ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7698/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Загребельська А.А. (адвокат),

відповідача - Тацишина О.П. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021

за позовом ОСОБА_1

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оформлене листом від 15.03.2021 №60-02/1894.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оформлене листом від 15.03.2021 №60-02/1894 про відмову у залученні його до участі у справі №3/60/4-рп/к.21 у якості третьої особи.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладена у листі територіального відділення АМК від 15.03.2021 №60-02/1894 відмова Голови територіального відділення АМК - О. Хмельницького у розгляді колективного клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про залучення їх до участі у справі №3/60/4-рп/к.21 у якості третіх осіб є неправомірною, необґрунтованою та невмотивованою, що суперечить чинному законодавству України. Так, за твердженням позивача, територіальним відділенням АМК під час розгляду вказаного клопотання не дотримано повного, всебічного і об`єктивного дослідження порушених у ньому питань та не містить підстав і мотивів, за яких відповідач дійшов висновку про несуттєвість порушення прав таких осіб рішенням, яке має бути прийнято за результатами розгляду антимонопольної справи справі №3/60/4-рп/к.21.

1.3. На думку позивача, результат розгляду антимонопольної справи №3/60/4-рп/к.21 має для нього важливе і суттєве значення, оскільки стосується питання встановлення товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" завищеної ціни на газ для побутових споживачів, внаслідок таких дій останнього позивач фактично поніс необґрунтовані додаткові витрати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2021 (суддя Зеленіна Н.І.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 (колегія суддів: Чорногуз М.Г., Козир Т.П., Мальченко А.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. ОСОБА_1 (далі - скаржник), не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга позивача подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.2. За твердженням позивача, судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги той факт, що за відсутності прозорих та чітких критеріїв визначення ступеню суттєвості впливу дій порушника законодавства про захист економічної конкуренції на споживача, та браку критеріїв, за якими органами Антимонопольного комітету України ухвалюються рішення про залучення або про відмову у залученні третьої особи до участі у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, рішення органів АМК апріорі має бути максимально вичерпним, ґрунтовним та повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Інакше, такі рішення органів є спірними з точки зору доведення вірності викладеного.

4.1.3. Оцінюючи правомірність рішення відповідача, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та без урахування основних завдань та принципів діяльності Антимонопольного комітету України, визначених статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

4.1.4. Суд апеляційної інстанції неправильно застосувавши положення статей 2, 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протиправно виключив побутових споживачів природного газу із кола осіб на які поширюється дія цього Закону.

4.1.5. ОСОБА_1 зазначає, що завдяки безпідставній формальній відмові територіальним відділенням АМК у залученні його в якості третьої особи до справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як постраждалого від дій монополіста, його було позбавлено в можливості реалізації своїх прав, наданих законом. Так, позивача було усунено від процесу розгляду справи про порушення щодо суб`єкта господарювання, яким безпосередньо позивачу завдано шкоду. Позивач був позбавлений можливості ознайомлюватися з матеріалами справи, наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі, подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення у визначеному законодавством порядку, отримувати доступ до інформації, яка необхідна для розрахунку шкоди, нанесеної монополістом для подальшого звернення до суду за її відшкодуванням.

4.1.6. ОСОБА_1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, "щодо застосування положень статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в частині встановлення правовідносин, які виникають у прийнятті органами АМК рішень щодо залучення третіх осіб до участі у справі, оскільки рішення може суттєво вплинути на їх права та інтереси, охоронювані цим Законом".

4.1.7. У судовому засіданні 20.01.2022 представником позивача подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій, а також просить оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач також просить продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу, яке мотивоване отриманням ухвали Касаційного господарського суду від 20.12.2021 про відкриття касаційного провадження у даній справі лише 23.12.2021.

4.2.3. Оскільки відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а ухвалу про відкриття касаційного провадження у даній справі відповідачем було отримано лише 23.12.2021 та враховуючи, що значна кількість цих днів була неробочими (святковими) днями, то Касаційний господарський суд вбачає підстави для продовження строку на подання відзиву та приймає його до розгляду.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

5.1. ОСОБА_1 разом із іншими фізичними особами звернувся до територіального відділення АМК зі спільним клопотанням про залучення до участі у справі №3/60/4-рп/к.21 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" законодавства про захист економічної конкуренції у якості третіх осіб.

5.2. Подане клопотання про залучення третіх осіб мотивоване тим, що зазначені у ньому особи є споживачами послуг постачання природного газу на підставі договорів постачання природного газу побутовим споживачам. На їх думку, порушення прав та інтересів в частині завищення ціни на продаж газу споживачам призвело до понесення ними фінансових витрат та створенні перешкод для переходу до іншого постачальника.

5.3. Листом від 15.03.2021 №60-02/1894 "Щодо клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі" територіальне відділення АМК повідомило останніх про відсутність підстав для визнання та подальшого залучення до справи №3/60/3-рп/к.21 та 4/60/4-рп/к.21 у якості третіх осіб.

5.4. У листі територіальне відділення АМКУ, зокрема зазначило: "зазначеними обставинами за період 3х місяців, фактичних сум фінансових витрат, а також враховуючи, що відповідні правовідносини між споживачами та постачальниками виникли/виникають на підставі цивільно-правового договору, що підлягають врегулюванню з відновленням відповідних прав та інтересів в межах цивільно-правового законодавства, а не законодавства про захист економічної конкуренції. … За результатом аналізу перелічених підстав у клопотанні та наданої на підтвердження інформації, Відділення вважає, що майбутнє рішення у справі не буде мати суттєвого впливу на права та інтереси споживачів, охоронювані саме Законом України "Про захист економічної конкуренції".

5.5. Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є побутовим споживачем природного згідно з договором постачання природного газу споживачам, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут".

5.6. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним акта (рішення) територіального відділення АМК про відмову в залученні ОСОБА_1 як третьої особи до участі у справах №3/60/3-рп/к.21 та 4/60/4-рп/к.21, який (акт) оформлений листом та наявності чи відсутності підстав для спонукання територіального відділення АМК залучити позивача як третю особу до участі у справах №3/60/3-рп/к.21 та 4/60/4-рп/к.21 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" законодавства про захист економічної конкуренції, про що прийняти відповідне розпорядження.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Відповідно до частини першої та другої статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210) особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники; сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою). Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв`язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

7.2. Скаржник стверджує, що завдяки безпідставній формальній відмові територіальним відділенням АМК у залученні його в якості третьої особи до справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як постраждалого від дій монополіста, його було позбавлено можливості реалізації своїх прав, наданих законом.

7.3. Відповідач у свою чергу, заперечуючи доводи касаційної скарги стверджує про те, що відмова у залученні позивача у якості третьої особи є питанням процедурного характеру організації здійснення завдань державного контролю та виконання функцій, покладених на органи АМК в частині повноважень з розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

7.4. За твердженням відповідача, частина перша статті 60 Закону №2210 містить виключний перелік осіб, які мають право оскаржити рішення органів АМК. Поряд з тим позивач є особою, яка не має процесуальної дієздатності у розумінні Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто не має процесуальної дієздатності на звернення із позовними вимогами про визнання недійсним та скасування листа №60-02/1894.

7.5. Суд з приводу заперечень відповідача Суд зазначає таке.

7.6. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон №3659) основними завданнями АМК є, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, сприяння розвитку добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

7.7. Відповідно до частини першої статті 7 Закону №3659 у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, зокрема:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість.

7.8. Відповідно до статті 60 наведеного Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

7.9. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

7.10. Згідно з приписами частин другої, шостої статті 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

7.11. Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

7.12. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

7.13. Ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, щоб забезпечити особі "право на суд" з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права та охоронювані законом інтереси.

7.14. ОСОБА_1 звернувся до територіального відділення АМК з заявою про залучення до участі у справах №3/60/3-рп/к.21 та 4/60/4-рп/к.21 у якості третьої особи.

7.15. Отже, виходячи із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону №3659, статті 39 Закону №2210 відмова АМК у залученні ОСОБА_1 до участі у справах як третьої особи, яка оформлена листом, по своїй суті є рішенням АМК, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.

7.16. Ураховуючи викладене, Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що за результатами розгляду колективного клопотання колективного клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про залучення їх до участі у справі №3/60/4-рп/к.21 у якості третіх осіб, територіальне відділення АМК не приймало будь-яких рішень, які можуть бути оскаржені в порядку господарського судочинства, і що позивач намагається оскаржити не рішення АМК, а лист, у якому лише викладені обставини щодо окремих процесуальних дій АМК, прийнятих територіальним відділенням в межах свої дискреційних повноважень.

7.17. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 39 Закону №2210 та статті 3 Закону №3659 Суд зазначає таке.

7.18. У розгляді даного спору Суд виходить із того, що суб`єкти владних повноважень (територіальне відділення АМК) застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження).

7.19. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

7.20. Колегія суддів у розгляді даної справи також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 згідно з якою: "дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу".

7.21. Суд також виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, зокрема, що АМК має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо розгляду питання про залучення третьої особи. Отже дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

7.22. Так, відповідно до частини першої статті 59 Закону №2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

7.23. Частиною другою статті 59 Закону №2210 визначено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

7.24. Суди попередніх інстанцій, враховуючи конституційне право кожної особи на звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного інтересу надали оцінку висновкам територіального відділення АМК та не встановили обставин щодо недотриманням територіальним відділенням АМК принципу належного врядування при ухваленні рішення щодо відмови у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 (як побутового споживача природного газу).

7.25. Частиною п`ятою статті 30 Закону №2210 визначено, що у розгляді заяв, справ можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів Антимонопольного комітету України може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані цим Законом. Питання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб вирішується органами Антимонопольного комітету України. Про залучення третьої особи органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

7.26. Суд зазначає, що відповідні дії територіального відділення АМК із залучення/незалучення осіб в якості третьої особи у справі мають бути вирішені в межах доцільності надання такого статусу та з огляду на проведене дослідження і конкретно визначені обставини щодо можливості прийнятого у справі рішення "суттєво зачіпати" права та інтереси такої особи.

7.27. Поряд з тим "суттєвість" прав та інтересів таких осіб встановлюється відповідним органом (дискреційність повноважень), що розглядає відповідну справу за поданими такою особою чи в її інтересах іншими особами матеріалами, які мають містити обґрунтування підстав такого залучення. При цьому такі питання вирішуються в кожному випадку щодо конкретної особи - індивідуально за наданими обґрунтуваннями і визначеними правами та інтересами конкретних осіб. Водночас обов`язок доведення обставин щодо суттєвості впливу майбутнього рішення у сфері захисту економічної конкуренції на законний інтерес чи порушення прав покладено на заявника.

7.28. При цьому Суд виходить з того, що такі права та інтереси третіх осіб мають "суттєво зачіпатися" майбутнім рішенням у справі, саме в контексті правовідносин які підпадають під правове регулювання Закону №2210 і висновки щодо суттєвості/несуттєвості впливу майбутнього рішення мають бути прийняті саме органами Антимонопольного комітету України, а не за результатами вирішення спору у судовому порядку. Зокрема, з огляду на те, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань господарського судочинства.

7.29. Так, відповідно до статті 1 Закону №2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

7.30. Згідно з статтею 2 Закону №2210 останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

7.31. Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою залучення ОСОБА_1 згідно з клопотанням є отримання ним послуг постачання природного газу на підставі Типового договору постачання природного газу з побутовим споживачем, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут", та, відповідно, порушення, на його думку, прав та інтересів у частині завищення ціни на продаж газу, що призвело до понесення ним фінансових витрат та створенні перешкод для переходу до іншого постачальника.

7.32. Так, суди надали оцінку висновкам територіального відділення АМК, викладеним у листі від 15.03.2021 №60-02/1894, з урахуванням наведених позивачем у клопотанні обґрунтувань дійшли висновку, що відповідні правовідносини між ОСОБА_1 як споживачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" як постачальником урегульовано на підставі цивільно-правого договору, а тому підлягають врегулюванню з відновлення відповідних прав та інтересів в межах цивільно-правого законодавства, а не законодавства про захист економічної конкуренції.

7.33. З огляду на встановлені обставини щодо мотивування клопотання позивача та враховуючи те, що рішення які будуть прийняті відповідачем за результатами розгляду справ №3/60/3-рп/к.21 і 4/60/4-рп/к.21 можуть вплинути на права та обов`язки необмеженого кола споживачів товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут", колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність у споживачів правого статусу сторони у справі про захист економічної конкуренції не може свідчити про те, що прийняті у ній рішення не зможуть захистити їх права та інтереси, оскільки у випадку якщо за результатами розгляду справи №3/60/3-рп/к.21 буде виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" положень Закону №2210 та буде зобов`язано здійснити перерахунки, будь-який споживач у тому числі і ОСОБА_1 , навіть не будучи залученим третьою стороною у таких справах, буде мати можливість звернутися до суду про відшкодування понесених збитків і витрат та здійснення відповідних перерахунків, в межах захисту своїх саме цивільних прав та інтересів.

7.34. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що відмова територіального відділення АМК у залученні ОСОБА_1 до у часті у справі №3/60/3-рп/к.21 є такою, що прийнята з дотриманням принципу належного врядування, тобто, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №3659 та Законом №2210, а тому правомірно відмовили у позові.

7.35. Отже твердження скаржника, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції не застосував та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення законодавства про захист економічної конкуренції при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги. Такі доводи є виключно власною суб`єктивною позицією скаржника, яка не відповідає дійсним обставинам справи та не ґрунтується на приписах норм конкурентного законодавства.

7.36. Касаційний господарський суд враховує: предмет даного судового спору (визнання недійсним Рішення АМК); компетенцію органів АМК у сфері захисту економічної конкуренції; визначені законом підстави для можливого задоволення такого позову (стаття 59 Закону №2210); ретельне дослідження судами доводів територіального відділення АМК із наведенням у судових рішеннях відповідних висновків та зазначає про те, що судами попередніх інстанцій здійснено повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи.

7.37. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.38. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.39. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

7.40. Натомість у касаційній скарзі не зазначає, яким саме чином судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права, у тому числі статтю 39 Закону №2210.

7.41. Водночас суд касаційної інстанції наділений повноваженням з надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надання висновку щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому без відносно до конкретних правовідносин. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

7.42. Колегія суддів касаційної інстанції звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", в яких послідовно зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.43. Верховний Суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7.44. Щодо клопотання представника ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.

7.45. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.46. Зокрема, представником ОСОБА_1 порушено питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду оскільки ця справа містить виключну правову проблему яка полягає у відсутності законодавчо закріплених критеріїв або підходів до визначення ступеня суттєвості порушення прав споживачів рішенням прийнятим за результатами розгляду Антимонопольної справи, що як наслідок не може гарантувати дотримання вимог права щодо залучення третіх осіб до участі у справі у зв`язку з тим, що рішення може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані Законом №2210.

7.47. Верховний Суд, дослідивши доводи викладені у клопотанні про передачу справи №910/7698/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та запереченнях на клопотання про щодо передачі справи на Велику Палату Верховного Суду, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що аргументи та доводи, викладені у клопотанні, не відповідають критеріям, визначеним у частині п`ятій статті 302 ГПК України, адже не містять доказів щодо наявності виключної правової проблеми чи необхідності відступити від висновків Верховного Суду викладених у постановах та з огляду на міркування Суду викладенні у розділі 7 даної постанови.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

8.4. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №910/7698/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова