ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5243/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Черниш А.О.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби України (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказу №10-дс від 08.10.2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 ».

В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив про порушення процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності, яка полягала в тому, що спірний наказ прийнятий за відсутності припису уповноваженого та компетентного органу - Національного агентства з питань запобігання корупції.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 20210 року по справі №340/5243/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено (а.с.84-93).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 97-103).

В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що в діях Позивача за результатами проведеного дисциплінарного провадження встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 65 Закону №889, на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної податкової служби України від 06.10.2020 №9 прийнято оскаржуваний наказ ДПС від 08.10.2020 №10-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 ». У спірних правовідносинах вид дисциплінарного стягнення відповідає характеру правопорушення та ставленню особи до вимог антикорупційного законодавства та привал етичної поведінки.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що з огляду на відсутність Позивача на роботі та розгляду дисциплінарного провадження без його участі він був позбавлений прав, передбачених Законом України «Про державну службу». Також Позивач зазначає, що ним були вжиті заходи щодо запобігання конфлікту інтересів. Крім того, Позивач вказує, що ДПС не наводить жодних заперечень або міркувань стосовно неврахування при обранні виду стягнення обставин, що пом`якшують відповідальність, характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що Позивач з листопада 2001 року працював на посадах державної служби в податкових органах. З 12.10.2015 року Позивач займав посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яке є територіальним органом ДФС України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби та Державної митної служби.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №537 від 19.06.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», пунктом якої 1 постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне управління ДПС у Кіровоградській області.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Держаної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Зокрема Головне управління ДФС у Кіровоградській області реорганізується шляхом приєднання до новоутвореного Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Згідно з пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» установлено, що територіальні органи Держаної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС у Кіровоградській області зареєстровано як юридична особа 31.07.2019 року. Головне управління ДФС у Кіровоградській області з 02.08.2019 року перебуває у стані припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з цим розпорядженням, головою ДПС України видано наказ №36 від 28.08.2019 року «Про початок діяльності Державної податкової служби України», а в.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області видано наказ №5 від 29.08.2019 року «Про початок діяльності Головного управління ДПС у Кіровоградській області».

Наказом в.о. голови ДФС України №181-о від 02.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 з 05.03.2020 року звільнено з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області в порядку переведення для подальшої роботи в Головне управління ДПС у Кіровоградській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Наказом голови ДПС України №185-о від 03.03.2020 року «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 з 06.03.2020 року призначено на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області у порядку переведення з Головного управління ДФС у Кіровоградській області відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу».

Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області №56-о від 05.03.2020 року оголошено наказ ДПС України №185-о від 03.03.2020 року «Про призначення ОСОБА_1 », першим робочим днем заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_1 наказано вважати 06.03.2020 року.

ОСОБА_1 30.04.2020 року подав в.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_2 повідомлення, у якому для недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів та з метою своєчасного вжиття заходів, передбачених статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції», повідомив, що його близькі особи ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (батько), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_6 (рідний брат), ОСОБА_7 (дружина брата), ОСОБА_8 (тесть) займаються підприємницькою діяльністю. Просив усунути його від вжиття будь-яких дій по цим особам.

У липні 2020 року начальник ГУ ДПС у Кіровоградській області О.Дозорець на виконання вимог доручення голови ДПС України до доповідної записки Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України №572/99-00-14-02-13 від 26.06.2020 року доручив сектору внутрішнього контролю управління забезпечення роботи ГУ ДПС у Кіровоградській області провести перевірку фактів можливого прийняття рішень, вчинення дій в умовах конфлікту інтересів заступником начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_1 стосовно близьких осіб та причин неприйняття в.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_2 рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів шляхом оформлення письмового наказу із переглядом обсягу службових повноважень.

На виконання вимог цього доручення працівниками сектору внутрішнього контролю управління забезпечення роботи ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено перевірку та складено акт №9/11-28-01-03-06 від 27.07.2020 року, яким установлено, що заступником начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_1 повідомлення про потенційний конфлікт інтересів №20-К від 30.04.2020 року подане з порушенням термінів, визначених пунктом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», а саме із затримкою на 36 робочих днів.

У зв`язку з цим начальник ГУ ДПС у Кіровоградській області 04.08.2020 року надіслав голові ДПС України подання щодо порушення дисциплінарного провадження відносно заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_1 .

Наказом голови ДПС України №452 від 27.08.2020 року «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_1 для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ ДПС України наказано здійснити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та за результатами розгляду дисциплінарної справи надати голові ДПС України подання відповідно до чинного законодавства.

У ході дисциплінарного провадження ОСОБА_1 через ГУ ДПС у Кіровоградській області надав голові ДПС України пояснення від 10.09.2020 року з приводу обставин, які слати підставою для порушення дисциплінарного провадження, в яких зазначив, що повідомляв безпосереднього керівника про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів у встановлений строк, а вимога щодо повторного повідомлення у законодавстві відсутня. Повідомив, що звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з офіційним запитом та просив відкласти розгляд дисциплінарної справи до отримання результатів його розгляду.

Наказом начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області №337-о від 28.09.2020 року «Про надання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 » Позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.09.2020 року по 11.04.2021 року.

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи ДПС України внесено голові ДПС України подання №9 від 01.10.2020 року, в якому сформульовано висновок, що за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи (протокол засідання від 01.10.2020 року №15) у діях заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_1 встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у порушенні правил етичної поведінки державних службовців. Комісією вирішено рекомендувати голові ДПС України на підставі статей 65, 66, 69 та 77 Закону України «Про державну службу» застосувати до заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 65 та статтею 66 Закону України «Про державну службу».

На підставі цього подання головою ДПС України видано наказ №10-дс від 08.10.2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 », яким наказано, враховуючи відсутність заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області Личука О.М. на робочому місці у зв`язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.09.2020 року по 11.04.2021 року, застосувати до нього у перший робочий день повернення до виконання обов`язків дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 65 та статтею 66 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» визначені види дисциплінарних проступків.

Дисциплінарним проступком є зокрема: 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців.

Згідно з частиною 3 статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною 4 статті 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

У цій статті наведені обставини, що пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Згідно з частиною 2 статті 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Частиною 1 статті 69 Закону України «Про державну службу» передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до частин 10, 11 статті 69 Закону України «Про державну службу» результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про державну службу» порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 04.12.2019 року затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (надалі - Порядок №1039), який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Пунктом 7 Порядку №1039 передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1039 формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання.

Рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом.

Пунктом 31 Порядку №1039 передбачено, що комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 32 Порядку №1039 про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Пунктом 34 Порядку №1039 передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Згідно з пунктом 35 Порядку №1039 дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону.

Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу.

У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення (керівником державної служби) рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.

Згідно зі статтею 73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити зокрема пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Статтею 74 Закону України «Про державну службу» передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.

Частинами 1, 2 цієї статті установлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно з частиною 4 статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Статтею 75 Закону України «Про державну службу» передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Згідно з частинами 1, 2, 5, 6 статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Верховний Суд у постановах від 09.12.2019 року (справа №813/3820/17), від 31.02.2020 року (справа №201/8902/18), сформулював правовий висновок, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом України «Про державну службу», правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини державного службовця - певного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків.

Отже, наказ (розпорядження) про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Зі змісту подання дисциплінарної комісії та спірного наказу вбачається, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, вчиненого Позивачем, полягала в порушенні ним вимог пункту 2 частин 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення правил етичної поведінки державних службовців.

За висновками Відповідача, ОСОБА_1 несвоєчасно повідомив безпосереднього керівника про наявний потенційний конфлікт інтересів, чим порушив вимоги пунктів 9, 10 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу», пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 3.6, 3.18 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 року №52.

Основні обов`язки державного службовця передбачені статтею 8 Закону України «Про державну службу».

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України державний службовець зобов`язаний зокрема: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.

Наказом ДПС України від 02.09.2019 року №52 затверджено Правила етичної поведінки в органах Державної податкової служби, які встановлюють загальні вимоги до етичної поведінки посадових осіб ДПС, Інформаційно-довідкового департаменту ДПС, головних управлінь ДПС в областях, м. Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Працівники), якими вони зобов`язані керуватися під час виконання своїх посадових повноважень. Працівники повинні дотримуватися Правил як під час виконання своїх посадових обов`язків, так і в позаробочий час.

Правила розроблені з метою впровадження високих етичних стандартів поведінки Працівників, добросовісного, чесного та професійного виконання ними посадових обов`язків, а також для надання вичерпної інформації про обов`язки працівників щодо недопущення вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, формування у них «нульової» толерантності (нетерпимості) до корупції та сприяння зміцненню суспільної довіри.

Згідно з пунктами 3.6, 3.8 цих Правил працівники зобов`язані вживати заходів щодо запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, запобігати та врегульовувати конфлікт інтересів, дотримуватись вимог фінансового контролю.

Працівники зобов`язані знати вимоги законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року №158, нормативно-правових актів та розпорядчих документів ДПС з питань запобігання корупції.

З 26.10.2014 року набрав чинності, а з 26.04.2015 року уведений у дію Закон України «Про запобігання корупції», який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

- потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта;

- члени сім`ї: а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» наведені вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, до яких відносяться зокрема державні службовці, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 28 цього Закону особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Частиною 3 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ ініціювання звільнення з посади, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Частинами 5, 6 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз`ясненням, пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Пунктом 15 частини 1 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства віднесено надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

З метою формування єдиного підходу до розуміння і дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та пов`язаних з ним обмежень рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №839 від 29.09.2017 року затверджено Методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (далі - Методичні рекомендації № 839), які були чинні на час виникнення спірних правовідносин.

У підпункті 1.1.1 пункту 1.1 розділу I Методичних рекомендацій №839 вказано, що складовими конфлікту інтересів (реального, потенційного) є: приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий), службові/ представницькі повноваження (безпосередні та загальнослужбові), а співвідношення вказаних складових спричиняє виникнення:

- реального конфлікту інтересів - приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- потенційного конфлікту інтересів - у сфері службових/ представницьких повноважень наявний приватний інтерес, що може за настанні певних обставин у майбутньому вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Розділу І Методичних рекомендацій №839 визначено алгоритм дій особи у зв`язку із виникненням у неї конфлікту інтересів.

Так, з моменту, коли особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів, вони зобов`язані повідомити не пізніше наступного робочого дня безпосереднього керівника, а якщо особа перебуває на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень, у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Хоча Закон прямо не вказує форму такого повідомлення, рекомендується робити повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів у письмовій формі (додаток 2), адже, по-перше, це є документальним підтвердженням того, що особа дійсно повідомила про наявність конфлікту інтересів, а по-друге, це дає можливість керівнику детально проаналізувати ситуацію із тим, щоб визначитись з оптимальним способом врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, відповідно до частини третьої статті 28 Закону протягом двох робочих днів після отримання такого повідомлення приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Передбачений пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» обов`язок державного службовця повідомити керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли він дізнався про наявність такого конфлікту, має на меті забезпечення вжиття керівником заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів підлеглої особи шляхом прийняття відповідного рішення у дводенний строк. Момент, коли державний службовець дізнався про наявність у нього конфлікту інтересів, має бути зумовлений об`єктивними обставинами, за яких у сфері його службових повноважень виникає приватний інтерес або приватні інтереси перетинаються зі службовими повноваженнями. Водночас, Закон прямо не вказує на форму такого повідомлення, у якій державний службовець має донести інформацію про конфлікт інтересів до керівника, та не передбачає порядок обліку таких повідомлень в державному органі.

Судом установлено, що, за висновками Відповідача, потенційний конфлікт інтересів у ОСОБА_1 , як заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області, був пов`язаний з приватним інтересів, який зумовлений сімейними та родинними стосунками, і полягав у тому, що близькі особи ОСОБА_1 були зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності та перебували на обліку платників податків, що з огляду на службові обов`язки Позивача, передбачені наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області №424 від 11.03.2020 року «Про розподіл обов`язків між керівництвом Головного управління ДПС у Кіровоградській області», могло вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Судом установлено, що Позивач проходив державну службу в ГУ ДФС у Кіровоградській області, з 12.10.2015 року займав посаду заступника начальника цього державного органу. У зв`язку із реорганізацією територіальних органів Держаної фіскальної служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» наказом ДФС України №181-о від 02.03.2020 року Позивач був звільнений з посади заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області в порядку переведення до ГУ ДПС у Кіровоградській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України, а наказом ДПС України №185-о від 03.03.2020 року з 06.03.2020 року призначений на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу».

Частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Підстави припинення державної служби наведені у статті 83 Закону України «Про державну службу», а порядок припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення передбачений статтею 87 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтями 1, 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами 3, 4 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» стосовно кожного державного службовця ведеться особова справа, складовою якої є особова картка встановленого зразка. Ведення особової справи державного службовця розпочинається одночасно з його вступом на державну службу. Порядок ведення та зберігання особових справ державних службовців визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 22.03.2016 року №64, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №567/28697, затверджено Порядок ведення та зберігання особових справ державних службовців (надалі - Порядок №64).

Згідно з пунктам 2, 3, 4 розділу І Порядку №64 мета ведення та зберігання особових справ державних службовців - системне відображення вступу, проходження та припинення державної служби державним службовцем.

В особовій справі державного службовця міститься інформація, що відображає відносини, які виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а також біографічні та інші дані про державного службовця.

Ведення, облік та зберігання особових справ здійснює служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №64 ведення особової справи державного службовця розпочинається одночасно зі вступом на державну службу або іншим призначенням на посаду державного службовця.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №64 передбачено, що після звільнення державного службовця з державної служби його особова справа залишається у службі управління персоналом і передається до архіву в порядку, визначеному відповідною інструкцією з діловодства.

Судом установлено, що у зв`язку з реорганізацією територіальних органів Держаної фіскальної служби, зокрема реорганізацією ГУ ДФС у Кіровоградській області шляхом приєднання до ГУ ДПС у Кіровоградській області, Позивача без конкурсу було переведено з посади заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області на рівнозначну посаду у новоутвореному ГУ ДПС у Кіровоградській області. Державна служба Позивача з підстав, передбачених статтею 83 Закону України «Про державну службу», не припинилася, а дія трудового договору відповідно до положень трудового законодавства вважається продовженою.

Цю обставину підтверджує також той факт, що особова справа ОСОБА_1 , ведення якої було розпочато при прийнятті його на роботу в органи державної податкової служби у 2001 році, у зв`язку зі звільненням Позивача з посади заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області за наказом №181-о від 02.03.2020 року, не була передана до архіву, а була передана до ГУ ДПС у Кіровоградській області, яким було продовжено її ведення.

Дисциплінарною комісією у ході дисциплінарного провадження особова справа ОСОБА_1 не досліджувалася. Також дисциплінарною комісією не з`ясовувалось, коли саме близькі особи ОСОБА_1 набули статусу суб`єктів підприємницької діяльності - платників податків, чи виник у зв`язку з цим конфлікт інтересів у діях Позивача під час перебування його на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області, яку він займав з 12.10.2015 року, чи мав Позивач будь-який майновий чи немайновий приватний інтерес, що був би пов`язаний із виконанням ним службових повноважень та міг вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Дисциплінарною комісією не перевірявся факт та своєчасність подання Позивачем під час роботи в ГУ ДФС у Кіровоградській області його безпосередньому керівнику повідомлень про наявність потенційного конфлікту інтересів, зумовленого перебуванням близьких осіб на обліку платників податків в ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Оскільки дотримання Позивачем правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», під час перебування його на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 12.10.2015 року по 05.03.2020 року, не було предметом дисциплінарного провадження і не відображено у спірному наказі, тому відсутні підстави для дослідження цих обставин.

Перевіривши висновки спірного наказу в межах обставин, встановлених дисциплінарною комісією, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки законом не встановлено обов`язку державного службовця повторно повідомляти про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів (зокрема про обставини, про які він вже повідомляв, якщо такі об`єктивні обставини не змінилися) при проходженні/переміщенні по службі, у тому числі у зв`язку з реорганізацією державного органу, то стверджувати, що такий обов`язок виник у Позивача 06.03.2020 року у зв`язку з призначенням його на рівнозначну посаду з тим самим колом службових повноважень, підстав немає.

Зміна підпорядкування та службових обов`язків Позивача за наказом начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області №424 від 11.03.2020 року «Про розподіл обов`язків між керівництвом Головного управління ДПС у Кіровоградській області» (у порівнянні з його попередніми обов`язками, передбаченими наказом начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області» №1298 від 06.08.2019 року «Про розподіл обов`язків між керівництвом Головного управління ДФС у Кіровоградській області») також не свідчить про виникнення нового потенційного конфлікту інтересів у його службовій діяльності, оскільки обставини приватного інтересу, про які повідомляв Позивач у своїх попередніх повідомленнях (факти того, що його близькі особи зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності та платниками податку), не змінилися.

При цьому Позивач 30.04.2020 року подав в.о. начальнику ГУ ДПС у Кіровоградській області повідомлення про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів, вказавши у ньому своїх близьких осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, і це повідомлення долучено до його особової справи.

Висновки дисциплінарної комісії, які ґрунтуються на висновках акту перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області №9/11-28-01-03-06 від 27.07.2020 року, про те, що Позивач подав це повідомлення несвоєчасно, з порушенням строку, установленого законом, зокрема пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», є безпідставними.

Дисциплінарною комісією не забезпечено права Позивача, передбачені статтями 75, 76 Закону України «Про державну службу» та пунктом 31 Порядку №1039, зокрема право бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії, надавити пояснення та знайомитися з матеріалами дисциплінарного провадження перед накладенням на нього дисциплінарного провадження.

Надані суду копії матеріалів дисциплінарної справи свідчать, що засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДПС України стосовно Позивача були призначені на 24.09.2020 року та 30.09.2020 року. Повідомлення ДПС України №4027/Л/99-00-14-02-09-ДК від 18.09.2020 року про запрошення на засідання дисциплінарної комісії на 24.09.2020 року направлено Позивачу рекомендованим листом 18.09.2020 року, проте цей лист не був йому вручений та був повернутий поштою у жовтні 2020 року. У зв`язку зі службовою необхідністю засідання дисциплінарної комісії 24.09.2020 року перенесено на 30.09.2020 року. Доказів направлення Позивачу повідомлення про це засідання у спосіб, передбачений пунктом 32 Порядку №1039, матеріали дисциплінарної справи не містять.

У період з 31.08.2020 року по 25.09.2020 року Позивач був відсутній на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а з 28.09.2020 року відбув у соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідач не надав суду протокол засідання дисциплінарної комісії №15 від 01.10.2020 року, на якому прийнято рішення про наявність у діях Позивача дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, та не надав доказів того, що Позивач повідомлявся про це засідання.

Листом №4337/Л/99-00-14-02-09-ДК від 05.10.2020 року голова дисциплінарної комісії повідомив ОСОБА_1 про внесення голові ДПС України подання від 01.10.2020 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення та необхідність надання ним письмового пояснення голові ДПС України відповідно до статті 75 Закону України «Про державну службу».

Доказів того, що цей лист був направлений/вручений Позивачу у спосіб, установлений пунктом 35 Порядку №1039, матеріали дисциплінарної справи не містять.

Всупереч вимогам статті 75 Закону України «Про державну службу» спірний наказ №10-дс від 08.10.2020 року виданий за відсутності пояснень Позивача. Відповідач не надав суду акт, яким мала б бути оформлена відмова від надання пояснень.

Таким чином внаслідок порушення порядку роботи дисциплінарної комісії, проведення засідання за відсутності Позивача, який не був повідомлений належним чином про його дату, час та місце, комісія не змога повно та об`єктивно встановити обставини справи та прийняла необґрунтоване рішення про наявність у діях Позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», та про наявність підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У поданні дисциплінарної комісії №9 від 01.10.2020 року відсутні будь-які відомості, що характеризують Позивача як державного службовця, на наведені обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення його до державної служби, а також про форму та ступінь вини державного службовця та тяжкість наслідків дисциплінарного проступку, як критерії, які повинні враховуватися під час застосування дисциплінарного стягнення відповідно до частини 1 статті 67, частини 1 статті 74 Закону України «Про державну службу» та мають бути зазначені у поданні дисциплінарної комісії відповідно до пункту 34 Порядку №1039.

Ці порушення призвели до того, що спірний наказ ДПС України №10-дс від 08.10.2020 року прийнятий Відповідачем без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, з порушенням вимог частини 2 статті 74 Закону України «Про державну службу», оскільки складу дисциплінарного проступку у діях чи бездіяльності Позивача не встановлено та не доведено.

Крім того, цей наказ виданий у період перебування Позивача у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що прямо суперечить частині 4 статті 74 Закону України «Про державну службу», яка передбачає, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Суд установив, що на момент закінчення відпустки, наданої наказом ДПС України №337-о від 28.09.2020 року на строк до 11.04.2021 року, Позивач за наказом ДПС України №374-о від 19.02.2021 року вже був звільнений з посади заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.

У ході судового розгляду справи Відповідачем не доведено порушення Позивачем правил етичної поведінки державних службовців, зокрема вимог пунктів 3.6, 3.18 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби України, затверджених наказом ДПС України №52 від 02.09.2019 року, чи вчинення іншого дисциплінарного проступку, який міг би бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом №10-дс від 08.10.2020 року здійснено Відповідачем без визначених законом підстав і з порушенням установленого порядку накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, а сам наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції про задоволення позову у даній справі прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 28 квітня 2021 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 у справі №340/5243/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 27 жовтня 2021 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.М. Іванов

суддя Д.В. Чепурнов