Справа № 466/7643/19 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/811/2392/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Савчук Г.В.,
з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила суд ухвалити рішення, яким здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме легкового автомобіля «Toyota Land Cruiser Рrado 120», 2008р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації 1/2 вартості вказаного автомобіля, що становить 246 330,00 грн. (двісті сорок шість тисяч триста тридцять гривень 00 копійок).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 у період з 02 липня 200 5р. по 12 листопада 2018р.
За час перебування у шлюбі - у 2015 році подружжям було придбано спільне майно - легковий автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 120, 2008p.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Як це зазвичай буває, вказаний автомобіль був зареєстрований на колишнього чоловіка - відповідача, так як автомобілем користувався завжди він.
Також посилалася на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2018р. у справі №462/761/18 шлюб, укладений між позивачкою та відповідачем, було розірвано. При цьому, ще до розірвання шлюбу відповідач переїхав від позивачки проживати в інше місце і автомобіль він, забрав з собою.
05 листопада 2018р. Залізничним районним судом м. Львова було видано Судовий наказ №462/6545/18, яким вирішено стягувати з відповідача - ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох спільних дітей позивачки та відповідача: 2006, 2014 та 2016 р.н. у розмірі половини заробітку відповідача.
14 листопада 2018р. позивачка подала вказаний вище судовий наказ для примусового виконання до приватного виконавця. Однак, вказаний приватний виконавець, всупереч вимогам чинного законодавства, відкрив виконавче провадження за цією заявою лише 28 листопада 2018р., а згодом позивачка дізналася, що її колишній чоловік 22 листопада 2018р. відчужив вказаний автомобіль на користь третьої особи.
Вказувала, що він без згоди співвласника автомобіля - колишньої дружини ОСОБА_3 відчужив спільне майно подружжя і таким чином намагається уникнути його поділу.
06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить суд ухвалити рішення, яким поділити спільне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме легковий автомобіль БМW-5251, 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см., вартістю 93640,00грн. шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмір 46820,00 грн.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено повністю.
Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Рrado 120», 2008р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Рrado 120», 2008р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 в розмірі 246330 грн. 00 коп. (двісті сорок шість тисяч триста тридцять грн. 00 коп.).
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено повністю.
Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см. в розмірі 46820 грн. 00 коп. (сорок шість тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 2463,31 грн.(дві тисячі чотириста шістдесят три гривні тридцять одну копійку) та витрати за проведення експертизи у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот гривень) грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати за проведення експертизи у розмірі 300 (триста гривень) грн.
Витрати на професійну правничу допомогу - залишено за сторонами.
Рішення суду в частині в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом оскаржила ОСОБА_3 .
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд безпідставно не взяв до уваги надані позивачем за первісним позовом докази на підтвердження знищення автомобіля.
Зазначає, що вона надала всі наявні у неї докази на підтвердження того, що належний їй автомобіль BMW, поділ якого є предметом зустрічного позову, на час розгляду справи є фізично знищеним, а тому він не може оцінюватися за такою самою ціною, як аналогічний справний автомобіль.
Просить рішення суду скасувати в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
27 жовтня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із її неможливістю прибути у судове засідання через особисті обставини, а також у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні її представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи зазначене клопотання колегією суддів було відхилено як необґрунтоване, оскільки заявником не подано підтверджуючих доказів з приводу обставин, викладених у заяві.
Заслухавшисуддю-доповідача,пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ня заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, під час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було придбано два транспортні засоби: Toyota Land Cruiser Рrado 120, 2008р.в., державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та БМW-5251, 1992 р.в., об`єм двигуна 2494 см.куб.
Автомобіль Toyota Land Cruiser Рrado 120, 2008р.в., державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 був зареєстрований за ОСОБА_1 26 березня 2016 та відчужений третій особі 22 листопада 2018, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит Регіонального сервісного центру МВС України у Львівській області від 20 серпня 2019 №31/13-Г-214/з (а.с.27).
Згідно відповіді, наданої суду Регіональним сервісним центром МВС України у Львівській області №31/13-248 від 31 січня 2020, автомобіль Toyota Land Cruiser Рrado 120, 2008р.в., державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 був зареєстрований за ОСОБА_1 26.03.2016 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2016 року. В подальшому, а саме 22 листопада 2018 року вищевказаний автомобіль був перереєстрований в сервісному центрі №4641 на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2018 року на громадянку ОСОБА_4 (а.с.34-49).
Оскільки зазначений автомобіль був відчужений ОСОБА_1 без згоди дружини, не в інтересах сім`ї, суд врахував його вартість при поділі майна подружжя, стягнувши Ѕ частину його вартості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в сумі 246330 гривень.
В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.
Також встановлено, автомобіль БМW-5251, 1992 р.в., об`єм двигуна 2494 см.куб зареєстрований за ОСОБА_3 03.04.2014 та зареєстрований за нею по теперішній час (а.с.99-100).
ОСОБА_1 у своїх зустрічних вимогах також просив поділити вказаний автомобіль, запропонував залишивши його у власності ОСОБА_3 , і стягнути з останньої на його користь компенсацію вартості його Ѕ частини в сумі 46820 гривень
В процесі розгляду справи, сторони не заперечували того факту, що вказані автомобілі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Задовольняючи повністю зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см. в розмірі 46820 грн. 00 коп.
З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, виходячи із наступних обставин.
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Саме такий висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).
Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно із Правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 18 січня 2017 року у справі N 6-2565цс16, відповідно до якої вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4 - 5 статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статті 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно п. 25 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК ( 2947-14 ) щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З матеріалів справи, встановлено, що автомобіль марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в. 09 листопада 2019 року був знищений вогнем внаслідок підпалу, чим було спричинено шкоду ОСОБА_3 на суму 110 000 гривень.
З цього приводу Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області порушено кримінальне провадження, яке, на даний час, розслідується.
Умислу на знищення вказаного автомобіля у ОСОБА_3 не було
За таких обставин, вартість спірного автомобіля «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., який на момент подання зустрічного позову внаслідок пожежі став непридатним до використання не відповідає його середньоринковій вартості, яка визначена ОСОБА_1 в сумі 93640 гривень, а тому не можна стягувати з ОСОБА_3 компенсацію Ѕ її вартості.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 , шляхом скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см. в розмірі 46820 грн. 00 коп та ухвалення нового рішення про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на 1/2 ідеальну частку автомобіля марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см, залишивши майно у спільній частковій власності.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см. в розмірі 46820 грн. 00 коп. (сорок шість тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.) скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власностіна 1/2ідеальну частку автомобіля марки «БМW-5251» (Е34), 1992р.в., об`єм двигуна 2495 куб. см.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2021 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.
