Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 760/19348/20

провадження № 61-7645св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - начальник Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Людмила Іванівна,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів:

Шебуєвої В. А., Гуля В. В., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Солом`янський РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ))

Костенко Л. І., заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі - ТОВ «Росвен Інвест Україна»).

На обґрунтування доводів скарги зазначала, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року у справі

№ 2609/23244/12 (2-273/13) з неї та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») заборгованість за кредитним договором

від 12 березня 2007 року № 13-07-И/02, а саме: строкову заборгованість у розмірі 82 124,52 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 31 січня 2013 року складає 656 321,29 грн; прострочену заборгованість у розмірі 7223,18 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 57 734,88 грн; строкову заборгованість зі сплати процентів 869,40 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 6 949,11 грн; прострочену заборгованість зі сплати процентів у розмірі 11 576,82 дол. США , що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 92 533,52 грн; строкову заборгованість зі сплати комісії у розмірі 959,50 грн; прострочену заборгованість зі сплати комісії у розмірі 6 716,50 грн; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів за користуванням кредитними коштами та комісії у розмірі 362 676,07 грн; штраф за ненадання документів на підтвердження фінансового стану та можливості огляду заставного майна у розмірі 79 930,00 грн.

На примусове виконання зазначеного рішення суду, 11 липня 2014 року Солом'янським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист № 2-273/13 про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу у розмірі 1 263 820,87 грн.

22 липня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві (далі - ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві) відкрито виконавче провадження № 44090483.

Постановою державного виконавця ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві

від 22 липня 2014 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника

ОСОБА_1

18 квітня 2016 року державний виконавець ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», однак, не скасував арешт накладений на її майно (номер запису про обтяження: 14215968; дата, час державної реєстрації: 18.04.2016 20:33:14, державний реєстратор: Сакович Станіслав Юрійович, Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, м. Київ; підстава виникнення обтяження: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: ВП № 44090483, виданий 22.07.2014, видавник: ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29306897від 18.04.2016 20:35:41, Сакович Станіслав Юрійович, Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного ОСОБА_1 Обтяжувач: ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві, код ЄДРПОУ: 35008087, країна реєстрації: Україна Об`єктом обтяження є майнові права Опис предмета обтяження: все нерухоме майно).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року у справі № 2609/23244/12 (провадження № 6-476/19) задоволено заяву

ТОВ «Росвен Інвест Україна» про заміну стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року закрито провадження у справі № 640/16346/19 за її позовом до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна. Роз'яснено, що зазначена справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства Солом`янським районним судом м. Києва.

19 травня 2020 року вона звернулася до начальника Солом`янський РВ ДВС у

м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про скасування арешту нерухомого майна, обтяження на яке виникло на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 липня 2014 року ВП № 44090483, винесеної ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві.

У повідомленні від 03 червня 2020 року вих. № 90904, Солом`янський РВ ДВС у

м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) повідомив її про неможливість надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження № 44090483, посилаючись на те, що матеріали архівних виконавчих проваджень знищені відповідно до пунктів 1, 2 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5, за спливом трьох років, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Правові підстави для зняття арешту відсутні.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Солом`янського РВ ДВС у

м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ)Костенко Л. І. щодо не скасування арешту з всього її нерухомого майна після завершення виконавчого провадження № 4409048, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 липня 2014 року;

- зобов`язати Солом`янськийРВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) винести постанову про зняття арешту з всього належного їй нерухомого майна, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 липня 2014 року у виконавчому провадженні № 4409048.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця з пропуском встановленого законом десятиденного строку, а тому наявні визначені процесуальним законом підстави для залишення такої без розгляду на стадії прийняття скарги до розгляду. Доводи заявника про необхідність відрахування строку на звернення до суду з 04 вересня 2020 року, тобто з моменту отримання нею відповіді

головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 03 червня 2020 року вих. № 90904 на заяву від 19 травня 2020 року про скасування арешту нерухомого майна, обтяження на яке виникло на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з ВП № 44090483 від 22 липня 2014 року, винесеної ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві, суд визнав необґрунтованими посилаючись на те, що матеріалами скарги підтверджується, що ОСОБА_1 було відомо про наявність постанови від 22 липня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем у виконавчому провадженні № 44090483, ще 19 травня 2020 року під час звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту нерухомого майна.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання заявником строку на звернення зі скаргою до суду, визначених статтею 449 ЦПК України, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 було відомо про завершення виконавчого провадження та наявність не скасованого арешту на її майно до звернення її 19 травня 2020 року із заявою до Солом`янський РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про скасування арешту на майно. Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 не обґрунтувала, чому вона не цікавилася результатом розгляду її заяви

від 19 травня 2020 року після спливу строків для надання на неї відповіді, та не надала доказів на підтвердження того, що відповідь від 03 червня 2020 року

вих. № 90904 за результатами розгляду її заяви Солом`янським РВ ДВС

у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), вона отримала лише 04 вересня 2020 року. Із заявою про поновлення строку звернення зі скаргою на дії державного виконавця ОСОБА_1 не зверталася.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва

від 10 вересня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду

від 24 березня 2021 року скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, безпідставно залишив скаргу без розгляду, не взявши до уваги, що предметом скарги є виключно оскарження бездіяльності Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) за наслідками розгляду її звернення від 19 травня 2020 року про скасування арешту нерухомого майна, оформленого повідомленням головного державного виконавця Солом`янський РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 03 червня

2020 року (вих. № 90904), про яке їй стало відомо лише 04 вересня 2020 року. У зазначеному контексті, суди не урахували правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18) про те, що «бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку з чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що вчинена з порушенням норм процесуального права». За наведених обставин, вважає, що при зверненні до суду зі скаргою 07 вересня 2020 року нею не був порушений строк на оскарження бездіяльності Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ).

Зауважила, що суди дійшли помилкових висновків про те, що їй було відомо про завершення виконавчого провадження № 44090483 до її звернення із заявою від 19 травня 2020 рокудо Солом`янський РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про скасування арешту на майно, оскільки лише з отриманням повідомлення головного державного виконавця Солом`янський РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 03 червня 2020 року (вих. № 90904), вона отримала документальне підтвердження порушення своїх прав Солом`янським РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ). Посилання суду на те, що вона без поважних причин не цікавилася результатом розгляду її заяви від 19 травня 2020 року про скасування арешту на нерухоме майно вважала безпідставним, оскільки у цей час на території України був введений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби СOVID-19, у зв`язку з чим вона із зазначених причин не проживала за місцем своєї реєстрації на період дії карантину, а тому направлене по пошті Солом`янським РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) повідомлення від 03 червня 2020 року, вона отримала лише 04 вересня 2020 року, що підтверджується наявними у справі доказами.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року у справі № 2609/23244/12

(2-273/13) з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором

від 12 березня 2007 року № 13-07-И/02, а саме: строкову заборгованість у розмірі 82 124,52 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня

2013 року складає 656 321,29 грн; прострочену заборгованість у розмірі

7223,18 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 57 734,88 грн; строкову заборгованість за сплати процентів

869,40 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 6 949,11 грн; прострочену заборгованість зі сплати процентів у розмірі 11 576,82 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року складає 92 533,52 грн; строкову заборгованість зі сплати комісії у розмірі

959,50 грн; прострочену заборгованість зі сплати комісії у розмірі 6 716,50 грн; заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів за користуванням кредитними коштами та комісії у розмірі 362 676,07 грн; штраф за ненадання документів на підтвердження фінансового стану та можливості огляду заставного майна у розмірі 79 930,00 грн.

На примусове виконання зазначеного судового рішення, 11 липня 2014 року Солом'янським районним судом м. Киэва виданий виконавчий лист № 2-273/13 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу у розмірі 1 263 820,87 грн.

22 липня 2014 року державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ в

м. Києві відкрито виконавче провадження № 44090483.

Постановою державного виконавця ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві

від 22 липня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на все нерухоме майно боржника

ОСОБА_1

18 квітня 2016 року державний виконавець ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року у справі № 2609/23244/12 (провадження № 6-476/19) задоволено заяву

ТОВ «Росвен Інвест Україна» про заміну стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року закрито провадження у справі № 640/16346/19 за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна. Роз'яснено ОСОБА_1 , що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства Солом`янським районним судом м. Києва.

Згідно з повідомленням головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 27 березня 2020 року (вих. № 67310), направленого на адресу судді Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/16346/19, надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження № 44090483 немає можливості, оскільки матеріали архівних виконавчих проваджень знищені відповідно до пунктів 1, 2 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився підлягають знищенню.

19 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про скасування арешту нерухомого майна, обтяження, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з ВП № 44090483 від 22 липня 2014 року, винесеної ВДВС Солом`янського РУЮ в м. Києві.

За наслідками розгляду заяви боржника, 03 червня 2020 року головний державний виконавець Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) направив ОСОБА_1 повідомлення (№ 90904) про відсутність підстав для зняття арешту з належного їй майна та роз`яснив, що з метою врегулювання питання щодо зняття арешту з нерухомого майна, їй необхідно звернутися до суду.

07 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою на бездіяльність начальника Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Костенко Л. І. щодо нескасування арешту після завершення (закінчення) виконавчого провадження, заінтересована особа - ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі - Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня

2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та

від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження бездіяльності Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) начальника Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Костенко Л. І. щодо не скасування арешту з усього належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна після завершення виконавчого провадження № 4409048, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 липня 2014 року, а не рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у скасуванні арешту, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 звернулася із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Солом`янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Костенко Л. І. підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко