Ухвала
07 лютого 2022 року
місто Київ
справа № 753/4724/21
провадження № 61-947ск22
Верховний Суд, діючи у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., дослідив касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачів
ОСОБА_1 у березні 2021 року звернувся до суду із позовом до Київської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні № 42014110000000224 його виправдано, визнано невинуватим, просив стягнути суму відшкодування шкоди у розмірі 899 046, 57 грн.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 26 травня 2021 року Дарницький районний суд міста Києва позов задовольнив частково.
Суд стягнув з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 408 000, 00 грн та компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000, 00 грн. В іншій частині вимог позову відмовив.
Постановою від 16 грудня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 , заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково, скасував рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Суд стягнув з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 431 720, 00 грн. В іншій частині вимог позову відмовив.
ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заступник керівника Київської обласної прокуратури 14 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Заявник визначив як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення таке:
- (1) суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права;
- (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/19, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, у постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18, від 01 липня 2020 року у справі № 591/5911/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18.
Водночас посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16, не може бути підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки зі змісту згаданого судового рішення касаційної інстанції можна дійти висновку, що у цій справі та у справі, що переглядається, правовідносини не є подібними, що унеможливлює вирішення питання про незастосування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд наголошує, що при визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У справі № 704/696/16 Верховний Суд, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, виходив з того, що позивач не має права на відшкодування такої шкоди, оскільки на початку досудового слідства та під час судового розгляду він давав показання на підтвердження своєї вини, тобто шляхом самообмови, яка була добровільною й завідомо неправдивою, перешкоджав з`ясуванню істини у справі.
У справі, що переглядається, суди, задовольняючи частково позов заявника, виходили з того, що позивач тривалий час перебував під слідством та судом, його вироком суду визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Наведене дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справою, яка наведена заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права.
Отже, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначена та підстава, яка згадана у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України.
Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/4724/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
