів 1.2, 1.3, 1.4., 1.11 Статуту комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області ЛПБ інформаційний, культурний, освітній заклад, що має порядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації і знаходиться в комунальній власності Липовецької міської територіальної громади. Засновником закладу є Липовецька міська рада. Засновник здійснює фінансування закладу, її матеріально-технічне забезпечення, закріплює за закладом необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання. Управління закладу здійснюється через уповноважений орган Управління освіти, культури, молоді і спорту Липовецької міської ради Вінницької області. ЛПБ є юридичною особою, має печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням та інші реквізити (том. 2, а.с. 94-101).
Рішенням 10 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 25.02.2021 р. № 204 «Про затвердження активів приймання-передачі комунальних закладів, підприємств Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області» затверджений акт прийому-передачі Липовецької ЦРБ (том 2, а.с. 157-158).
Рішенням 11 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 23.03.2021 р. № 247 «Про надання згоди на безоплатне прийняття майна Липовецької РДА Вінницької області у комунальну власність Липовецької територіальної громади» надано згоду на прийняття майна Липовецької РДА Вінницької області, придбане за рахунок коштів місцевого бюджету у комунальну власність Липовецької територіальної громади згідно і додатком 1 (том 2, а.с. 160-165).
Рішенням 11 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 23.03.2021 р. № 259 «Про передачу та закріплення майна комунальної власності Липовецької територіальної громади на праві оперативного управління комунальному закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області» передано та закріплено матеріальні цінності, активи, майно комунальної власності Липовецької територіальної громади на праві оперативного управління комунальному закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (ЄДРПОУ 0546311800), згідно додатку № 1 для здійснення повноважень, визначених законодавством (том 2, а.с. 166-179).
Розпорядженням заступника голови Липовецької РДА Вінницької області від 16 січня 2021 р. № 10-к «Про припинення структурних підрозділів Липовецької районної державної адміністрації» припинено шляхом приєднання до Вінницької РДА (ЄДРПОУ 04050975) відділ культури, молоді і спорту Липовецької РДА (ЄДРПОУ 0226719) (том. 2, а.с. 120-121).
Зі змісту листа Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 11.03.2021 р. № 02-42/454 вбачається, що Управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області є новоствореним органом, рішення про створення якого прийнято на 77 сесії 7 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 12.11.2020 р. № 815 (том 2, а.с. 88).
З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
З приводу позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права, тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 р. у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 р. у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 р. у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 р. у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 р. у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 р. у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Надаючи правову оцінку належності Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, як відповідача за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників», суд приходить до висновку про те, що даний орган місцевого самоврядування є неналежним відповідачем за даною вимогою.
Так, позивач звернувшись до суду із позовом у складі відповідачів за первісними позовними вимогами визначив відділ культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області (ЄДРПОУ 0226719). В подальшому, ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2021 р. залучено до участі у справі замість відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області - Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області, задовольнивши таким чином клопотання позивача із даного приводу.
Таким чином, позивач скористався своїм правом визначення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, як відповідача за даними правовідносинами, пред`явивши до останнього позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників», оскільки на його думку саме цей відповідач порушив законні права та інтереси ОСОБА_1 .
Як встановлено судом, згідно змісту пунктів 1.3, 1.4. Статуту комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області засновником закладу є Липовецька міська рада. Управління закладу здійснюється через уповноважений орган Управління освіти, культури, молоді і спорту Липовецької міської ради Вінницької області. В свою чергу, Управління освіти, культури, молоді та спорту Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області є новоствореним органом, рішення про створення якого прийнято на 77 сесії 7 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 12.11.2020 р. № 815. При цьому, первісний відповідач - відділ культури, молоді і спорту Липовецької районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 0226719) припинений шляхом приєднання до Вінницької районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04050975).
Суд критично відноситься до посилання представника позивача з приводу того, що саме Липовецька міська ради Вінницького району Вінницької області є належним відповідачем за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників», що на думку останнього підтверджується наявними рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування, якими вирішено передати до сфери управління даного відповідача з правом володіння Липовецьку ЦРБ.
З даного приводу суд зазначає, що обставини безоплатної передачі у комунальну власність Липовецької територіальної громади майна Липовецької РДА Вінницької області, яке придбане за рахунок коштів місцевого бюджету, в тому рахунку і майна Липовецької ЦРБ, що закріплене за нею на праві оперативного управління, з об`єктивних причин не є та не можуть бути тим єдиним та належним критерієм, наявність якого створює для Липовецької міської ради Вінницької області обов`язок відповідати за наслідки правомірності/неправомірності видання начальником відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області наказу від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників»
У відповідності до частини першої статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.
Згідно частини четвертої статті 43 даного Закону України накази керівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади. При цьому, змістом частини четвертої статті 35 вказаного Закону України місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.
Отже, Липовецька міська ради Вінницького району Вінницької області, в особі Управління освіти, культури, молоді і спорту не являється правонаступником відділу культури, молоді і спорту Липовецької районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 0226719) та відповідно не є належним відповідачем за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників».
В свою чергу, урахуванням змісту Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» та розпорядження заступника голови Липовецької РДА Вінницької області від 16.01.2021 р. № 10-к «Про припинення структурних підрозділів Липовецької районної державної адміністрації» у даному випадку таким правонаступником є Вінницька районна військова адміністрація (ЄДРПОУ 04050975).
З огляду на встановлені обставини неналежність відповідача за вищенаведеною позовною вимогою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, в частині визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників».
При цьому, зважаючи на те, що Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області є неналежним відповідачем за заявленою позовною вимогою, суд не надає правову оцінку доводам представника позивача, в частині відсутності у начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області повноважень на видання оскаржуваного наказу від 29 липня 2019 р. № 39-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників», оскільки ці обставини підлягають дослідженню у межах правового спору із залученням належного відповідача, яким у даному випадку є Вінницька районна військова адміністрація (ЄДРПОУ 04050975).
З приводу позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу директора Липовецької ЦРБ від 29 липня 2019 р. № 14-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Змістом статті 22 КЗпП України передбачено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Частиною другою статті 2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно із частинами першої-третьою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.
Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури звільнення.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 р. у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 р. у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 27 березня 2017 р. у справі № 756/5243/17 (провадження № 61-47646св18), від 12 червня 2019 р. у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 р. у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20).
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
При цьому, не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. Правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.
Вказана правова позиція викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 р. у справі № 201/6689/19 (провадження № 61-5965св120).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 р. у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 р. у справі № 925/642/19 (провадження № 15-52гс20) та від 06 квітня 2021 р. у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).
З огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, в частині визнання незаконним та скасування наказу директора Липовецької центральної районної бібліотеки від 29 липня 2019 р. № 14-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників».
З приводу позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької ЦРБ у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Змістом статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми у першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). При цьому можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.
Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Тобто, якщо з моменту повідомлення працівників про скорочення та до моменту фактичного звільнення працівника на підприємстві з`явилися будь-які нові вакансії, на роботодавця покладено обов`язок повідомити про це працівника, який підлягає скороченню.
Працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.
Невиконання обов`язку щодо працевлаштування вивільнюваного працівника, безумовно негативно впливає на законність процедури скорочення штату та слугує підставою для поновлення вивільненого працівника на роботі. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 25 лютого 2020 р. у справі № 310/9675/18 (провадження № 61-2114св19), від 20 жовтня 2020 р. у справі № 638/1168/18 (провадження № 61-21272св19),від 07 вересня 2021 р. у справі № 306/2424/18 (провадження № 61-1771св20)
Крім того, частиною 2 статті 49-2 КЗпП України визначено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Згідно статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.
Отже, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади які скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП України. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Відповідно до абзацу 1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, проте що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Вказана правова позиція додатково викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 р. у справі № 214/9097/13-ц (провадження № 61-9655св18), від 26 червня 2019 р. у справі № 641/5330/16-ц (провадження № 61-19724св18).
Так, досліджуючи зазначені обставини, суд зазначає, що з урахуванням наявних наказів начальника відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області від 29 липня 2019 р. № 39-ОД та наказу директору Липовецької ЦРБ від 29 липня 2019 р. № 14-ОД«Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників» у Липовецький центральній районній бібліотеці дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме мало місце скорочення штату та чисельності працівників.
Як вбачається із повідомлення директора Липовецької ЦРБ від 12.09.2019 р. № 38 позивач попереджена, що її посада підлягає скороченню та з метою подальшого працевлаштування їй запропоновано вакантну посаду діловода Липовецької ЦРБ. Із даним попередженням позивач ознайомилась 12 вересня 2019 р., про що свідчить дата та її особистий підпис на зазначеному повідомленні, а також власноручно написаний текст наступного змісту «я згодна, але так як я не маю досвіду роботи на даній посаді, прошу дати мені час для навчання та ввести у курс справи».
При цьому, у відповідності до повідомлення директора Липовецької ЦРБ від 24.09.2019 р. № 48 позивача просили надати згоду на переведення на посаду діловода Липовецької ЦРБ (неповного робочого дня) або відмову від даної посади.
Зі змістом зазначеного документу позивач ознайомилась 24.09.2019 р. про що свідчить дата та її особистий підпис на зазначеному повідомленні, а також власноручно написаний текст наступного змісту «24 вересня 2019 р. о 08:35 год. директором Липовецької ЦРБ ОСОБА_9 мені запропоновано до 12.00 год. дати згоду або відмовитись від пропозиції щодо переведення мене з посади бібліотекаря І категорії читального залу на посаду діловода ЦРБ (неповного робочого дня). Така пропозиція мною уже отримувалась 12.09.2019 р., тоді я надала згоду на пропоновану посаду діловода, якщо повторна пропозиція щодо переведення на іншу посаду не переслідує мету наступного скорочення посади діловода або наступного звільнення із цієї посади за ініціативою роботодавця, то я даю згоду на переведення мене на посаду діловода (неповного робочого дня) Липовецької ЦРБ».
З огляду на наявність та зміст вищенаведених повідомлень суд приходить до висновку про те, що у даному випадку мав місце факт надання позивачем згоди на переведення на іншу роботу та відповідно наявна можливість роботодавця вчинити зазначені дії.
Проте, не зважаючи на зазначене наказом директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 26-ОС «Про переведення» ОСОБА_2 переведено з посади бібліотекаря І категорії на посаду діловода з 01 жовтня 2019 р. на неповний робочий день з режимом роботи з 08:00 год. до 12:00., з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Як вбачається зі змісту даного наказу підставою для його видання зазначені повідомлення ОСОБА_10 від 24.09.2019 р. № 49 та заява ОСОБА_2 від 30.09.2019 р.
Отже, первісно запропонувавши позивачу повідомленням від 12.09.2019 р. № 38 та повторно повідомленням від 24.09.2019 р. № 48 переведення на посаду діловода (неповного робочого дня) Липовецької ЦРБ, отримавши від останньої повторну згоду на таке переведення, відповідач наступним за реєстрацією у вихідній кореспонденції повідомленням від 24.09.2019 р. № 49 пропоную цю ж саму посаду діловода (неповного робочого дня) Липовецької ЦРБ іншому працівнику - ОСОБА_2 та отримавши від неї лише 30 вересня 2019 р. відповідну заяву видає наказ про її переведення на дану посаду і в цей же самий день видає оскаржуваний наказ від 30.09.2019 р. № 24-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької центральної районної бібліотеки, у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Більш того, як вбачається із змісту наказів директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 25-ОС «Про звільнення за угодою сторін» та від 30 вересня 2019 р. № 27-ОС «Про прийняття на роботу» в цей же день, з посади з сторожа Липовецької центральної районної бібліотеки звільнений ОСОБА_7 та призначений ОСОБА_8 з посадовим окладом згідно штатного розпису з випробувальним терміном на два місці.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд зазначає, що відповідач під час процедури вивільнення позивача допустив порушення вимог трудового законодавства, наявність яких впливає на висновок про законність такого звільнення, а саме мають місце факти:
- недотримання роботодавцем вимог щодо попередження працівника про подальше звільнення у передбачений законом строк. З моменту попередження позивача про наступне вивільнення (12 вересня 2019 р.) до дати її звільнення (30 вересня 2019 р.) пройшло менш як два календарні місці;
- направлення роботодавцем пропозицій про можливість переведення на одну наявну вакантну посаду діловода Липовецької центральної районної бібліотеки одночасно декільком працівникам (повідомлення ОСОБА_1 від 24.09.2019 р. № 48, повідомлення ОСОБА_10 від 24.09.2019 р. № 49);
- невиконання роботодавцем свого обов`язку щодо необхідності повідомлення позивача про наявність усіх вакантних посад, які існували в Липовецькій центральній районній бібліотеці станом 30 вересня 2019 р., тобто на день звільнення, а саме посади сторожа.
- невиконання роботодавцем свого обов`язку щодо подальшого працевлаштування вивільнюваного працівника, а саме видання відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення, за умови наявності пропозиції останнього про можливість переведення на вакантну посаду діловода Липовецької центральної районної бібліотеки та отримання згоди позивача на зазначене переведення;
- невчинення роботодавцем дій щодо перевірки наявності у працівника переважного права на залишення на роботі, а саме відповідач утримався від вчинення дій щодо проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і позивача, посада якої підлягала скороченню.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити, що згідно частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» від 1982 р. № 158, ратифікованою постановою Верховної Ради Україною від 04.02.1994 р. № 3933-ХІІ тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.
Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Згідно частини другої статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Змістом частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому частинами першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Представником відповідача - комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» всупереч вищенаведеному суду не надано беззаперечних доказів того, що даним роботодавцем була дотримана законодавчо визначена процедура вивільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, а також не було надано будь-яких інших доказів неможливості подальшого працевлаштування позивача, незважаючи на те, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Надаючи перевагу на залишенні на роботі ОСОБА_2 , відповідач не довів, що вона виконувала значно більший обсяг роботи, порівняно зі ОСОБА_1 , отримувала відзнаки або преміювання за високі показники у роботі тощо.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 23 січня 2018 р. у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17), від 02 жовтня 2019 р. у справі № 127/1778/18 (провадження № 61-45749св18), від 25 листопада 2020 р. у справі № 589/16/19 (провадження № 61-8661св 20) та від 14 липня 2021 р. у справі № 12713984/18 (провадження № 61-1681св20).
Проаналізувавши вказані вище норми закону та виходячи із встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу директора Липовецької центральної районної бібліотеки від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької ЦРБ, у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
В свою чергу, суд відхиляє доводи позивача, його представника та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійної спілки працівників бібліотек з приводу того, що додатковою підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача є те, що зазначене звільнення відбулось без звернення роботодавця до зазначеної профспілки за отриманням попередньої згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Згідно статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 частини першої статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Так, з матеріалів справи вбачається, що директор Липовецької ЦРБ Юкало М.М. зверталось голови райкому профспілки працівників культури В. Терлецької із даного приводу, однак отримала відповідь останньої, що позивач не є членам даного профспілкового комітету, у зв`язку із чим надати копію протоколу профспілки бібліотечних працівників про згоду її на звільнення є неможливим. Крім того, матеріали справи містять докази проведення 12 вересня 2019 р. державної реєстрації - Професійної спілки працівників бібліотек (ЄДРПОУ 43227574), до складу ради якої обрана в тому рахунку і позивач.
На підтвердження факту доведення до відома відповідача інформацію про факт створення, склад та наявного обраного керівника даної первинної профспілкової організації суду надано копія повідомлення голови профспілки ОСОБА_2 від 17.09.2019 р. вих. № 1, яке адресоване директору Липовецької центральної районної бібліотеки Юкало М.М.
При цьому, як вбачається із змісту даного повідомлення зазначений документ не містить доказів його отримання Липовецькою ЦРБ, а саме відсутній відповідний штамп відділу прийому про отримання зазначеного повідомлення, як вхідної кореспонденції). Більш того, позивачем, його представником та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача суду не надано належних та допустимих доказів направлення вищенаведеного повідомлення від 17.09.2019 р. вих. № 1 на адресу Липовецькою ЦРБ засобами поштового зв`язку (повідомлення про направлення рекомендованого поштового відправлення із описом вкладенням у цінний лист).
В свою чергу, будь-яких належних та допустимих письмових та/або інших доказів того, що зазначене повідомлення було скероване 17 вересня 2019 р. на електронну пошту Липовецької ЦРБ та відповідно роботодавець володів інформацією про існування зазначеної Професійної спілки працівників бібліотек, як про це у судовому засіданні зазначає позивач та його представник, матеріали справи також не містять.
Отже, суд погоджується із доводами представника відповідача з приводу того, що під час процедури вивільнення позивача та на час видання оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 не існувало жодних підстав для звернення даного роботодавця до первинної профспілкової організації Липовецької ЦРБ - Професійної спілки працівників бібліотек, до складу якої, в тому рахунку входила позивач за отримання попередньої згоди на розірвання безстрокового трудового договору із останньою, оскільки відповідач не володів жодною інформацію про факт створення та функціонування зазначеної профспілки.
Більш того, з урахуванням часового проміжку між датою державної реєстрації Професійної спілки працівників бібліотек (12 вересня 2019 р.) та датою видання наказу про звільнення позивача (30 вересня 2019 р.), з огляду на те, що саме відсутність фінансування стало підставою змін в організації виробництва і праці і як наслідок скорочення штату та чисельності працівників Липовецької ЦРБ, відповідач об`єктивно не зміг би дотриматись процедури визначеної частиною третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно змісту якої у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Змістом частини другої даної статті визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Системний аналіз зазначених вище приписів статті 235 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати від 04 березня 2020 р. у справі № 758/9164/16-ц (провадження № 61-12195св19).
Відповідно до статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Згідно з пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 днем звільнення вважається останній день роботи.
Оскільки, ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі наказу директора Липовецької центральної районної бібліотеки від 30.09.2019 р. № 24-ОС саме з 30 вересня 2019 р., то зазначений день є останнім робочим днем позивача, відтак вона підлягає поновленню з наступного робочого дня, тобто з 01 жовтня 2019 р.
З урахуванням того, що наказ директора Липовецької ЦРБ від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС про звільнення позивача визнаний судом незаконним та скасований, а також з огляду на те, що комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області є правонаступником Липовецької ЦРБ, суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із 01 жовтня 2019 р.
Водночас Верховний Суд України в постанові від 16 жовтня 2012 року у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
В свою чергу, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 р. № 100.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяці в робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 р. у справі № 523/18850/14-ц, який підтримав Верховний Суд у постанові від 31жовтня 2018 р. у справі № 569/10189/16-ц.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимогу про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунок, з якого він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Як вбачається із довідки про заробітну плату та інші доходи відділу культури та туризму Липовецької РДА Вінницької області від 30.09.2019 р. № 229/01-17 розмір заробітної плати позивача за серпень 2019 р. становив 4 544,80 (чотири тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 80 коп.) грн. та за вересень 4 544,80 (чотири тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 80 коп.) грн. з урахуванням окладу та надбавки за вислугу років, без врахування виплати за вимушений прогул та вихідної допомоги (том 1, а.с. 30).
При цьому, розрахунок норм тривалості робочого часу на 2019 рік визначено листом Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 р. № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік», у якому вказано, що у серпні 2019 р. було 21 робочих дня, вересні 2019 р. 21 робочих дня, тобто за період серпень-вересень 2019 р. було 42 (сорок два) робочих дня.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача, виходячи із нарахованої заробітної плати за серпень-вересень 2019 р. та загальної кількості робочих дні за вказаний період становить 216,41 (двісті шістнадцять гривень 41 коп.) грн. із розрахунку:
4 544,80 грн. х 2 міс. = 9089,60 грн./ 42 роб. днів = 216,41 грн.
Як вказувалось вище, середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується не більш як за один рік, окрім випадків, коли заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року не з вини працівника.
У пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
Так, суд визначаючись з приводу причин розгляду більше одного року заяви про поновлення позивача на роботі зазначає, що 20 листопада 2019 р. та 03 грудня 2021 р. позовна заява та заява про збільшення позовних вимог залишались судом без руху, у зв`язку із наявними недоліками зазначених процесуальних документів (том 1, а.с. 64-65, том. 2 а.с. 232-234), в подальшому підготовчі та судові засідання, які призначались на 23 березня 2020 р. (том. 1, а.с. 121), на 10 квітня 2020 р. (а.с. 212), 30 листопада 2020 р. (том 2, а.с. 64), 27 травня 2021 р. (том 2, а.с. 183), 28 вересня 2021 р. (а.с. 211), 24 березня 2022 р. (том. 3, а.с. 20) відкладалися та/або в них оголошувалась перерва за клопотанням позивача та його представника або у зв`язку із неявкою останніх у призначене судове засідання.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що у даному випадку позивачем неодноразово подавались заяви про збільшення позовних вимог, остаточне визначення складу учасників судового процесу та предмету спору, заява про заміну відповідачів, численні письмові пояснення, заява про зміну підстав позову тощо.
Проаналізувавши зміст вищенаведеної норми закону та виходячи із встановлених у справі обставин, суд не вбачає підстав для застосування положень частини другої статті 235 КЗпП України, в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, як це просить представник позивач, оскільки судом встановлено, що саме внаслідок поведінки саме позивача заява про поновлення її на роботі розглядалась більше одного року.
В свою чергу, у даному випадку наявні визначені правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік, тобто 365 календарних днів за період із 01 жовтня 2019 по 29 вересня 2020 р.
За цей період кількість робочих днів становила 250 (розрахунок норм тривалості робочого часу на 2019-2020 р.р. визначена листами Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 р. № 78/0/206-18 та від 29.07.2019 р. № 1133/0/206-19 відповідно).
Отже, розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, як середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період із 01 жовтня 2019 по 29 вересня 2020 р. становить 54 102,50 грн., із розрахунку: 216,41 грн. х 250 дн. = 54 102,50 грн.
При цьому, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для солідарного стягнення зазначеної грошової суми із відповідачів, як про це зазначає представник позивача, оскільки спірні правовідносини, що склались між сторонами даної справи не передбачають солідарного обов`язку комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» та Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області відшкодувати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Як вбачається зі змісту статті 543 ЦК України солідарна відповідальність це один із різновидів цивільно-правової відповідальності, який у зобов`язальному праві передбачає відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо, тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування солідарної відповідальності має бути виключно пряма вказівка закону або договору.
В свою чергу, представником позивача не наведено суду норми закону, зміст якої визначав правові підстави для такого солідарного стягнення із відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, суд відхиляє посилання останнього на факт наявного фінансування комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» за рахунок коштів бюджету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, як на підставу такого стягнення.
Так, відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.
За змістом частин першої-третьої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до статті 94 КЗпП України - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена. Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області не є роботодавцем, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, оскільки міською радою, в межах повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконувались владні функції, що характеризуються наданням різноманітних управлінських послуг комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» та справлянням на нього владного впливу в рамках публічно-правових відносин.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині вимог до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області задоволенню не підлягають, оскільки територіальна громада в особі міської ради не відповідає за зобов`язаннями створеної нею юридичної особи - комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницької області.
Близький за своїм змістом правовий висновок наведений у змісті постанов Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 р. у справі № 711/6006/17-ц (провадження № 61-31730св18) та від 18 травня 2020 р. у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288сво118).
Таким чином, у зв`язку із поновлення позивача на роботі, суд вважає за необхідне саме із комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, як роботодавця позивача стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 жовтня 2019 по 29 вересня 2020 р. у розмірі 54 102,50 (п`ятдесят чотири тисячі сто дві гривні 50 коп.) грн., задовольнивши відповідно позовні вимоги у цій частині частково.
У відповідності до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.
За таких обставин, грошова сума у розмірі 54 102,50 (п`ятдесят чотири тисячі сто дві гривні 50 коп.) грн., що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 р. у справі № 359/10023/16-ц (провадження 61-14794св18), згідно якої суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, який розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення, тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника. Якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.
Висновки суду містять узагальнені відповіді на основні проміжні доводи сторін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Крім того, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно задоволеній позовній вимозі майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 541,02 (п`ятсот сорок одна гривня 01 коп.) грн. із розрахунку:
розмір заявлених вимог 90 896,00 грн. (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню 54 102,50 грн. (59,52 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 908,00 грн. (908,96 грн. х 54 102,50 грн : 90 896,00 грн. = 541,02 грн.)
Крім цього, з урахуванням встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 р. у сумі 1 921,00 грн., ставки судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, визначеної підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на задоволення судом двох позовних вимог немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі), із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.), від сплати якого позивача звільнено, згідно змісту пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У відповідності до пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання дане рішення, в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 2-1, 5-1, 21, 22, 40, 42, 43, 49-2, 235, 241-1 КЗпП, ст.ст. 12, 51, 76-81, 89, 141, 263-265, 354, 430 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ директора Липовецької центральної районної бібліотеки від 30 вересня 2019 р. № 24-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування Липовецької центральної районної бібліотеки у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із 01 жовтня 2019 р.
Стягнути із комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54 102,50 (п`ятдесят чотири тисячі сто дві гривні 50 коп.) грн., з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору розмірі 1 536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) грн.
Стягнути з комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 541,02 (п`ятсот сорок одна гривня 01 коп.) грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря І категорії читального залу відділу обслуговування комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із 30 вересня 2019 р. та стягненні із комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць у розмірі 4 544,80 (чотири тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 80 коп.) грн. з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 06 травня 2022 р.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 05463118, адреса місця знаходження: 22500, Вінницька область, Вінницький район, м. Липовець, вул. Василя Липківського, 12.
Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04325957, адреса місця знаходження: 22500, Вінницька область, Вінницький район, м. Липовець, вул. Василя Липківського, 30.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Професійна спілка працівників бібліотек, ЄДРПОУ 43227574, адреса місця знаходження: 22500, Вінницька область, Вінницький район, м. Липовець, вул. Романа Грушка, 8.
Суддя:
