н\п 2/490/1073/2020 Справа № 490/5919/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року Центральний районний суд м.Миколаєва в складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Дудник Г.С.,

за участю позивачки та представника позивача адвоката Гайдаржий А.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представник третьої особи Головного управління Держпродспоживслужби Миколаївської області Северіна В.О.,

представника третьої особи Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради - Фурса А.В.,

представника третьої особи КП ММР "Центр захисту тварин" - адвоката Маляренка Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської Ради , треті особи - Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області , Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Центр захисту тварин" про відшкодування моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

В липні 2019 року позивачка звернулася до суду із позовом до Миколаївської міської ради , третя особа КП ММР "Центр захисту тварин" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок укусу безпритульної собаки, хворої на сказ, у розмірі 500 000 грн.

Свій позов обгрунтовує тим, що 28 березня 2019 року близько 12-13 годин по дорозі додому у районі ріг вулиць Театральна- Миколаївська в м.Миколаєві на неї накинулася безпритульна собака, яка вибігла з двору багатоповерхового будинку, та покусала її за ліве стегно . Собака був дуже брудний і поводив себе агресивно, натомість вона не провокувала собаку , а просто проходила спокійно до свого під`їзду. Після даної події вона, плачучи та будучи дуже наляканою, зателефонувала чоловікові, їй допомогли незнайомі люди, які знаходилися поруч, вони ж викликали швидку. Лікарі карети швидкої медичної допомоги, в якій вже перебували ще особи, яких також покусав цей собака, доставили її до травматологічного пункту ЛШМД в Миколаєві, де їй надали медичну допомогу, обробили рану , ввели протирабічну вакцину та направили далі лікуватися до хірургічного відділення за місцем проживання. Наступного дня їй зателефонував лікар- травматолог і повідомив, що у собаки виявили сказ і їй необхідно терміново звернутися до лікарні. 29 березня 2019 року їй тричі вводили вакцину проти сказу, після чого вона ще проводила протягом місяця вакцинацію за графіком. Після нападу собаки у неї погрішився сон, вона стала панічно боятися собак, побоюватися ходити по вулицям міста та боятися за свою дитиину, яка повертається зі школи. Тривалий час після події вона перебувала у стані постійного стресу, знаючи, що сказ це смертельна хвороба, вона боялася померти, тим більше, що лікарі їй повідомили, що протягом року вона перебуватиме під наглядом і все ще може статися. Вважає, що саме завдяки бездіяльності міської ради, яка не вживала належних заходів щодо поширення сказу в місті Миколаєві, вилову та щеплення безпритульних собак, і сталася така подія, що серед дня в обласному центрі на людину напала скажена собака. Просить стягнути на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.

У відзиві Миколаївська міська рада зазначає, що проти задоволення позову заперечує, оскільки твердження позивача про спричинення шкоди саме безпритульною собакою не ґрунтуються на доказах, як і не доведено, що її вкусив саме той собака, щодо якого встановлено інфікування вірусом сказу, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях. Не встановлено вимог, невиконання яких Миколаївською міською радою може бути підставою для відповідальності, на якій наголошує позивачка. Питання безпритульних собак були вирішені міською радою шляхом створення КП ММР "Центр захису тварин». Відповідно до Статуту цього КП саме до завдань підприємства входить виявлення фактів наявності на території м.Миколаєва безпритульних собак та котів, відлов тварин, облік та реєстрація тварин, що потрапили до притулку; розміщення безпритульних тварин на карантинному майданчику; стерилізація та вакцинація безпритульних тварин. Таким чином весь комплекс робіт поводження з безпритульними тваринами покладено саме на це комунальне підприємство. Також комплекс послуг поводжнення з тваринами, включаючи регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами, покладено на КП ММР "Центр захисту тварин" відповідно до Програми реформуванняя та розвитку житлово-комунального господарства м.Миколаєва на 2015-2019 роки, затв рішенням ММР № 45/3 від 23.01.2015. Таким чином доводи позивача щодо протиправної бездіяльності ММР є безпідставними з огляду на те, що ММР створено спеціально уповноважене підприємство та затверджено вищевказану програму. Не підтверджено і твердження позивача про відсутність фінасування відповідних місцевих програм.

Також відповідно до ч.7 ст. 7 ЗУ "Про ветеринарну медицину"до повноважень державних органів ветеринарної медицини належать, зокрема, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за тваринами, здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за роботою офіційних ветеринарних лікарів щодо виконання ветеринарно-санітарних заходів;організація спільно з органами та закладами охорони здоров`я, державною санітарно-епідеміологічною службою, структурними підрозділами центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій захисту населення від зоонозів та своєчасного обміну інформацією про такі хвороби тварин.

Також згідно Інструкції про заходи боротьби зі сказом тварин, завт. Головним управлінням ветеринарної медицини з Держветінспекцією Мінсільгосппроду України, наказ від 15 березня 1994 р. N 5, враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи по боротьбі з ним здійснюються комплексно органами державної ветеринарної медицини, охорони здоров`я, житлово-комунального і лісового господарства, товариствами мисливців під керівництвом надзвичайних протиепізоотичних комісій та органів державної влади на місцях.

Згідно Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затв.Постановою КМУ від 2 вересня 2015 р. № 667, до основних завдань входить, зокрема, здійснення відповідно до закону державного ветеринарно-санітарного контролю, державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), здоров`ям та благополуччям тварин.

Таким чином, доводи позивача по невжиття заходів ММР щодо профілактики та запобіганню поширення сказу є необгрунтованими та безпідставними, оскільки вказаними повноваженнями наділені органи Держпродспоживслужби, основними завданнями яких є здійснення відповідно до закону державного ветеринарно-санітарного контролю та державного нагляду за здоров`ям та благополуччям тварин.

Також зазначає, що розмір стягнення моральної шкоди є необґрунтованим, завищеним та не підтвердженим доказами.

28 листопада 2019 року позивачкою надано відповідь на відзив, де вказує про те, що твердження міської ради, що не було допущено бездіяльності у питанні благоустрою є безпідставними, як безпідставним є посилання, що належним відповідачем повинні бути органи Держпродспоживслужби. У своїх листах на її адресу представники органу місцевого самоврядування визнавали той факт, що її покусала безпритульна собака. Законодавцем презумується відсутність власника собаки, яка знаходиться на вулиці без господаря.

29 листопада 2019 року представником відповідача надані письмові додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких він зазначає, що по-перше, неприйняття органом місцевого самоврядування певної програми не можна вважати протиправною бездіяльністю, адже затвердивши рішенням № 36/8 від 03.09.2009р. Правила утримання домашніх собак та котів м.Миколаєва, міська рада реалізувала свої повноваження у вказаній сфері. По-друге, відповідно до цих правил, позивачка не довела, що на момент завдання шкоди від укусу собаки відповідна тварина належала територіальній громаді на праві власності. Також матеріали справи не спростовують ймовірності того, що тварина, яка завдала укус, належить на праві власності певній особі та була тимчасово залишена без нагляду власником на вулиці міста.

По-третє, неприйняття цільової програми поводження з безпритульними тваринами, про яку зазначає позивач, не може розцінюватися як протиправна бездіяльнсть , адже вказане питання належить до дискреційних повноважень ММР та реалізується нею на власний розсуд. Затвердження міських цільових програм є додатковими заходами розв`язання найактуальніших проблем розвитку міста або окремих галузей міського господарства чи соціально-культурної сфери міста, а переліку програм, які обов`язково повинні затверджуватися, не існує.

29.11.2019 року третя особа КП ММР "Центр захисту тварин" надала письмові пояснення , в яких зазначаає наступне. 28.03.2019 у телефонному режимі підприємство було повідомлено, що у районі вул .Театральна ( ріг вул . Миколаївської ) здійснює напади на перехожих безпритульний собака з ознаками сказу. У зв`язку з загрозою здоров`я громадян сіпробітники КП здійснили відлов безпритульної собаки , який агресивно поводився та здійснив напад на декількох осіб. Після відлову тварину було доставлено у центр перетримки та ізольовано у спеціальному приміщенні. Вранці 29.03.2019 відловлена тварина померла. Біологічний матеріал було направлено на обстеження до випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби. Було виявлено вірус сказу, про що КП повідомило відповідні установи у встановленому порядку. Із підтвердженими заявами про напад тварини та укуси, здійснені безпритульною твариною на вул .Театральній - ріг вул. Миколаївській 28 березня 2019 до КП звернулися дві особи, ОСОБА_2 з такою заявою не зверталася. Програма поводження з собаками та котами та території міста Миколаєва на 2013-2017 роки припинила свою дію 31.12.2017 року, потім нову програму поводження з тваринами у м.Миколаєві не було прийнято по теперішній час.

21 грудня 2019 року від третьої особи Депратаменту ЖКГ ММР надійшли письмові пояснення, в яких зазначають наступне. ММР було створене спеціалізоване комунальне підприємство "Центр захисту тварин" , яке відповідно до повноважень займається виявленням фактів наявності на території міста безпритульних тварин, їх відловом, обліком та реєстрацію тварин, що потрапляють до притулку , розміщення безпритульних тварин , їх стерилізацію та вакцинацію. Відповідно до Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Миколаєва на 2015-2019 роки, здійснюється фінансування КП та комплекс заходів по регулюванняю чисельності безпритульних тварин. Також саме до завдань Держпродспоживслужби належать в тому числі завдання реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини та державному нагляду за здоров`ям та благополуччям тварин. Також звернули увагу суду на те, що планується на 2020 рік прийняття та фінасування програми поводження з безпритульними тваринами.

11 січня 2020 від третьої особи Головного управління Держпродспоживслужби Миколаївської області надійшли письмові пояснення , в яких зазначають наступне. Так, 29.03.2019 на адресу Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини надійшло повідомлення від КП ММР "Центр захисту тварин" про те, що за результатами проведення лабораторних досліджень патологічного матеріалу однієї тварини собаки , яку було виявлено по вул.Театральній, виявлено сказ. Після вказаного повідомлення начальником Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини негайно направлено повідомлення на адресу Миколаївського міського управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про виявлення вірусу сказу в патологічному матеріалі загинувшої собаки. Після цього було вжито усіх необхідних заходів та на позаплановому засіданні Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при ММР 01.04.2019 оголошено вогнищем сказу територію біля онкологічної лікарні вул . Театральна 51 Інгульського району м.Миколаєва, загрозливою зоною - територію обмежену ріг вул . Південна- пр.Миру, ріг вул.Південна - вул.Миколаївська, ріг вул.Миколаївська-вул.Олійника, ріг вул.Олійника - пр.Богоявленський, ріг пр. Богоявленський- вул.Театральна, ріг вул .Театральна - вул. Миколаївська, ріг вул.Миколаївська - онкологічна лікарня - пр. Миру та введено карантинні обмеження, затверджено план заходів щодо ліквідації сказу в Інгульському районі м.Миколаєва. Після вжиття ветеринарно-санітарних заходів 03.06.2019 року скасовані карантинні обмеження щодо сказу на вказаній території.

ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населенних пунктів та вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт.

Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів , затв.Постановою КМУ 02.09.2015 № 667 - не передбачено такого обов`язку, як виявлення на території населених пунтктів безпритульних собак та їх подальший відлов. Враховуюче зазначене, вважають, що саме відсутність належного контролю з боку Миколаївської міської ради за повноваженнями КП ММР "Центр захисту тварин" , на яке покладена функція виявлення фактів наявності на території м.Миколаєва безпритульних собак та котів, відлов тварин, облік та реєстрація тварин, - у подальшому і призвело до неконтрольованої появи безпритульних тварин на території м.Миколаєва. Отже належним відповідачем у справі є саме Миколаївська міська рада. Також звернули увагу, що у справі відсутній обгрунтований розрахунок моральної шкоди.

14 січня 2020 року представником відповідача після ознайомлення з відповіддю на відзив та поясненнями третіх осіб, надані заперечення на позов, в яких зазначає додатково наступне. Так, ММР затверджено Програму реоформування та розвитку житлово-комунального господарства м.Миколаєва на 2015-2019, де передбачені додаткові заходи регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами. Також створене спеціалізоване комунальне підприємство, на яке покладено завдання щодо виявлення безпритульних тварин в місті та їх відлов, облік, стерилізація та вакцинація. Затверджено Правила утримання домашніх собак та котів в м.Миколаєві , також після виявлення сказу було вжиті відповідні ветеринарно-санітарні заходи з 01.04.2019 по 03.06.2019 - отже доводи позивача про протиправну бездіяльність є безпідставними. Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях , а експертного дослідження місця укусу позивачки та щелепи тварини, щодо якої викладено звіт про результати дослідження патологічного матеріалу 29.03.2019, не проводилося, отже неможливо визначити , що саме вказана тварина завдала укусу ОСОБА_2 , це є лише припущенням.

Також момент переходу права власності на тварину до територіальної громади чітко визначений ст. 24 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" та п.5.6-5.8 Правил утримання домашніх собак та котів в м.Миколаєві - за спливом двох місяціва з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини , якщо ніхто не заявив про своє право на неї. Проте собаку було виявлено 28 березня, а 29 березня вона померла - а отже момент переходу права власності на цю собаку до територіальної громади не відбувся. Також позивачем не спростовано ймовірність того, що собака була тимчасово залишена власником на вулиці.

Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року в підготовчому судовому засіданні до участі в справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за клопотанням представника позивача - Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області та за клопотанням представника відповідача - Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради .

Позивачка в судовому засіданні вимоги позову підтримала з викладених в ньому підстав.

Представник позивача адвокат Гайдаржий А.В. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги позивача, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях, просить позов задовольнити в повному обсязі. Звернув увагу суду на те, що саме відповідачем не виконані обов`язки щодо забезпечення належного рівня благоустрою та безпечності мешканців міста, не здійснені заходи щодо впровадження та контролю за здійсненням відповідних програм контролювання чисельності безпритульних собак на вулицях міста та їх щепленння та стерилізації/кастрації, не здійснюється належне фінансування цих програм. Зазначив, що належним чином зафіксовано як факт укушення позивачки саме безпритульним собакою, так і встановлення у цього собаки хвороби на сказ. Отже посилання представника відповідача на те, що належними доказами позивачем не доведено, що її покусав саме той собака, який наступного дня помер від сказу, і що собака був безпритульним є недоречними, тим більше, що у своїх листах на його адресу представники органу місцевого самоврядування визнавали той факт, що то була безпритульна собака. Твердження про те, що міською радою не було допущено бездіяльності у питанні благоустрою є безпідставними. Не заслуговує на увагу і та обставина, що позивачкою не підтверджено фактів заподіяння їй моральної шкоди та не обгрунтовано її розмір.

Представник відповідача Миколаївської міської ради Бондарєв Р.С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та додаткових письмових запереченнях. Зазначив про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням шкоди позивачці та бездіяльністю міської ради, яка взагалі відсутня. Також зазначив про недоведеність обсягу та характеру душевних страждань .

Представник третьої особи КП ММР "Центр захисту тварин" просив прийняти рішення у відповідності до вимог діючого законодавства. Суду додатково пояснив, що відлов безпритульних собак здійснюється комунальним підприємством лише за заявками мешканців міста та підприємств щодо їх території. Заходи щодо щеплення та стерилізації собак вони проводять також лише відносно тих тварин, яки ними були відловлені за заявками. Жодних планів чи графіків відлову на підприємстві не існує.

Представник третьої особи Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради - Фурса А.В. в судовому засіданні підтримала позицію відповідача та просила відмовити у задоволенні позову. Підтвердила, що згідно вищезагаданої Програми реформування на Департамент ЖКГ покладено обов`язок здійснення контролю за діяльністю КП "Центр захисту тварин", яке є підзвітне Департаменту, проте у Департаменту немає жодних нарікань щодо діяльності підприємства. Яким чином підприємство звітує і яким чином забезпечується фінансування їх діяльності, пояснити суду не змогла. Зазначила, що відсутня бездіяльність як ММР, так і Депратаменту, оскільки сам факт прийняття відповідної програми в 2015 році та створення спеціалізованого комунального підприємства є цілком достатніми заходами в галузі поводження з безпритульними тваринами в місті.

Представник третьої особи Головного управління Держпродспоживслужби Миколаївської області Северін В.О. в судовому засідання пояснив, що ситуація, яка сталася, відбулася з внаслідок повної безконтрольності з боку органу місцевого самоврядування щодо роботи підзвітних йому підприємств та відсутністю належних заходів щодо відлову безпритульних тварин на вулицях міста. Ветеринари ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області належним чином виконують свої роботу, проте вони не наділені повноваженнями щодо самостійного відлову тварин та їх вакцинації, вони діють лише на підставі договору з органом місцевого самоврядування і провадять вакцинацію та огляд лише тих тварин, які перебувають у притулку Центру та виключно за викликом КП.

Як пояснив в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , який є чоловіком позивачки, 28 березня 2019 року між 12 та 13 годинами йому зателефонувала дружина, яки сильно плакала, та сказала, що її щойно покусала бродяча собака, вона не може піднятися додому, перебуває перед під`їздом. Згодом вона піднялася, вони промили рану, дружина перевдяглася в чистий одяг, а той одяг був порваний собакою. Їй подзвонили, що її вже чекає карета швидкої допомоги, він посадив її до шивидкої, де вже перебували ще покусані собакою особи, і поїхав за нею до міського травматологічного пункту. Там обробили рану, а наступного дня подзвонив лікар, що собака був хворий на сказ і їй терміново треба до хірурга лікарні. Дружина була дуже налякана, постійно говорила, що може померти. Три місяці після події погано спала, їй постійно згадувався напад собаки, вона перебувала в стані стресу. Дотепер вона панічно боїться собак, не може сама ходити по вулиці, вийти з автомобілю, якщо десь бачить на вулиці собаку, постійно боїться за сина, який вже ходить до школи.

Заслухавши пояснення учасників, покази свідка, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України)

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтями 77, 78, 79 та 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, 28 березня 2019 року близько 12.50 год. біля будинку АДРЕСА_9 позивачку покусав бродячий собака, внаслідок чого їй було встановлено діагноз: "множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна " В міському травматологічному пункті, куди її доставила карета швидкої медичної допомоги, ОСОБА_2 надано медичну допомогу у виді обробки рани та проведено первинну антирабічну імунізацію "Верораб".

З зазначеним діагнозом, 29 березня 2019 року ОСОБА_2 поступила на стаціонарне лікування до відділення загальної хіріргії Міської лікарні № 3 та лікувалась там до 01 квітня 2019 року. Позивачу було призначено медикаментозне лікування: антирабічна вакцина «Вінраб» на 1,3, 7, 14 ,28 дні.

Згідно карти звернення за антирабічною допомогою ОСОБА_2 пройшла повний курс антирабічного лікування з 28.03.2019- 24.04.2019 року за діагнозом "укушена рана лівого стегна", укус собаки.

Лікарем хірургічного відділення МЛШМД 28.03.2019 було надане екстренне повідомлення про інфекційне захворювання щодо хворої ОСОБА_2 з діагнозом "множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна "

Згідно карти епідеміологічного обстеженння ОСОБА_2 - 28 березня 2019 о 12.50год вона поступила до міського травматологічного пункту МЛШМД м.Миколаєва з діагнозом "множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна ", ризик інфікування вірусом сказу; 29.03.2019 Миколаївська ВЛМРДЛ Держпродспоживслужби - виявлено вірус сказу.

Згідно Звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від 29.03.2019 р випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної Державної лабораторії Держпродспоживслужби надійшла згідно супровідного листа КП ММР "Центр захисту тварин" - "одна голова собаки ( безхазяйна бродяча собака, виловлена біля онколікарні в АДРЕСА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 зі слів постарждалих у собаки була слюнотеча, неспровокована агресія, покусала 5 осіб" " - в надісланому матеріалі виявлено вірус сказу.

Згідно відповіді виконкому ММР на адвокатський запит адвоката Гайдаржию А.В. від 18.06.2019 року , окремо програми і плану профілактики та боротьби зі сказом та іншими зооантропонозними інфекціями у м.Миколаєві немає. Весь комплекс робіт поводження з безпритульними та домашніми тваринами покладено на КП ММР "Центрт захисту тварин". Регулювання чисельності безпритульних тварин та тварин , що не утримуються людиною, але перебувають в умовах повністю або частково створюваних людиною, гуманними методами відбувається відповідно до Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м.Миколаєва на 2015-2019 роки, затв. рішенням ММР № 45/3 від 23.01.2015. Комплекс заходів передбачає виїзд бригади для відлову тварин, відлов та перетримку тварин, проведення стерилізації або кастрації , профілактичних обробок та повернення тварин на попереднє місце існування.

Спеціалістами КП ММР "Центр захисту тварин" 28 березня 2019 року у районі вул.Театральна ріг вул.Миколаївська було відловлено безпритульного собаку, хворого на сказ. У зоні карантину, що визначена Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією за період першого виявлення сказу до 31.05.2019 було відловлено та поміщено на карантин за підозрою на сказ 58 безпритульних собак. Крім того за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 державною службою ветеринарної медицини щеплюються проти сказу безпритульні тварини, які перебувають на КП ММР " Центр захисту тварин" - 221 тварину.

Згідно листа ГУНП в Миколаївській області від 31.05.2019 , 28.03.2019 до спецлінії "102" протягом дня надійшло три повідомлення від громадян про напади безпритульних собак поблизу місця розташування Миколаївського обласного онкологічного диспансеру, а саме по вул.Театральній та пр.Миру. Повідомлення оператором одразу було передано до КП ММР "Центр захисту тварин".

Як вбачається з Акту від 29.03.2019 епізоотологічного обстеження неблагополучного пункту при виявленні сказу у домашніх тварин комісії Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини встановлено, що відловлена собака на території Інгульського району 28.03.2019 року , яка покусала 5 осіб, загинула 29.03.2019 і за результатми обстеження якої був виявлений вірус сказу - є безпритульною твариною.

Згідно інформації Управління охорони здоров`я ММР на адресу Миколаївського міського управління головного управління Держпродспоживслужби щодо постраждалих осіб від укусу тварини (собаки) , у якої підтверджено діагноз "сказ", - станом на 01 квітня 2019 року до закладів охорони здоров`я м.Миколаєва звернулося за медичною допомогою 12 осіб, які постараждали від укусів собаки в районі вул.Театральної 28 березня 2019. Всім хворим надана перша медична допомога та призначено комбінований курс лікування та надана антирабічна допомога.

За такого, суд вважає доведеним, що 28 березня 2019 року в м.Миколаєві в районі будинку по вул.Театральна, 51 позивачку покусала саме той собака, який був відловлений в той же день працівниками КП ММР "Центр захисту тварин" та помер наступного дня за діагнозом "вірус сказу" - адже поза розумним сумнівом обставини справи свідчать про те, що таке не може бути простим співпадінням.

Не погоджується суд з запереченнями представника відповідача, що недоведеним є цей факт внаслідок відсутності експертного дослідження відповідності мсця укусу щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу, отже твердження, що її покусала саме скажена собака є лише припущенням. Так, об`єктивно було неможливим проведення експертного дослідження відповідності ран на стегні позивача та щелепи собаки, адже голова собаки, хворого на сказ, підлягає обов`язковому знищенню шляхом спалювання, а перебуваючи у наляканому стані та відчуваючи фізичний біль та потребуючи термінової медичної допомоги позивачка об`єктивно не могла вживати заходи щодо самостійного переслідування собаки, який її вкусив, фотографування його, зняття відбитків його щелепи тощо.

У відповідності до статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Частинами 1, 2 статті 12 цього Закону визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Положеннями ст. 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Відповідно до ст.24 цього Закону , тимчасовій ізоляції підлягають собаки, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.

Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. Якщо протягом двох місяців з моменту заявления про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

У відповідності до п.13 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української PCP, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства, Міністерства охорони здоров`я від 17.06.80 року, та п. 51.1 Правил утримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві, собаки, незалежно від породи, належності і призначення, в тому числі і ті, що мають нашийники з особистими номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються безпритульними і підлягають відлову.

Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними, підлягає відшкодуванню.

Безпідставними є доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачем належності собаки до безпритульних, адже вищенаведеними нормами ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" та підзаконними нормативно-правовими актами та Правилами утримання домашніх котів та собак, затверджених самою Миколаївською міською радою, чітко визначено, що такими вважаються собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях.

Таким чином, у суду не виникає жодного сумніву, що саме безпритульним собакою було спричинено тілесні ушкодження позивачці ОСОБА_2 , оскільки під час нападу господаря поряд із собакою не було, на тварині не було нашийника та будь-яких ознак, які б вказували на те, що собака має господаря.

Натомість, відповідачем, не надано суду жодних доказів того, що вказаний собака мав господаря - адже у разі виявлення осередку сказу на території міста встановити господаря такої тварини - це був прямий обов`язок відповідних органів (третіх осіб), натомість в актах яких чітко зазначено, що собака є бродячим та не має господаря.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Пунктом 44 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" та статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міської ради належить створення, ліквідація, реорганізація та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, а пункт 44 - встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Дані правовідносини також стосуються правовідносин що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з підпунктом 7 пункту а) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до абзаців 1, 4, 6 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пункті в) благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 цього Закону України, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Враховуючи положення статті 24 даного Закону, безпритульна тварина (собака), яка завдала тілесних ушкоджень позивачці, підлягала обов`язковому вилову та тимчасові ізоляції, даний процес частиною 3 покладено на органи місцевого самоврядування, та частина 5 вказує безпритульна тварина перебуває у власності територіальної громади .

Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до переконання, що відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено. Відтак відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади.

Рішенням Миколаївської міської ради від 16 травня 2013 року №28/10 ( з подальшими змінами та доповненнями) затверджено «Правила благоустрою , санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві», проте попри аналіз даного документу, в ньому взагалі відсутні положення, які б врегульовували питання щодо безпритульних тварин. В п. 2.28 лише зазначено, що утримання домашніх собак і котів в м. Миколаєві здійснюється відповідно до Правил утримання домашніх собак і котів у м. Миколаєві, які затверджені рішенням міської ради від 03.09.09 № 36/8 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п.5.1, 5.6-5.8, 5.14 Правил утримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві, собаки, незалежно від породи, належності і призначення, в тому числі і ті, що мають нашийники з особистими номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються безпритульними і підлягають відлову. Виловлені безпритульні домашні тварини протягом 7-ми днів з дня їх вилову обов`язково утримуються у притулку підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Вилов тварин службою відлову обов`язково здійснюється за планом, попередньо погодженим з ветлікарем Притулку. Позапланово можуть бути відловлені лише агресивні, травмовані та хворі тварини, які потребують ветеринарної допомоги або ізоляції.

Проте жодного такого плану до матеріалів справи ні відповідачем, ні третіми особами не надано.

Відповідно з інформації офіційного інтернет сайту Миколаївської міської ради, на що неодноразово посилався у своєму відзиві відповідач, рішенням Миколаївської міської ради від 23 січня 2015 № 45/3 з метою підвищення ефективності та надійності функціонування житлово-комунальних систем життєзабезпечення населення міста, керуючись п. 22 ч. 1 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада затвердила "Програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки" .

Так, з аналізу Розділу І "Передумови створення Програми та сучасний стан житлово-комунального господарства міста" , вбачається, що "однією із нагальних проблем м. Миколаєва є постійне збільшення кількості безпритульних тварин, що призводить до підвищення соціальної напруженості та збільшення скарг від мешканців міста".

Так, комплекс послуг поводження з тваринами, включаючи регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами, покладено на КП ММР "Центр захисту тварин", яке планує розпочати дану діяльність з 2015 року на базі пункту стерилізації та утримання тварин по вул. Комінтерна, буд . 36.

Для ефективного та дієвого вирішення проблеми постійного збільшення чисельності безпритульних тварин розроблена схема регулювання їх чисельності, що включає:

- надходження заявки від мешканців міста до адміністрацій районів Миколаївської міської ради або на телефон служби оперативного реагування "15-88" - обробка заявки та передача її в роботу спеціалістам КП ММР "Центр захисту тварин";

- виїзд бригади (водій, ловець, фельдшер) для відлову тварини - визначення їх місцезнаходження та відлов тварин;

- перетримку в карантині до операції (1-2 дні) - підготовка до операції;

- стерилізацію (кастрацію) або евтаназію та кремацію (за необхідності умертвіння тварин, що становлять небезпеку для мешканців міста, та тварин хворих на сказ чи інше особливо небезпечне захворювання);

- післяопераційну перетримку тварин (1-4 дні) - обробка рани, щеплення проти сказу;

- повернення на місце відлову;

- підготовку та відправку актів наданих послуг до адміністрацій районів Миколаївської міської ради, погодження актів з адміністраціями;

- звіти адміністрацій районів Миколаївської міської ради перед департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради по відпрацьованих заявках;

- відправку департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради виставлених рахунків до управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві з подальшою оплатою за надані послуги КП ММР "Центр захисту тварин".

Використовуючи дану схему в роботі, КП ММР "Центр захисту тварин" зможе щорічно стерилізувати близько 2250 безпритульних тварин.

Згідно пункту 19 Розділу 3 "Основні завдання програми та засоби, необхідні для їх виконання " - обов`язок забезпечити впровадження гуманних методів регулювання чисельності безпритульних тварин на території міста 2015-2019 роки покладено на Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, адміністрації районів Миколаївської міської ради.

Згідно Розділу 6 "Контроль за виконанням програми"- контроль за виконанням цієї Програми покладено на постійні комісії міської ради: з питань економічної політики, планування, бюджету та фінансів, з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста, з питань управління комунальною власністю міста.

Виконкому міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, адміністраціям районів Миколаївської міської ради, управлінням та відділам, керівникам житлово-комунальних підприємств, що перебувають у комунальній власності міста, забезпечити безумовне виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки та щорічно, до 1 лютого, інформувати міську раду про хід її виконання.

Так, територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради створено Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», яке відповідно до п. 1.2 Статуту, затв. рішенням ММР від 20.10.2011 № 10/12, підпорядковане безпосередньо Миколаївській міській раді, Депатртаменту ЖКГ ММР, а також управлінню з використання та розвитку комунальної власності ММР.

Відповідно до п.2.2.3 Статуту, завданнями діяльності підприємства у сфері функціонування притулку для безпритульних тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами є: виявлення фактів наявності на території м.Миколаєва безпритульних собак та котів, відлов тварин , облік та реєстрація тварин, що потрапили до притулку; розміщення безпритульних тварин на карантинному майданчику; стерилізація та вакцинація безпритульних тварин; тощо.

Згідно п. 5.1.12-5.1.14 Статуту, підприємство повинно проводити ідентифікацію безпритульних тварин, здійснювати контроль за їх чисельністю , а також має право на вирішення конфліктних ситуацій, пов`язаних з тваринами у м.Миколаєв; розробляти та подавати на затведження відповідному органу місцевого самоврядування відповідний порядок обліку безпритульних тварин.

За такого, бездіяльність відповідача полягає в тому, що міська рада не здійснює жодних дієвих заходів щодо спрямування належної організації та вилову безпритульних собак та їх тимчасової ізоляції, а також розподілення тварин в відповідний притулок, така бездіяльність знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками спричинення тілесних ушкоджень мешканці міста Миколаєва. Неспроможними є і посилання відповідача на створення спеціалізованого КП "Центр захисту тварин" , яке підпорядковане безпосередньо Миколаївській міській раді, адже його наявність не нівелює обов`язків органу місцевого самоуправління в сфері благоустрою міста.

Тим більше, що жодних звітів діяльності цього підприємства та доказів контролю за належним виконанням своїх обов`язків по виконанню Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки - відповідач суду не надав і на такі навіть не посилався.

Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», громадяни мають право на: безпечні для здоров`я і життя навколишнє природне середовище, а тому відповідно до положення частини 3 статті 22 цього Закону , органи місцевого самоврядування зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.

За змістом статтії 1166 ЦК України у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювана шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Відповідно до с.ст.23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв`язку з пошкодженням його майна та нанесення шкоди здоров`ю. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень п.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 зазнала втрат немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань внаслідок укусу безпритульної собаки, чим завдані глибокі та поверхневі кусані рани лівого стегна, в зв`язку з чим застосовувалось лікування протягом 28 днів; також зазнала значного переляку при неспровокованому нападі агресивної собаки.

Так, в судовому засіданні доведено той факт, що потерпіла ОСОБА_2 злякалася нападу собаки, яка завдала їй глибоких укушених ран лівого стегна, від отриманих укусів відчула біль від ушкодження м`яких тканин лівої ноги; перенесла в зв`язку з цим багаторазові медичні процедури (ін`єкції антирабічними засобами за графіком) , перенесла стресс, страх, безсоння, побоювання за своє здоров`я. Також продовжує зазнавати панічний страх перед собаками на вулиці, але за цей час загальновідомим в м.Миколаєві є факт, що кількість безпритульних собак на у вулицях міста є завеликою - що беззаперечно впливає на її звичайні життєві зв`язки та звички, призводить до порушення звичного способу життя, а відтак суд вважає, що позивачем доведено всі підстави для відшкодування шкоди.

Крім того, судом враховано і ту обставину, що внаслідок нападу безпритульної собаки, позивачці застосовували схему лікування антирабічними засобами, дане лікування є болісним та може спричинити негативні наслідки для здоров`я особи. Стресовий стан позивачки був посилений повідомленням, що собака був хворий на сказ, і загальновідомим є факт, що сказ є надзвичайно небезпечним інфекційним захворюванням, яке супроводжується тяжким ураженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю, і в разі несвоєчасного введення відповідної вакцини від сказу обов`язково наступає летальний випадок.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами (надалі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно п.5 цієї ж Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, судом при вирішенні спору враховано всі обставини, зокрема: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вищевказані обставини наявності завдання моральної шкоди, стверджуються належними доказами та не викликають сумнів у їх об`єктивності, протиправність та вина відповідача в її заподіянні полягає у бездіяльності відповідача - саме органом місцевого самоврядування Миколаївською міською радою була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоровя жителів територіальної громади.

При розгляді справи у суді встановлено, що роботу по забезпеченню безпеки громадян -членів територіальної громади м. Миколаєва від несприятливого впливу на їхню життєдіяльність безпритульних тварин КП ММР "Центр захисту тварин" та Департамент ЖКГ ММР належним чином не проводять. В свою чергу Миколаївська міська рада, якій це спеціально створено нею Комунальне підприємство та структурний орган підзвітні і підпорядковані, належним чином їх роботу не контролює і не організовує, внаслідок неконтрольованого розмноження безпритульних тварин, зокрема собак, у місті утворилась значна їх популяція, собаки становлять загрозу населенню. А отже, відповідальність за неналежне виконання цим підприємством покладених на нього завдань, як-то стверджує представник відповідача, повинна бути покладена на орган місцевого самоврядування - Миколаївську міську раду.

Не може суд погодитися і з запереченнями відповідача стосовно того, що вони не є належними відповідачами по справі, оскільки на інші органи - зокрема Держпродспоживслужбу та установи ветеринарної медицини покладено обов`язки здійснення державного контролю за здоров`ям та благополуччям тварин, проте саме на відповідача як орган місцевого самоврядування покладено обов`язок щодо забезпечення нагляду та контролю за безпекою та благополуччям - людей, членів територіальної громади м.Миколаєва.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з статтею 270 ЦК України, фізична особа, зокрема, має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, на свободу пересування.

Таким чином, протиправною бездіяльністю відповідача, порушено також конституційні права позивача.

Враховуючи положення статті 273 ЦК України, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійсненню фізичною особою особистих немайнових прав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини визначена презумпція моральної шкоди, тобто в разі порушення цивільних прав «середня», «нормальна» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути моральні страждання.

Право на відшкодування з урахуванням практики ЄСПЛ повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав.

Визначаючи розмір завданої шкоди, виходячи із роз`яснень п.9 вказаної вище Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин та виходячи з глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення і належною є компенсація у розмірі 60 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5. 12, 79-81, 141, 259-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Миколаївської міської Ради про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївської міської Ради ( місце знаходження 54027 м.Миколаїв, вул.Адміральська,20, код ЄДРПОУ 26565573) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_1 ), компенсацію моральної шкоди в розмірі 60 000 ( шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач - Миколаївська міська Рада , юридична адреса :54027 м.Миколаїв, вул.Адміральська,20, код ЄДРПОУ 26565573.

Третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області ,54003, м.Миколаїв, пр. Центральний, 288, код ЄДРПОУ 40327023;

Третя особа: Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, 54017, м.Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, 7 , код ЄДРПОУ 03365707;

Третя особа: Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Центр захисту тварин", 54020, м.Миколаїв, вул. Комінтерна,36, код ЄДРПОУ 24796498.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2020р.

Суддя Гуденко О.А.