ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1809/21 Справа № 187/1548/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року, у об`єднаному кримінальному провадженні № № 12015040000001210, 12015040000000875 та 12015040470000031 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янське Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
представника потерпілих ОСОБА_9
ВСТАНОВИВ :
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України,у вигляді 3 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 23 травня 2017 року по 29 січня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, у січні 2015 року, більш точний час не встановлено, знаходячись у м. Дніпро, більш точну адресу при проведенні досудового розслідування не встановлено, під час сумісної зустрічі вирішили, діючи спільно в групі, вчинити розбійний напад з проникненням у житло сім`ї Нор, яка проживала в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, 18 січня 2015 року, близько 19.00 год., знаходячись у м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, точну адресу під час проведення досудового слідства не встановлено, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на вчинення розбійного нападу, із корисливих мотивів, розподілили ролі між собою та попередньо приготували для вчинення вказаного злочину гумові рукавички, скотч, балаклави, предмети зовні схожі на пістолети. В подальшому ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, сіли до автомобілю марки «ВАЗ» моделі 21124 державний знак НОМЕР_1 , який на той час знаходився у користуванні особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та направились на вказаному автомобілі до місця мешкання родини Нор, за адресою: АДРЕСА_2 . Прибувши на місце, автомобіль залишили на узбіччі автодороги по АДРЕСА_2 .
З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, 18 січня 2015 року близько 21.15 години, знаходячись в селі Карла Маркса, Магдалинівського району Дніпропетровської області, маючи умисел на вчинення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло із корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, незаконно проникли через незачинені ворота огорожі на подвір`я, пройшли до вхідних дверей житлового будинку АДРЕСА_2 . З метою уникнення впізнання вдягли на голови балаклави та на руки гумові рукавички. Після чого ОСОБА_10 , постукав у вхідні двері для виклику власників будинку.
Вхідні двері домоволодіння відчинила потерпіла ОСОБА_12 , після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, незаконно проникли до вказаного житла. Під час проникнення до домоволодіння ОСОБА_10 , застосовуючи насильство, взявши двома руками за голову ОСОБА_12 вдарив останню головою об стіну, чим завдав їй фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забитої рани м`яких тканин голови, синців правого плеча і передпліччя, які в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Після проникнення до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реалізовуючи свій корисливий умисел на вчинення розбійного нападу, ОСОБА_10 , разом з особою, відносно якої виділені матеріали в окреме провадження, виконуючи відведену їм роль при вчиненні розбійного нападу, кожний, тримаючи в руках предмет, зовні схожий на пістолет, зайшли до кухні вказаного домоволодіння, в якій знаходились ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Після чого ОСОБА_10 , демонструючи предмет схожий на пістолет, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров`я особи, здійснив постріл у ліве стегно ОСОБА_14 , від якого останній впав на підлогу та в подальшому ОСОБА_10 наніс ОСОБА_14 три або чотири удари правою ногою по обличчю та тулубу, чим спричинив йому фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді сліпого поранення лівого стегна, тупої травми тулуба, гематоми м`яких тканин поперекової ділянки зліва, які у своїй сукупності відносяться до категорії середньої ступені тяжкості, та викликали тривалий розлад здоров`я, на термін, більш, як 21 день. Після чого ОСОБА_10 разом із особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, подавивши волю потерпілих ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , почали вимагати грошові кошти від господаря будинку ОСОБА_13 .
В цей час виконуючи умови попередньої змови, ОСОБА_7 , тримаючи у руках предмет, схожий на пістолет, залишався біля вхідних дверей, з метою попередження здійснення супротиву мешканців будинку, а також запобігання спробам залишити домоволодіння та/або викликати когось на допомогу. ОСОБА_11 , виконуючи відведену йому роль та з метою попередження супротиву мешканців будинку, тримаючи в руках предмет, схожий на пістолет почав перевіряти наявність у домоволодінні інших осіб, а побачивши у кімнатах будинку дітей, наказав останнім прослідувати на кухню.
Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачені та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, демонструючи предмети схожі на зброю, і тим самим погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я, знаходячись на кухні зазначеного домоволодіння, висунули вимогу ОСОБА_13 щодо передачі наявних грошових коштів. На відмову ОСОБА_13 надати грошові кошти, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, наніс декілька ударів кулаком правої руки в обличчя потерпілого ОСОБА_13 , при цьому вимагаючи передати їм грошові кошти. Реально сприймаючи погрози та боячись за своє життя, ОСОБА_13 погодився передати цінності та вирушив до гардеробної кімнати разом з цією особою. Знаходячись у гардеробній кімнаті цією особою з метою подавлення опору, завдано потерпілому ОСОБА_13 декілька ударів кулаком правої руки в область тулубу, в результаті яких ОСОБА_13 спричинено фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носа, забою, саден і синців м`яких тканин голови, обличчя, які в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Після чого потерпілий ОСОБА_13 , взявши скриньку з золотими прикрасами повернувся з вказаною особою до кухні.
Знаходячись на кухні вказаного домоволодіння, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 заволоділи належним родині Нор майном, а саме: золотим ланцюгом, вагою приблизно 25 г., золотим хрестиком із зображенням хреста по центру із білого золота, вагою близько 7-8 г., золотою печаткою із зображенням фігур у вигляді ромбів та квадратів, вагою близько 7-8 г., вінчальною каблучкою вагою близько 2 г., золотими сережками у кількості 3-4 пар, золотими жіночими каблучками у кількості 2-х, золотими ланцюгами у кількості 2-3, усього на суму 30000 (тридцять тисяч) гривень.
Після заволодіння майном родини Нор, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 провели потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та їх малолітніх дітей ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , до підвального приміщення зазначеного домоволодіння, при цьому використовуючи заздалегідь приготовлений скотч, зв`язали руки потерпілим, зачинивши за ними двері покинули домоволодіння яке розташовано в АДРЕСА_2 , заволодівши викраденим, з місця скоєння злочину зникли, викраденим майном в подальшому розпорядились на власний розсуд. Умисними злочинними діями ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , особи, відносно якої виділено матеріали в окреме провадження, потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 завдано матеріальний збиток на загальну суму 30000 (тридцять тисяч) гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити свій, яким ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор зазначив про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до обвинуваченого ОСОБА_7 положення ст. 69 КК України та призначив покарання, яке не відповідає ступеню суспільної небезпеки скоєного злочину та наслідкам, до яких він призвів.
Так, на думку прокурора, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_7 разом з іншими співучасниками злочину, здійснив особливо тяжкий злочин проти власності та життя та здоров`я особи з додатковими кваліфікаційними ознаками, а саме з застосуванням зброї, за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням у житло. При цьому, ОСОБА_7 був безпосереднім учасником спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, здійснював вплив та тиск на потерпілих, активно та без вагань виконував відведену йому роль.
Крім того, зазначає, що судом необґрунтовано в якості обставини, що пом`якшує покарання визнано щире каяття, оскільки ОСОБА_7 увесь час судового розгляду не визнавав своє провини та частково визнав свою вину лише в останньому слові, що не може свідчити про те, що він щиро розкаявся. Також вказує на те, що відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілим було здійснено не лише ОСОБА_7 , а й іншими обвинуваченими.
Разом з цим зазначає, що судом не наведено достатніх мотивів для застосування положення ст. 69 КК України, оскільки судом лише враховано обставини, що пом`якшують покарання та особу обвинуваченого, проте не вказано яким чином зазначені обставини суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_7 зазначає про те, що доводи прокурора є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок суду є законним та обґрунтованим, а тому, на його думку в апеляційній скарзі прокурору має бути відмовлено.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок в цій частині.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін.
Представник потерпілих підтримав апеляційну скаргу прокурора та з підстав, викладених у скарзі, просив її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не оскаржується, а висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та правова кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є слушними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Як видно з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства яке є небезпечним для життя та здоров`я осіб, що зазнали нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення до житла.
Вказаний злочин, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, санкція статті за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна.
Обираючи вид та розмір покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, роль та мотиви обвинуваченого у його вчиненні, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину-інваліда 2015 року народження, яка перенесла хірургічне втручання та перебуває під наглядом лікарів, стан здоров`я самого обвинуваченого, який має вади зору та потребує лікування, офіційно працевлаштований, де позитивно характеризується, має постійне місце проживання та реєстрації де також характеризується виключно позитивно. Обставинами, які пом`якшують відповідальність судом першої інстанції визнано щире каяття, повне відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Обставин, які обятжують покарання судом першої інстанції не встановлено.
На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Проте, з такими висновками не може погодитись апеляційний суд, з огляду на наступне.
Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частиніцього Кодексу.
Частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Суд, посилаючись при призначенні покарання настаттю 69 КК, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
У даному випадку, суд першої інстанції як на підставу застосуваннястатті 69 ККпослався на наявність у засудженого малолітньої дитини інваліда, обставини злочину та ступінь участі обвинуваченого, щире каяття та повне відшкодування ним завданої потерпілим матеріальної та моральної шкоди у розмірі половини заявлених потерпілими до усіх обвинувачених вимог, стан здоров`я обвинуваченого, який потребує лікування органів зору. Однак суд жодним чином не обґрунтував, яким є зв`язок цих обставин з вчиненим злочином і чому вони та в який спосіб істотно знизили його тяжкість, що було б підставою для застосування положень ст. 69 КК України.
Окремо апеляційний суд звертає увагу на спосіб вчинення ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, який вчинено у співучасті з іншими обвинуваченими та пов`язаний з погрозою і з застосуванням вогнепальної зброї та фізичного насильства, який до того ж поєднаний з проникненням у житло потерпілих. Той факт, що ОСОБА_7 не вчиняв активних дій під час вчинення злочину, спрямованих на спричинення тілесних ушкоджень або заволодіння майном потерпілих, на переконання апеляційного суду, жодним чином не зменшує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, оскільки фактично ОСОБА_7 діяв відповідно до раніше визначеної ролі, блокувавши своїми діями можливість потерпілим залишити місце вчинення злочину, а також з погрозою застосування насильства відвів потерпілих, серед яких були й діти, до підвального приміщення та змусив їх перебувати у ньому, оскільки зачинив до нього вхід, залишивши також потерпілого ОСОБА_14 у небезпеці з вогнепальним пораненням, яке йому спричинив інший учасник злочину.
Таким чином, підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що у даному випадку підстави для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України відсутні, оскільки судом першої інстанції не наведено обставин які б істотно знижували тяжкість вчиненого злочину та свідчили б про те, що призначення покарання у розмірі, ближче до мінімального, яке передбачено санкцією статті, буде явно не справедливим.
Крім зазначеного, слушними також є доводи прокурора в тій частині, що обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся у скоєному злочині, оскільки, як встановлено з технічної фіксації судового засідання, у суді першої інстанції ОСОБА_7 свою провину визнавав частково, заперечуючи фактичні обставини скоєння злочину, применшуючи свою роль у його скоєнні, а лише під час останнього слова зазначив про те, що визнає свою провину у повному обсязі.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Навіть з урахування того факту, що засуджений визнав свою вину, це не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 10.02.2021 року у справі №643/13256/17 та від 27.04.2021 року у справі №520/16394/16-к.
Відтак, апеляційний суд вважає, що у даному випадку така поведінка обвинуваченого спрямована на применшення своєї співучасті у скоєному кримінальному правопорушенні та не може свідчити про те, що обвинувачений ОСОБА_7 щиро покаявся, жалкує про вчинене та виказав свою готовність понести заслужене покарання, а тому судом першої інстанції помилково враховано цю обставину, як таку, що пом`якшує покарання.
В той же час, апеляційний суд не може погодитись з доводами прокурора в тій частині, що судом першої інстанції невірно враховано, що ОСОБА_7 у повному обсязі відшкодував завдані потерпілим збитки, оскільки фактично, з усієї заявленої суми цивільного позову потерпілим до чотирьох обвинувачених, ОСОБА_7 було відшкодовано половину цих вимог, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_7 відшкодував свою частину завданої шкоди у повному обсязі.
Обираючи вид та розмір покарання, апеляційний суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК України, яке згідно статті 12 КК України є особливо тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину-інваліда 2015 року народження, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання, до яких суд першої інстанції правильно відніс добровільне відшкодування завданих збитків, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
За таких обставин, апеляційний суд доходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, однак у розмірі, ближче до мінімального, передбаченому санкцією статті, оскільки саме таке покарання буде достатнім та виконає мету покарання, відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону №838-VIII від 26.11.2015 року), зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 23 травня 2017 року по 29 січня 2019 року включно з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
