Постанова
Іменем України
08 лютого 2022року
м. Київ
справа № 523/12172/18
провадження № 51-2765 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Комсомольськ Первомайського району Томської області Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1 , неодноразово судимої, останній раз 08 лютого 2018 року вироком Суворовського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі статей 75, 76 КК звільненої від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року, ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК, шляхом часткового складання невідбутого покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 днів.
Зазначеним вироком суду, ОСОБА_7 засуджена за те, що вона у липні серпні 2018 року з магазину «Єва», розташованому по проспекту Добровольського,123 в м. Одесі, повторно, таємно викрала майно належне ТОВ «РУШ» на нижчевказані суми:
- 22 липня 2018 року на загальну суму 480,20 грн;
- 23 липня 2018 року на загальну суму 325,50 грн;
- 12 серпня 2018 року на загальну суму 348 грн;
- 14 серпня 2018 року на загальну суму 391 грн;
- 15 серпня 2018 року на загальну суму 194 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд усупереч волі засудженої ОСОБА_7 провів розгляд кримінального провадження в режимі відеоконференції замість безпосередньої участі засудженої в судовому засіданні, чим порушив її право брати особисту участь у кримінальному провадженні. Захисник вважає, що вказане порушення кримінального процесуального закону могло істотно вплинути на правильність оскарженого судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК (ч. 2 ст. 438 КПК).
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 не оспорює висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині доведеності винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК та правильності кваліфікації її дій.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 про порушення апеляційним судом права засудженої брати особисту участь у кримінальному провадженні, внаслідок проведення судового засідання в режимі відеоконференції замість її особистої участі, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Згідно з частиною 1статті 20 КПК обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Відповідно ж до положень ч. 4ст. 401 КПК реалізація права на участь в апеляційному розгляді, яке забезпечується обов`язковістю виклику в судове засідання, здійснюється безпосередньо обвинуваченим, який утримується під вартою, шляхом подання ним відповідного клопотання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 336 КПК суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджена ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції заявила клопотання про її особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції (т. 1 а.п. 188-190).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року суддя доповідач під час підготовки до апеляційного розгляду ухвалив доставити засуджену ОСОБА_7 у судове засідання призначене на 16 грудня 2021 року (т. 1 а.п. 219).
Втім, згідно довідки, що зберігається при матеріалах кримінального провадження, зазначене судове засідання не відбулося у зв`язку тим, що в судове засідання не прибув захисник і розгляд було відкладено на 23 лютого 2021 року (т. 1 а.п. 227).
Після цього, засуджена ОСОБА_8 звернулася до апеляційного суду з власноручно написаною заявою про забезпечення її участі в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції 23 лютого 2021 року в режимі відеоконференції у зв`язку з її незадовільним станом здоров`я (т. 1 а.п. 236).
На підставі клопотання засудженої ОСОБА_7 про проведення судових засідань у режимі відеоконференції суддею доповідачем 10 лютого 2021 року було надано доручення начальнику ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про забезпечення участі ОСОБА_7 23 лютого 2021 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, у відповідності з вимогами ст. 336 КПК (т. 1 а.п. 237).
Згідно з журналом судового засідання, 23 лютого 2021 року судове засідання в суді апеляційної інстанції було проведено в режимі відеоконференції з ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» за участю засудженої ОСОБА_7 . З технічного запису судового засідання також вбачається, що цьому передувало з`ясування судом думки учасників судового провадження, які проти проведення дистанційного судового провадження будь-яких заперечень не висловлювали. Особисто засуджена ОСОБА_7 брала активну участь в судовому засіданні, заявляла клопотання, надавала пояснення та висловлювала свою думку щодо усіх процесуальних питань під час апеляційного розгляду (т. 1 а.п. 240-242).
Отже, суд апеляційної інстанції, на підставі клопотання засудженої ОСОБА_7 , переконавшись в судовому засіданні у добровільності її позиції та відсутності заперечень з цього приводу в інших учасників процесу, належним чином здійснив апеляційний розгляд кримінального провадження за участю засудженої дистанційно в режимі відеоконференції, не порушивши при цьому її права на захист, а саме права брати особисту участь у кримінальному провадженні, передбаченого ч. 1 ст. 20 КПК.
Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовними підставами для скасування або зміни рішення апеляційного суду, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 419, 433, 434, 436, 441, 442 КПК,
ухвалив:
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
