Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/3682/14 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Кузьменка В. В., Файдюка В.В.
за участю секретаря: Масловської К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Міндоходів у Чернігівській області Міністерства доходів і зборів. у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати незаконним його звільнення з посади заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на підставі підпункту 1 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" (далі по тексту - Закон № 1682-УІІ) та пункту 62 підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;
- скасувати накази голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 №2177-о та голови Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29.10.2014 №164-о про його звільнення з посади заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Чернігівській області;
- поновити його на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області;
- стягнути з Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року №2177-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29 жовтня 2014 року №164-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області з 30 жовтня 2014 року.
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 по 07.05.2020 в сумі 416359 (чотириста шістнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишено без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року скасовано у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Чернігівській області та стягнуто з Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 по 07.05.2020 в сумі 416359 (чотириста шістнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 80 коп.
Ухвалено в цій частині нове рішення.
Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 по 07.05.2020року в сумі 969910 (дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень 76 копійок.
В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28.09.2021 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задоволено частково.
Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 року по справі № 825/3682/14 у частині стягнення з Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 по 07.05.2020 в сумі 969910 грн. 76 коп., а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 825/3682/174 залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 року зазначив, що для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, суд першої інстанції використовував надану ГУДФС у Чернігівській області довідку (а.с. 163). Натомість суд апеляційної інстанції використовував довідку від 11 листопада 2014 року №95/25-01-05-45 (а.с. 119), зазначивши, що саме ця довідка містить усі необхідні дані для здійснення такого розрахунку.
Також Верховний Суд зауважує, що порядок формування довідки про доходи та довідки про середній заробіток (для цілей розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу) мають суттєві відмінності.
Викладене, на переконання Верховного Суду дає підстави для висновку, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не дослідив склад доходів позивача за останні два місяці, що передують незаконному звільненню, та мають враховуватися при обрахунку середнього заробітку, а отже розрахував середньоденну заробітну плату (354,32 грн) з неправильним застосуванням пунктів 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 100, відповідно до яких при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються виплати, що мають постійний характер (основна заробітна плата доплати, надбавки, премії), без виключення сум відрахування (на податки, стягнення аліментів тощо), та не включаються одноразові виплати.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції про суму належного до стягнення з ГУ ДФС у Чернігівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій частині не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
Переглядаючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в частині стягнення з Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 року по 07.05.2020 року в сумі 416 359 грн. 80 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Під час дослідження справи колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться дві довідки ГУДФС у Чернігівській області про розмір середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення за період серпень 2014 - вересень 2014 року №б/н та без дати (а.с. 163 том І) та від 11 листопада 2014 року №95/25-01-05-45 (а.с. 119 том І), які за складовими є різними та не відповідають вимогам Порядку № 100.
Для повного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року витребувала у Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області довідку про середній заробіток позивача під час звільнення, яка повинна бути сформована у відповідності до пунктів 3 та 4 Порядку № 100, із зазначенням, які виплати включаються у розрахунок середньої заробітної плати (пункт 3), а які виплати не враховуються при її обчисленні (пункт 4).
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли від Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області пояснення по справі, у яких відповідач вказав, що довідка ГУ ДФС у Чернігівській області про розмір середнього місячного та середньоденного грошового забезпечення зі період серпень 2014 - вересень 2014 року б/н (а.с. 163 том І) складена саме за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.
Таким чином, при перегляді оскаржуваного рішення у вказаній частині, колегія суддів буде застосовувати вказану довідку ГУ ДФС у Чернігівській області про розмір середнього місячного та середньоденного грошового забезпечення зі період серпень 2014 - вересень 2014 року б/н (а.с. 163 том І).
Відповідно до частини 3 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за ас вимушеного прогулу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від08.02.1995 №100.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до вимог пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Із наданої ГУДФС у Чернігівській області довідки (а.с. 163, том І) вбачається, що позивачу за останні два місяці, що передували звільненню, нараховано заробітну плату у сумі 12 671,84 грн. Середньоденний заробіток позивача становив 301,71 грн.
Судом враховано, що кількість робочих днів за період вимушеного прогулу, починаючи з 30.10.2014 і по день прийняття даного рішення 07.05.2020, становить 1380 днів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з 30.10.2014 року по 07.05.2020 року становить 416 359,80 грн, які слід стягнути з ГУДФС у Чернігівській області.
При цьому, наведений позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 909 194,60 грн., колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 визначено середньоденну заробітну плату на рівні 354,32 грн. за період з 30.10.2014 по 28.02.2018 спираючись на інформацію, відображену у довідці від 11.11.2014 №95/25-01-05-45 (а.с. 119). Однак, вказана довідка не може бути належним доказом для проведення розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, оскільки вона складена не у відповідності та без урахування вищевказаних вимог Порядку №100. Так, її сформовано для розрахунку виплат на випадок безробіття.
Крім того, у наданому позивачем листі ГУДФС у Чернігівській області від 17.02.2020 №2/ФОП/25-01-04-17 вказано про розмір середньоденного грошового забезпечення позивача 301,71 грн. (а.с. 115-116).
Також, у наданому розрахунку позивач, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та пункт 10 Порядку №100, зазначає про розмір його середньоденного заробітку (із врахуванням коефіцієнту підвищення) у період з 01.03.2018 по 01.03.2020 на рівні 1264,92 грн.
За змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Аналізуючи зміст пункту 10 Порядку №100, слід зазначити, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Проте, вказана норма передбачає коригування підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві як нараховані вже після такого підвищення.
Таким чином, оскільки підвищення посадових окладів відбулось у березні 2018 року, а відповідно до Постанови №100 розрахунок середньоденної заробітної плати обчислюється, виходячи з виплат за попередні два повних місяці роботи, у цій справі, тобто серпень-вересень 2014 року, то здійснити розрахунок середньої заробітної плати з березня 2018 року не є можливим.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.04.2020 (справа №810/3246/16).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтам доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в частині стягнення з Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 року по 07.05.2020 в сумі 416 359 грн. 80 коп. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Кузьменко В.В.
Суддя Файдюк В.В.
Повний текст постанови виготовлено - 06 грудня 2021 року.
