Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 490/5919/19
провадження № 61-11460св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Миколаївська міська рада,
треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 березня 2019 р. в місті Миколаєві
в районі вул. Миколаївській, неподалік від Миколаївського обласного онкологічного диспансеру, на позивача накинувся безпритульний собака та покусав її за ліве стегно. На місце події були викликані працівники поліції та «Швидка допомога». Після цього її разом з іншими постраждалими від цієї
ж собаки направлено до лікарні, де вона проходила стаціонарне лікування, їй був проведений курс вакцинації від сказу. Згодом підтвердилося, що собака, який травмував позивача, заражений сказом.
Саме внаслідок бездіяльності міської ради, яка не вживала належних заходів щодо протидії поширення сказу в м. Миколаєві, вилову та щеплення безпритульних собак, і сталася така подія. Внаслідок таких подій вона пережила фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який є смертельною хворобою, а також у зв`язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення.
Позивач просила стягнути з Миколаївської міської ради 500 000 грн компенсації моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2019 року як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справі залучені Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області та Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - Департамент ЖКГ Миколаївської міської ради).
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що 28 березня 2019 року близько 12.50 год. біля будинку АДРЕСА_1 позивача покусав бродячий собака, внаслідок чого їй були завдані тілесні ушкодження, вона проходила стаціонарне та амбулаторне лікування, в тому числі пройшла курс антирабічної вакцинації. Суди вважали доведеним, що ОСОБА_1 покусав саме той собака, який був відловлений в той же день працівниками Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» (далі - КП «Центр захисту тварин») та помер наступного дня з діагнозом «вірус сказу». Суд не погодився із запереченнями представника відповідача, що недоведеним є факт спричинення позивачу тілесних ушкоджень саме безпритульним собакою, який уражений сказом, внаслідок відсутності експертного дослідження відповідності місця укусу щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу, виходячи з того що об`єктивно було неможливим проведення експертного дослідження відповідності ран на стегні позивача та щелепи собаки, адже голова собаки, хворого на сказ, підлягає обов`язковому знищенню шляхом спалювання, а перебуваючи у наляканому стані та відчуваючи фізичний біль та потребуючи термінової медичної допомоги позивач об`єктивно не могла вживати заходи щодо самостійного переслідування собаки, який її вкусив, його фотографування, зняття відбитків його щелепи тощо.
Відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено. Тому відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя
і здоров`я жителів територіальної громади.
ОСОБА_1 зазнала втрат немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань внаслідок укусу безпритульної собаки, чим завдані глибокі та поверхневі кусані рани лівого стегна, в зв`язку з чим застосовувалось лікування протягом 28 днів; також зазнала значного переляку при неспровокованому нападі агресивної собаки. Розмір компенсації завданої шкоди суди визначили залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), з урахуванням установлених обставин справи, виходячи з глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, тому заявлені вимоги задовольнили частково
в розмірі 60 000 грн.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року Миколаївська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що комплекс послуг поводження з тваринами, включаючи регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами, покладено на КП «Центр захисту тварин», а тому дійшли помилкового висновку, що міська рада не здійснює жодних дієвих заходів щодо спрямування належної організації та вилову безпритульних собак та їх тимчасової ізоляції, а також розподілення тварин в відповідний притулок, і така бездіяльність знаходиться
в прямому причинному зв`язку з наслідками спричинення тілесних ушкоджень мешканці міста Миколаєва. Судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини першої статті 176 ЦК України, згідно якої територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Момент переходу права власності на тварину до територіальної громади чітко визначено статтею 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», статтею 341 ЦК України та пунктами 5.6 - 5.8 Правил утримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві, і вказане свідчить про те, що набуття твариною статусу безпритульної жодним чином не свідчить про її одночасний перехід у власність територіальної громади.
Суди, встановивши бездіяльність Миколаївської міської ради, як суб`єкта владних повноважень при реалізації управлінських функцій, порушили предметну юрисдикцію та перебрали повноваження адміністративного суду.
Суди помилково вважали доведеним, що 28 березня 2019 року в
АДРЕСА_1 позивача покусав саме той собака, який був відловлений в той же день працівниками КП «Центр захисту тварин» та помер наступного дня за діагнозом «вірус сказу», адже поза розумним сумнівом обставини справи свідчать про те, що таке не може бути простим співпадінням, оскільки встановлення судами вказаних обставини, що мають суттєве значення, здійснено на підставі припущень, що є порушенням статті 81 ЦПК України. Матеріали справи не містять, а судами не досліджено жодного доказу який би підтверджував той факт, що шкоду позивачу спричинено саме твариною щодо якої проведено дослідження та викладено звіт про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу № 000946 п.м./19 від 29 березня
2019 року. Встановлення різними особами окремих фактів, без підтвердження їх взаємопов`язаності належним доказом, зокрема експертним висновком, не може свідчити про їх взаємопов`язаність.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що повноваження міської ради
у сфері благоустрою, визначені частиною першою статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», виконані Миколаївською міською радою
в повному обсязі, а отже судами прийнято рішення з неправильним застосуванням норм права, без урахування висновку Верховного Суду
в постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 2-1474/11-ц.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про стягнення 60 000 грн компенсації моральної шкоди, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
У січні 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій
в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі
№ 711/3291/17-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 355/1014/16-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 2-1474/11-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження та статті 341 ЦК України у подібних правовідносинах; суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).
Також вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
Фактичні обставини справи
28 березня 2019 року близько 12.50 год. біля будинку
АДРЕСА_1 позивачку покусав бродячий собака, внаслідок чого їй було встановлено діагноз: "множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна". В міському травматологічному пункті, куди її доставила карета швидкої медичної допомоги, ОСОБА_1 надано медичну допомогу у виді обробки рани та проведено первинну антирабічну імунізацію.
З зазначеним діагнозом 29 березня 2019 року ОСОБА_1 поступила на стаціонарне лікування до відділення загальної хірургії Міської лікарні № 3 та лікувалась там до 01 квітня 2019 року. Позивачу було призначено медикаментозне лікування: антирабічна вакцина на 1,3, 7, 14 ,28 дні.
Згідно карти звернення за антирабічною допомогою ОСОБА_1 пройшла повний курс антирабічного лікування з 28.03.2019 - 24.04.2019 року за діагнозом «укушена рана лівого стегна», укус собаки.
Згідно карти епідеміологічного обстеження ОСОБА_1 - 28 березня 2019 року о 12.50 год вона поступила до міського травматологічного пункту МЛШМД
м. Миколаєва з діагнозом "множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна", ризик інфікування вірусом сказу; 29.03.2019 року Миколаївська ВЛМРДЛ Держпродспоживслужби - виявлено вірус сказу.
Звітом про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від 29 березня 2019 року № 000946 п.м./19 Випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної Державної лабораторії Держпродспоживслужби, згідно якого на вірусологічне випробування із супровідним листом КП «Центр захисту тварин» направлена «одна голова собаки (безхазяйний бродячий собака, виловлений біля онколікарні в м. Миколаєві, вул. Театральна, 51), який помер 29 березня 2019 року . Зі слів постраждалих, у собаки була слинотеча, неспровокована агресія. Покусав 5 осіб». У надісланому матеріалі виявлений вірус сказу (том 1, а.с. 111).
Згідно відповіді виконкому Миколаївської міської ради окремо програми і плану профілактики та боротьби зі сказом та іншими зооантропонозними інфекціями
у м. Миколаєві немає. Весь комплекс робіт поводження з безпритульними та домашніми тваринами покладено на КП «Центр захисту тварин». Регулювання чисельності безпритульних тварин та тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах повністю або частково створюваних людиною, гуманними методами відбувається відповідно до Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради № 45/3 від 23.01.2015 року Комплекс заходів передбачає виїзд бригади для відлову тварин, відлов та перетримку тварин, проведення стерилізації або кастрації, профілактичних обробок та повернення тварин на попереднє місце існування.
Спеціалістами КП «Центр захисту тварин» 28 березня 2019 року у районі вул. Театральна ріг вул. Миколаївська відловлено безпритульного собаку, хворого на сказ. У зоні карантину, що визначена Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією за період першого виявлення сказу до 31.05.2019 року відловлено та поміщено на карантин за підозрою на сказ 58 безпритульних собак. Крім того за період з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року державною службою ветеринарної медицини щеплюються проти сказу безпритульні тварини, які перебувають на КП «Центр захисту тварин»- 221 тварину.
Згідно листа ГУНП в Миколаївській області 28.03.2019 року до спецлінії "102" протягом дня надійшло три повідомлення від громадян про напади безпритульних собак поблизу місця розташування Миколаївського обласного онкологічного диспансеру - по вул. Театральній та пр. Миру. Повідомлення оператором одразу було передано до КП «Центр захисту тварин».
Відловлена собака на території Інгульського району 28.03.2019 року, яка покусала 5 осіб, загинула 29.03.2019 року і за результатами обстеження якої був виявлений вірус сказу - є безпритульною твариною.
Згідно інформації Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради на адресу Миколаївського міського управління головного управління Держпродспоживслужби щодо постраждалих осіб від укусу тварини (собаки),
у якої підтверджено діагноз «сказ», станом на 01 квітня 2019 року до закладів охорони здоров`я м. Миколаєва звернулося за медичною допомогою 12 осіб, які постраждали від укусів собаки в районі вул. Театральної 28 березня 2019 року. Всім хворим надана перша медична допомога та призначено комбінований курс лікування та надана антирабічна допомога.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, абзацу другого частини третьої статті 23 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина
є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 761/17947/20 (провадження № 61-14153св21) зазначено, що «тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди».
Відповідно до частин першої другої статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
У статті 15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.
Відповідно до частин першої, сьомої, дев`ятої, десятої статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками
і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках,
у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. Якщо протягом двох місяців
з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.
У разі відмови особи від набуття права власності на неї ця тварина переходить
у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється
в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста) (частина перша, друга статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними,
у разі не виявлення власника, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, на території якої їх виловлено.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Встановивши, що позивач зазнала нападу безпритульного собаки на вулиці міста Миколаєва, внаслідок чого пережила фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який
є смертельною хворобою, а також у зв`язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення, суди зробили правильний висновок, що позивачу завдана моральна шкода.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивач, вимог розумності та справедливості, суди зробили обґрунтований висновок про визначення розміру компенсації моральної шкоди в розмірі60 000,00 грн.
Посилання у касаційній скарзі на створення міською радою КП «Центр захисту тварин», до повноважень якого відноситься регулювання кількості безпритульних тварин у м. Миколаєві, здійснення вилову та тимчасової ізоляції тварин, не перекладає відповідальність за шкоду, заподіяну безпритульним собакою, на це підприємство, оскільки представницьким органом територіальної громади міста є саме Миколаївська міська рада, яка за встановлених судами обставин допустила бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів, внаслідок чого позивачу завдана моральна шкода.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що Миколаївська міська рада у спірних правовідносинах діє як суб`єкт владних повноважень при реалізації управлінських функцій, оскільки такі доводи є необґрунтованими і Миколаївська міська рада в судах першої чи апеляційної інстанції не заявляла про порушення судами правил предметної юрисдикції.
Відповідно до частини другої статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу,
а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 761/17947/20 (провадження № 61-14153св21), не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку
з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині ? без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 червня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про стягнення 60 000 грн компенсації моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат
