ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 640/5633/20

адміністративне провадження № К/9901/28633/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/5633/20

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Верховна Рада України, про визнання протиправною бездіяльності,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Шейко Т.І., суддів Пащенка К.С., Чудак О.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 06.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та такою, що порушує вимоги статті 20 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» бездіяльність Кабінету Міністрів України внаслідок непроведення консультацій з іншими сторонами соціального діалогу щодо проекту закону «Про працю», зареєстрованого у Верховній Раді України 28.12.2019 за № 2708.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що зареєстрований у Верховній Раді України законопроект «Про працю» № 2708 подано Кабінетом Міністрів України без виконання передбаченої законом процедури проведення консультацій із сторонами соціального діалогу, чим порушено вимоги статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 30.10.2020 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 820/1543/16, від 20.12.2018 у справі № 826/3639/17, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Окрім того, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі № 800/206/15 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

4. Верховний Суд ухвалою від 10.11.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

5. 23.11.2020 та 07.12.2020 до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на вказану касаційну скаргу, в яких Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України просять залишити останню без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Суди встановили, що у Верховній Раді України 28.12.2019 зареєстровано законопроект № 2708 «Про працю», поданий Кабінетом Міністрів України (відкликаний 04.03.2020 року).

На думку ОСОБА_1 , Кабінетом Міністрів України допущена протиправна бездіяльність внаслідок непроведення консультацій з іншими сторонами соціального діалогу щодо проекту Закону «Про працю».

Обґрунтовуючи порушене право, позивач вказує на ту обставину, що його пенсія залежить від заробітних плат працездатних громадян, а заробітні плати залежать від умов праці, що визначаються трудовим законодавством.

ІІІ.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем не допущено будь-якої бездіяльності стосовно позивача у зв`язку з непроведенням консультацій щодо проекту закону «Про працю», відповідно, відсутнє порушене право, яке б підлягало судовому захисту.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на помилковість зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із наступного.

10. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

11. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

13. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

14. За змістом частин першої-третьої статті 27 Закону «Про Кабінет Міністрів України» Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. Кабінет Міністрів України вносить проекти законів на розгляд Верховної Ради України відповідно до вимог Регламенту Верховної Ради України. Кабінет Міністрів України має право відкликати внесений ним на розгляд Верховної Ради України проект закону в порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України.

15. У статті 20 цього Закону визначені основні повноваження Кабінету Міністрів України.

16. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних та економічних відносин.

17. Правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві визначає Закон України від 23.12.2010 № 2862-VI «Про соціальний діалог в Україні».

18. Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

19. За доводами позивача, Кабінет Міністрів України у порушення статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» подав до Верховної Ради України законопроект без виконання передбаченої законом процедури проведення консультацій, хоча у пункті 5 Пояснювальної записки до цього законопроекту зазначено, що він стосується соціально-трудової сфери та потребує проведення консультацій з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок та організаціями роботодавців на національному рівні, а також Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

20. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

21. Колегія суддів погоджується з цими висновками, а також враховує те, що на момент подання позову законопроект № 2708, який, на думку, позивача подано Кабінетом Міністрів України з порушенням процедури, було відкликано 04.03.2020.

22. За правилами частин першої, четвертої статті 104 Закону України від 10.02.2010 № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» законопроект може бути відкликаний суб`єктом права законодавчої ініціативи, який його вніс, до включення такого законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради. Відкликаний законопроект знімається з розгляду із відповідним зазначенням про це в єдиній автоматизованій системі.

23. За змістом частини четвертої статті 95 цього Закону відкликані законопроекти вважаються знятими з розгляду.

24. За правилами частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. При цьому захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

26. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

27. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

28. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

Судді: А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз