ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9973/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Натаріної О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ткаченка Б. О., Майданевича А. Г., Кропивної Л. В.
від 15 вересня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до Міністерства фінансів України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Кабінет Міністрів України,
2) Акціонерне товариство "Магістральні газопроводи України",
3) Міністерство енергетики України,
про визнання незаконним та скасування рішення акціонера у частині,
за участю представників:
від позивача: Барбашин С. Д.
від відповідача: Гришина Н. В., Гавриляко О. М.
від третьої особи-1: Меньшикова О. Я.
від третьої особи-2: Тринус Ф. А.
від третьої особи-3: Вольда М. А., Зима К. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення акціонера - Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України" Міністерства фінансів України, оформленого наказом «Про рішення акціонера акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» щодо річних загальних зборів акціонерів» № 247 від 29 травня 2020 року в частині, а саме: пункт 8, яким у зв`язку з неналежною організацією роботи наглядової ради Товариства припинено з 29 травня 2020 року повноваження члена наглядової ради Товариства ОСОБА_1, який є головою наглядової ради Товариства.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 134 від 28 лютого 2018 року він був призначений незалежним членом наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» зі строком повноважень до 01 березня 2021 року. Проте згідно з пунктом 8 наказу Міністерства фінансів України № 247 від 29 травня 2020 року його повноваження члена наглядової ради (незалежного директора) Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України" були достроково припинені. За твердженням позивача зазначене рішення, оформлене наказом № 247 від 29 травня 2020 року, є незаконним, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України щодо порядку припинення повноважень незалежних членів наглядової ради (незалежних директорів) акціонерних товариств. На переконання позивача, припинення повноважень незалежного члена наглядової ради (незалежного директора) може бути здійснено виключно у порядку, встановленому статтею 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства», тобто шляхом звернення акціонера до суду з позовом щодо визнання особи такою, що не може вважатися незалежним директором. Припинення ж повноважень незалежного члена наглядової ради (незалежного директора) на підставі рішення загальних зборів акціонерів товариства, яке у даному випадку оформлене наказом Міністерства фінансів України, є неправомірним.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Публічне акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» було утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 801 від 09 листопада 2016 року «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» (пункт 1 статуту Публічного акціонерного товариства Магістральні газопроводи України» у реакції, затвердженій наказом Кабінету Міністрів України № 837 від 16 листопада 2016 року)
Згідно з пунктом 16 статуту Публічного акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у зазначеній редакції засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Єдиним акціонером є держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Відповідно до пункту 46 статуту Публічного акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у зазначеній редакції до виключної компетенції загальних зборів Публічного акціонерного товариства Магістральні газопроводи України» належить, зокрема питання обрання членів наглядової ради з урахуванням норм законодавства, затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради.
Повноваження загальних зборів, передбачені пунктом 46 цього статуту, здійснюються акціонером одноособово. Рішення акціонера Товариства з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється ним письмово у формі наказу. Таке рішення має статус протоколу загальних зборів. Обрання персонального складу наглядової ради здійснюється без застосування кумулятивного голосування (пункт 58 статуту Публічного акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у зазначеній редакції).
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 134 від 28 лютого 2018 року «Про призначення наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» ОСОБА_1 був призначений незалежним членом наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України».
30 березня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Магістральні газопроводи України» (Товариство) та ОСОБА_1 (член НР) був укладений цивільно-правовий договір з незалежним членом наглядової ради (незалежним директором), предметом якого сторони визначили надання професійних послуг члена наглядової ради Товариства - незалежного директора та підтвердили відсутність наміру вступати у трудові відносини та укладати трудовий договір між Товариством та членом наглядової ради.
У пункті 5.1. цивільно-правового договору сторони погодили, що зазначений договір залишається чинним до 01 березня 2021 року, якщо його дію не буде припинено раніше відповідно до пунктів 5.2. - 5.4.
Згідно з пунктом 5.2. цивільно-правового договору член наглядової ради може припинити дію цього договору без зазначення причини у будь-який час, надавши письмове повідомлення товариству щонайменше за 1 (один) місяць.
Відповідно до пункту 5.3. цивільно-правового договору Товариство може припинити дію цього договору негайно без попередження, якщо акціонером Товариства прийняте рішення загальних зборів про припинення повноважень члена наглядової ради. З припиненням повноважень члена наглядової ради одночасно припиняється дія цього договору.
За змістом пункту 5.4. цивільно-правового договору Товариство має право звернутись до акціонера для прийняття рішення загальних зборів про припинення повноважень члена наглядової ради у випадку якщо член наглядової ради («з причин»):
(a) має конфлікт інтересів, який Товариство, діючи обґрунтовано, не визнало прийнятним, або член наглядової ради прямо або опосередковано бере участь у діяльності юридичних осіб, які конкурують з Товариством;
(b) є винним у скоєнні будь-якого шахрайства або зловживанні довірою чи діяв у будь-який спосіб, який, на обґрунтовану думку Товариства, завдає або може завдати шкоди його репутації або репутації Товариства чи є істотно несприятливим з огляду на інтереси Товариства;
(c) звинувачується у шахрайстві, розкраданні, крадіжці або у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
(d) істотно порушив свої зобов`язання за цим договором, і таке порушення не було усунуте протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати письмового звернення Товариства щодо усунення такого порушення;
(e) не має можливості виконувати обов`язки члена наглядової ради, зокрема за станом здоров`я (у разі систематичного пропуску засідань наглядової ради, у разі неможливості виконання повноважень, тощо);
(f) вироком чи рішенням суду, які набрали законної сили, засуджений до покарання, що виключає можливість виконання обов`язків Члена наглядової ради;
(g) визнаний померлим або визнаний недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, померлим; або
(h) на підставі інших причин, які визначені Статутом Товариства.
Разом з цим повноваження члена наглядової ради та дія цього Договору припиняються без рішення акціонера Товариства, прийнятого загальними зборами, у випадках, передбачених пунктами 5.2., 5.4. (е), 5.4. (f) та 5.4. (g) вище. У випадку припинення повноважень відповідно до пункту 5.4. (е) за ініціативою члена наглядової ради, член наглядової ради повинен повідомити Товариство письмово щонайменше за 3 (три) дні до дати припинення.
Член наглядової ради може припинити цей договір та свої повноваження негайно у випадку, якщо до 01 червня 2018 року Закон України «Про запобігання корупції» не буде змінено так, щоб розумно задовольняти вимоги члена наглядової ради.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 791-р від 18 вересня 2019 року «Питання управління АТ «Магістральні газопроводи України» повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» були передані Міністерству фінансів України.
У 2020 році була затверджена нова редакція статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України».
Відповідно до пункту 1.1. статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» (в реакції, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 116 від 17 березня 2020 року, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - статут у редакції від 17 березня 2020 року) Товариство є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100% акцій якого належать державі та повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює Міністерство фінансів України.
Згідно з пунктом 6.1. статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у редакції від 17 березня 2020 року засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів України є єдиним акціонером Товариства через уповноваження його рішенням Кабінету Міністрів України органом управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Товариства.
Відповідно до пункту 10.5. статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у редакції від 17 березня 2020 року повноваження та функції загальних зборів, передбачені цим статутом та законодавством України, здійснюються одноособово єдиним акціонером Товариства - державою в особі Міністерства фінансів України.
Рішення єдиного акціонера Товариства з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюються письмово (у формі наказу), і таке рішення має статус протоколу загальних зборів Товариства. Обрання персонального складу наглядової ради здійснюється без застосування кумулятивного голосування (пункт 10.7. статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у редакції від 17 березня 2020 року).
Згідно з пунктом 10.9.13. статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у редакції від 17 березня 2020 року до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, питання призначення та (або) обрання членів наглядової ради, прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків, встановлених законом.
Отже з 2020 року функції загальних зборів Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» виконує Міністерство фінансів України.
Відповідно до пункту 11.18. статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у редакції від 17 березня 2020 року загальні збори Товариства можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень усіх або окремих членів наглядової ради та одночасне обрання нових членів.
Згідно з пунктом 11.19. статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» у редакції від 17 березня 2020 року без рішення загальних зборів повноваження члена наглядової ради припиняються:
- за його бажанням за умови письмового повідомлення про це товариства за два тижні;
- у разі неможливості виконання обов`язків члена наглядової ради за станом здоров`я;
- у разі набрання законної сили вироком чи рішенням суду, яким його засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов`язків члена наглядової ради;
- у разі смерті, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, померлим;
- у разі отримання акціонерним товариством письмового повідомлення про заміну члена наглядової ради, який є представником акціонера.
Наказом Міністерства фінансів України № 247 від 29 травня 2020 року «Про рішення акціонера АТ «Магістральні газопроводи України» щодо річних загальних зборів акціонерів» у зв`язку з неналежною організацією роботи наглядової ради Товариства з 29 травня 2020 року були припинені повноваження члена наглядової ради Товариства ОСОБА_1, який є головою наглядової ради Товариства (пункт 8 наказу).
10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення акціонера - Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України" Міністерства фінансів України, оформленого пунктом 8 наказу «Про рішення акціонера акціонерного товариства Магістральні газопроводи України» щодо річних загальних зборів акціонерів» № 247 від 29 травня 2020 року про припинення з 29 травня 2020 року його повноважень члена наглядової ради Товариства, посилаючись на те, що при прийнятті спірного рішення був порушений встановлений чинним законодавством порядок припинення повноважень незалежного члена наглядової ради.
Заперечуючи проти позову, відповідач та треті особи зазначали, зокрема, про те, що позивач хибно оцінює спірний наказ № 247 від 29 травня 2020 року, оскільки його положення жодним чином не зачіпають статус позивача як незалежного члена наглядової ради. При достроковому припиненні повноважень незалежного члена наглядової ради може бути застосований як порядок, встановлений статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства», який розповсюджується на усіх без винятку членів наглядової ради, так і порядок, встановлений статтею 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства, який застосовується у випадку, коли незалежний член наглядової ради перестав відповідати вимогам незалежності, встановленим законом.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням 17 грудня 2020 року позов задовольнив повністю: визнав незаконним та скасував рішення акціонера Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» Міністерства фінансів України, оформлене наказом «Про рішення акціонера акціонерного товариства «Магістральна газопроводи України» щодо річних загальних зборів акціонерів» № 247 від 29 травня 2020 року, в частині пункту 8, яким у зв`язку з неналежною організацією роботи наглядової ради Товариства припинено з 29 травня 2020 року повноваження члена Наглядової ради Товариства ОСОБА_1 - Голови наглядової ради Товариства. Також суд стягнув з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Місцевий господарський суд виходив з того, що і положення чинного законодавства, і положення статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» розмежовують такі поняття як «член наглядової ради» та «незалежний член наглядової ради». Щодо незалежних членів наглядової ради законодавство визначає окремий спеціальний порядок дострокового припинення їх повноважень з ініціативи акціонера товариства, наведений у частині 2 статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства», що є додатковою гарантією для незалежних директорів наглядових рад від незаконного звільнення та політичного впливу на прийняття ними рішень. Проте спірне у цій справі рішення було прийняте з порушенням цього встановленого законом порядку.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 15 вересня 2021 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України судовий збір за подання апеляційних скарг у розмірі по 3 153,00 грн.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що до незалежних директорів застосовується окремий від інших членів наглядової ради (представників акціонера) спеціальний порядок дострокового припинення їх повноважень з ініціативи акціонера товариства, наведений у частині другій статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства», та виходив з того, що
- відповідно до вимог чинного законодавства та статуту відповідача незалежний директор, є у першу чергу членом наглядової ради, та на незалежного директора як члена наглядової ради поширюються положення Закону України «Про акціонерні товариства», які регламентують правовий статус членів наглядової ради, зокрема і положення щодо порядку дострокового припинення їх повноважень, що містяться у статті 57 цього Закону;
- стаття 57 Закону України «Про акціонерні товариства» не встановлює додаткових особливостей або обмеження можливості для загальних зборів акціонерного товариства достроково припинити повноваження членів наглядової ради - незалежних директорів у порівнянні з членами наглядової ради - представниками акціонера у наглядовій раді;
- при достроковому припиненні повноважень незалежного члена наглядової ради може бути застосований як порядок, встановлений статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства», який розповсюджується на усіх без винятку членів наглядової ради, так і порядок, встановлений статтею 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства», який застосовується у випадку, коли незалежний член наглядової ради перестав відповідати вимогам незалежності, встановленим законом;
- за спірним рішенням повноваження позивача як члена наглядової ради - голови наглядової ради були припинені достроково, з огляду на що спірні правовідносини регулюються положеннями статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо дострокового припинення повноважень членів наглядової ради, а суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 53-1 цього Закону.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2021 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2020 року залишити в силі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції позивач послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосував статті 53-1, 57 Закону України "Про акціонерні товариства". При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 53-1 Закону України "Про акціонерні товариства" у подібних правовідносинах щодо припинення повноважень незалежного члена наглядової ради (незалежного директора).
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2021 року встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 09 грудня 2021 року.
Як вбачається третя особа-3 на стороні відповідача - Міністерство енергетики України, третя особа-2 на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» та відповідач надали до суду касаційної інстанції відзиви на касаційну скаргу з дотримання зазначеного встановленого Верховний Судом строку для надання відзивів на касаційну скаргу.
Проте третя особа-1 на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України згідно з інформацією, наявною на конверті, подала відзив на касаційну скаргу 10 грудня 2021 року, тобто з пропуском встановленого Верховний Судом строку для надання відзивів на касаційну скаргу. При цьому третя особа-1 на стороні відповідача у відзиві на касаційну скаргу не заявляє клопотання про продовження строку на подання відзиву та не наводить поважних причин пропуску такого строку. З огляду на викладене Верховний Суд залишає відзив Кабінету Міністрів України без розгляду.
Третя особа-3 на стороні відповідача - Міністерство енергетики України у відзиві на касаційну скаргу просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення з урахуванням інтересів держави у справі та посилається на те, що:
- умовами цивільно-правового договору від 30 березня 2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Магістральні газопроводи України» та ОСОБА_1, зокрема пунктом 5.3. договору передбачена можливість дострокового припинення його дії у разі, якщо акціонером Товариства прийняте рішення загальних зборів про припинення повноважень члена наглядової ради;
- норма частини другої статті 53-1 Закону України "Про акціонерні товариства", на яку посилається позивач як на підставу порушення порядку припинення його повноважень як незалежного члена наглядової ради, застосовується у разі, якщо акціонер вважає, що незалежний директор не відповідає встановленим законодавством вимогам незалежності, а не у разі дострокового припинення повноважень члена наглядової ради;
- відповідно до статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» єдиним акціонером та органом управління корпоративними правами держави в статутному капіталі Товариства є Міністерство фінансів України, яке наділене згідно з чинним законодавством та статутом Товариства правами щодо дострокового припинення повноважень члена наглядової ради.
Третя особа-2 на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що:
- суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини першої статті 57 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо дострокового припинення повноважень членів наглядової ради. При цьому Товариство зазначає про те, що системний аналіз положень цього Закону свідчить про те, що частина друга статті 53-1 Закону України "Про акціонерні товариства" була передбачена законодавцем у зв`язку з наявністю у статті 57 цього Закону (що регламентує загальний порядок дострокового припинення повноважень членів наглядової ради) норми щодо обов`язку незалежного директора скласти свої повноваження достроково шляхом подання Товариству відповідного письмового повідомлення у разі, якщо протягом строку його повноважень такий незалежний директор перестає відповідати вимогам, визначеним пунктом 10-1 статті цього Закону;
- позивач не оспорює факт неналежного виконання ним своїх обов`язків як голови наглядової ради, що стало підставою для прийняття спірного рішення про припинення його повноважень,
- позивач не бере до уваги положення частини четвертої статті 11-3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», відповідно до якої незалежний член наглядової ради має рівні права і обов`язки з іншими її членами.
- позивач помилково тлумачить пункт С розділу ІІ Керівних принципів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) (у редакції 2015 року), що містяться у Декларації ОЕСР про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства, підписаній у 1976 року, до якої Україна приєдналася 15 березня 2017 року, без урахування анотації, яка є їх невід`ємною складовою, в якій відсутнє жодне посилання на незалежних членів наглядової ради;
- позивач безпідставно посилається на лист Міністерства фінансів України № 14168/0/2-16 від 16 вересня 2016 року, оскільки цей лист не стосується спірних правовідносин.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права, є законною та обґрунтованою. За твердженням відповідача позивач не довів порушення його прав відповідачем та фактично просить суд безпідставно втрутитися в діяльність як самого акціонера, так і в діяльність Товариства, оскільки спірне рішення, оформлене пунктом 8 наказу № 247 від 29 травня 2020 року, не стосується питання визнання скаржника таким, що не може вважатися незалежним членом наглядової ради Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», а отже норма частини другої статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства» не підлягає застосуванню. Також відповідач наголошує на тому, що незалежний член наглядової ради є передусім членом наглядової ради, а частина друга статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає не окремий спеціальний порядок досудового припинення повноважень незалежних членів наглядової ради з ініціативи акціонера товариства, а спосіб захисту акціонером своїх прав та інтересів у випадку, коли незалежний член наглядової ради не відповідає вимогам частини першої статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства».
Позиція Верховного Суду.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, та третіх осіб, наведені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Як встановили суди попередніх інстанцій 29 травня 2020 року Міністерство фінансів України як єдиний акціонер Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» прийняло рішення, оформлене наказом № 247 від 29 травня 2020 року, зокрема про припинення з 29 травня 2020 року повноважень члена та голови наглядової ради Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» ОСОБА_1 у зв`язку з неналежною організацією роботи наглядової ради Товариства (пункт 8 наказу).
Визнання недійсним та скасування зазначеного рішення акціонера, яке згідно зі статутом Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» за своїм статусом є рішенням загальних зборів, є предметом спору у цій справі.
Як на підставу недійсності цього рішення позивач послався на те, що при прийнятті рішення був порушений встановлений законом, зокрема статтею 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства», особливий порядок припинення повноважень незалежного члена наглядової ради.
Відповідно до частини першої статті 159 Цивільного кодексу України та частини першої статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерів є вищим органом акціонерного товариства.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 159 Цивільного кодексу України до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема: утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради.
За змістом пунктів 17, 18 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема обрання членів наглядової ради та прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків, встановлених цим Законом.
Як вбачається, спір у цій справі виник між незалежним директором (незалежним членом наглядової ради господарського товариства) та суб`єктом управління об`єктами державної власності. Спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є відносинами, пов`язаними з управлінням корпоративними правами держави у господарських товариствах, тобто за своїм характером є корпоративними.
Правові основи управління об`єктами державної власності, управління корпоративними правами держави у господарських товариствах визначені у Законі України «Про управління об`єктами державної власності».
Управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб (стаття 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).
За змістом частини першої статті 4 зазначеного Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
Згідно з підпунктом 4-1 пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» до повноважень уповноважених органів управління належить призначення (обрання) незалежних членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єкти управління об`єктами державної власності здійснюють управління корпоративними правами держави у господарських товариствах, функції з управління якими вони здійснюють, та державними унітарними підприємствами шляхом призначення представників держави для участі у загальних зборах господарських товариств та шляхом призначення (обрання) представників держави і незалежних членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, єдиним акціонером (учасником) яких є держава.
Відповідно до частини другої статті 11-2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» кандидатури осіб, які пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави у господарському товаристві, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, відбираються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а самі члени наглядової ради обираються згідно із Законом України «Про акціонерні товариства», іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств.
Згідно з частиною другою статті 11-3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» кандидати на посаду незалежних членів наглядової ради державного унітарного підприємства та господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належить державі, що пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності до обрання на посаду незалежних членів наглядової ради, визначаються за результатами конкурсного відбору у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З незалежним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір. Незалежний член наглядової ради виконує свої повноваження з дотриманням умов укладеного з ним договору та статуту державного унітарного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (частина третя статті 11-3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Згідно з частиною першою статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» члени наглядової ради акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк не більший ніж три роки.
Відповідно до пункту 10-1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» незалежний член наглядової ради (далі - незалежний директор) - фізична особа, яка обрана членом наглядової ради товариства та відповідає вимогам, встановленим статтею 53-1 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства» незалежний член наглядової ради (незалежний директор) - член наглядової ради, на якого відсутній будь-який вплив з боку інших осіб у процесі прийняття рішень під час виконання обов`язків незалежного директора. Зокрема, не може вважатися незалежним директором особа, якщо вона:
1) входила протягом попередніх п`яти років до складу органів управління цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб;
2) одержує та/або одержувала протягом попередніх трьох років від цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб додаткову винагороду у розмірі, що перевищує 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за кожний з таких років;
3) володіє (прямо або опосередковано) 5 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи чи є посадовою особою або особою, яка здійснює управлінські функції у такій юридичній особі, а також є фізичною особою - підприємцем, яка протягом минулого року мала істотні ділові відносини з товариством та/або афілійованими з ним юридичними особами;
4) є та/або була протягом попередніх трьох років незалежним аудитором цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб;
5) є та/або була протягом попередніх трьох років працівником аудиторської фірми, яка протягом попередніх трьох років надавала аудиторські послуги цьому товариству та/або афілійованим з ним юридичним особам;
6) є та/або була протягом попередніх трьох років працівником цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб;
7) є акціонером - власником контрольного пакета акцій та/або є представником акціонера - власника контрольного пакета акцій цього товариства у будь-яких цивільних відносинах;
8) була сукупно більш як 12 років членом наглядової ради цього товариства;
9) є близькою особою осіб, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини;
10) не відповідає додатковим критеріям, встановленим статутом або іншими внутрішніми документами товариства.
Вимоги пунктів 1, 2 та 6 цієї частини не поширюються на випадки обіймання посади незалежного директора товариства та відносини, пов`язані з цим.
Здійснивши аналіз наведених норм закону, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що будь-який незалежний директор є у першу чергу членом наглядової ради, тобто фактично має подвійний статус: і незалежного директора, і члена наглядової ради. Наведене підтверджується також і умовами укладеного між Публічним акціонерним товариством «Магістральні газопроводи України» та позивачем цивільно-правового договору з незалежним членом наглядової ради від 30 березня 2018 року, за змістом пунктів 2.1., 2.1.2. якого позивач надає послуги та здійснює повноваження члена наглядової ради, діє як член наглядової ради в інтересах Товариства, повністю залучається до роботи наглядової ради. Такий подвійний статус незалежного директора обумовлює поширення на нього положень Закону України «Про акціонерні товариства» як в частині, що стосується безпосередньо незалежного директора - незалежного члена наглядової ради (стаття 53-1 Закону), так і в частині, яка регламентує правовий статус членів наглядової ради (зокрема стаття 57 Закону).
Відповідно до частини другої статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі якщо акціонер вважає, що незалежний директор не відповідає вимогам цієї статті, такий акціонер може звернутися до суду з позовом щодо визнання особи такою, що не може вважатися незалежним директором.
Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, частина друга статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає порядок припинення повноважень незалежного директора у разі наявності в акціонера підстав вважати, що незалежний директор не відповідає вимогам цієї статті, тобто критеріям незалежності, встановленим для незалежних директорів.
Натомість загальний порядок дострокового припинення повноважень членів наглядової ради, яким, як уже зазначалося, є і незалежний директор, визначений у статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства».
Частина перша статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає два способи припинення повноважень членів наглядової ради: (1) за рішенням загальних зборів та (2) без рішення загальних зборів.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерного товариства можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень членів наглядової ради та одночасне обрання нових членів.
Абзац 2 частини першої цієї статті стосується дострокового припинення повноважень членів наглядової ради без рішення загальних зборів та містить перелік випадків, при настанні яких повноваження члена наглядової ради припиняються достроково.
При цьому норма, закріплена в абзаці 1 частини першої статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства», не передбачає додаткових вимог або обмежень можливості для загальних зборів акціонерного товариства достроково припинити повноваження членів наглядової ради - незалежних директорів у порівнянні з членами наглядової ради - представниками акціонера у наглядовій раді, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові у цій справі. Крім того ця норма не містить чітко визначених підстав для дострокового припинення повноважень членів наглядової ради.
Проаналізувавши положення статей 53-1 та 57 Закону України «Про акціонерні товариства», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що при достроковому припиненні повноважень незалежного члена наглядової ради може бути застосований як порядок, встановлений статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства», який розповсюджується на усіх без винятку членів наглядової ради, так і порядок, встановлений статтею 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства», який застосовується лише до незалежного директора та виключно у випадку, коли незалежний член наглядової ради перестав відповідати вимогам незалежності, встановленим законом.
Отже окремий від інших членів наглядової ради (представників акціонера) спеціальний порядок дострокового припинення повноважень незалежних директорів з ініціативи акціонера товариства, передбачений частиною другою статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства», застосовується лише у випадку, коли незалежний член наглядової ради перестав відповідати вимогам незалежності, встановленим законом.
Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, за спірним рішення акціонера (пункт 8), оформленим наказом № 247 від 29 травня 2021 року, були припинені повноваження позивача саме як члена та голови наглядової ради Товариства, а не як незалежного директора, з підстави неналежної організації роботи наглядової ради. Невідповідність позивача критеріям незалежності, встановленим для незалежних директорів, не було підставою прийняття цього рішення.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини регулюються положеннями саме абзацу 1 частини першої статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства», а не положеннями частини другої статті 53-1 цього Закону.
Верховний Суд вважає, що спірне рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, при його прийнятті не був порушений порядок припинення повноважень незалежного директора, встановлений частиною другою статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства».
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статей 53-1 та 57 Закону України "Про акціонерні товариства" та зробив правильні висновки щодо застосування цих норм, чим спростовуються твердження позивача у касаційній скарзі про зворотне.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції зробив правильні висновки щодо застосування статей 53-1 та 57 Закону України "Про акціонерні товариства", з якими Верховний Суд погоджується, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для формування інших висновків щодо застосування цих норм матеріального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на те, що доводи позивача у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права з визначених скаржником підстав касаційного оскарження при ухваленні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження та є необґрунтованою, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2021 року у справі № 910/9973/20.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2021 року у справі № 910/9973/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко
